АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 22-ц/796/14957/2013
Головуючий у 1 інстанції: Луценко О.М.
Доповідач: Гаращенко Д.Р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - судді Гаращенка Д.Р.
суддів - Ратнікової В.М., Махлай Л.Д.
при секретарі - Мурга М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -
ВСТАНОВИЛА:
07 листопада 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, у якому просила стягнути з неї інфляційні витрати у розмірі 254 036, 35 грн. і 3% річних від суми боргу у розмірі 42 669, 49 грн. та вирішити питання про розподіл судових витрат Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 30 червня 2006 року нею було надано у борг ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 500 000 грн. строком до 31 грудня 2007 року, що підтверджується відповідною розпискою. ОСОБА_1 надані грошові кошти у встановлений строк не повернула. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва 16.05.2008 року було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму боргу. Відповідно до виписки ПАТ «ПроКредит Банк» від 19.10.2012 року за період з 01.01.2009 року. по 31.12.2010 року повернення боргу відбувалося примусово в межах виконавчого провадження, згідно виконавчого листа Оболонського районного суду м. Києва № 2-271 від 23.12.2008 року наступним чином: 5 912, 00 грн. сплачено 30.09.2009 року, 74 000,00 грн. сплачено 26.02.2010 року, 422 500, 00 грн. сплачено 24 грудня 2010 року. Таким чином, відповідач погасила свою заборгованість лише 24.12.2010 року, у зв'язку з чим з неї підлягають стягненню 3 % річних від суми боргу і втрати від інфляції.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 25 вересня 2013 року позов ОСОБА_3 було задоволено і стягнено з ОСОБА_1 на її користь втрати від інфляції у розмірі 254 036, 35 грн., 3 % річних за порушення строку повернення боргу у розмірі 42 669, 49 грн., судовий збір у розмірі 2 967, 05 грн.
11 жовтня 2013 року представник ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на вказане рішення, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування норм матеріального права, просив суд його скасувати та закрити провадження у справі або залишити позов ОСОБА_3 без розгляду. Свої вимоги обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 погасила заборгованість за договором позики в межах виконавчого провадження, а тому ст. 625 ЦК України не поширюється на ситуацію, коли боржник не виконує рішення суду. Також апелянт зазначив, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 16 травня 2008 року було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 основний борг і 3 % річних. Апелянт вважає, що позивач звернулася до суду з позовом з пропуском строку позовної давності, перебіг якого розпочався 24 грудня 2010 року та відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України складає 1 рік.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_2 апеляційну скаргу просив задовольнити.
Представник ОСОБА_3 за довіреністю - ОСОБА_4 апеляційну скаргу просив відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Вислухавши доповідь судді Гаращенка Д.Р., пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів прийшла до наступного.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що 30 червня 2006 року ОСОБА_3 було надано у борг ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 500 000 (п'ятсот тисяч) гривень, що підтверджується розпискою, за якою ОСОБА_1 зобов'язався повернути надані грошові кошти у строк до 31.12.2007 року.
ОСОБА_1 надані грошові кошти у встановлений строк не повернула.( а.с.6)
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва 16.05.2008 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 було стягнено борг у розмірі 500 000 грн. і 3 % річних за період з 01 січня 2008 року по 28 лютого 2008 року у сумі 2 500 грн.
Відповідно до виписки АО «ПроКредит Банк» від 19.10.2012 року за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року повернення боргу відбувалося примусово в порядку виконавчого провадження, згідно виконавчого листа Оболонського районного суду м. Києва №2-271 від 23 грудня 2008 року наступним чином: 30 вересня 2009 року сплачено 5 912, 00 грн., 26 лютого 2010 року сплачено 74 000 грн., 24 грудня 2010 року - 422 500 грн.
Борг за договором позики було погашено 24 грудня 2010 року.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції керувався ст.ст. 526, 530, 611, 625 ЦК України та виходив з того, що ОСОБА_1 своєчасно не повернула борг.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
На підставі ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 своєчасно борг не повернула, а тому суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з неї на користь ОСОБА_3 втрат від інфляції та 3 % річних від суми боргу.
Посилання апелянта на те, що ст. 625 ЦК України не поширюється на ситуацію, коли боржник не виконує рішення суду, колегія суддів вважає помилковими, оскільки саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснено, не припиняє зобовязальних правовідносин сторін та не звільняє боржника від відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Також колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги в тій частині, що ОСОБА_3 звернулася до суду з пропуском строку позовної давності, оскільки згідно з матеріалами справи відповідач та її представник не заявляли у судів першої інстанції клопотання про застосування наслідків спливу строків позовної давності.
Так, з 01 січня 2008 року по 30 вересня 2009 року заборгованість ОСОБА_1 перед ОСОБА_3 становила 500 000 грн., з 01 жовтня 2009 року по 26 лютого 2010 року - 494 088, 00 грн., з 27 лютого 2010 року по 24 грудня 2010 року - 420 088, 00 грн.
Таким чином, втрати від інфляції складають 222 942, 55 грн. (500 000 грн. * 1, 335 - 500 000 грн. + 494 088 грн. *1, 068 - 494 088 грн. + 420 088 грн. *1, 052 - 420 088 грн.), 3% річних від суми боргу 40 210, 37 грн. (12 581, 97 грн. за період з 29.02.2008 року по 31.02.2008 року, 11 219, 18 грн. за період з 01.01.2009 року по 30.09.2009 року, 6 050 грн. за період з 01.10.2009 року по 26.02.2010 року, 10 358, 33 грн. за період з 27.02.2010 року по 24.12.2010 року).
Суд першої інстанції наданих позивачем розрахунків не перевірив і не врахував при підрахунку високосні роки і те, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 16 травня 2008 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто 3 % річних за період з 01.01.2008 року по 28.02.2008 року.
Таким чином, апеляційну скаргу представнику ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_2 слід задовольнити частково, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 вересня 2013 року - змінити і зменшити суми, що підлягають стягненню з ОСОБА_1
Керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 305, п. 3 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 вересня 2013 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 інфляційних втрат у розмірі 254 036, 35 грн., 3 % річних за порушення строку повернення боргу у розмірі 42 669, 49 грн. та судового збору у розмірі 2 967, 05 грн. - змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 втрати від інфляції у розмірі 222 942, 55 грн., 3 % річних від суми боргу у розмірі 40 210, 37 грн. та судовий збір у розмірі 2 631, 52 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді