СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2014 року Справа № 901/2490/13
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гоголя Ю.М.,
суддів Рибіної С.А.,
Черткової І.В.,
за участю представників сторін:
представник позивача, Пількевич Владислав Валерійович, довіреність № 14-60 від 22.03.13, публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України";
представник відповідача, Шоломович Оксана Миколаївна, довіреність № 779 від 12.12.13, публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Кримгаз";
розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ейвазова А.Р.) від 12 вересня 2013 року у справі № 901/2490/13
за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6,Київ 1,01001)
до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" (вул. Училищна, 42а,Сімферополь,95001)
про стягнення 3676126,10 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського Автономної Республіки Крим від 12 вересня 2013 року у справі №901/2490/13 позов задоволений частково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 47956,34 грн. втрат від інфляції, 247 073,47 грн. процентів, 1 257 865,37 грн. пені, 1000000 грн. штрафу. В частині стягнення 36 641,35 грн. втрат від інфляції, 71 769,29 грн. процентів, 678 472,04 грн. штрафу, 336 348,28 грн. пені у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду, публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 7% штрафу у сумі 678 472, 04 грн. скасувати, постановити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги щодо стягнення 7% штрафу у сумі 678 472,04 грн. В іншій частині рішення господарського суду залишити без змін.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
Розпорядженням керівництва суду від 20 листопада 2013 року суддю Дмитрієва В.Є. замінено на суддю Черткову І.В.
У судовому засіданні, призначеному на 15 січня 2014 року представники сторін підтримали свої доводи та заперечення.
Як вбачається із матеріалів справи, 30.03.2012 між сторонами у справі - Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України" та ПАТ „Кримгаз" укладено договір № 033-ПР на купівлю продаж природного газу (а.с. 8-15, далі - договір).
Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.
За умовами договору, позивач (продавець) взяв на себе зобов'язання передати у власність відповідачу (покупцеві) у 2012 році природний газ, а покупець - зобов'язується прийняти і оплатити природний газ на умовах цього договору (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 2.1 продавець передає з 01.02.2012 по 31.12.2012 природний газ у обсязі до 464 334 тис. м3.
Як визначено п.5.1 договору, ціна (граничний рівень ціни) на природний газ встановлюється НКРЕ. Ціна 1000 м3 природного газу на дату укладання цього договору, відповідно до його п.5.2, становить - 3509,00 грн. (з ПДВ); загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 1 629 348 006,00 грн. (з ПДВ).
Договором встановлено, що він набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, але не раніше ніж 14 днів (п'яти робочих днів у разі застосування процедури закупівлі з підстав, визначених п.3 ч. 2 ст. 39 Закону України „Про здійснення державних закупівель") з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції за результатами застосування процедури закупівлі у одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2012, і діє у частині поставки газу до 31.12.2012 включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).
06.07.2012 додатковою угодою №1 сторонами внесено зміни до договору, а саме:- пункт 2.1 статті 2 „кількість та якість газу" викладено у новій редакції, відповідно до якої продавець передає з 01.02.2012 по 31.12.2012 природний газ у обсязі до 290 273,639 тис. м3;
- викладено з 01.07.2012 пункти 5.2 та 5.4 статті 5 „Ціна газу" у редакції, відповідно до якої ціна 1000м3 природного становить 3509,00 грн., крім того ПДВ-20% - 701,80 грн., всього з ПДВ - 4 210,80 грн.; 5.4 ціна договору складається із суми вартості місячних поставок газу за цим договором та на дату укладання цієї угоди становить 1 018 570 199,25 грн., крім того ПДВ 127 727 600,00 грн., усього з ПДВ - 1 146 297 799,25 грн.
Дана додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами та скріплення їх печатками, та поширює свою дію на відносини сторін, що фактично склалися з 01.02.2012; додаткова угода діє до повного здійснення сторонами своїх зобов'язань згідно з договором.
На виконання п.2.1 договору позивач поставив протягом березня-жовтня 2012 року, а відповідач прийняв природний газ у загальному обсязі 185 318,432 тис.м3 на загальну суму 712 004 932,76 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, копії яких долучені до матеріалів справи:
- акт приймання - передачі природного газу від 31.03.2012 на суму 120 674 762,65 грн. (а.с.18);
- акт приймання - передачі природного газу від 30.04.2012 на суму 106 842 828,54 грн. (а.с.19);
- акт приймання - передачі природного газу від 31.05.2012 на суму 57 804 950,06 грн. (а.с.20);
- акт приймання - передачі природного газу від 30.06.2012 на суму 56 347 062,32 грн. (а.с.21);
- акт приймання - передачі природного газу від 31.07.2012 на суму 68 010 525,66 грн. (а.с.22);
- акт приймання - передачі природного газу від 31.08.2012 на суму 79 199 408,68 грн. (а.с.23);
- акт приймання - передачі природного газу від 30.09.2012 на суму 102 376 140,34 грн. (а.с.24).
Станом на 22.03.2013 відповідач повністю розрахувався за переданий природний газ на загальну суму 712 004 932,76 грн., що підтверджується випискою операцій за період з 01.01.23012 по 31.05.2013 (а.с.31-39), що не заперечується сторонами.
Предметом спору у даній справі є застосування до відповідача відповідальності, встановленої договором, а також чинним законодавством за порушення зобов'язання.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 6.1 договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом:
- оплати у розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів - не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу;
- оплати у розмірі 70% від вартості запланованих місячних обсягів - в порядку, визначеному у п. 6.2 договору.
Пунктом 6.2 договору встановлено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Як встановлено судом і не оспорюється відповідачем, ним здійснено розрахунок за природний газ, поставлений у відповідному періоді, з порушенням строків, встановлених вищевказаними пунктами договору.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи встановлення факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, вимоги в частині стягнення процентів за період прострочення суд першої інстанції правомірно визнав обґрунтованими, однак, не у повному обсязі.
Так, під час розгляду даної справи, встановлено, що 04.01.2013 господарським судом Автономної Республіки Крим за заявою Закритого акціонерного товариства „Укргаз-енерго" порушено провадження у справі № 901/98/13-г про банкрутство ПАТ „Кримгаз".
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.01.2013 у відповідній справі введено мораторій на задоволення вимог кредиторів згідно п.4 ст.12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
В силу ст. 19 зазначеного Закону, мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань щодо сплати податків і зборів, термін виконання яких настав до дня ведення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до дня введення мораторію; протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф,пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Розмір процентів позивачем обрахований без врахування дії мораторію, а саме за порушення зобов'язань в частині оплати природного газу, поставленого у жовтні 2012 року у т.ч. за період з 04.01.2013 по 22.03.2013.
При цьому, розмір процентів, за розрахунком суду, з урахуванням дії мораторію з 04.01.2013, за період по 03.01.2013 становить 247 073,47 грн. і вимоги саме у такому розмірі підлягають задоволенню; у задоволенні вимог про стягнення процентів у розмірі 71 769,26грн. суд відмовляє.
Вимоги про стягнення збитків від інфляції у сумі 84 597,69 грн., нарахованих на заборгованість за спірний період, також підлягають задоволенню лише частково, оскільки розрахунок позивачем здійснено частково у період дії мораторію (з 04.01.2013 по 15.01.2013). З урахуванням дії мораторію з 04.01.2013, збитки від інфляції можуть бути нараховані лише у період по 03.01.2013 та за розрахунком суду їх розмір становить 47 956,34грн. При цьому, судом також враховано, що позивачем безпідставно проведено нарахування з 16.11.2012 на заборгованість за газ, поставлений у жовтні 2012 року, хоча строк виконання зобов'язання станом на 16.11.2012 ще не був порушений (остаточні розрахунки відповідно до п.6.2 договору здійснюються до 20 числа наступного за місяцем поставки газу). Крім того, у розрахунку втрат від інфляції позивачем допущено помилку при визначенні боргу на 16.12.2012, а саме борг визначено вже з врахуванням втрат від інфляції - 18 320 671,01грн., хоча розмір боргу на відповідну дату фактично склав 18 272 714,67грн.
За таких обставин, вимоги в частині стягнення збитків від інфляції підлягають задоволенню у розмірі 47 956,34грн.; в частині стягнення 36 641,35грн. слід відмовити.
Як визначено ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, згідно з п.2 ч.1 цієї норми, сплата неустойки.
Штраф та пеня є видами неустойки згідно з ст.549 ЦК України. При цьому, відповідно до вказаної норми, неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі порушення покупцем умов пунктів 6.1, 6.2 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків суми простроченого платежу.
Встановлений відповідним пунктом договору розмір пені не перевищує максимального розміру, визначеного ст.4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"; пеня позивачем нарахована у межах строку, встановленого ч.6 ст.232 ГК України.
Враховуючи встановлення факту порушення строків оплати відповідачем, суд вважає вимоги в частині стягнення пені обґрунтованими, однак, лише частково, оскільки при розрахунку позивачем не враховано дію мораторію з 04.01.2013; пеня могла бути нарахована позивачем включно по 03.01.2013. За розрахунком суду розмір пені складає 1 257 865,37грн.; у частині стягнення 336 348,28грн. пені у задоволенні позову слід відмовити.
При цьому, судом першої інстанції правомірно не враховані посилання відповідача щодо пропущення позивачем строку позовної давності, оскільки вони є помилковими.
Так, ст.258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
При цьому, стаття 259 ЦК України надає сторонам право за взаємною домовленістю збільшувати позовну давність, яка встановлена законом.
Пунктом 9.2 вищевказаного договору, сторонами встановлено, що строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.
Враховуючи умови договору, суд першої інстанції правомірно встановив, що позивачем не пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення пені.
Зважаючи на факт порушення зобов'язань з оплати та наявність прострочення понад 30 днів щодо оплати природного газу, поставленого у жовтні 2012 року, у сумі 23 978 172,07грн., суди першої та апеляційної інстанцій вважають вимоги про стягнення штрафу у розмірі 1 678 472,04грн. (7% від заборгованості) обґрунтованими.
Однак, суд першої інстанції обгрунтовано зменшив розмір штрафу, який підлягає стягненню з відповідача до 1 000 000грн., зважаючи на наступні обставини.
Згідно п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Вказана норма кореспондується з загальними нормами, які визначають підстави для такого зменшення.
Так, відповідно до чч. 2, 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У даній справі позивачем не доведено того, що порушенням відповідачем зобов'язань з оплати природного газу у встановлений строк, йому заподіяно збитків, розмір яких перевищує або дорівнює заявленим штрафним санкціям.
Також, суд враховує і те, що відповідачем повністю погашено основну заборгованість до звернення до суду з даним позовом; деякі з платежів здійснені позивачем до настання строку остаточного розрахунку, тобто лише в частині відповідні зобов'язання з оплати є простроченими.
Враховуючи вказані обставини, а також порушення щодо відповідача справи про банкрутство, зважаючи на значний розмір штрафних санкцій, а також встановлення двох видів неустойки за порушення строку оплати - штраф та пеня у межах одного виду відповідальності, обидва з яких просив застосувати позивач, зважаючи на значний розмір штрафних санкцій, господарський суд правомірно зменшив розмір штрафу - до 1 000 000 грн.
При цьому, враховуючи зменшення розміру штрафних санкцій, у задоволенні вимог про стягнення 678 472,04 грн. штрафу за прострочення понад тридцять днів судом першої інстанції відмовлено.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою позову судовим збором, підлягають частковому відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача - з урахуванням необґрунтованості частини його вимог (не врахування мораторію, неточностей у розрахунках) і без врахуванням зменшення розміру штрафних санкцій, а саме у розмірі 60 493,77грн.
З огляду на вищевикладені матеріали справи та норми діючого законодавства України, судова колегія погоджується з висновками господарського суду Автономної Республіки Крим та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись статтями 101, п.1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 вересня 2013 року у справі № 901/2490/13залишити без змін.
Головуючий суддя Ю.М. Гоголь
Судді С.А. Рибіна
І.В. Черткова
Розсилка:
1. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6,Київ 1,01001)
2. Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" (вул. Училищна, 42а,Сімферополь,95001)