КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2014 р. Справа№ 910/6286/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Іоннікової І.А.

за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.

за участю представників:

від позивача: Бруль А.С. - представник за дов. № 583-ЮВ від 16.12.2013р.;

від відповідача: Безпалюк О.Л. - представник за дов. № 14-174 від 18.11.2013р.;

розглянув апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2013р.

у справі № 910/6286/13 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот"

до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про визнання договору поставки природного газу № 10/09-П від 31.10.2009р. недійсним.

У судовому засіданні 15.01.2014р. оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

Суть рішення і апеляційної скарги:

Публічне акціонерне товариство "Рівнеазот" (далі - ПАТ "Рівнеазот", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України", відповідач) про визнання договору поставки природного газу № 10/09-П від 31.10.2009 р. недійсним.

Підставою для визнання договору недійсним позивач зазначав ч. 1 ст. 203 ЦК України, оскільки, на його думку, зміст договору суперечить вимогам ст. 191 Господарського кодексу України та ст. 13 Закону України "Про ціни і ціноутворення" в частині визначення ціни на природний газ. Так, постановою Національної комісії регулювання електроенергетики № 1128 від 01.10.2009 р. "Про затвердження граничного рівня цін на природний газ для підприємств-виробників азотних мінеральних добрив" за 1 000 куб.м. природного газу встановлена ціна нижча, ніж це передбачено умовами спірного правочину.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2013р. (повний текст складений та підписаний 02.12.2013р.) у позовних вимогах ПАТ "Рівнеазот" відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2013р. у даній справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ "Рівнеазот" повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини, що мають значення для справи; дійшов до висновків, що не відповідають обставинам справи, а саме не встановив, що оспорюваний договір суперечить нормам діючого законодавства, а також порушив процесуальний порядок розгляду справи (зокрема прийняв рішення за відсутності представника позивача, відхиливши його клопотання про відкладення розгляду справи), у зв'язку з чим, прийняв рішення, що суперечить нормам матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2013р. апеляційну скаргу ПАТ "Рівнеазот" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2013р. прийнято до провадження та призначено до розгляду на 15.01.2014р.

В судовому засіданні 15.01.2014р. представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначив, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні 15.01.2014 р. підтримав апеляційну скаргу, просив суд її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, оглянувши оригінали документів, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно зі ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як видно з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 31.10.2009 р. між Відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець за умовами договору) та Відкритим акціонерним товариством "Рівнеазот", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Рівнеазот" (покупець за умовами договору) був укладений договір поставки природного газу № 10/09-П (далі - договір).

Згідно з п. 1.1 договору продавець зобов'язувався у лютому - червні 2009 року передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору природний газ в обсязі, вказаному у розділі 2 договору.

Відповідно до п.п. 3.2-3.3 договору приймання-передача газу від продавця покупцеві оформлюються шляхом підписання сторонами актів приймання-передачі газу. Вказані акти підписуються сторонами в п'ятиденний строк з дня підписання даного договору. Право власності на газ переходить від продавця до покупця з дня підписання сторонами актів приймання-передачі газу .

Пунктом 4.1. договору встановлено, що ціна за 1000 кубічних метрів газу, який передається за даним договором, складає 1899,25 грн., крім того 92,30 грн. - сума витрат по транспортуванню природного газу магістральними трубопроводами, крім того 398,31 грн. - сума податку на додану вартість, разом: 2389,86 грн.

Договір вважається укладеним з дати підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками та діє до повного виконання своїх зобов'язань (п. 10.1 договору).

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" свої зобов'язання по договору виконало та передало у лютому-червні 2009 року у власність ПАТ "Рівнеазот" природний газ об'ємом 132169 114 куб.м., про що свідчать підписані сторонами акти приймання-передачі газу №№ 02/09-Р, 03/09-Р, 04/09-Р, 05/09-Р, 06/09-Р від 31.10.2009 р. на весь обсяг газу, визначений в договорі (факт надання послуг не заперечується позивачем).

Як у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі позивач зазначав, що договір має бути визнаний недійсним, оскільки його зміст суперечить вимогам ст. 191 Господарського кодексу України та ст. 13 Закону України "Про ціни і ціноутворення".

При цьому апелянт наголошує, що ціна за природний газ на час укладення спірного договору регулювалась постановою Національної комісії регулювання електроенергетики № 1128 від 01.10.2009 р. та мала становити 1584,40 грн. за 1000 куб.м., а не 1899,25 грн., як передбачав договір.

З приводу наведених доводів позивача суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України правочин є чинним за умови, якщо зміст правочину не суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що договір був підписаний сторонами 31.10.2009 р., однак, положення договору регулювали поставку природного газу за період лютий - червень 2009 року, тобто до моменту його укладення.

Оформлення таким чином договірних відносин передбачено законом. Так, положення ч. 3 ст. 631 ЦК України дозволяють сторонам встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, отже, сторони мали право поширити дію умов договору на фактичні правовідносини, що виникли до моменту їх юридичного оформлення.

На підставі цього, відповідач, як уповноважений суб'єкт з формування ресурсу природного газу, що діє на підставі постанови КМУ від 27.12.01 № 1729, знайшов можливим оформити спожиті ПАТ "Рівнеазот" обсяги газу за ціною, яка була встановлена компетентними органами на час фактичного споживання цього природного газу, а саме - за ціною 1899,25 грн. за 1000 куб. м.

Постанова Національної комісії регулювання електроенергетики України № 1128 від 01.10.2009 р. «Про затвердження граничного рівня ціни на природний газ для підприємств - виробників азотних мінеральних добрив», яка встановлювала граничний рівень ціни на природний газ для підприємств - виробників азотних мінеральних добрив за регульованим тарифом на рівні 1584,40 грн. за 1000 м.куб. набула чинності 01.10.2009р., тоді як послуги за договором фактично надавалися відповідачем в період з лютого по червень 2009 року (що підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем).

В цій частині суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про те, що на час фактичної поставки газу позивачу діяли постанови Національної комісії регулювання електроенергетики (далі - НКРЕ) № 195 від 19.02.09 р. та № 648 від 01.06.09 р. "Про затвердження граничних рівнів цін на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання на 2009 рік", згідно з якими, пільговий рівень ціни на природний газ на 2009 рік для підприємств хімічного комплексу, зокрема і для ПАТ "Рівнеазот", склав 1899,25 грн. за 1000 куб. м. без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом.

Відтак, твердження апелянта про те, що ціна за 1000 куб.м. природного газу в договорі була завищена та не відповідала ціні, встановленій постановою Національної комісії регулювання електроенергетики № 1128 від 01.10.2009 р. "Про затвердження граничного рівня цін на природний газ для підприємств-виробників азотних мінеральних добрив", є необґрунтованими, оскільки вказаний позивачем нормативний акт був прийнятий після виконання договору (у жовтні 2009 р.) та за своєю силою не має зворотної дії у часі.

Крім того, вірним є висновок місцевого суду стосовно того, що умовами договору сторони взаємно погодили зобов'язання сторін, умови і порядок поставки товару, якість товару, його ціну, порядок здійснення оплати, відповідальність сторін.

Так, з розділу 11 договору вбачається, що договір підписаний з боку постачальника та покупця, скріплений печатками позивача та відповідача, що свідчить про волевиявлення його сторін щодо викладених в ньому умов та змісту договору в цілому в розумінні ст.ст. 627, 628, 631, 638 Цивільного кодексу України, ст.ст. 42, 180 Господарського кодексу України.

Враховуючи викладене, місцевий суд дійшов правомірного висновку про відсутність правових підстав для визнання договору поставки природного газу № 10/09-П від 31.10.2009 р. недійсним.

Крім того, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначив, що місцевий суд неправомірно відхилив клопотання позивача про відкладення розгляду справи та ухвалив рішення за відсутності представника позивача, чим порушив його процесуальні права.

Суд апеляційної інстанції не приймає в цій частині доводи апелянта (як підставу для задоволення позову та скасування рішення місцевого суду), враховуючи наступне.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні. Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Як вбачається зі змісту клопотання ПАТ "Рівнеазот" про відкладення розгляду справи (а/с 141), позивач ніяким чином не обґрунтував неможливість присутності свого уповноваженого представника в судовому засіданні, зазначивши лише, що не в змозі забезпечити явку представника (без обґрунтування поважності причин), а також надати документи, витребувані судом.

Враховуючи той факт, що чинне законодавство надає суду право розглядати справу за відсутності представників сторін за наявними матеріалами справи, а також те, що позивач завчасно був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання та мав можливість забезпечити явку повноважного представника, а також надати додаткові докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність здійснення місцевим судом розгляду справи за відсутності представника позивача. Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2013 р. (яка була скасована Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2013 р.) позов Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" залишався без розгляду у зв'язку з неодноразовою неявкою представника позивача. При новому розгляді справи, як було зазначено вище, позивач також в судове засідання не з'явився.

За таких обставин судом апеляційної інстанції відхиляються, як необґрунтовані доводи апелянта про обов'язок місцевого суду відкласти розгляд справи, оскільки чинним законодавством, зокрема ст. 77 ГПК України передбачено право, а не обов'язок господарського суду відкласти розгляд справи у разі відсутності представників сторін, а також враховуючи нез'явлення представника позивача у судове засідання (при попередньому розгялді справи).

Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення в суді апеляційної інстанції, позивачем не подано жодних належних доказів на спростування висновків суду першої інстанції, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції по даній справі в розумінні ст. 104 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32 - 34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2013р. у справі № 910/6286/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2013р. у справі № 910/6286/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/6286/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст складено 16.01.2014 року.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Гаврилюк

І.А. Іоннікова