Справа № 346/5709/13-ц
Провадження № 22-ц/779/141/2014
Категорія 48
Головуючий у 1 інстанції Хільчук І. І.
Суддя-доповідач Горейко М.Д.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2014 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Горейко М.Д.
суддів: Горблянського Я.Д., Ковалюка Я.Ю.
секретаря Турів О.М.
з участю апелянта ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26 листопада 2013 року, -
в с т а н о в и л а :
09.09.2013 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 01.09.2003 року по 05.07.2011 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4. Від даного шлюбу у них народилося двоє дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Після розірвання шлюбу відповідач добровільно надавав допомогу на утримання дітей, однак згодом припинив надання такої допомоги. На даний час відповідач неофіційно працює в Італії, має доходи, інших утриманців, крім їхніх дітей, немає, здоровий, працездатного віку, а тому може сплачувати аліменти на утримання дітей. У зв'язку з наведеним просила стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей у розмірі по 700 грн. щомісячно на кожну дитину з дня звернення з позовом в суд до досягнення дітьми повноліття.
Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26 листопада 2013 року задоволено частково позов ОСОБА_2. Вирішено стягувати з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в твердій грошовій сумі в розмірі по 400 грн. на кожну дитину щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дітей відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття.
В решті позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Зокрема апелянт зазначає, що при визначенні розміру аліментів суд необґрунтовано дійшов висновку про неможливість відповідача сплачувати аліменти на кожну дитину в розмірі по 700 грн. щомісячно та не врахував вимог, передбачених ст.ст. 180, 183 СК України та ст.ст. 2-5 ЗУ «Про охорону дитинства». Оскаржуване рішення суд постановив на основі пояснень представника відповідача про те, що відповідач працює на сезонних роботах, його заробітки є мінливими і їх не вистачає для повноцінного утримання двох дітей в Україні, оплати витрат по найму житла в Італії та інших платежів, а також про те, що відповідач належним чином виконує батьківські обов'язки, оскільки придбаває в Італії взуття, одежу і інші речі для дітей та передає їх в Україну. Проте такі пояснення не підтверджені жодними належними доказами, а її пояснення з цього приводу суд до уваги не взяв.
Також апелянт вказує, що при визначенні розміру аліментів в твердій грошовій сумі суд не врахував, що Законом України «Про Державний бюджет на 2013 рік» прожитковий мінімум для однієї дитини віком від 6 до 18 років з 01.01.2013 року по 30.11.2013 року встановлений в розмірі 1210 грн., а з 01.12.2013 року - 1286 грн. Визначений судом розмір аліментів - по 400 грн. на кожну дитину щомісячно значно нижчий від половини прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, який з урахуванням постійного зростання цін на продукти харчування, ліки та речі першої необхідності не забезпечує навіть мінімальні потреби дитини і є недостатнім для повноцінного її розвитку.
Крім того, апелянт зазначає, що не ґрунтується на вимогах закону і визначення судом розміру аліментів в твердій грошовій сумі, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дітей відповідного віку - такого визначення аліментів законодавством не встановлено.
З цих підстав просить рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26 листопада 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
У засіданні апеляційного суду апелянт доводи апеляційної скарги підтримала з наведених в ній мотивів.
Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечив, просив її відхилити. Рішення суду першої інстанції вважав законним та обґрунтованим.
Заслухавши доповідача, пояснення апелянта, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та доказів на їх підтвердження, щодо правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин та правової норми, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 4-5).
Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05.07.2011 року шлюб між сторонами розірвано, неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, залишено проживати з матір'ю (а.с. 3).
Після розірвання шлюбу відповідач добровільно надавав допомогу на утримання дітей, однак в даний час припинив надання матеріальної допомоги.
З пояснень сторін судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 неофіційно працює в Італії.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач має мінливі заробітки та непостійну роботу, проте є фізично здоровою людиною, інших утриманців, крім даних дітей, немає, то з нього слід стягувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в твердій грошовій сумі в розмірі по 400 грн. на кожну дитину щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дітей відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття.
Колегія суддів з таким висновком суду погоджується не повністю з наступних підстав.
В силу дії ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов'язані забезпечити дітям умови для достатнього фізичного, духовного та культурного розвитку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 181 СК України способи виконання обов'язків батьків щодо утримання дитини за загальним правилом визначаються за домовленістю між ними. При відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на неповнолітню дитину та ненадання дитині утримання, той із батьків, з ким проживає дитина, має право на стягнення аліментів у судовому порядку.
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 184 СК України, а також роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться в п. 17 постанови від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ відносно батьківства, материнства і стягнення аліментів», якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Вірно встановивши обставини справи та правильно застосувавши до спірних правовідносин положення ст. 184 СК України, суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що з відповідача слід стягувати в користь позивача аліменти на утримання їхніх неповнолітніх дітей в твердій грошовій сумі.
Разом з тим, визначаючи розмір аліментів та вказуючи про їх стягнення в твердій грошовій сумі, суд першої інстанції невірно вказав на те, що розмір таких аліментів повинен бути не менше 30% відсотків прожиткового мінімуму на дітей відповідного віку, адже згідно положень ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Згідно зазначеної норми закону та з урахуванням положень частини другої статті 182 СК України суд визначає аліменти у твердій грошовій сумі в чітко визначеному розмірі, який не залежить від розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку чи відсотків від нього, тим більше такий розмір аліментів не може варіюватися в залежності від зміни розміру прожиткового мінімуму кожного року, оскільки це суперечить самому змісту статті 184 СК України та принципам такого способу визначення розміру аліментів.
Крім того, правильно застосувавши до спірних правовідносин положення ст. 180 СК України та вказавши на обов'язок батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття, суд першої інстанції належним чином не мотивував свій висновок про визначення розміру аліментів по 400 грн. на кожну дитину.
Згідно ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення.
Судом першої інстанції установлено, що відповідач є фізично здоровою особою працездатного віку, інших дітей або осіб, яких він зобов'язаний утримувати, у нього немає.
З урахуванням викладеного та встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» прожиткового мінімуму на дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2013 року у розмірі 1210 гривень та з 1 грудня 2013 року в розмірі 1286 гривень, колегія суддів вважає, що розмір аліментів, визначений судом першої інстанції до стягнення з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітніх дітей, не буде забезпечувати навіть половини від встановленого прожиткового мінімуму, а тому рішення суду в цій частині слід змінити, розмір аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, слід збільшити до 700 грн. на кожну дитину щомісячно до досягнення дітьми повноліття. В решті рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314-316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26 листопада 2013 року в частині розміру стягуваних з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, змінити, збільшивши суму стягуваних аліментів з 400 грн. до 700 грн. на кожну дитину щомісячно до досягнення дітьми повноліття.
В решті рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26 листопада 2013 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.
Головуюча Горейко М.Д.
Судді: Горблянський Я.Д.
Ковалюк Я.Ю.