УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №274/3238/13-ц Головуючий у 1-й інст. Хавронюк О.Л.

Категорія 45 Доповідач Жигановська О. С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Жигановської О.С.

суддів: Якухно О.М., Коломієць О.С.

при секретарі судового

засідання Крижанівській М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом Іванковецької сільської ради Бердичівського району Житомирської області до ОСОБА_2 про покладення обов'язку звільнити земельну ділянку та привести її у первісний стан

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 14.11.2013 року

в с т а н о в и л а :

У червні 2013 року Іванковецька сільська рада Бердичівського району звернулась до суду із названим позовом. В обґрунтування позову зазначила, що перевіркою, проведеною фахівцями Управління контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області, встановлено, що ОСОБА_2 без належних документів, використовує 0,0039 га із земель запасу Іванковецької сільської ради. На цій земельній ділянці відповідач без дозволу, самовільно здійснив забудову господарської будівлі та тимчасової споруди, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності.

Враховуючи наведене та посилаючись на ст.ст.83, 90, 152, 158 ЗК України, позивач просив задовольнити його вимоги та зобов'язати ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0039 га, яка входить до земель запасу Іванковецької сільської ради, шляхом знесення незаконно зведених господарських будівель та тимчасової споруди, а також зобов'язати відповідача привести цю земельну ділянку до первісного стану.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 14.11.2013 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати і ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд 1-ї інстанції виходив із того, що факт самовільного зайняття спірної земельної ділянки, яка належить до земель запасу Іванковецької сільської ради, підтверджується актами обстеження земельної ділянки, актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства, приписами про усунення порушень земельного законодавства, планом та схемою самовільно зайнятої земельної ділянки.

Проте, погодитися з такими висновками неможливо з таких мотивів.

Відповідно до ст.212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Згідно зі ст.1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільним зайняттям земельної ділянки вважаються будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Отже, самовільному зайняттю земельних ділянок притаманні такі юридичні ознаки: з об'єктивної сторони - це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне заволодіння чи використання земельної ділянки; відсутність при цьому відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її відчуження або надання у користування; відсутність вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки; такі дії є неправомірними, тобто їх правомірність не закріплена нормативно-правовим актом України; з суб'єктивної сторони - такі дії є винними.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,1 га, яка розташована по АДРЕСА_1 (а.с.32-34). На цій земельній ділянці відповідач побудував літню кухню, частина якої виходить за межі ділянки ОСОБА_2 (а.с.33,37) на прилеглу земельну ділянку, де відповідач встановив будівельний вагончик .

Постановою державного інспектора сільського господарства Житомирської області від 19.03.2013 року №23/005 на відповідача був накладений штраф за порушення вимог земельного законодавства (а.с.31).

Притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності є доказом порушення останнім вимог земельного законодавства в частині самовільного використання земельної ділянки, яка прилягає до його ділянки.

В той же час, позивач не довів, що самовільно захоплена ОСОБА_2 земельна ділянка належить до земель запасу Іванковецької сільської ради.

Посилання позивача в цій частині, як на докази, на постанову №23/005 від 19.03.2013 року, викопіровки з планово-картографічних матеріалів Іванковецької сільської ради, є непереконливими.

Так, постанова про накладення адміністративного стягнення констатує лише факт самовільного зайняття ОСОБА_2 земельної ділянки без зазначення місця її розташування та належності (а.с.46).

Матеріали, що були підставою для складання протоколу про згадане адмінпорушення за своїм змістом є суперечливими. Як вказано в акті обстеження спірної земельної ділянки (а.с.44) ОСОБА_2 зайняв земельну ділянку площею 0,0039 га із земель житлової та громадської забудови м.Бердичева. Як вбачається з плану-схеми, яка є складовою акту обстеження спірної земельної ділянки, остання розташована АДРЕСА_1, тобто у межах м.Бердичева.

Проте, в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства (а.с.45), протоколі (а.с.47), приписі (а.с.48), які складені тією ж посадовою особою і в той же день як і попередній акт обстеження, вже вказано, що ця земельна ділянка належить до земель запасу Іванковецької сільської ради.

Що стосується викопіровок з планово-картографічних матеріалів Іванковецької сільської ради (а.с.7,53), то вони не містять інформації щодо дати їх виготовлення та місце розташування земельної ділянки, яка була самовільно зайнята ОСОБА_2 Надписи на плані (а.с.53), вчинені в ручному режимі невідомою особою, не можуть бути прийняті до уваги.

Належність спірної земельної ділянки до земель житлової забудови м.Бердичева підтверджується, зокрема, викопіровками з плану м.Бердичева (а.с.36,94), а також наступними фактами.

З метою узаконення землекористування цією ділянкою ОСОБА_2 ще у 2011 році звернувся до Бердичівської міської ради, рішенням якої від 02.06.2011 року за №131 йому було надано дозвіл на виготовлення плану сервітутного землекористування земельною ділянкою орієнтовною площею 30 кв.м., яка знаходиться по АДРЕСА_1. Функціональне призначення об'єкта, який розташований на земельній ділянці - будівельний вагончик (а.с.39).

В подальшому рішенням Бердичівської міської ради від 06.12.2013 року за №776 затверджено план сервітутного землекористування та надано ОСОБА_2 право сервітутного користування земельною ділянкою площею 30 кв.м. для розміщення будівельного вагончика, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, терміном на 3 роки (а.с.80,81).

Згадані рішення є чинними та ніким не оспорюються.

Захист прав на земельні ділянки передбачений ст.152 ЗК України, відповідно до якої вимагати усунення будь-яких порушень прав на землю може лише власник земельної ділянки або землекористувач (ч.2 ст.152 ЗК).

Оскільки позивачем не доведено факт належності спірної земельної ділянки Іванковецькій сільській раді, тому суд 1-ї інстанції дійшов помилкового висновку про порушення прав останньої як власника земельної ділянки внаслідок її самовільного використання ОСОБА_2 станом на березень 2013 року.

З огляду на таке, рішення суду 1-ї інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового - про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 14.11.2013 року скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову Іванковецької сільської ради Бердичівського району Житомирської області до ОСОБА_2 про зобов'язання звільнити земельну ділянку та приведення її у первісний стан.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: