Судове рішення #34819651

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-кп/774/9/14 Головуючий в 1-й інстанції

Категорія ст. 185 ч.3 Суддя Омеко М.В.

КК України Доповідач Кузьменко В.М.


УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


14 січня 2014 року колегія суддів палати апеляційного суду Дніпропетровської області з кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Кузьменко В.М.

суддів: Кислого М.М., Литвиненка О.О.

секретаря Шевченко Т.В.

за участю прокурора Харів Н.А.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області на вирок Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2013 року,


В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.Новопавлівка Томаківського району Дніпропетровської області, громадянин України, освіта середня, не працюючий, раніше судимий:

10.07.2013 року Томаківським районним судом Дніпропетровської області за ст. 185 ч. 1 КК України до 120 годин громадських робіт ,

засуджений за ст. 185 ч. 3 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71, 72 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 10.07.2013 року і остаточно призначено 4 роки 2 дні позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 від відбування покарання звільнено з іспитовим строком 2 роки та відповідно до ст. 76 ч. 1 п.п. 2, 3 КК України зобов'язаний не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи чи навчання.

ОСОБА_1 засуджений за те, що 17 серпня 2013 року, через незачинені вхідні двері проник до приміщення сараю, розташованого на території домоволодіння по АДРЕСА_1 і діючи повторно, таємно, умисно, шляхом вільного доступу викрав мопед марки «Ek50OT-B Delta», вартістю 1200 грн., чим спричинив потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на зазначену суму.

В апеляції прокурор просить скасувати вирок суду, а провадження направити на новий судовий розгляд. На його думку судом неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, оскільки ухвалюючи рішення про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, суд не звернув уваги на вимоги ст. 65 КК України та своїм судовим рішенням фактично звільнив засудженого не тільки від покарання, яке раніше було йому призначено реально, а й від покарання за сукупністю вироків. Послався на істотні порушення кримінально-процесуального закону, оскільки у вироку не мотивовані підстави для призначення ОСОБА_1 покарання з випробуванням, не врахував дані про особу засудженого, яким скоєно більш тяжкий, корисливий злочин, не дав оцінки щодо наявності в його діях обтяжуючої обставини як рецидив злочину. Крім цього, вважає, що призначене покарання є невиправдано м?яким та недостатнім для його виправлення та попередження скоєння подібних злочинів. На його думку, ОСОБА_1 повинен нести відповідальність за ст. 289 ч. 2 КК України.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого, який заперечував проти апеляції прокурора, міркування прокурора, який підтримав апеляцію і вважав за необхідне з підстав вказаних в апеляції вирок суду скасувати, а кримінальне провадження направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи в межах апеляції, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.


Відповідно до ст.. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Як вбачається з матеріалів справи обвинувачення ОСОБА_1 було висунуте відповідно до обвинувального акта обвинувачення в скоєні злочину, передбаченого ст.. 185 ч. 3 КК України. Протягом судового розгляду справи у відповідності до ст.. 341 КПК України прокурор не змінив обвинувачення, не висунув додаткового обвинувачення ОСОБА_1 і суд визнав винним останнього у скоєні злочину, передбаченого ст.. 185 ч. 3 КК України.

Відповідно до ст.. 404 ч. 4 КПК України суд апеляційної інстанції не має права розглядати обвинувачення , що не було висунуте в суді першої інстанції.

Отже доводи прокурора про необхідність кваліфікувати дії засудженого за ст. 289 ч. 2 КК України на стадії судового розгляду безпідставні.

Заслуговують на увагу доводи прокурора про неправильне застосування закону при призначенні покарання обвинуваченому, але в даному випадку прохання прокурора про скасування вироку з цього приводу і направлення справи на новий судовий розгляд в суд першої інстанції не відповідає вимогам ст.ст. 412, 415 КПК України і це питання не може бути самостійно вирішено апеляційним судом в порядку ст.. 420 КПК України, оскільки таким чином у відповідності зі ст. 421 КПК України погіршується правове становище обвинуваченого без апеляції прокурора, що є недопустимим.

Отже, підстав для скасування чи зміни вироку на даній стадії судового розгляду кримінального провадження не вбачається.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 404, 407-409, 412, 415, 420, 421 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію заступника прокурора Дніпропетровської області залишити без задоволення, а вирок Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2013 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту оголошення, але може бути оскаржена в Вищий спеціалізований суд України в касаційному порядку протягом трьох місяців.


Судді:







Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація