ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2014 року справа № 823/11/14
м. Черкаси
16 год. 29 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Каліновської А.В.,
при секретарі - Будченку А.Ю.,
за участю представника відповідача - Гнізділова І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Звенигородка Черкаської області про визнання дій неправомірними та стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся в Черкаський окружний адміністративний суд з вищезазначеним адміністративним позовом, в якому просить визнати неправомірними дії відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Звенигородка Черкаської області щодо відмови у прийнятті до відшкодування суми коштів на виплату пенсії по інвалідності громадянам, каліцтво яким заподіяно на підприємствах, розташованих на території країн Співдружності Незалежних Держав сплаченої управлінням за період з 01.11.2013 по 31.12.2013 ОСОБА_2 в розмірі 302 грн. 38 коп., ОСОБА_3 в розмірі 304 грн. 68 коп. та стягнути з відповідача на користь позивача кошти на виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_2 у сумі 302 грн. 38 коп. та на виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_3 у сумі 304 грн. 68 коп.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак надав до суду клопотання про слухання справи без його участі.
Представник відповідача позов не визнав, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В поданих до суду запереченнях зазначив, що ст. 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», на яку посилається позивач втратила чинність. Документи щодо призначення соціальних виплат, передбачені ст. 35 та ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та Інструкцією № 10 від 24.04.2001 року, до Фонду не надавались, тому рішення про призначення соціальних виплат громадянам, які одержали каліцтво на підприємствах, розташованих на території країн СНД, не приймались. Також зазначив, що Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному Фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, який був затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 04.03.2003 року №5-4 та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.05.2003 року №376/7697, визначено, що відшкодування проводиться лише на централізованому рівні. Також зазначив, що ОСОБА_3 отримала травму не пов'язану з виробництвом, про що зазначено у самому акті від 05.04.1974, а тому немає правових підстав для здійснення страхових виплат, оскільки відсутній страховий випадок.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив.
Згідно з актами щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання позивач поніс грошові витрати на загальну суму за листопад 2013 року - 4515 грн. 34 коп., за грудень 2013 року - 4815 грн. 34 коп.
Відповідачем прийнято до відшкодування витрати, понесені позивачем у листопаді 2013 року - 4211 грн. 81 коп., у грудні 2013 року - 4511 грн. 81 коп., що підтверджується вищезазначеними актами та довідками про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання по управлінню Пенсійного фонду України в Звенигородському районі від 29.11.2013 та від 27.12.2013.
Згідно списку осіб, яким не прийнято до заліку пенсії по інвалідності виставлені управлінням Пенсійного фонду України в Звенигородському районі до акту звірки за листопад 2013 року відповідачем не враховано витрати на виплату пенсій громадянам ОСОБА_2 у зв'язку із отриманням травми в Росії у розмірі 151 грн. 19 коп. та ОСОБА_3 у зв'язку із отриманням травми по дорозі на роботу у розмірі 152 грн. 34 коп. всього у сумі 303 грн. 53 коп.
Відповідно до списку осіб, яким не прийнято до заліку пенсії по інвалідності виставлені управлінням Пенсійного фонду України в Звенигородському районі до акту звірки за грудень 2013 року відповідачем не враховано витрати на виплату пенсій громадянам ОСОБА_2 у зв'язку із отриманням травми в Росії у розмірі 151 грн. 19 коп. та ОСОБА_3 у зв'язку із отриманням травми по дорозі на роботу у розмірі 152 грн. 34 коп. всього у сумі 303 грн. 53 коп.
Оцінюючи встановлені фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до Основ (стаття 4 Основ у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Відповідно до пункту 4 статті 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг і матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Ураховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, відповідно до статті 25 Основ є Фонд, що також передбачено статтею 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", яка визначає перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом.
Згідно з частиною четвертою статті 26 Основ, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Аналогічне правило закріплене в положеннях частини другої статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", зокрема, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Враховуючи вищезазначене, посилання відповідача на втрату чинності ст. 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» судом не приймається до уваги.
За змістом статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання тощо. Усі види соціальних послуг та виплат, передбачені цією статтею, надаються застрахованому та особам, які перебувають на його утриманні, незалежно від того, перебуває на обліку підприємство, на якому стався страховий випадок, як платник страхових внесків чи ні.
13 березня 1992 року між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав (в тому числі Російською Федерацією і Україною) підписано Угоду про гарантії прав громадян у сфері пенсійного забезпечення, в преамбулі якої визначено, що держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.
Відповідно до умов Угоди пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (стаття 1); всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення (стаття 3); призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання; для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою (стаття 6); при переселенні пенсіонера в межах держав-учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера (стаття 7).
Таким чином, пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався на території будь-якої з держав-учасниць СНД або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР, виплачується особі за законодавством тієї держави-учасниці Співдружності, на території якої вона проживає.
Враховуючи вищезазначене, витрати, понесені органами ПФУ у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва (у тому числі й пенсій особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР) підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
Дана позиція також висловлена Верховним Судом України з розгляду справ цієї категорії.
ОСОБА_3 (згідно свідоцтва про шлюб від 03.12.1997 дошлюбне прізвище ОСОБА_3) ОСОБА_3 та ОСОБА_2 постійно проживають на території України та перебувають на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Звенигородському районі, що не заперечується сторонами по справі.
ОСОБА_3 отримала інвалідність у зв'язку із травмою на виробництві у Владивостоцькому фарфоровому заводі м. Владивосток - 80 Російської Федерації у 1974 році, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві 1974 року, довідкою Сер. ВТЄ -17 №013790 від 27.08.1975 та протоколом №1/575 від 16.09.1974. ОСОБА_6 отримав інвалідність у зв'язку із травмою на виробництві «Мегионнефтепромстрой» в п. Радужний Нижневартовського району Тюменської області у 1984 році, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві №2 від листопада 1984 року, довідкою Сер. ВТЄ -234 №060660 та протоколом №92 від 01.04.1985.
Посилання відповідача на те, що ОСОБА_3 отримала травму не пов'язану з виробництвом спростовуються матеріалами справи, зокрема довідкою Сер. ВТЄ -17 №013790 від 27.08.1975 та протоколом №1/575 від 16.09.1974.
Таким чином, суд приходить до висновку, що понесені позивачем витрати у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва (у тому числі й пенсій особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР) підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а тому не прийняття до відшкодування зазначених витрат є неправомірними діями відповідача.
Посилання відповідача на те, що відповідні документи щодо призначення соціальних виплат до Фонду не надавались судом не приймається до уваги з огляду на те, що у справі наявні копії актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за листопад, грудень 2013 року.
Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.05.2003 року за № 376/7697 (далі - Порядок) передбачено, що органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, разом з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України складають акт щомісячної звірки за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягають відшкодуванню.
Беручи до уваги встановлені обставини, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 94, 128, 159, 162, 163 КАС України, суд-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Визнати неправомірними дії відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Звенигородка Черкаської області щодо відмови у прийнятті до відшкодування суми коштів на виплату пенсії по інвалідності громадянам, каліцтво яким заподіяно на підприємствах, розташованих на території країн Співдружності Незалежних Держав сплаченої управлінням за період з 01.11.2013 по 31.12.2013 ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Звенигородка Черкаської області на користь управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області кошти на виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_2 у розмірі 302 (триста дві) грн. 38 коп. та ОСОБА_3 у розмірі 304 (триста чотири) грн. 68 коп. в загальній сумі 607 (шістсот сім) грн. 06 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у порядку письмового провадження - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя А.В. Каліновська
Повний текст рішення виготовлено 15.01.2014