ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 819/2875/13-a
17 січня 2014 року
Тернопільський окружний адміністративний суд в складі
головуючого судді Баранюка А.З.
при секретарі судового засідання Дудар М.В.
за участю:
представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2
представника відповідача: нез'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Реєстраційної служби Тернопільського районного управління юстиції Тернопільської області про скасування державної реєстрації, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 (надалі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Реєстраційної служби Тернопільського районного управління юстиції Тернопільської області (надалі - відповідач) про скасування державної реєстрації права власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами за адресою АДРЕСА_1 від 25.05.2013 року номер запису 1252085 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 79764961252 проведену реєстраційною службою Тернопільського районного управління юстиції на підставі договору дарування житлового будинку від 28 вересня 2005 року укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та пояснили, що ОСОБА_5, яка перебуває закордоном, була власником будинку з надвірними будівлями і спорудами за адресою АДРЕСА_1 відповідно до договору дарування від 28 серпня 2005 року укладеного між нею та ОСОБА_6 та надала довіреність своєму брату - ОСОБА_2 на продаж цього будинку. 20 квітня 2012 року ОСОБА_2, відповідно до отриманої довіреності, продав належний ОСОБА_5 житловий будинок позивачу - ОСОБА_3 При цьому, земельна ділянка на якій розміщений будинок не продавалася позивачу, оскільки право власності на неї не було зареєстроване. Крім цього, ОСОБА_5, з метою продажу будинку, було також надано довіреність мешканці с. Серединки ОСОБА_7 щодо оформлення права власності на земельну ділянку, на якій розміщено згаданий будинок. 05 квітня 2013 року ОСОБА_7 отримала в державного нотаріуса ОСОБА_8 дублікат договору дарування від 28 серпня 2005 року та подала його в реєстраційну службу Тернопільського районного управління юстиції з метою реєстрації права власності на будинок, та, відповідно, оформлення в подальшому права власності на земельну ділянку.
Представники зазначили, що ОСОБА_7 помилково зареєструвала право власності на будинок за ОСОБА_5, оскільки цей будинок вже був проданий позивачу ОСОБА_2, який діяв в інтересах своєї сестри ОСОБА_5, а тому просили суд позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату час і місце розгляду справи, повідомлявся належним чином, заперечень проти адміністративного позову не надав. Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд даної адміністративної справи та реалізації ним права судового захисту прав та інтересів. Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, суд вважає, що позов підлягає до задоволення враховуючи наступне.
Судом встановлено, що відповідно до Договору дарування від 28.09.2005 року (а.с. 8) ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_5 належний їй на праві приватної власності житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами АДРЕСА_1, згідно договору дарування посвідченого державним нотаріусом ОСОБА_8 28.09.2005 року та зареєстровано в реєстрі за № 2099.
Відповідно до п. 12 Договору обдарованій роз'яснено зміст ст. 120 Земельного кодексу України про необхідність оформити право власності на земельну ділянку на якій розміщено будинок та надвірні споруди, проте нею це не було здійснено.
Статтею 239 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Згідно із ст. 656 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
ОСОБА_5 надано довіреність своєму брату - ОСОБА_2, на підставі якого ним було продано вказаний житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами АДРЕСА_1 ОСОБА_3, згідно договору купівлі - продажу від 20.04.2012 року посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_10 та зареєстрованого в реєстрі за № 1030 (а.с. 7).
Статтею 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Факт вчинення договору купівлі-продажу зазначеного будинку також підтверджується витягом з державного реєстру правочинів від 20.04.2012 року № 4971757 (а.с. 6).
Звернувшись до відповідача з метою проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами АДРЕСА_1, на підставі цього договору, позивачу було роз'яснено, що 11.06.2013 року ОСОБА_7, яка діяла від імені ОСОБА_5, зареєструвала за нею житловий вказаний будинок на підставі дублікату договору дарування, який виданий державним нотаріусом ОСОБА_8 № 395 від 05.04.2013 року. Право власності зареєстроване у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 4674283, що підтверджується відповідним Витягом з реєстру (а.с. 5), тому проведення реєстрації права власності за позивачем на підставі договору купівлі - продажу стало не можливим, без скасування реєстрації права власності.
Відповідно до абз. 1 п. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року № N 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частиною 1 статті 15 Закону України № 1952 визначено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України № 1952 державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом.
Згідно із ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Таким чином договір купівлі - продажу житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами АДРЕСА_1 від 20.04.2012 року посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_10 та зареєстрованого в реєстрі за № 1030 є законною підставою для реєстрації права власності позивача. А тому реєстрація за ОСОБА_5 права власності на цей будинок на підставі дублікату договору дарування від 28 вересня 2005 року є безпідставним, оскільки будинок вже був нею відчужений.
Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У ч. 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ч.1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У зв'язку з цим, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справ, належним чином не заперечені, а тому підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд-
ПОСТАНОВИВ:
Скасувати Державну реєстрацію права власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами за адресою АДРЕСА_1 від 25.05.2013 року номер запису 1252085 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 79764961252 проведену реєстраційною службою Тернопільського районного управління юстиції на підставі дублікату договору дарування житлового будинку від 28 вересня 2005 року укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови підписано 17 січня 2014 року.
Суддя Баранюк А.З.
копія вірна
Суддя Баранюк А.З.