Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ 2-1631\08р.
24 листопада 2008 року
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області,
в складі головуючого судді ЯЦЕНКО В.В.
при секретарі : БІЛИК Т.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи КП "Лубенське МБТІ" , ВДВС Лубенського міськрайонного управління юстиції про поділ майна подружжя шляхом визначення ідеальних часток в спільній частковій власності , та звільнення майна з під арешту,
В С Т А Н О В И В :
Позивачка ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 треті особи КП "Лубенське МБТІ", ВДВС Лубенського міськрайонного управління юстиції про поділ майна подружжя шляхом визначення ідеальних часток в спільній частковій власності , та звільнення майна з під арешту.
Позовні вимоги мотивувала тим, що 25.11.1995 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем ОСОБА_2, в м. Лубни актова запис № 516.
Від шлюбу мають неповнолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
За час шлюбу за спільні сімейні кошти 29.08.2000 року придбали однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу АВН № 656816. Договір був зареєстрований в КП "Лубенське МБТІ " за реєстровим № 2361. 20 липня 2005 року вони розлучилися. Через неможливість спільного проживання з відповідачем в одному помешканні , вона вимушена була шукати інше житло та найняти квартиру.
Крім того, 05.05.2005 року постановою державного виконавця ВДВС Лубенського МРУЮ було відкрито виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа № 2-848, виданого Лубенським міськрайонним судом 26 квітня 2005 року про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів в розмірі ј частини доходів.
Під час здійснення виконавчого провадження в зв'язку з заборгованістю відповідача та з метою забезпечення виконання вказаного виконавчого листа своєю постановою державний виконавець наклав арешт на все майно відповідача, в тому числі і на вищезазначену квартиру , та заборонив його відчуження .
Прохає суд постановити рішенням, яким поділити спільно нажите майно подружжя , визнати за нею право власності на 1/ 2 частину квартири АДРЕСА_1 , та зняти арешт на належну їй Ѕ частину зазначеної квартири .
В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав повністю, прохав їх задовольнити.
Відповідач по справі ОСОБА_2, та його представники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 не визнали, і пояснили, що дійсно позивачка та відповідач знаходились в шлюбі, який розірвали 20.07.2005 року. Під час сумісного проживання вони придбали квартиру АДРЕСА_1. Сторони розірвали шлюб 20.07.05 року. Після розірвання шлюбу позивачка залишила відповідача та виїхала з квартири. Починаючи з 2005 року позивачка не платила комунальні послуги, в квартирі не проживала, а тому вважає , що вона втратила право на проживання в вищезазначеній квартирі. Крім того до суду звернулася після спливу трирічного терміну . Тобто втратила строк позовної давності, коли могла звернутися до суду про поділ майна. Прохають в задоволенні позову позивачки відмовити внаслідок пропущення строку позовної давності.
Суд заслухав сторони по справі, перевірив та дослідив матеріали справи , вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Згідно ст. 22 Кодексу України "Про шлюб та сім'ю" майно, нажите подружжям під час шлюбу є їх сумісною власністю, кожен із подружжя має рівні права , володіння, користування і розпорядження цим майном .
Згідно ст. 28 Кодексу України "Про шлюб та сім'ю" в разі розподілу майна ,що є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2. перебували в зареєстрованому шлюбі з 25.11.1995 року . В шлюбі мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, 1997 р.н. Під час сумісного проживання сторони на підставі договору купівлі-продажу від 29.08.2000 року придбали квартиру АДРЕСА_1. В даній квартирі зареєстровані позивачка , відповідач та їх малолітній син. 20.07.2005 року сторони розірвали шлюб та позивачка із-за поведінки відповідача вимушена була залишити квартиру та наймати інше житло.
Згідно рішення Лубенського міськрайонного суду з відповідача ОСОБА_2 стягуються аліменти на користь позивачки на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, 1997 р.н. в розмірі ј частини заробітку щомісячно, що підтверджується виконавчим листом № 2-848, виданим Лубенським міськрайонним судом 26 квітня 2005 року, на підставі якого Лубенським МРУЮ було відкрито виконавче провадження. З метою виконання рішення суду державним виконавцем було накладено арешт на квартиру , що підтверджується постановою про арешт майна від 02.11.2006 року.
Судом достовірно встановлено, що спірна квартира придбана під час коли сторони знаходились в шлюбі, тобто майно нажите подружжям , а тому вони мають рівні права на володіння цим майном, користування та розпорядження.
З викладеного вбачається, що з моменту придбання квартири на підставі договору купівлі-продажу, позивачка набула право власності на Ѕ частину спірної квартири, а тому має право на розпорядження та володіння спірною квартирою в розмірі Ѕ частини.
Суд не може погодитися з ствердженнями представника відповідача ОСОБА_5 стосовно того, що позивачка втратила право на володіння спірним майном , внаслідок пропущення строку позовної давності, оскільки вона залишила помешкання внаслідок неможливості проживання в одній квартирі з відповідачем . Крім того власник не може бути позбавлений права володіння та розпорядження своїм майном внаслідок спливу строків позовної давності .
При таких обставинах суд визнає за позивачкою ОСОБА_1 право власності на спірну квартиру в розмірі Ѕ частини, що розташована за адресою АДРЕСА_1.
Постільки на спірну квартиру , згідно постанови державного виконавця Лубенського МРУЮ від 02.11.2006 року накладений арешт , суд вважає за можливе скасувати арешт на Ѕ частину спірної квартири, яке належить , згідно закону позивачці.
Керуючись ст. ст. 10, 15, 60, 61, 84, 88, 212-214 ЦПК України, ст. ст. 22, 28 КпШС (1969 року), ст. 16 Закону України "Про власність" , ст. ст. 60, 63, 69, 70 СК України , ст. ст. 368 ч.3, 372 ЦК України, ст. 59 ЗУ "Про виконавче провадження " , п. Постановою Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності ", п. 15, п.19, п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.
Зняти арешт з Ѕ частини зазначеної квартири , який накладений державним виконавцем, згідно постанови ВДВС Лубенського міськрайонного управління юстиції від 02.11.2006 року.
Стягти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 59 гривень 50 коп. , 30 гривень витрат на ІТЗ розгляду справи в суді, та за надання юридичних послуг в розмірі 1000 гривень.
На рішення суду може бути подана заява на апеляційне оскарження протягом десяти днів з моменту проголошення та апеляційна скарга протягом двадцяти днів з моменту подачі заяви на апеляційне оскарження до Полтавського апеляційного суду.
Головуючий В.В.ЯЦЕНКО