Справа № 303/5698/13-ц

6/303/495/13

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2013 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі: головуючого - судді Пак М.М.

при секретарі Луцьо Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мукачево подання державного виконавця районного відділу ДВС Мукачівського міськрайонного управління юстиції Мадяр М.А. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за кордон відносно ОСОБА_2 , -

встановив :

Державний виконавець РВ ДВС Мукачівського міськрайонного управління юстиції Мадяр М.А. за погодженням із начальником РВ ДВС Мукачівського міськрайонного управління юстиції звернувся до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за кордон.

Подання мотивоване тим, що на виконанні в районному відділі Державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції знаходиться виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-1986/2004, виданого 21 грудня 2004 року Мукачівським міськрайонним судом про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ? частки всіх видів заробітку (доходів) але не менше одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян на дитину, щомісячно, починаючи з 25 серпня 2004 року і до досягнення дитиною повноліття.

28 січня 2005 року державним виконавцем керуючись ст.ст. 17, 19, 20, 25 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копію постанови направлено сторонам для відому та виконання.

Станом на 01 липня 2013 року боржником ОСОБА_3Г не вчинено дій спрямованих на виконання рішення суду і заборгованості його по несплаті аліментів становить 25411 грн. 56 коп.

Державний виконавець РВ ДВС Мадяр М.А. в судове засідання не з'явилася, повідомлялася належним чином, в поданні просила розглядати дану справу без участі їх представника.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

У відповідності до частини 1 статті 377-1 ЦПК України, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Відповідно до ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України суд негайно розглядає подання без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Згідно п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

-2-

Відповідно до п. 5 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" громадянин України може бути тимчасово обмежений у праві виїзду за кордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань. У свою чергу згідно вимог ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень встановлених цим законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно з п. 2 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. Відповідно до п. 3 ст. 2 Протоколу № 4 на здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Судом встановлено, що будь-які докази, які підтверджують надіслання боржнику ОСОБА_5 копії постанови про відкриття виконавчого провадження, в якій містяться вимоги про добровільне виконання зобов'язань, докази одержання ним усіх документів, що виносились у процесі виконання виконавчого провадження, як це передбачено вимогами ч. 5 ст. 25, ч. 1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження", а також докази того, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань, відсутні. Тобто державним виконавцем суду не надано жодних доказів того, що боржник повідомлений про наявність постанови про відкриття виконавчого провадження, не додано жодного документу про те, чи вживались які-небудь заходи самим державним виконавцем щодо боржника по виконанню виконавчого листа, а також не було доведено державним виконавцем, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, відомо про його обов'язок сплатити заборгованість. Саме по собі посилання на заборгованість за виконуваним судовим рішенням за відсутності відповідних доказів не свідчить про цілеспрямоване ухилення боржника від виконання зобов'язання та наявність у ОСОБА_2 паспорту і реальної можливості для виїзду за кордон з цією метою.

З урахування наведеного вище слідує, що саме по собі самостійне невиконання боржником зобов'язань, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків. При цьому, під поняттям "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" слід розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини.

Таким чином, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені і наведені вище обставини, оцінивши їх належність, допустимість а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги про встановлення тимчасового обмеження боржнику у праві виїзду за кордон є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.208-210, 217, 293, 294, 377-1 ЦПК України,ст.ст.5,11 Закону України «Про виконавче провадження», ст.6 Закону України "Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України", суд, -

ухвалив :

У задоволенні подання державного виконавця районного відділу ДВС Мукачівського міськрайонного управління юстиції Мадяр М.А. про встановлення тимчасового обмеження боржнику у праві виїзду за кордон відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Головуючий М.М.Пак