АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2014 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого Заводян К. І.
Суддів: Лисака І.Н.., Чупікової В.В.
Секретаря: Ковальчук Н.О.
З участю: представників ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4,
ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_7 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 03 грудня 2013 року, -
в с т а н о в и л а :
У березні 2010 року ОСОБА_2 подала позов до ОСОБА_5, ОСОБА_7 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя, який змінювала під час провадження у справі.
Посилалась на такі обставини.
27 квітня 1984 року вона з ОСОБА_5 зареєструвала шлюб.
Від шлюбу у них народились дві доньки: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Між нею та відповідачем спільне сімейне життя не склалось. Шлюбні відносини фактично припиненні з жовтня 2009 року, а за таких обставин збереження сім'ї неможливе.
05 лютого 2002 року вона змінила прізвище та ім'я з "ОСОБА_2" на "ОСОБА_2". А 21 серпня 2005 року вона змінила прізвище та ім'я з "ОСОБА_2" на "ОСОБА_2".
За час їх спільного проживання з відповідачем вони приватизували квартиру АДРЕСА_1.
______________________________________________________________________________________________
Провадж. №22ц-142/2014 р. Головуючий у першій інстанції Скуляк І.А.
Категорія: 46/47 Доповідач:Заводян К.І.
Під час шлюбу вона з відповідачем домовилась за їх спільні кошти придбати для старшої доньки ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_2, яка належала ОСОБА_7
Однак, в назначений день договір купівлі-продажу квартири не був укладений, оскільки донька ОСОБА_4 не взяла до нотаріальної контори довідку про присвоєння їй ідентифікаційного номера.
У жовтні 2009 року їй стало відомо, що право власності на квартиру АДРЕСА_2, зареєстровано на відповідача на підставі договору дарування від 13 грудня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_12
Згідно договору дарування від 13 грудня 2006 року ОСОБА_7, який є сторонньою для сім'ї людиною, подарував ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_2. Вважає, що цей договір є удаваним правочином, який вчинено сторонами для приховання насправді вчиненого договору купівлі-продажу квартири. Ця квартира входить до обсягу їх з відповідачем спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу між ними.
Також за час шлюбу спільно ними придбані: гараж НОМЕР_3, вартістю 160000 грн., та гараж НОМЕР_4, вартістю 80000 грн., які знаходяться в товаристві по експлуатації індивідуальних гаражів АДРЕСА_3. Право власності на гаражі не зареєстроване. Ціною гаражів є вартість витрачених на їх будівництво будівельних матеріалів.
У 2001 році відповідач у дворі будинку АДРЕСА_2 самовільно побудував ще один гараж. Правовстановлюючі документи на нього також відсутні. Вартість будівельних матеріалів, витрачених на його будівництво, за висновком експертної організації складає 56600 грн.
За час шлюбу ними придбані два автомобілі: марки "Мерседес - Бенц - 210", 2000 року випуску, державний номер НОМЕР_1, вартістю 74632 грн. та марки "Фольксваген Т4", 2001 року випуску, державний номер НОМЕР_2, вартістю 92553 грн.
Просила розірвати шлюб між нею та відповідачем. Після розірвання шлюбу залишити їй прізвище "ОСОБА_2".
Визнати удаваним договір дарування квартири АДРЕСА_2, укладений 13 грудня 2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7, визнавши, що прихованим правочином був договір купівлі-продажу зазначеної квартири.
Визнати квартиру АДРЕСА_2, спільною сумісною власністю подружжя, придбану під час шлюбу.
Провести між нею та ОСОБА_5 поділ спільного майно подружжя.
Виділити їй та визнати за нею право власності на:
? ідеальну частку квартири АДРЕСА_2, вартістю 154425 грн.,
будівельні матеріали на будівництво гаража НОМЕР_3, вартістю 160000 грн. у товаристві по експлуатації індивідуальних гаражів АДРЕСА_3,
будівельні матеріали, використані на будівництво гаража у дворі будинку АДРЕСА_2, вартістю 56600 грн.
Всього майна на суму 371025 грн. Припинити право спільної власності на це майно.
Виділити ОСОБА_5 та визнати за ним право власності на:
? ідеальну частку квартири АДРЕСА_2, вартістю 154425 грн.,
будівельні матеріали, використані на будівництво гаража НОМЕР_4, вартістю 80000 грн., у товаристві по експлуатації індивідуальних гаражів АДРЕСА_3;
автомобіль марки "Мерседес - Бенц - 210", 2000 року випуску, державний номер НОМЕР_1, вартістю 74632 грн.;
автомобіль марки "Фольксваген Т4", 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_2, вартістю 92553 грн.
Всього майна на загальну суму 401610 грн. Припинити право спільної сумісної власності на це майно.
Стягнути з ОСОБА_5 на її користь 15292 грн. за різницю в частках
Вирішити питання про відшкодування судових витрат.
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 03 грудня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, зареєстрований 27 квітня 1984 року відділом реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції, за актовим записом №573 розірвано.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 залишено прізвище "ОСОБА_2".
В задоволені інших позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні її позовних вимог про визнання договору дарування квартири удаваним правочином, про поділ майна подружжя та ухвалити нове рішення, яким задовольнити ці позовні вимоги.
Вважає, що суд неповно з'ясував обставини справи, а висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи. Судом порушені норми матеріального та процесуального права.
Судом безпідставно було відмовлено в задоволенні її клопотань, щодо допиту в якості свідків ОСОБА_7, їх доньок ОСОБА_4 та ОСОБА_9, які підтвердили б ті обставини, що договір дарування є удаваним.
Судом не взято до уваги доказів, які містяться в матеріалах справи та які підтверджують набуття ними у спільну сумісну власність подружжя гаражів НОМЕР_3 та НОМЕР_4, а саме копії ордера НОМЕР_3 від 26 грудня 2008 року та довідки про виготовлення генплану гаража НОМЕР_4. Крім того, в судовому засіданні відповідач визнав, що він є членом гаражного кооперативу, в якому розташовані спірні гаражі, які були набуті в період шлюбу.
Судом взагалі не було розглянуто позовних вимог в частині стягнення грошової компенсації ? частки будівельних матеріалів, використаних при будівництві гаража, що розташований в дворі будинку АДРЕСА_2. Також судом не було взято до уваги, що відповідач визнав, що будівництво зазначеного гаража відбувалось в період шлюбу за спільні кошти подружжя.
Судом безпідставно зроблений висновок, що в матеріалах справи відсутні докази того, що два автомобілі марки "Мерседес - Бенц - 210" та "Фольксваген Т4" були набуті сторонами у шлюбі. В матеріалах справи міститься відповідь УДАІ УМВС України в Чернівецькій області від 08.12.2009 р. №8/5140, з якої вбачається, що автомобілі придбанні в період шлюбу та реєстровані на ОСОБА_5
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково.
Частиною 1 ст.57 СК України передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу, та майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.
Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 і ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 27 квітня 1984 року. В позовній заяві ОСОБА_2 зазначила, що подружні стосунки сторони фактично припинили з жовтня 2009 року.
13 грудня 2006 року ОСОБА_7 та ОСОБА_5 уклали між собою договір дарування квартири АДРЕСА_2. Позивачка вважає, що, укладаючи договір дарування квартири ОСОБА_7 та ОСОБА_5 приховували договір купівлі-продачу квартири, який вони насправді вчинили.
Відповідно до ст.235 ЦК України удаваний правочин - це правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Тобто, за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.
Щоб договір був удаваним необхідно свідомі дії обох сторін договору для приховання істинної волі. Для визнання правочину удаваним слід установити, що обидві сторони договору діяли свідомо для досягнення якоїсь особистої користі, їхні дії направлені на досягнення інших правових наслідків і приховують іншу волю учасників угоди. Наміру однієї сторони на укладення удаваної угоди недостатньо. А при судовому спорі, одна сторона договору зажди заперечуватиме, що дійсно укладався удаваний правочин. Відповідно до ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Для того, щоб суд визнав "справжній" (а не удаваний) договір укладеним, необхідно довести, що між сторонами на час укладення договірних відносин була досягнута домовленість щодо всіх істотних умов договору.
За правилом ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачка не подала суду доказів, які б підтверджували, що, укладаючи договір дарування квартири АДРЕСА_2, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 приховували договір купівлі-продажу квартири, який вони насправді вчинили, що для цієї мети були використані кошти із сімейного бюджету тощо. Тому суд обґрунтовано відмовив позивачці у задоволенні позовних вимог про визнання договору дарування квартири АДРЕСА_2, укладеного 13 грудня 2006 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_5, удаваним договором, визнання цієї квартири спільним сумісним майном подружжя та її поділ.
Згідно ст.ст.57, 58 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Вказуючи на те, що спільним сумісним майном подружжя є гаражі НОМЕР_3 та НОМЕР_4 в товаристві по експлуатації гаражів АДРЕСА_3, як на докази позивачка послалась на ордер №44 від 26 грудня 2008 року та довідку про внесення коштів за виготовлення генплану товариства (а.с.54, 55). Проте вказані документи неможливо визнати належними доказами. Право власності ОСОБА_5 на гаражі витягом з реєстру прав на нерухоме майно не підтверджено. З клопотанням до суду про витребування з товариства документа, який би підтверджував членство ОСОБА_5 в товаристві, наявність у нього двох гаражів, в тому числі в стадії будівництва, з метою визначення вартості використаних будівельних матеріалів, за правилом ст.137 ЦПК ОСОБА_2 не зверталася. За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду про недоведеність вимог позивачки визнати спільною сумісною власністю подружжя і здійснити поділ вказаних гаражів.
Що ж до вимог ОСОБА_2 про визнання спільним сумісним майном подружжя автомобілів марки "Мерседес - Бенц - 210", 2000 року випуску, державний номер НОМЕР_1, вартістю 74632 грн. та марки "Фольксваген Т4", 2001 року випуску, державний номер НОМЕР_2, вартістю 92553 грн., будівельні матеріали, використані на самочинне будівництво гаража у дворі будинку АДРЕСА_2, вартістю 56600 грн., та їх поділ, то факт набуття цього майна під час шлюбу підтверджується довідкою УДАІ УМВС України в Чернівецькій області від 18.02.2011 р. №8/739 (а.с.76 т.1) та висновком комплексної судової авто-товарознавчої експертизи №478 від 01 травня 2011 року ( а.с.13 т.2).
Загальна вартість майна - 223785 гривень (74632 + 92553 + 5660 ).
В цій частині позовних вимог суд неповно з'ясував обставини справи, зробив висновки, які не відповідають встановленим обставинам справи, не застосував норми матеріального права, які належало б застосувати, тому рішення суду в частині відмови ОСОБА_2 в позовних вимогах про виділення їй та визнання за нею права власності на будівельні матеріали, використані на будівництво гаража у дворі будинку АДРЕСА_2, вартістю 56600 грн., про визнання за ОСОБА_5 права власності на автомобіль марки "Мерседес - Бенц - 210", 2000 року випуску, державний номер НОМЕР_1, вартістю 74632 грн. та автомобіль марки "Фольксваген Т4", 2001 року випуску, державний номер НОМЕР_2, вартістю 92553 грн.і припинення права спільної сумісної власності на автомобілі слід скасувати і ухвалити нове рішення.
Відповідно до част.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя , частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Отже, кожен з подружжя має право на ? частку майна вартістю 111892,5 гривень.
Майно (автомобілі та будівельні матеріали) перебувають у володінні ОСОБА_5 Автомобілями він розпорядився, з його пояснень - продав автомобілі "по довіреності".
У зв'язку з наведеним позов ОСОБА_2 слід задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 вартість ? частки будівельних матеріалів, використаних на будівництво гаража у дворі будинку АДРЕСА_2, вартість ? частки автомобіля марки "Мерседес - Бенц - 210", 2000 року випуску, та ? частки автомобіля марки "Фольксваген Т4", 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_2, в загальній сумі сумі 111892,5 гривень.
Визнати за ОСОБА_5 право власності на автомобіль марки "Мерседес - Бенц - 210", 2000 року випуску, державний номер НОМЕР_1, вартістю 74632 грн. та автомобіль марки "Фольксваген Т4", 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_2, вартістю 92553 грн., та на будівельні матеріали, використані на будівництво гаража у дворі будинку АДРЕСА_2, вартістю 56600 грн. Право спільної сумісної власності на це майно припинити.
Відповідно до ст..88 ЦПК України у відшкодування витрат ОСОБА_2 на оплату судового збору за розгляд справ у першій та апеляційній інстанціях стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 1678,40 гривень.
В решті рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст.88, 307, п.1, 3,4 част.1 ст.309 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 03 грудня 2013 року в частині відмови в позовних вимогах ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про виділення їй та визнання за нею права власності на будівельні матеріали, використані на будівництво гаража у дворі будинку АДРЕСА_2, вартістю 56600 грн., про визнання за ОСОБА_5 права власності на автомобіль марки "Мерседес - Бенц - 210", 2000 року випуску, державний номер НОМЕР_1, вартістю 74632 грн. та автомобіль марки "Фольксваген Т4", 2001 року випуску, державний номер НОМЕР_2, вартістю 92553 грн., припинення права спільної сумісної власності на автомобілі, скасувати і ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_5 будівельні матеріали, використані на будівництво гаража у дворі будинку АДРЕСА_2, вартістю 56600 грн., автомобіль марки "Мерседес - Бенц - 210", 2000 року випуску, державний номер НОМЕР_1, вартістю 74632 грн. та автомобіль марки "Фольксваген Т4", 2001 року випуску, державний номер НОМЕР_2, вартістю 92553 грн.
Провести поділ цього майна.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 вартість ? частки будівельних матеріалів, використаних на будівництво гаража у дворі будинку АДРЕСА_2, вартість ? частки автомобіля марки "Мерседес - Бенц - 210", 2000 року випуску, та ? частки автомобіля марки "Фольксваген Т4", 2001 року випуску, державний номер НОМЕР_2, в загальній сумі 111892,5 (сто одинадцять тисяч вісімсот дев'яносто дві) гривні 50 копійок.
Визнати за ОСОБА_5 право власності на автомобіль марки "Мерседес - Бенц - 210", 2000 року випуску, державний номер НОМЕР_1, вартістю 74632 грн. та автомобіль марки "Фольксваген Т4", 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_2, вартістю 92553 грн. та на будівельні матеріали, використані на будівництво гаража у дворі будинку АДРЕСА_2, вартістю 56600 грн.
Право спільної сумісної власності на це майно припинити.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 1678 (одну тисячу шістсот сімдесят вісім) гривень 40 копійок у відшкодування витрат на оплату судового збору за розгляд справ у судах першої та апеляційної інстанцій.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: