УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2007 року                                                                                         м.  Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської

області в складі:

Кварталової А.М. ,  Мартинової К.П.,  Доценко Л.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у відповідності до  ст. 1 Закону України „Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій України щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ" від 22 лютого 2007 року»,  справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  треті особи -ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  державна нотаріальна контора № 6 м.  Запоріжжя про встановлення факту прийняття спадщини іншими спадкоємцями на неоформлену 1/2 частину спірного будинку,  визнання розділу будинку неможливим,  визнання за ним та іншими спадкоємцями права власності на частки будинку,  припинення права власності інших спадкоємців на підставі неможливості розділу будинку в натурі,  з грошовим відшкодуванням іншим спадкоємцям пропорційно їхнім долям,  та його ж позовом до ОСОБА_2 та її неповнолітньої доньки - ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні власністю,  та його ж позовом до цих осіб про визнання дійсними заяв,  які надійшли до нотаріальної контори № 6 м.  Запоріжжя та такими,  що засвідчують прийняття ним спадщини після смерті померлої ОСОБА_6. та визнання за ним права власності за набивальною давністю на весь спірний житловий будинок,  та за зустрічним позовом ОСОБА_2,  що діє також в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання в порядку спадкування за ОСОБА_2 та ОСОБА_5 права власності на 1/2 частину будинку,  та за її ж позовом до ОСОБА_1,  треті особи - ОСОБА_4,  ОСОБА_3,  державна нотаріальна контора № 6 м.  Запоріжжя про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину,  за зустрічним позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на частину будинку,  за зустрічним позовом ОСОБА_3,  правонаступника ОСОБА_6,  до ОСОБА_2,  державної нотаріальної контори № 6 м.  Запоріжжя,  треті особи - ОСОБА_1,  ОСОБА_4 про встановлення факту прийняття спадщини,  визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним,  визнання права власності на частину будинку,  та за його ж позовом до ОСОБА_2,  третя особа - ОСОБА_1 про встановлення факту належності спадщини та визнання права на частину будинку за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м.  Запоріжжя від 30 червня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 06 вересня 2006 року , -

Справа № 33ц-1639/07                                                                   Категорія ЦП:34

Головуючий у першій інстанції Артемова Л.Г. Доповідач Кварталова A.M.

встановила:

Позивач ОСОБА_1 17 червня 1999 року звернувся до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні житловим будинком до ОСОБА_2 та її неповнолітньої доньки ОСОБА_5,  мотивуючи його тим,  що відповідачі,  які прописані у будинку АДРЕСА_1,  перешкоджають йому розпоряджатися належною йому 1/2 частиною спірного будинку та оформити на себе весь будинок,  який,  на його думку,  повинен належати йому.

11 жовтня 2005 року позивач доповнив свої позовні вимоги,  просив суд встановити факт прийняття спадкоємцями спадщини на неоформлену після смерті його батьків 1/2 частину спірного будинку,  визнати розділ будинку неможливим,  визнати за ним та іншими спадкоємцями право власності на частини будинку,  та припинення права власності інших спадкоємців на підставі неможливості розділу будинку в натурі.

21 листопада 2005 року позивач уточнив свої позовні вимоги,  просив суд встановити такими,  що прийняли спадщину на 1/2 неоформлену після смерті його батьків частину спірного будинку ОСОБА_4,  ОСОБА_2,  ОСОБА_5,  ОСОБА_3,  визнати за ним право власності на весь будинок з виплатою всім спадкоємцям пропорційно успадкованим ними часткам спірного будинку грошової компенсації,  виходячи з залишкової вартості будинку,  просив також усунути перешкоди в користуванні власністю та стягнути з відповідачів судові витрати.

У липні 1999 року ОСОБА_2 пред'явила до ОСОБА_1 зустрічний позов в своїх інтересах та в інтересах своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_5 про встановлення факту прийняття спадщини,  визнання за кожною з них права власності на 1/2 частину спірного житлового будинку,  на майно в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 її чоловіка,  батька ОСОБА_5 та брата позивача,  який помер в 1999 році,  а також про розділ будинку в натурі і визначення порядку користування будинком,  посилаючись на те,  що її чоловік ОСОБА_7 народився в спірному будинку,  постійно в ньому мешкав після смерті батьків,  а тому набув право власності на 1/2 частину спірного будинку в порядку спадкування за законом.

На думку ОСОБА_2,  вона та її неповнолітня донька набули після смерті ОСОБА_7 право власності на 1/4 частину будинку кожна,  а разом - на 1/2 частину,  оскільки ОСОБА_7 після смерті свого батька в 1951 році,  а потім і після смерті матері в 1961 році,  мешкаючи в спірному будинку,  фактично прийняла спадщину,  та просила суд задовольнити її позов.

В ході розгляду справи ОСОБА_2 3мінила свої позовні вимоги і відмовилась від частини позовних вимог,  зокрема,  від вимог про розділ будинку в натурі,  доповнивши при цьому свій позов вимогою про визнання свідоцтва на спадщину видане на ім'я ОСОБА_7 недійсним.

У червні 2001 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про встановлення факту прийняття спадщини на частку спірного будинку,  мотивуючи його тим,  що вона фактично прийняла спадщину після смерті матері.

23 лютого 2004 року ОСОБА_6 уточнила свої вимоги та просила суд визнати частково недійсним свідоцтво братів ОСОБА_1 та померлого у 1999 році ОСОБА_7 про право на спадщину на 1/2 частину спірного будинку за кожним,  просила поновити їй строк на звернення до суду,  оскільки вона тільки в поточному судовому засіданні під час розгляду справи дізналась,  що свідоцтва про право на спадщину видані її братам,  але її не зазначено в числі спадкоємців. Позивач

вважала,  що її права порушені і просила суд поновити строк,  визнати свідоцтво,  видане ОСОБА_7 частково недійсним та встановити факт прийняття спадщини.

16 червня 2004р. померла позивач ОСОБА_6,  а ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_6,  її чоловік ОСОБА_3 прийняв спадщину та підтримав позовну заяву.

Крім того,  ОСОБА_3,  доповнив вимоги до ОСОБА_2,  третя особа - ОСОБА_1 про встановлення факту належності спадщини та визнання права на частину будинку,  мотивуючи його тим,  що ОСОБА_6 набула право власності на частину спадкового майна,  оскільки була прописана та мешкала в спірному будинку з народження і багато років після смерті батьків.

У серпні 2001 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на частину спірного будинку. В позові зазначала,  що вона с дочкою померлого ОСОБА_7 від першого шлюбу та після його смерті прийняла у спадок майно батька,  меблі,  автомобіль тощо. Із відповідною заявою в нотаріальну контору не зверталась,  оскільки вважала,  що фактично прийнявши спадщину набула право на частину спірного будинку,  згодом уточнивши свою долю,  на яку вона претендує в спадковому майні.

Рішенням Комунарського районного суду м.  Запоріжжя від 30 червня 2006 року,  залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 06 вересня 2006 року,  позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 11/18 часток жилого будинку АДРЕСА_1,  яку він успадкував за законом.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2,  позовні вимоги ОСОБА_3,  позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені частково.

Визнано частково недійсними свідоцтва про право на спадщину,  видані нотаріусом державної нотаріальної контори № 6 м.  Запоріжжя в 1994 році ОСОБА_1 на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та ОСОБА_7 на 1/ 2 частину цього ж жилого будинку.

Визнано право власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_4 по 1/9 частини жилого будинку АДРЕСА_1,  кожній,  які вони успадкували за законом.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/18 частину (обов'язкову частку спадщини) будинку АДРЕСА_1.

Встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_4 та визнано за нею право власності на 1/9 частини будинку 291 по вул.  Барикадній в м.  Запоріжжі.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Комунарського районного суду м.  Запоріжжя від 30 червня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 06 вересня 2006 року скасувати,  справу направити на новий розгляд,  посилаючись на те,  що судом були порушені норми матеріального і процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку,  що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Частково задовольняючі заявлені позовні вимоги і розподіляючи спадщину,  у т.ч.1з застосування спадкової трансмісії,  суд першої інстанції виходив з того,  що ОСОБА_7,  ОСОБА_1,  ОСОБА_6 на час смерті їх батьків: ОСОБА_8  у 1951 році і ОСОБА_9 у 1961 році проживали,  були зареєстровані і фактично вступили в управління та володіння спадковим майном - садибою АДРЕСА_1,  а ОСОБА_10 відмовився від спадщини,  оскільки не вчинив жодної з дій,  що свідчать про прийняття спадщини( ст.  549 ЦК України в ред. 1963р.)

Проте такий висновок суду є суперечливим,  а тому передчасним.

За змістом п.1 ч. 1  ст.  549 ЦК України( 1963р.) визнається,  що спадкоємець прийняв спадщину,  якщо він фактично вступив в управління або володіння майном.

За наявними у справі доказами (будинкова книга),  ОСОБА_10 на час смерті батьків разом із братами і сестрою був зареєстрованим і проживав у спірному будинку,  як і інші,  фактично вступив у володіння спадковим майном про що і зазначив у рішенні суд першої інстанції. Спадкові правовідносини в повній мірі судом першої інстанції не досліджені. Не витребувана спадкова справа,  в якій ОСОБА_10 відмовився від спадщини.

Суд мав ретельно перевірити наявність(відсутність) передбачених законом підстав та обставин які б свідчили про відмову ОСОБА_10 від спадщини із обґрунтуванням такого висновку у судовому рішенні належними і допустимими доказами.

З'ясування цих обставин є важливим,  оскільки може вплинути на розподіл часток у спадщині і коло осіб,  які б мали бути залучені до участі у справі.

Проте у справі відсутні докази виконання таких дій,  як і докази того що є правонаступники у ОСОБА_10,  які мали  брати участь у розгляді справи.

Не звернув уваги на це порушення і суд апеляційної інстанції.

Таким чином,  судами розглянуто справу та вирішено питання про права та обов'язки особи,  яка не брала участі у справі. Вказане порушення не може бути усунене касаційним судом,  за вимог п.4 ч. 1  ст.  338 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції із спрямуванням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись  ст.  ст.  336,  338 ЦПК України,  колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

 ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Комунарського районного суду м.  Запоріжжя від 30 червня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 06 вересня 2006 року скасувати,  а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.