Копія                                                                                                                                      Справа № 1-165/2008 р.                                                                                                                                 

                                                                  В И Р О К

                                                  І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

15 грудня  2008 року Волочиський районний суд Хмельницької області

В складі: головуючого-судді                                   Чорного С.Б.

                 при секретарях                                       Кошонько Н.С., Щербініної І.І

                 з участю прокурорів                  Фіщука В.М, Сибіги А.В., Ващишина С.В.

          адвокатів                      ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Волочиську кримінальну справу про обвинувачення   ОСОБА_1 ,   ІНФОРМАЦІЯ_1   року народження,уродженця, жителя і зареєстрованого АДРЕСА_1 ,  українця, громадянина України, з середньою освітою, водія ІНФОРМАЦІЯ_2 , одруженого, інваліда 3 групи, не військовозобов”язаного, раніше не судимого,

                                            в злочині за ст. 286 ч. 2 КК України                                                                 

                    В С Т А Н О В И В :

    ОСОБА_1  . ІНФОРМАЦІЯ_3  року близько 18.00 години, працюючи на той момент водієм ІНФОРМАЦІЯ_4 , керуючи т/з ВАЗ-21213 н/з НОМЕР_1  і рухаючись по а/д АДРЕСА_2 , в порушення пунктів 1.5; 2.3 “б”, 2.10 “а”, “б”, “в”, “г”, “г”, “д”, “е”; 10.1; 11.2; 12.3 Правил дорожнього руху України, діяв необачно і легковажно, не врахував дорожню обстановку та стан керованого ним автомобіля, при виникненні небезпеки для руху не прийняв заходів для зменшення швидкості та зупинки транспортного засобу, виїхав на смугу зустрічного руху, де скоїв наїзд на велосипедиста ОСОБА_2 , який рухався в зустрічному  напрямку, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді саден в ділянці обличчя, рваної рани в середній третині лівої гомілки по переднє-внутрішній поверхні, перелому лівої стегнової кістки, відкритого перелому лівої велико-гомілкової кістки, перелому лівої мало-гомілкової кістки, що за своїм характером є тяжким тілесним ушкодженням, як таке, що небезпечне для життя в момент заподіяння і котре без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом закінчується чи може закінчитися смертю.

    Допитаний у судовому засіданні підсудний свою вину у вчиненому злочині не визнав повністю, пояснивши, що завіз директора і повертався із АДРЕСА_1  на завод, щоб забрати бухгалтера. В АДРЕСА_1  взяв пасажира ОСОБА_3  підвезти до поїзда, рухався зі швидкістю близько 40-50 км/год, від керування його нічого не відволікало, при виїзді із села за 50-60 метрів попереду побачив велосипедиста, який швидко спускався з гірки, а потім виїхав на його полосу руху, тому він думаючи, що велосипедист може змінити напрямок руху та для того щоб уникнути зіткнення, не зупиняючи машину, бо не вважав це за потрібне, вивернув руль вліво і виїхав на зустрічну полосу і коли автомобіль зупинився, велосипедист повернувся на свою смугу руху, де відбулося зіткнення з автомобілем. Після зіткнення відвіз потерпілого в лікарню.

       Вислухавши підсудного, потерпілого, представника цивільного відповідача, свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що вина підсудного у скоєному злочині, не дивлячись на невизнання ним своєї вини, підтверджується поясненнями потерпілого, дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи.

        Так потерпілий ОСОБА_2 , пояснив, що повертався на велосипеді із АДРЕСА_3  в АДРЕСА_1 , перед тим вживав спиртне, але не багато, а оскільки на дорозі були вибоїни тому він їх об”їздив, виїжджаючи при цьому можливо на зустрічну смугу руху, приторможував, перед собою дивився за 2-3 метра, його швидкість була близько 35-40 км/год, а будучи на своїй смузі руху, піднявши голову, за 2 метра перед собою побачив автомобіль, чи він рухався він не помітив, після чого відбулося зіткнення з ним. Його покази не відповідають повністю показам даними ним на досудовому слідстві, а саме в тій частині, що у нього не було неполадок з кермом велосипеда і він його різко не вивертав, бо він спочатку не хотів ніякого покарання підсудному, а хотів лише добровільно вирішити питання щодо відшкодування збитків. Свій позов в частині відшкодування матеріальних збитків підтримує повністю, а щодо моральних збитків то при визначенні їх розміру покладається на суд.

   Представник цивільного відповідача ОСОБА_4  збільшений позов потерпілого в частині відшкодування матеріальних збитків визнала повністю, а в частині відшкодування моральної шкоди не визнала, враховуючи, що потерпілий в момент ДТП перебував в нетверезому стані, проявив грубу необережність, тому відповідно до ст.1193 ч.2 ЦК України просить зменшити заявлений ним розмір моральної шкоди.

         Крім цього, вина підсудного підтверджується:

•   протоколом огляду  місця ДТП, план-схемою до нього та таблицею ілюстрацій (а.с.4-13);

•   протоколом огляду велосипеда ОСОБА_2  (а.с. 15);

•   протоколом огляду автомобіля ВАЗ- 21213 н/з НОМЕР_1  (а.с.14), згідно якого пошкодження знаходяться на передній частині автомобіля, а не з правої сторони, чим спростовуються пояснення свідка ОСОБА_3 ;

•   висновком судово - медичної експертизи НОМЕР_2  від ІНФОРМАЦІЯ_5  р. про тілесні ушкодження, заподіяні ОСОБА_2  під час ДТП (а.с.42-43);

•   протоколами відтворення обстановки та обставин події від ІНФОРМАЦІЯ_6  р. (а.с.59-62, 64-68);

висновком автотехнічної експертизи НОМЕР_3  а від ІНФОРМАЦІЯ_7  р. (а.с.74-76) про порушення підсудним ПДР, оскільки з технічної точки зору застосований ОСОБА_1 . об”їзд велосипедиста ОСОБА_2  з виїздом на смугу зустрічного руху не обгрунтований, здійснений в порушення вимог ПДР,   ОСОБА_1 . мав технічну можливість попередити зіткнення з велосипедистом ;

протоколом допиту обвинуваченого ОСОБА_1  від ІНФОРМАЦІЯ_8  року (а.с.94), згідно якого підсудний частково визнав свою вину у скоєнні злочину.

    Свідок ОСОБА_3  пояснив, що після 18.00 години ІНФОРМАЦІЯ_3  р. на зупинці АДРЕСА_1  біля нього зупинився підсудний і запропонував його підвезти і він сів на передньому пасажирському сидінні. Проїжджаючи греблю ставу він побачив велосипедиста, який їхав по своїй стороні дороги, а потім за 50-70 метрів до автомобіля велосипедист виїхав на їх полосу руху, вони почали зближатися і за 30 метрів підсудний почав гальмувати, вивертати ліворуч і виїхав на зустрічну смугу руху і зупинився, після чого потерпілий на велосипеді в”їхав в передню праву сторону автомобіля.      

          Дослідженні у судовому засіданні докази повністю підтверджують вину підсудного і узгоджуються між собою.

    Органом досудового слідства дії підсудного вірно кваліфіковано за ст. 286 ч.2 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли тяжке тілесне ушкодження.

    При призначенні підсудному покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом”якшують покарання.

    Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

    Обставинами, що пом”якшують покарання є те, що підсудний є інвалідом 3-ої групи, до кримінальної відповідальності притягується вперше, по місцю роботи і проживання характеризується позитивно.

    Крім того, суд враховує, що підсудний вперше вчинив тяжкий злочин, який є необережним,  працездатний, має постійне місце роботи, працює водієм, завдані збитки відшкодував частково, а тому враховуючи думку потерпілого, прокурора, які не вважають за необхідне позбавляти підсудного волі, суд вважає, що підсудному необхідно призначити мінімальне покарання у виді позбавлення волі, передбачене санкцією статті 286 ч. 2 КК України, а враховуючи декілька обставин, що пом”якшують покарання, його можливо звільнити від відбування покарання з випробовуванням із встановленням певного іспитового строку і не призначати додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

      Цивільний позов ОСОБА_2  в частині відшкодування матеріальної шкоди в загальній сумі 11759.55 грн. підлягає задоволенню повністю, а в частині відшкодування моральної шкоди, враховуючи перебування потерпілого в стані алкогольного сп”яніння, підлягає задоволенню частково  на суму 10000 грн., що буде розумним і справедливим відшкодуванням заподіяної моральної шкоди.

    Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

                                                   З А С У Д И В :

    ОСОБА_1   визнати винним за ст.286 ч. 2 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на три роки без позбавлення права керування транспортними засобами, звільнивши його згідно ст.75 КК України від відбування покарання з випробовуванням і встановленням іспитового строку тривалістю один рік.

             Згідно ст.76 КК України покласти на засудженого обов”язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та повідомляти вказаний оран про зміну місця проживання або роботи.

    Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню-підписка про невиїзд.

    Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_4  на користь потерпілого ОСОБА_2  11759,55 грн. у відшкодування матеріальної та 10000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а всього 21759,55 грн.

    Речові докази по справі:

-велосипед без марки, який знаходиться в камері схову Волочиського РВ УМВСУ-повернути потерпілому ОСОБА_2 ;

-автомобіль ВАЗ-21213 н/з НОМЕР_1 , який знаходиться на збереженні у власника-повернути власнику ІНФОРМАЦІЯ_4 , знявши з нього арешт, накладений постановою слідчого від ІНФОРМАЦІЯ_8  року.

     На вирок може бути подана апеляція  до апеляційного суду Хмельницької області  через Волочиський  райсуд протягом 15   діб з моменту його проголошення.

Суддя:    підпис

 Копія вірна:Суддя Волочиського районного суду                         Чорний С.Б.