Справа № 1-138/11

Провадження №1/761/41/2013

П О С Т А Н О В А

іменем України

23 жовтня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді Антонюк М.С.

при секретарях Гегельському І.О., Ключці О.О.,

Семко М.О., Скорицькому А.М.,

Зайчук О.В., Павлюк В.В.

з участю прокурорів Юрко Т.Г., Голіченко М.Ш,

Беби Є.Г., Бойко Б.А., Остапця С.С., Сезонова Д.І., Шаповалова Є.О., Коальова А.В., Панасюк Н.В., Назарука В.М., Клюшніченка Д.Ю.,

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2,

ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,

ОСОБА_11, ОСОБА_12

представників потерпілих ОСОБА_13, ОСОБА_14,

ОСОБА_15

перекладачів ОСОБА_16, ОСОБА_17

захисників ОСОБА_18, ОСОБА_19,

ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_23, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м.Києва, українки, громадянки України, з вищою освітою, заміжньої, непрацюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України,

в с т а н о в и в :

Органом досудового слідства ОСОБА_23 обвинувачується в тому, що вона маючи злочинний умисел на заволодіння шахрайським шляхом чужим майном в особливо великих розмірах, розробила злочинний план, згідно якого видаючи себе за директора ПП «ІНФОРМАЦІЯ_2», запропонувала представникам адміністрації посольства ФРН в Україні свої послуги з оренди квартир для проживання на час проходження ними дипломатичної місії в Україні. Після чого, ОСОБА_23 знаходила квартири, які здавались в оренду та видаючи себе за директора ПП «ІНФОРМАЦІЯ_2», а в інших випадках працівником ПП ОСОБА_24, маючи на меті заволодіння чужим майном, укладала договори оренди як з громадянами, які здавали квартири в оренду, так і з громадянами ФРН, які бажали орендувати квартиру. При цьому, за здачу в оренду квартир, ОСОБА_23 отримувала від громадян ФРН орендну плату за 6 місяців наперед, та зловживаючи довірою громадян, які здавали квартири в оренду, заволодівала їх грошовими коштами в особливо великих розмірах - а саме частиною орендної плати за квартири.

Так, 12 липня 2007 року, у денний час, ОСОБА_23, видаючи себе за директора ПП «ІНФОРМАЦІЯ_2», для подальшої здачі квартири у суборенду громадянину ФРН ОСОБА_25, уклала з ОСОБА_1 договір оренди квартири АДРЕСА_2. Під час цих взаємовідносин, у ОСОБА_23 виник злочинний умисел, направлений на заволодіння шляхом зловживання довірою частиною грошей, які ОСОБА_25, платив за оренду квартири ОСОБА_1

12 лютого 2009 року, у денний час, ОСОБА_23 перебуваючи у приміщенні посольства ФРН, що по вулиці Б.Хмельницького, 25, у м. Києві, отримала від ОСОБА_25 для подальшої передачі ОСОБА_1 орендну плату за квартиру за період з 15 лютого по 14 листопада 2009 року, що складало 49 500 доларів США. Після чого, реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, ОСОБА_23 зловживаючи довірою ОСОБА_1 вводячи її в оману, повідомляючи останній, що нібито посольство ФРН затримує виплату орендної плати, приблизно з середини липня 2009 року, перестала сплачувати їй орендну плату, тим самим зловживаючи довірою ОСОБА_1 заволоділа належними її грошима у сумі 176 000 гривень, що в 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на час вчинення злочину, та не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов'язання, розпорядилася грошима за власним розсудом.

Крім того, 25 вересня 2008 року, у денний час, ОСОБА_23, видаючи себе за директора ПП «ІНФОРМАЦІЯ_2», для подальшої здачі квартири в суборенду громадянину Швейцарії ОСОБА_26, уклала з ОСОБА_5 договір оренди квартири АДРЕСА_3. Під час цих взаємовідносин, у ОСОБА_23 виник злочинний умисел, направлений на повторне заволодіння шляхом зловживання довірою частиною грошей, які ОСОБА_26 платив за оренду квартири ОСОБА_5

01 жовтня 2009 року, у денний час, ОСОБА_23 перебуваючи у приміщенні посольства Швейцарії, що по вул. Козятинській, 12, у м. Києві, отримала від ОСОБА_26 для подальшої передачі ОСОБА_5 орендну плату за квартиру за період з 01 жовтня по 31 грудня 2009 року, що складало 12000 доларів США. Після чого, реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на повторне заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, ОСОБА_23 зловживаючи довірою ОСОБА_5 вводячи його в оману, повідомляючи останньому, що нібито посольство ФРН затримує виплату орендної плати, з початку жовтня 2009 року, перестала сплачувати йому орендну плату, тим самим зловживаючи довірою ОСОБА_5 заволоділа належними йому грошима у сумі 92 000 гривень, що в 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на час вчинення злочину, та не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов'язання, розпорядилася грошима за власним розсудом.

Крім того, 01 вересня 2007 року, у денний час, ОСОБА_23, видаючи себе за директора ПП «ІНФОРМАЦІЯ_2», для подальшої здачі квартири у суборенду громадянину ФРН ОСОБА_27, уклала з ОСОБА_7 договір оренди квартири АДРЕСА_4. Під час цих взаємовідносин, у ОСОБА_23 виник злочинний умисел, направлений на повторне заволодіння шляхом зловживання довірою частиною грошей, які ОСОБА_27 платив за оренду квартири ОСОБА_7

21 квітня 2009 року, у денний час, ОСОБА_23 перебуваючи у квартирі АДРЕСА_4, отримала від дружини ОСОБА_27 - ОСОБА_28, для подальшої передачі ОСОБА_7 орендну плату за квартиру за період з 01 вересня 2009 року по 01 січня 2010 року, що складало 18 000 доларів США. Після чого, приблизно у середині вересня 2009 року, ОСОБА_23 продовжуючи реалізацію свого злочинного плану на повторне заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, зловживаючи довірою ОСОБА_27, вводячи його в оману, повідомляючи останньому, що нібито у ОСОБА_7 виникли фінансові складнощі по виплаті кредиту за орендовану ним квартиру і щоб зберегти квартиру від конфіскації, а його від виселення, повідомила про необхідність додаткової орендної оплати. Після цього, 15 вересня 2009 року, ОСОБА_23 перебуваючи у квартирі АДРЕСА_4, отримала від ОСОБА_27 для подальшої передачі ОСОБА_7 орендну плату за квартиру за період з 01 січня по 01 лютого 2010 року, що складало 2676 євро, та 01 жовтня 2009 року, перебуваючи у приміщенні посольства ФРН, що по вулиці Б.Хмельницького, 25, у м. Києві, отримала від ОСОБА_27 для подальшої передачі ОСОБА_7 орендну плату за квартиру за період з 01 по 28 лютого 2010 року, що складало 4 500 доларів США. Після чого, ОСОБА_23 реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на повторне заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, зловживаючи довірою ОСОБА_7 вводячи її в оману, повідомляючи останній, що нібито посольство ФРН затримує виплату орендної плати, починаючи з жовтня 2009 року, перестала сплачувати їй орендну плату, тим самим зловживаючи довірою ОСОБА_7 заволоділа належними її грошима у сумі 168 000 гривень, що в 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на час вчинення злочину, та не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов'язання, розпорядилася грошима за власним розсудом.

Крім того, 24 червня 2007 року, у денний час, ОСОБА_23, видаючи себе за директора ПП «ІНФОРМАЦІЯ_2», для подальшої здачі квартири у суборенду громадянину ФРН ОСОБА_29, уклала з ОСОБА_11 договір оренди квартири АДРЕСА_5. Під час цих взаємовідносин, у ОСОБА_23 виник злочинний умисел, направлений на повторне заволодіння шляхом зловживання довірою частиною грошей, які ОСОБА_29 платив за оренду квартири ОСОБА_11

27 липня 2009 року, у денний час, ОСОБА_23 перебуваючи у приміщенні посольства ФРН, що по вулиці Б.Хмельницького, 25, у м. Києві, отримала від ОСОБА_29 для подальшої передачі ОСОБА_11 орендну плату за квартиру за період з 01 серпня 2009 року по 31 січня 2010 року, що складало 24 000 доларів США. Після чого, реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на повторне заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, ОСОБА_23 зловживаючи довірою ОСОБА_11 вводячи її в оману, повідомляючи останній, що нібито посольство ФРН затримує виплату орендної плати, з жовтня 2009 року, перестала сплачувати їй орендну плату, тим самим зловживаючи довірою ОСОБА_11, повторно заволоділа належними її грошима у сумі 128 000 гривень, що в 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на час вчинення злочину, та не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов'язання, розпорядилася грошима за власним розсудом.

Крім того, 30 серпня 2007 року, у денний час, ОСОБА_23, видаючи себе за директора ПП «ІНФОРМАЦІЯ_2», для подальшої здачі квартири у суборенду громадянину ФРН ОСОБА_30 та ОСОБА_31, уклала з ОСОБА_8 договір оренди квартири АДРЕСА_6. Під час цих взаємовідносин, у ОСОБА_23 виник злочинний умисел, направлений на повторне заволодіння шляхом зловживання довірою частиною грошей, які ОСОБА_30 та ОСОБА_31 платили за оренду квартири ОСОБА_8

31 серпня 2009 року, у денний час, ОСОБА_32, який на підставі нотаріального доручення діяв в інтересах ОСОБА_23, перебуваючи у приміщенні посольства ФРН, що по вулиці Б.Хмельницького, 25, у м. Києві, отримав для ОСОБА_23 від ОСОБА_30 та ОСОБА_31 для подальшої передачі ОСОБА_8 орендну плату за квартиру за період з 01 вересня 2009 року по 28 лютого 2010 року, що складало 27 000 доларів США. Після чого, реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на повторне заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, ОСОБА_23 зловживаючи довірою ОСОБА_8 вводячи її в оману, повідомляючи останній, що нібито посольство ФРН затримує виплату орендної плати, з жовтня 2009 року, перестала сплачувати їй орендну плату, тим самим зловживаючи довірою ОСОБА_8, повторно заволоділа належними її грошима у сумі 108 000 гривень, що в 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на час вчинення злочину, та не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов'язання, розпорядилася грошима за власним розсудом.

Крім того, у серпні 2007 року, відповідно до розпорядження Федерального міністерства закордонних справ Німеччини із дипломатичної місією в Україну на посаду третього секретаря посольства ФРН в Україні мав прибути ОСОБА_30. На період проходження дипломатичної служби, дипломати, за допомогою адміністрації посольства орендують квартири для свого проживання. Напередодні офіційного призначення, адміністрація посольства Німеччини узгодила зі ОСОБА_30 графік прильоту та показу представниками агентств нерухомості квартир, для їх подальшої оренди. На початку серпня 2007 року, ОСОБА_30 прибув в Україну та оглянув представлені йому для показу квартири. У ході огляду квартир, він зупинився на квартирі АДРЕСА_6, яку йому запропонувала ОСОБА_23, та яка видавала себе за директора ПП «ІНФОРМАЦІЯ_2». У цій квартирі ОСОБА_30 збирався проживати разом зі своєю цивільною дружиною ОСОБА_31, яка також була відряджена з дипломатичною місією на територію України, на посаду аташе посольства ФРН в Україні.

10 серпня 2007 року, у денний час, ОСОБА_23, видаючи себе за директора ПП «ІНФОРМАЦІЯ_2», уклала з ОСОБА_30 договір оренди №19 квартири АДРЕСА_6. У подальшому, ОСОБА_23 уклала договір оренди квартири з її орендодавцем ОСОБА_8 та фактично виступала посередником між ОСОБА_30 і ОСОБА_31 з одного боку та ОСОБА_8 Під час цих взаємовідносин, у ОСОБА_23 виник злочинний умисел, направлений на повторне заволодіння шляхом зловживання довірою частиною грошей, які ОСОБА_30 та ОСОБА_31 платили за оренду квартири ОСОБА_8

31 серпня 2009 року, у денний час, ОСОБА_32, який на підставі нотаріального доручення діяв в інтересах ОСОБА_23, перебуваючи у приміщенні посольства ФРН, що по вулиці Б.Хмельницького, 25, у м. Києві, отримав для ОСОБА_23 від ОСОБА_30 та ОСОБА_31 для подальшої передачі ОСОБА_8 орендну плату за квартиру за період з 01 вересня 2009 року по 28 лютого 2010 року, що складало 27 000 доларів США. Після чого, реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на повторне заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, ОСОБА_23 зловживаючи довірою ОСОБА_30 та ОСОБА_31, вводячи їх в оману, повідомляючи останнім, що всі платежі по оренді вона сплачує ОСОБА_8 вчасно, з жовтня 2009 року, перестала сплачувати їй орендну плату. У результаті несвоєчасної оплати оренди квартири зі сторони ОСОБА_23, ОСОБА_8 виселила ОСОБА_30 та ОСОБА_31 із квартири, ще до закінчення строку оплаченої ними оренди ОСОБА_23

Таким чином, ОСОБА_23 шляхом зловживання довірою, повторно заволоділа коштами ОСОБА_30 на загальну суму 56 000 гривень та коштами ОСОБА_31 на суму 56 000 гривень, що в 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на час вчинення злочину, та не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов'язання, розпорядилася грошима за власним розсудом.

Крім того, 25 червня 2007 року, у денний час, ОСОБА_23, видаючи себе за директора ПП «ІНФОРМАЦІЯ_2», для подальшої здачі квартири у суборенду громадянину ФРН ОСОБА_33, уклала з ОСОБА_9 договір оренди квартири АДРЕСА_7. Під час цих взаємовідносин, у ОСОБА_23 виник злочинний умисел, направле-ний на повторне заволодіння шляхом зловживання довірою частиною грошей, які ОСОБА_33 платив за оренду квартири ОСОБА_9

21 липня 2009 року, у денний час, ОСОБА_23 перебуваючи у приміщенні посольства ФРН, що по вулиці Б.Хмельницького, 25, у м. Києві, отримала від ОСОБА_33 для подальшої пе-редачі ОСОБА_9 орендну плату за квартиру за період з 27 липня 2009 року по 26 січня 2010 року, що складало 18 000 доларів США. Після чого, реалізовуючи свій злочинний умисел направ-лений на повторне заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, ОСОБА_23 зловжи-ваючи довірою ОСОБА_9 вводячи її в оману, повідомляючи останній, що нібито посольство ФРН затримує виплату орендної плати, з листопада 2009 року, перестала сплачувати їй орендну плату, тим самим зловживаючи довірою ОСОБА_9 повторно заволоділа належними її грошима у сумі 60 000 гривень, що в 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на час вчинення злочину, та не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов'язання, розпорядилася грошима за власним розсудом.

Крім того, 30 вересня 2008 року, у денний час, ОСОБА_23, видаючи себе за директора ПП «ІНФОРМАЦІЯ_2», для подальшої здачі квартири у суборенду громадянину ФРН ОСОБА_4 та ОСОБА_3, уклала з ОСОБА_12 договір жилого приміщення третього поверху та парковочного місця у гаражі приватного будинку по АДРЕСА_8. Під час цих взаємовідносин, у ОСОБА_23 виник злочинний умисел, направлений на повторне заволодіння шляхом зловживання довірою частиною грошей, які ОСОБА_4 та ОСОБА_3 платили за оренду жилого приміщення та парковочного місця приватного будинку ОСОБА_12

28 вересня 2009 року, у денний час, ОСОБА_23 перебуваючи у приміщенні посольства ФРН, що по вулиці Б.Хмельницького, 25, у м. Києві, отримала від ОСОБА_4 для подальшої передачі ОСОБА_12 орендну плату за квартиру за період з 01 жовтня по 31 грудня 2009 року, що складало 15 000 доларів США. Після чого, реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на повторне заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, ОСОБА_23 зловживаючи довірою ОСОБА_12 вводячи її в оману, повідомляючи останній, що нібито посольство ФРН затримує виплату орендної плати, з листопада 2009 року, перестала сплачувати їй орендну плату, тим самим зловживаючи довірою ОСОБА_12 повторно заволоділа належними її грошима у сумі 80 000 гривень, що в 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на час вчинення злочину, та не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов'язання, розпорядилася грошима за власним розсудом.

Крім того, у жовтні 2008 року, відповідно до розпорядження Федерального міністерства закордонних справ Німеччини із дипломатичної місією в Україну на посаду помічника аташе посольства ФРН в Україні мали прибути ОСОБА_4 та ОСОБА_3. На період проходження дипломатичної служби, дипломати, за допомогою адміністрації посольства орендують квартири для свого проживання. Напередодні офіційного призначення, адміністрація посольства Німеччини узгодила зі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 графік прильоту та показу представниками агентств нерухомості квартир, для їх подальшої оренди. На початку 01 серпня 2008 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 прибули в Україну та оглянули представлені їм для показу квартири. У ході огляду квартир, вони зупинилися на квартирі, яка займала третій поверх приватного будинку АДРЕСА_8. Дану квартиру їм запропонувала ОСОБА_23, яка видавала себе за директора ПП «ІНФОРМАЦІЯ_2».

04 вересня 2008 року, у денний час, ОСОБА_23, видаючи себе за директора ПП «ІНФОРМАЦІЯ_2», уклала з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 договір жилого приміщення третього поверху та парковочного місця у гаражі приватного будинку по АДРЕСА_8. У подальшому, ОСОБА_23 уклала договір оренди квартири з її орендодавцем ОСОБА_12 та фактично виступала посередником між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 з одного боку та ОСОБА_12 Під час цих взаємовідносин, у ОСОБА_23 виник злочинний умисел, направлений на повторне заволодіння шляхом зловживання довірою частиною грошей, які ОСОБА_4 та ОСОБА_3 платили за оренду квартири ОСОБА_12

28 вересня 2009 року, у денний час ОСОБА_23, перебуваючи у приміщенні посольства ФРН, що по вулиці Б.Хмельницького, 25, у м. Києві, отримала від ОСОБА_4 для подальшої передачі ОСОБА_12 орендну плату за квартиру за період з 01 жовтня по 31 грудня 2009 року, що складало 15 000 доларів США. Після чого, реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на повторне заволодіння чужим майном, ОСОБА_23 зловживаючи довірою ОСОБА_4 і ОСОБА_3 вводячи їх в оману, повідомляючи останнім, що всі платежі по оренді вона сплачує ОСОБА_12 вчасно, з листопада 2009 року, перестала сплачувати їй орендну плату. У результаті несвоєчасної оплати оренди квартири зі сторони ОСОБА_23, ОСОБА_12 виселила ОСОБА_4 та ОСОБА_3 із орендованого ними жилого приміщення, ще до закінчення строку оплаченої ними оренди ОСОБА_23

Таким чином, ОСОБА_23 шляхом зловживання довірою, повторно заволоділа коштами ОСОБА_4 на загальну суму 10 000 гривень та коштами ОСОБА_3 на суму 10 000 гривень, завдав тим самим їм значної шкоди, та не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов'язання, розпорядилася грошима за власним розсудом.

Крім того, 14 жовтня 2007 року, у денний час, ОСОБА_23, видаючи себе за директора ПП «ІНФОРМАЦІЯ_2», для подальшої здачі квартири в суборенду громадянину Німеччини ОСОБА_34, уклала з ОСОБА_6 договір оренди квартири АДРЕСА_9. Під час цих взаємовідносин, у ОСОБА_23 виник злочинний умисел, направлений на повторне заволодіння шляхом зловживання довірою частиною грошей, які ОСОБА_34 платив за оренду квартири ОСОБА_6

31 серпня 2009 року, у денний час, ОСОБА_32, який на підставі нотаріального доручення діяв в інтересах ОСОБА_23, перебуваючи у приміщенні посольства ФРН, що по вулиці Б.Хмельницького, 25, у м. Києві, отримав для ОСОБА_23 від ОСОБА_34 для подальшої передачі ОСОБА_6 орендну плату за квартиру за період з 15 жовтня 2009 року по 14 квітня 2010 року, що складало 30 000 доларів США. Після чого, реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на повторне заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, ОСОБА_23 зловживаючи довірою ОСОБА_6 вводячи його в оману, повідомляючи останньому, що нібито посольство ФРН затримує виплату орендної плати, з листопаду 2009 року, перестала сплачувати йому орендну плату, тим самим зловживаючи довірою ОСОБА_6 повторно заволоділа належними йому грошима у сумі 215 600 гривень, що в 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на час вчинення злочину, та не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов'язання, розпорядилася грошима за власним розсудом.

Крім того, у жовтні 2008 року, відповідно до розпорядження Федерального міністерства закордонних справ Німеччини із дипломатичної місією в Україну на посаду радника посольства ФРН в Україні мала прибути ОСОБА_35. На період проходження дипломатичної служби, дипломати, за допомогою адміністрації посольства орендують квартири для свого проживання. Напередодні офіційного призначення, адміністрація посольства Німеччини узгодила зі ОСОБА_35 графік прильоту та показу представниками агентств нерухомості квартир, для їх подальшої оренди. На початку серпня 2008 року, ОСОБА_35 прибула в Україну та оглянула представлені їй для показу квартири. У ході огляду квартир, вона зупинилася на квартирі АДРЕСА_10, яку їй запропонувала ОСОБА_23, яка видавала себе за директора ПП «ІНФОРМАЦІЯ_2»

07 серпня 2008 року, у денний час, ОСОБА_23, видаючи себе за директора ПП «ІНФОРМАЦІЯ_2», уклала з ОСОБА_35 договір оренди квартири АДРЕСА_10. У подальшому, ОСОБА_23 уклала договір оренди квартири з її орендодавцем ОСОБА_36 та фактично виступала посередником між ОСОБА_35 та ОСОБА_36 Під час цих взаємовідносин, у ОСОБА_23 виник злочинний умисел, направлений на повторне заволодіння шляхом зловживання довірою частиною грошей, які ОСОБА_35 платила за оренду квартири ОСОБА_36

10 вересня 2009 року, у денний час, ОСОБА_32, який на підставі нотаріального доручення діяв в інтересах ОСОБА_23, перебуваючи у приміщенні посольства ФРН, що по вулиці Б.Хмельницького, 25, у м. Києві, отримав для ОСОБА_23 від ОСОБА_35 для подальшої передачі ОСОБА_36 орендну плату за квартиру за період з 15 вересня 2009 року по 14 березня 2010 року, що складало 39 000 доларів США. Після чого, реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на повторне заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, ОСОБА_23 зловживаючи довірою ОСОБА_35, вводячи її в оману, повідомляючи їй, що всі платежі по оренді вона сплачує ОСОБА_36 вчасно, з листопада 2009 року, перестала сплачувати йому орендну плату. У результаті несвоєчасної оплати оренди квартири зі сторони ОСОБА_23, ОСОБА_36 хотів виселити ОСОБА_35 із квартири, у результаті чого їй довелося заключити з ним прямий договір оренди квартири та повторно сплатити орендну плату.

Таким чином, ОСОБА_23 шляхом зловживання довірою, повторно заволоділа коштами ОСОБА_35 на загальну суму 234 000 гривень, що в 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на час вчинення злочину, та не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов'язання, розпорядилася грошима за власним розсудом.

Крім того, 22 червня 2009 року, у денний час, ОСОБА_23, видаючи себе за працівника ПП ОСОБА_24, для подальшої здачі квартири в суборенду громадянину Німеччини ОСОБА_37, уклала із ОСОБА_10 договір оренди квартири АДРЕСА_11. Під час цих взаємовідносин, у ОСОБА_23 виник злочинний умисел, направлений на повторне заволодіння шляхом зловживання довірою частиною грошей, які ОСОБА_37 платив за оренду квартири ОСОБА_10.

04 червня 2009 року, у денний час, ОСОБА_23, перебуваючи у приміщенні посольства ФРН, що по вулиці Б.Хмельницького, 25, у м. Києві, отримала від працівника посольства ФРН ОСОБА_38, яка діяла на підставі доручення від ОСОБА_37 для подальшої передачі ОСОБА_10 орендну плату за квартиру за період з 28 липня 2009 року по 28 січня 2010 року, що складало 22 800 доларів США. Після чого, реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на повторне заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, ОСОБА_23 зловживаючи довірою ОСОБА_10 вводячи його в оману, повідомляючи останньому, що нібито посольство ФРН затримує виплату орендної плати, з кінця листопада 2009 року, перестала сплачувати йому орендну плату, тим самим зловживаючи довірою ОСОБА_10 заволоділа належними йому грошима у сумі 40 000 гривень, що в 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на час вчинення злочину, та не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов'язання, розпорядилася грошима за власним розсудом.

Крім того, у липні 2009 року, відповідно до розпорядження Федерального міністерства закордонних справ Німеччини із дипломатичної місією в Україну на посаду першого секретаря посольства ФРН в Україні мав прибути гр. ОСОБА_37. На період проходження дипломатичної служби, дипломати, за допомогою адміністрації посольства орендують квартири для свого проживання. Напередодні офіційного призначення, адміністрація посольства Німеччини узгодила зі ОСОБА_37 графік прильоту та показу представниками агентств нерухомості квартир, для їх подальшої оренди. Наприкінці травня 2009 року, ОСОБА_37 прибув в Україну та оглянув представлені йому для показу квартири. У ході огляду квартир, він зупинився на квартирі АДРЕСА_11, яку йому запропонувала ОСОБА_23, яка представлялась працівником ПП ОСОБА_24

29 травня 2009 року, ОСОБА_23 уклала із ОСОБА_37 договір оренди №09 квартири АДРЕСА_11. У подальшому, ОСОБА_23 уклала договір оренди квартири з її орендодавцем ОСОБА_10 та фактично виступала посередником між ОСОБА_37 та ОСОБА_10. Під час цих взаємовідносин, у ОСОБА_23 виник злочинний умисел, направлений на повторне заволодіння шляхом зловживання довірою частиною грошей, які ОСОБА_37 платив за оренду квартири ОСОБА_10.

04 червня 2009 року, у денний час, ОСОБА_23, перебуваючи у приміщенні посольства ФРН, що по вулиці Б.Хмельницького, 25, у м. Києві, отримала від працівника посольства ФРН ОСОБА_38, яка діяла на підставі доручення від ОСОБА_37 для подальшої передачі ОСОБА_10 орендну плату за квартиру за період з 28 липня 2009 року по 28 січня 2010 року, що складало 22 800 доларів США. Після чого, реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на повторне заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, ОСОБА_23 зловживаючи довірою ОСОБА_37, вводячи його в оману, повідомляючи йому, що всі платежі по оренді вона сплачує ОСОБА_10 вчасно, з кінця листопада 2009 року, перестала сплачувати йому орендну плату. У результаті несвоєчасної оплати оренди квартири зі сторони ОСОБА_23, ОСОБА_10 виселив ОСОБА_37 із орендованої квартири, ще до закінчення строку оплаченої ним оренди ОСОБА_23

Таким чином, ОСОБА_23 шляхом зловживання довірою, повторно заволоділа коштами ОСОБА_37 на загальну суму 45 600 гривень, що в 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на час вчинення злочину, та не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов'язання, розпорядилася грошима за власним розсудом.

Крім того, у липні 2008 року, відповідно до розпорядження Федерального міністерства закордонних справ Німеччини із дипломатичної місією в Україну на посаду першого секретаря посольства ФРН в Україні мав прибути ОСОБА_2. На період проходження дипломатичної служби, дипломати, за допомогою адміністрації посольства орендують квартири для свого проживання. Напередодні офіційного призначення, адміністрація посольства Німеччини узгодила зі ОСОБА_2 графік прильоту та показу представниками агентств нерухомості квартир, для їх подальшої оренди. У кінці травня 2008 року, ОСОБА_2 прибув в Україну та оглянув представлені йому для показу квартири. У ході огляду квартир, він зупинився на квартирі АДРЕСА_12, яку йому запропонувала ОСОБА_23, яка видавала себе за директора ПП «ІНФОРМАЦІЯ_2».

01 липня 2008 року, у денний час, ОСОБА_23, видаючи себе за директора ПП «ІНФОРМАЦІЯ_2», уклала з ОСОБА_2 договір оренди квартири АДРЕСА_12. У подальшому, ОСОБА_23 уклала договір оренди квартири з її орендодавцем ОСОБА_39 та фактично виступала посередником між ОСОБА_2 та ОСОБА_39 Під час цих взаємовідносин, у ОСОБА_23 виник злочинний умисел, направлений на повторне заволодіння шляхом зловживання довірою частиною грошей, які ОСОБА_2 платив за оренду квартири ОСОБА_39

У період часу приблизно з середини березня по 25 червня 2009 року, у денний час, ОСОБА_23, перебуваючи у приміщенні посольства ФРН, що по вулиці Б.Хмельницького, 25, у м. Києві, отримала від ОСОБА_2 для подальшої передачі ОСОБА_39 орендну плату за квартиру за період з 01 липня 2009 року по 01 квітня 2010 року, що складало 39 000 доларів США та 15 000 євро. Після чого, реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на повторне заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, ОСОБА_23 зловживаючи довірою ОСОБА_2, вводячи його в оману, повідомляючи йому, що всі платежі по оренді вона сплачує ОСОБА_39 вчасно, з листопада 2009 року, перестала сплачувати йому орендну плату. У результаті несвоєчасної оплати оренди квартири зі сторони ОСОБА_23, ОСОБА_39 хотів виселити ОСОБА_2 із квартири, у результаті чого йому довелося заключити з ним прямий договір оренди квартири та повторно сплатити орендну плату.

Таким чином, ОСОБА_23 шляхом зловживання довірою, повторно заволоділа коштами ОСОБА_2 на загальну суму 150 000 гривень, що в 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на час вчинення злочину, та не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов'язання, розпорядилася грошима за власним розсудом.

Таким чином, ОСОБА_23 обвинувачується у тому, що вона заволоділа чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно, що завдало значної шкоди потерпілому, вчинене в особливо великих розмірах, тобто у скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України.

Підсудна ОСОБА_23 у судовому засіданні заперечила свою вину у заволодінні коштами потерпілих шляхом шахрайства, а також не визнала цивільні позови. Так, підсудна пояснила, що мала намір займатись бізнесом із оренди квартир. Через свого чоловіка, який є громадянином Німеччини, вона познайомилась із дипломатами посольства Німеччини в Україні, яким потрібно було орендувати помешкання в м. Києві на час виконання дипломатичної місії. Її знайомий ОСОБА_40 запропонував їй працювати у нього на фірмі «ІНФОРМАЦІЯ_2» та займатись орендою приміщень, при цьому вона буде отримувати 10% від доходу з такої діяльності. Також ОСОБА_40 повідомив, що призначить її на посаду директора вказаного підприємства. Офіси підприємства в різний час знаходились по просп. Повітрофлотському, вул. Солом'янскій, Г.Юри, Генерала Наумова, в офісі працювала вона та секретар. Печатка підприємства знаходилась у неї або у ОСОБА_40, який дозволяв їй проставляти відбиток печатки на договорах оренди. Укладені договори вона віддавала секретарю, яким чином остання їх реєструвала на фірмі - вона не бачила. Крім того, на фірмі був юрист на ім'я ОСОБА_41 та бухгалтер, прізвища якої вона не пам'ятає. Грошові кошти, які вона отримувала від здачі в оренду квартир, вона залишала в офісі в сейфі, або одразу передавала власникам квартир, частину коштів передавала ОСОБА_40 для сплати податків та витрат фірми. Згодом юрист ОСОБА_41 повідомив їй про те, що змінився власник підприємства та змінилась його назва на ПП «ІНФОРМАЦІЯ_3». Новим власником став ОСОБА_42, який телефоном повідомив їй, що підприємство продовжує працювати і він не має заперечень щодо її роботи. Потім зі слів юриста ОСОБА_41 ПП «ІНФОРМАЦІЯ_3» було ліквідовано, про що ним були складені відповідні листи-повідомлення усім особам, з якими підприємством були укладені договори. Після цього вона перейшла працювати менеджером до ПП ОСОБА_24 на його пропозицію, де також здавала квартири в оренду.

Починаючи з 2007 року вона стала укладати договори оренди з дипломатами посольства Федеративної Республіки Німеччина в Україні, як орендодавець, а потім у свою чергу з власниками квартир як орендатор. Напряму укладати договори з громадянами України в посольстві було не прийнято у зв'язку із тим, що за їхніми правилами вони не можуть орендувати квартиру із меблями, не повинні сплачувати витрати на комунальні послуги та інші, пов'язані з утриманням майна. Крім того, у більшості випадків вартість оренди квартири була більшою, ніж дозволена для конкретного працівника, відповідно до його рангу, а отже офіційно сплачувати вказану суму вони не могли і просили її укласти з ними договір із меншою вартістю, а решту обіцяли виплатити їй особисто із власних коштів, не через касу посольства. Таким чином вона ідучи на зустріч дипломатам, бажаючи в подальшому співпрацювати з посольством, погодилась на запропоновані умови і укладала договори з власниками квартир на дійсну суму, а з орендарями - на меншу, на яку погоджувалось Міністерство закордонних справ ФРН. Загалом нею було укладено більше контрактів, ніж вказано в обвинувальному висновку і решта виконувались без проблем. Проте згодом працівники посольства перестали сплачувати їй різницю за договорами, а також не платили за використані комунальні послуги. Вказані витрати вона вимушена була покривати за рахунок коштів, отриманих від інших орендарів, а також із власних коштів своїх, та свого чоловіка, крім того, вона продала квартиру, і таким чином розраховувалась із орендодавцями. Вона попереджала орендарів про те, що буде розривати з ними відносини, в разі невиконання домовленостей щодо оплати різниці вартості оренди, і просила укладати договори оренди напряму із власниками квартир, але останні не погоджувались, у зв'язку з чим у неї виникли заборгованості перед деякими власниками квартир.

Крім того, підсудна зазначила про те, що в розписках від її імені, які знаходяться в матеріалах справи на а.с. 148 т.3 (ОСОБА_27), а.с. 150 т.3 (ОСОБА_28) - стоять не її підписи і хто отримував вказані кошти їй не відомо, у розписці на а.с. 151 т.3 міститься її підпис, проте є виправлення у сумі, яке вона не робила, а також проставлена іншою рукою дата, а тому вона не може погодитись, що вказані гроші були отримані саме 15.09.2009 року. На а.с. 15, 17 т.3 у розписках про отримання коштів від ОСОБА_2 також проставлені не її підписи, крім того, переклад цих документів є неправдивим, оскільки не вказано, що ці кошти виплачувала фізична особа. На копії квитанції, яка міститься на а.с. 57 т.3 про отримання коштів в сумі 49 500 доларів США також проставлений не її підпис (епізод відносно ОСОБА_25). На копії квитанції про отримання 27 000 доларів США від ОСОБА_26 (а.с. 93 т.3) міститься підпис, схожий на її, але виправлений період, за який відбувалась оплата, що є неприпустимим у фінансовому документів і посольство ніколи б не видало таку квитанцію, а на квитанції, яка знаходиться на а.с. 94 т.3 міститься не її підпис.

В судовому засіданні в стадії доповнень до судового слідства захисником підсудної адвокатом ОСОБА_19 заявлено клопотання про направлення справи для проведення додаткового розслідування у зв'язку з неповнотою та неправильністю досудового слідства, яка не може бути усунута в судовому засіданні.

Так, своє клопотання захисник ОСОБА_19 обґрунтовує тим, що органом досудового слідства всупереч вимогам ст. 64 КПК України 1960 року не вжито вичерпних заходів для встановлення події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), а також характер та розмір шкоди, завданої злочином. Так, поза увагою слідства залишились обставини отримання грошових коштів як встановлено слідчим - на території посольства Федеративної Республіки Німеччина, що не відноситься до території України відповідно до Віденської конвенції про правові зносини.

Крім того, враховуючи, що для оплати орендної плати за квартиру працівники посольства отримують дотації з бюджету ФРН, що підтверджується відповідними матеріалами справи, залишилось не з'ясованим кому саме належали кошти, сплачені працівниками посольства, які вказані потерпілими у справі і на яку суму, що впливає на кваліфікацію дій підсудної.

Також захисник у своєму клопотанні вказує на відсутність у матеріалах справи доказів одержання підсудною грошових коштів від вказаних потерпілих, а наявні квитанції і розписки представлені в копіях, у зв'язку з чим необхідно встановити місце знаходження оригіналів фінансових документів.

Крім того, враховуючи, що обвинувачення фактично ґрунтується виключно на показаннях потерпілих та свідків, необхідно слідчим шляхом встановити чи були зареєстровані договори оренди, укладені ОСОБА_23, чи нараховувались податки з отриманих доходів, що допоможе встановити періоди проплат і точні суми.

Одночасно захисник звертає увагу суду на те, що матеріали справи містять документи, складені іноземною мовою без офіційного їх перекладу, що свідчить про неправильність досудового слідства.

Захисник ОСОБА_20 підтримав заявлене клопотання, а захисник ОСОБА_18 доповнила клопотання власними доводами про те, що органом досудового слідства фактично не встановлені дані про шкоду, спричинену потерпілим, оскільки слідчий ОСОБА_43, будучи допитаним в судовому засіданні як свідок, не зміг повідомити яким чином він вирахував суми завданої шкоди, а обвинувачення такої інформації також не містить. Крім того, захисник ОСОБА_18 звернула увагу суду на те, що невстановленими залишились дані про те, на яких підставах ОСОБА_8 була визнана потерпілою у справі, враховуючи, що вона не є власником квартири АДРЕСА_6.

Підсудна підтримала клопотання захисників.

Прокурор заперечив проти задоволення клопотань, вважає, підстав для направлення справи на додаткове розслідування немає.

Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про неповноту та неправильність досудового слідства, виходячи з наступного.

Згідно ст. 22 КПК України (в редакції 1960 року) прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.

Суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, не вправі перекладати обов'язок доказування на обвинуваченого.

В силу статті 64 КПК України (в редакції 1960 року) в кримінальній справі при провадженні досудового слідства підлягають доказуванню подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини справи вчинення злочину), винність обвинуваченого у вчинені злочину і мотиви злочину, що відповідно до положень ст.ст. 132, 232 КПК України (в редакції 1960 року) має бути відображено у постанові про притягнення особи в якості обвинуваченого та обвинувальному висновку.

Відповідно до статті 281 КПК України (в редакції 1960 року) повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Згідно з вимогами КПК України (в редакції 1960 року), досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам ст.ст. 22, 64 КПК України (в редакції 1960 року) не були досліджені або поверхово чи однобоко досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи (не були допитані певні особи, не витребувані та не досліджені документи, речові докази та інші докази для підтвердження чи спростування таких обставин, не були з достатньою повнотою з'ясовані дані про особу обвинуваченого тощо). Неправильним досудове слідство визначається в разі, коли органами досудового слідства при вчиненні процесуальних дій і прийнятті процесуальних рішень були неправильно застосовані або безпідставно застосовані норми кримінально-процесуального чи кримінального закону, і без усунення цих порушень справа не може бути розглянута в суді.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені вимоги КПК України (в редакції 1960 року) органами досудового слідства належним чином не виконані. Слідчі органи по вказаній кримінальній справі допустили таку неповноту досудового слідства та суттєві порушення кримінально-процесуального закону, які неможливо доповнити та усунути у судовому засіданні при розгляді справи по суті.

Обвинувачення, яке пред'явлено ОСОБА_23 є суперечливим і неконкретним.

Так, згідно постанови про притягнення як обвинуваченої та обвинувального висновку ОСОБА_23 обвинувачується в тому, що 12 лютого 2009 року вона отримала від ОСОБА_25 для подальшої передачі ОСОБА_1 орендну плату за квартиру за період з 15 лютого 2009 року по 14 листопада 2009 року, що складало 49 500 доларів США. Після чого реалізуючи свій злочинний умисел, зловживаючи довірою ОСОБА_1, вводячи її в оману, приблизно з середини липня 2009 року перестала сплачувати їй орендну плату, тим самим зловживаючи довірою ОСОБА_1 заволоділа належними їй грошима в сумі 170 000 грн, та не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов'язання, розпорядилась ними на власний розсуд.

Обвинувачення ОСОБА_23 за епізодами відносно решти потерпілих викладено аналогічним чином, без зазначення про те яким чином органом досудового слідства обраховано розмір завданої шкоди, за який період часу не було сплачено орендну плату тощо.

Допитаний в судовому засідання як свідок слідчий ОСОБА_43, який проводив досудове слідство та складав обвинувальний висновок, не зміг пояснити яким чином він вираховував суму заподіяної потерпілим шкоди, тобто яку частину із отриманих за оренду квартири коштів підсудна передала потерпілим і за який період, а якою - заволоділа, яким чином була вирахувана сума шкоди в національній грошовій одиниці України, приймаючи до уваги, що грошові кошти підсудній передавались в доларах США, про що зазначено в обвинуваченні.

Таким чином, органом досудового слідства були порушені вимоги ст. 64 КПК України (в редакції 1960 року), оскільки не встановлений характер і розмір шкоди, заподіяний кожному із потерпілих.

Крім того, відповідно до ст. 190 КК України відповідальність за шахрайство настає за заволодіння чужим майном чи придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою, тобто потерпілий сам добровільно (внаслідок обману вважаючи це вигідним та необхідним) передає майно, матеріальні цінності чи оформляє правоустановчі документи на майно іншій особі.

Згідно пред'явленого ОСОБА_23 обвинувачення, остання починаючи з 2007 року укладала договори оренди з потерпілими. Далі, як зазначено в обвинуваченні, під час цих взаємовідносин у ОСОБА_23 виник злочинний умисел, направлений на заволодіння шляхом зловживання довірою частиною грошей, які орендарі платили за оренду квартир.

Враховуючи, що за змістом ст. 190 КК України при вчиненні шахрайського заволодіння чужим майном чи придбання права на майно виникнення злочинного умислу передує заволодінню майном чи придбанню права на майно, викладення обвинувачення в такій редакції із невизначеним часом виникнення умислу підсудної в ході виконання нею умов укладених договорів оренди, є неконкретним обвинуваченням і не дозволяє суду вирішити питання про те чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується підсудна, оскільки позбавляє можливості визначити суб'єктивну сторону злочину, а також порушує право підсудної на захист.

З огляду на наведене суд приходить до висновку про те, що в даному випадку досудовим слідством було допущено таке порушення права на захист підсудної, яке неможливо поновити під час судового розгляду, а прокурор не скористався своїм правом на зміну обвинувачення відповідно до статей 276, 277 КПК України (в редакції 1960 року). Вказану неконкретність пред'явленого ОСОБА_23 обвинувачення суд позбавлений можливості самостійно усунути в рамках судового розгляду.

Так, неконкретно пред'явлене обвинувачення позбавляє підсудного можливості повноцінно скористатись своїм правом на захист, оскільки в такому випадку останній не знає від чого захищатись. Вказане порушення вимог КПК України є істотним і таким, що позбавляє суд можливості прийняти законне рішення, і його неможливо усунути в ході судового розгляду справи, оскільки обвинувачення формулюється слідчим та підтримується в судовому засіданні прокурором.

Крім того, поза увагою органу досудового слідства залишилось питання про належність коштів, які сплачувались потерпілими - працівниками посольства ФРН за оренду квартир на час виконання дипломатичної місії в Україні. Так, відповідно до витягу з Федерального закону про оплату праці в редакції Закону від 19 червня 2009 року «дотація до плати за орендоване житло надається, якщо орендна плата за визнану необхідною за розмірами, неумебльовану житлову площу перевищує 18 відсотків суми, яка складається з базової зарплати, доплати за сімейність 1 категорії, службових, посадових доплат і компенсацій (окрім доплати за зниження покупної спроможності). Дотація до орендної плати становить 90 відсотків від суми що перевищує доходи. Якщо власні витрати на орендну плату перевищують:

1. у державних службовців і військовослужбовців у категоріях тарифної сітки А2-А8 20 відсотків,

2. у державних службовців і військовослужбовців у категоріях тарифної сітки А9 і вище, а також у суддів - 22 відсотки доходів відповідно до п. (1), то виплачується вся сума перевищення доходів у вигляді дотації до орендної плати. (т.3 а.с. 20-24)

Разом з тим слідчим не з'ясовано яка частина із коштів, сплачених вказаними особами, належала їм особисто, а яка частина - державі, а отже не встановлено кому заподіяно шкоду і на яку суму.

Таким чином під час досудового слідства фактично не було встановлено розмір шкоди, та коло осіб, яким заподіяна шкода і на яку суму кожному із них. Разом з тим вказані обставини підлягають доказуванню під час досудового слідства і перекладання цих обов'язків на суд є неприпустимим.

Тобто досудовим слідством допущена істотна неповнота, яка не може бути поновлена в судовому засіданні.

Крім того, у матеріалах справи містяться копії квитанції про сплату ОСОБА_23 орендної плати співробітниками вказаного посольства. В судовому засіданні підсудна заперечила, що на вказаних документах проставлені її підписи, а також поставила під сумнів справжність таких документів взагалі у зв'язку із наявними в них виправленнями, які стосуються дати та суми, що є неприпустимим для фінансового документу (а.с. 15, 17, 57, 93, 94, 148, 150, 151 т.3). Разом з тим, враховуючи відсутність оригіналів вказаних документів суд позбавлений можливості перевірити версію захисту шляхом призначення та проведення відповідних експертних досліджень. А тому, органу досудового слідства під час додаткового розслідування необхідно вжити заходів для встановлення місця зберігання оригіналів вказаних документів, їх отримання з метою проведення почеркознавчої експертизи для підтвердження або спростування зазначеної версії підсудної ОСОБА_23

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що органом досудового слідства допущена така неповнота та неправильність досудового слідства, яка не може бути усунута в ході судового розгляду, оскільки потребує витребування оригіналів розписок від імені ОСОБА_23, призначення та проведення відповідних експертних досліджень, здійснення ряду оперативних та слідчих дій для з'ясування викладених вище обставин, встановлення кола потерпілих та суми спричиненої шкоди.

Крім того, суд звертає увагу на те, що у матеріалах справи містяться документи, складені іноземною мовою, без належного перекладу, що вказує також на неправильність досудового слідства.

Також суд вважає необхідним відзначити, що при викладенні фактичних обставин за кожним із епізодів заволодіння шахрайським шляхом коштами потерпілих незалежно від суми завданої шкоди, слідчим зазначено про те, що така сума в 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на час вчинення злочину, що не узгоджується із положеннями Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в частині визначення суми неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Наведені обставини є істотними, оскільки впливають на кваліфікацію дій ОСОБА_23

Відповідно до ст. 16-1 КПК України (в редакції 1960 року) здійснення обвинувачення в суді покладається на прокурора, а в окремих передбачених у КПК випадках це вправі робити потерпілий чи його представник. Суд, залишаючись об'єктивним і неупередженим, має створити необхідні умови для виконання сторонами їхніх процесуальних обов'язків та здійснення наданих їм прав, розглянути кримінальну справу і постановити відповідне рішення. З огляду на ці вимоги закону суди при розгляд кримінальних справ не вправі перебирати на себе функцію обвинувачення чи захисту.

Отже слідчі органи допустили істотну неправильність та неповноту досудового слідства, яка не може бути усунута у судовому засіданні, а тому дана кримінальна справа підлягає поверненню на додаткове розслідування. Зазначена неправильність та неповнота досудового слідства, які виразились у пред'явленні підсудній неконкретного обвинувачення, порушення її права на захист, однобічності досудового слідства, підлягає усуненню при проведенні додаткового розслідування, оскільки це питання пов'язано з обсягом пред'явленого обвинувачення, та реалізацією права на захист, які неможливо усунути в межах судового розгляду шляхом більш ретельного допиту підсудної, потерпілих, свідків, допиту нових свідків, проведення експертиз, витребування документів, дачі судових доручень в порядку ст. 315-1 КПК України 1960 року, а тому справа підлягає поверненню на додаткове розслідування.

Під час додаткового розслідування необхідно з метою повного, всебічного і об'єктивного встановлення фактичних обставин справи провести необхідні слідчі дії, спрямовані на визначення суми заподіяної шкоди, кола потерпілих, потребує витребування оригіналів розписок від імені ОСОБА_23, призначення та проведення відповідних експертних досліджень, та відповідно вирішення питання про правову кваліфікацію її дій, перевірити інші доводи підсудної, за наслідками встановленого пред'явити конкретне обвинувачення.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_23 необхідно залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.281 КПК України 1960 року, п.11 Перехідних положень КПК України 2012 року, суд

П О С Т А Н О В И В :

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_23 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, направити прокурору Шевченківського району м. Києва для проведення додаткового розслідування.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_23 залишити без змін - у вигляді підписки про невиїзд.

На постанову суду протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва.

Суддя :