ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 грудня 2013 року № 2а-1834/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення"

до:Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

Провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

На підставі ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

Обставини справи:

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.10.13р. скасовано Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.05.12р. та Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.12р. по справі за позовом ТОВ "Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Головного управління Міністерства доходів і зборів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, та скеровано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 07.11.13р. справу прийнято до свого провадження та призначено до судового розгляду.

За результатами судового розгляду судом було здійснено заміну відповідача з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва на Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві у зв'язку із проведеною реорганізацією.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позову не подав, додаткових доказів не пода. В обґрунтування позову зіслався на обставини викладені у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив.

В судове засідання 18.12.13р. не з'явився представник відповідача, у зв'язку із чим у відповідності до вимог ч.6 ст. 128 КАС України суд протокольною ухвалою перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Працівниками ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ТОВ "Інженерно-будівельне об'єднання" за період з 01.07.2008 по 30.06.2011, за результатами якої складено акт № 2490/23-12/04013382 від 01.12.2011р. (надалі-акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що відповідно до додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за червень, липень 2010 року (вх. до ДПІ за № 317229 від 20.07.2010 та № 390479 від 25.08.2010) ТОВ "Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення" сформовано податковий кредит за рахунок ТОВ "Інженерно-будівельне об'єднання" на загальну суму - 1 331 608,78 грн..

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000252312 від 16.01.2012 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 664 511,00 грн. (у тому числі, 1 331 609,00 грн. - основний платіж, 332 902,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Позивач не погоджується із вказаними податковими повідомлення-рішеннями, вважає їх протиправними, у зв'язку із чим звернувся до суду із даним позовом.

За результатами судового оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.05.12р. що була залишена в силі Ухвалою Київського адміністративного апеляційного суду, було у повній мірі відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Разом з тим Ухвалою вищого адміністративного суду України було скасовано як постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.05.12р. так і Ухвалу Київського адміністративного апеляційного суду, скеровано справу на новий розгляд та при вирішенні справи по суті рекомендовано у повній мірі дослідити товарність правочинів вчинених позивачем а також з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання, про безпідставність позовних вимог, виходячи з наступних міркувань.

Як вбачається з наявних матеріалів справи підставою для збільшення позивачу зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, спірними податковими повідомленнями-рішеннями, слугувало встановлення перевіркою формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за рахунок сум сплачених при взаємовідносинах з ТОВ «Інженерно-Будівельне Об'єднання» за правочинами які укладено без мети настання реальних наслідків.

В обґрунтування позову, представником позивача зазначено, що податковим органом зроблено хибний висновок про порушення позивачем норм податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності з ТОВ «Інженерно-Будівельне Об'єднання».

В підтвердження товарності правочинів укладених з ТОВ «Інженерно-Будівельне Об'єднання» позивачем дублікати договорів, податкових накладних та актів приймання передачі виконаних робіт.

З аналізу наданої позивачем документації вбачається, що 18.02.2010 р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерно-Будівельне Об'єднання» були укладені такі договори:

1) договір субпідряду № 286 на виконання робіт з будівництва на об'єкті: «Реконструкція Піщаного каналізаційного колектора від пров. Тбіліського до вул. Борщагівської у Шевченківському районі м. Києві»;

2) договір субпідряду № 287 на виконання робіт з будівництва на об'єкті: «Будівництво водопровідної мережі Д=1400мм від вул. Маршала Гречка до Великої кільцевої дороги у Подільському, Шевченківському, Святошинському районі м. Києва»;

3) договір субпідряду № 288 на виконання робіт з будівництва на об'єкті: «Реконструкція Перовського каналізаційного колектора»;

4) договір про надання послуг машин і механізмів № 289, на підставі якого були надані послуги по роботі ЄСД-200 на об'єктах: «Будівництво водопровідної мережі Д=1400мм від вул. Маршала Гречка до Великої кільцевої дороги у Подільському, Шевченківському, Святошинському районі м. Києва», «Реконструкція Перовського каналізаційного колектора» та «Перекладка напірного каналізаційного колектора від каналізаційної станції ж/м Святошин».

Від імені ТОВ «Інженерно-Будівельне Об'єднання» ці договори підписані директором ОСОБА_1.

Разом з тим з наявних матеріалів справи вбачається, що ст. оперуповноваженим в ОВС 5 управління Головного Управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБ України майор Сухар В.Г. на підставі ст. 8 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" відібрано пояснення від ОСОБА_1, який повідомив, що був у ТОВ "Інженерно-будівельне об'єднання" підставним засновником та директором, ніяких документів щодо його фінансово-господарської діяльності не бачив і не підписував.

Вказані обставини, що встановлені за результатами судового розгляду позивачем жодним чином не спростовано, інших доказів настання реальних наслідків за правочином укладеним з ТОВ "Інженерно-будівельне об'єднання" не надано, крім того позивачем не надао і жодних доказів в підтвердження руху активів у процесі здійснення господарських операцій із вказаним контрагентом.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Разом з тим, надані позивачем документи, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеними контрагентом.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентами носять реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкові повідомлення-рішення прийняті з урахуванням всіх обставин.

Статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в Київський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В. Смолій