ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ-32, вул. Комінтерну, 16
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.12.06 Справа 415/13-06
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „М енд М Мілітцер і Мюнх Україна Гмбх”, м. Київ
до Малого приватного підприємства „Саланг”, с. Музичі, Києво-Святошинський р-н
про стягнення 2864,67 грн.
Суддя С.Ю. Наріжний
Представники:
Від позивача: Пироговський Е.М. –довіреність;
Від відповідача: не з’явився;
суть спору:
Товариством з обмеженою відповідальністю „М енд М Мілітцер і Мюнх Україна Гмбх” (далі –позивач) заявлено позов до Малого приватного підприємства „Саланг” (далі –відповідач) про стягнення 1707,46 грн. інфляційних збитків, 175,42 грн. 3% річних, 981,79 грн. пені.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору доручення на транспортно-експедиційне обслуговування №37-з від 27.03.2004 р. щодо оплати за перевезення вантажу автотранспортним засобом.
Представник позивача позовні вимоги в судовому засіданні підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві. Крім того, представник позивача просить суд повернути йому зайве сплачене платіжним дорученням №73 від 18.10.2006 р. державне мито за позовну заяву б/н від 20.11.2006 р., оскільки така заява виходячи з суми позову підлягає оплаті державним митом в розмірі 102 грн.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, відзиву на позов та інших витребуваних ухвалою суду документів не подав. Відповідач належним чином був повідомлений про місце і час судового засідання ухвалою суду від 28.11.2006 р. Згідно зі ст.75 ГПК України справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для розгляду справи по суті.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача судом встановлено наступне.
Між позивачем та відповідачем було укладено договір доручення на транспортно-експедиційне обслуговування №37-з від 27.03.2006 р. (далі –договір). На підставі договору та узгоджених замовлень, що містяться в матеріалах справи відповідачем було замовлено позивачу подачу транспортного засобу під завантаження для здійснення перевезення за маршрутом Італія - Україна.
Судом встановлено, що позивач виконав взяті на себе зобов’язання згідно з договором належним чином та в повному обсязі здійснивши два перевезення за вказаним у договорі маршрутом, що підтверджується що підтверджується товарно-транспортними накладними CMR та актами виконаних від 04.05.2006 р. та 07.04.2006 р. підписаним в двосторонньому порядку.
Відповідно до п. 3.2 договору відповідач зобов’язаний був розрахуватися за виконані позивачем послуги згідно виставленого позивачем рахунку по факту отримання вантажу відповідачем.
В порушення умов договору відповідач виставлені позивачем рахунки на загальну суму 42686,44 грн. своєчасно не оплатив.
31.08.2006 р. позивачем було направлено відповідачу претензію №261 про сплату заборгованості в сумі 42686,44 грн. Відповідач у визначений законом семиденний строк зазначені кошти не повернув.
Згідно п. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь –який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання по сплаті позивачу 42686,44 грн. з 07.09.2006 р. Проте, як вбачається з матеріалів справи відповідач сплатив заборгованість у сумі 42686,44 грн. лише 26.10.2006 р., що підтверджується платіжним дорученням №341 від 26.10.2006 р.
В зв’язку з простроченням відповідачем сплати заборгованості у встановлені строки позивачем заявлені вимоги про стягнення пені та штрафних санкцій згідно ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею).
Згідно п. 7.2.10 договору у випадку затримки оплати передбаченої пунктом 5 договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5% від неоплаченої суми за кожен день затримки оплати, але не більше 10% від вартості фрахту. Як вбачається з розрахунку, що міститься в матеріалах справи сума пені в розмірі 981,79 грн. за період з 07.09.2006 р. по 20.10.2006 р. нарахована позивачем правомірно, є обґрунтованою та підлягає стягненню.
Крім того, згідно із ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За розрахунком позивача, що знаходиться в матеріалах справи, розмір 3% річних за весь час прострочення складає 538,19 грн., а інфляційних збитків 1707,46 грн. Розрахунок відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача викладені в прохальній частині позову про стягнення 981,79 грн. пені, 175,42 грн. 3% річних та 1707,46 грн. інфляційних збитків є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, суд враховує заяву позивача про повернення надлишково сплаченого державного мита та вважає за необхідне повернути позивачу з Державного бюджету України 348,23 грн. зайво сплаченого державного мита згідно платіжного доручення №73 від 18.10.2006 р.
Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.44 ГПК України покладаються на відповідача..
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Малого приватного підприємства „Саланг” (Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Музичі; код ЄДРПОУ 25745867) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „М енд М Мілітцер і Мюнх Україна Гмбх” (м. Київ, вул. Генерала Наумова 23 б; код ЄДРПОУ 14359271) 981 (дев’ятсот вісімдесят одну) грн. 79 коп. пені, 175 (сто сімдесят п’ять) грн. 42 коп. –3% річних, 1707 (тисячу сімсот сім) грн. 46 коп. інфляційних збитків, а також судові витрати: 102 (сто дві) грн. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.
3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „М енд М Мілітцер і Мюнх Україна Гмбх” (м. Київ, вул. Генерала Наумова 23 б; код ЄДРПОУ 14359271) з Державного бюджету України 348,23 грн. зайво сплаченого державного мита згідно платіжного доручення №73 від 18.10.2006 р.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Наріжний С.Ю.