АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2014 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого Заводян К. І.

Суддів: Галичанського А.Д., Перепелюк І.Б.

Секретаря: Ковальчук Н.О.

З участю: ОСОБА_1 і ОСОБА_2,

представника виконкому Чернівецької міської ради Воробець Г.П.,

представника служби у справах дітей Глибоцької райдержадміністрації Лотоцької Т.М.,

представника КМУ "Обласний спеціалізований будинок дитини" Олексюка В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до виконавчого комітету Чернівецької міської ради, треті особи: служба у справах дітей Глибоцької районної державної адміністрації, комунальна медична установа "Обласний спеціалізований будинок дитини", про скасування усиновлення, за апеляційними скаргами виконавчого комітету Чернівецької міської ради та комунальної медичної установи "Обласний спеціалізований будинок дитини" на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 листопада 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2013 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 подали позов до виконавчого комітету Чернівецької міської ради, треті особи: служба у справах дітей Глибоцької районної державної адміністрації, комунальна медична установа "Обласний спеціалізований будинок дитини", про скасування усиновлення.

Посилались на такі обставини.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 серпня 2013 року задоволено їх заяву про усиновлення малолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та зобов'язано орган РАЦСУ внести зміни в актовий запис про народження дитини, а саме змінено її прізвище з "ОСОБА_6" на "ОСОБА_6", ім'я дитини з "ОСОБА_6" на "ОСОБА_6",

________________________________________________________________________________________________________

Провадж. №22ц- 97/2014 р. Головуючий у першій інстанції Дудаков С.Є.

Категорія: 66 Доповідач: Заводян К.І.

по батькові з "ОСОБА_6" на "ОСОБА_6", відомості про батька з "ОСОБА_1" на "ОСОБА_1", відомості про матір з "ОСОБА_2" на "ОСОБА_2".

Після набрання рішенням законної сили, вони привезли усиновлену доньку ОСОБА_6 до себе додому в с. Чагор і встановили, що під час ігор з їх рідною донькою ОСОБА_7, усиновлена ОСОБА_6 без будь-яких причин проявляє агресію. Агресивні дії у ОСОБА_6 щодо ОСОБА_7 проявляються у вигляді емоційних поривів, вона ламає її іграшки, безпричинно б'є ОСОБА_7, смикає за волосся. Така агресія ОСОБА_6 закінчуються так само безпричинним плачем або повним відключенням від зовнішнього світу, при цьому вона не реагує на їх спілкування з нею, замикається в собі. В результаті чого, у ОСОБА_7 стався психологічний зрив, вона боїться гратися з ОСОБА_6. Таку ж поведінку ОСОБА_6 проявляє і до сусідських дітей. В прийнятті ОСОБА_6 до дитячого садочка їм було відмовлено. Останнім часом ОСОБА_6 почала проявляти агресію і до ОСОБА_2

Про поведінку усиновленої ОСОБА_6 вони повідомили орган опіки та піклування Глибоцького району, а також звернулися за допомогою про встановлення причин агресії дитини по відношенню до їх доньки ОСОБА_7, однак комісія причин не встановила.

Чернівецькою обласною психіатричною лікарнею було здійснено обстеження усиновленої ОСОБА_6 та встановлено діагноз: розлад психологічного розвитку з вираженою гіперактивною поведінкою. З пояснень лікарів вони зрозуміли, що вказана вада здоров'я усиновленої ОСОБА_6 може бути вилікувана за значний період часу або це можливі попередні прояви вродженої хвороби, якою хвора її рідна мати ОСОБА_9, а саме шизофреноподібного розладу. Лікарі також повідомили про прояви у ОСОБА_6 ознак аутизму. Точний діагноз усиновленої ОСОБА_6 можна встановити не раніше, як їй виповниться 5 років, тобто у 2016 році.

На момент усиновлення малолітньої ОСОБА_6 вони не мали достовірних відомостей про стан її здоров'я. Жоден представник дитячого закладу, де перебувала ОСОБА_6 до усиновлення, їм про гіперактивну поведінку та прояви її агресії не повідомляли. При прийнятті рішення про усиновлення їм не було відомо про можливий негативний вплив з боку усиновленої на їх доньку ОСОБА_7, а тому вважають, що їх рішення про усиновлення є неправильним.

Між ними та усиновленою ОСОБА_6 склалися стосунки, які роблять неможливим їх подальше спільне проживання і виконання своїх батьківських обов'язків.

Просили скасувати усиновлення ними малолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зобов'язати відділ реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції внести зміни в актовий запис №350 від 14 лютого 2011 року про народження ОСОБА_6 та змінити прізвище дитини з "ОСОБА_6" на "ОСОБА_6", ім'я дитини з "ОСОБА_6" на "ОСОБА_6", по батькові з "ОСОБА_6" на "ОСОБА_6", відомості про батька з "ОСОБА_1" на "ОСОБА_1", відомості про матір з "ОСОБА_2" на "ОСОБА_2".

Поновити актовий запис про народження ОСОБА_6.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 листопада 2013 року (з виправленням описки в частині правової норми, якою керувався суд при постановленні рішення, внесеної до рішення ухвалою суду від 06 грудня 2013 року,) позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено.

Скасовано усиновлення малолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яке було оголошено рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 серпня 2013 року.

Зобов'язано відділ реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції внести зміни в актовий запис №350 від 14 лютого 2011 року про народження ОСОБА_6 та змінити прізвище дитини з "ОСОБА_6" на "ОСОБА_6", ім'я дитини з "ОСОБА_6" на "ОСОБА_6", по батькові з "ОСОБА_6" на "ОСОБА_6", відомості про батька з "ОСОБА_1" на "ОСОБА_1", відомості про матір з "ОСОБА_2" на "ОСОБА_2".

Виконавчий комітет Чернівецької міської ради та комунальна медична установа "Обласний спеціалізований будинок дитини" подали на рішення суду апеляційні скарги.

Виконавчий комітет Чернівецької міської ради просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовити.

Вважає, що суд неповно з'ясував обставини справи, а висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи. Судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Суд не взяв до уваги, що з дня набрання законної сили рішенням про усиновлення, пройшов дуже малий термін. Саме цей період і є адаптаційним періодом для звикання дитини до нової родини, до нових членів сім'ї, нових умов проживання. Зміна місця проживання, зміна оточуючих осіб, нові вимоги щодо проживання не могли не проявитися в поведінці малолітньої ОСОБА_6. Саме цим можна пояснити причину агресивної поведінки усиновленої ОСОБА_6.

Удочеряючи малолітню ОСОБА_6, позивачі були повідомлені про стан її здоров'я і про стан здоров'я її матері, а також про можливі наслідки в подальшому розвитку дитини.

Судом не враховано, що після скасування удочеріння, малолітня ОСОБА_6 не зможе повернутися на виховання до своїх батьків, як це передбачено част.3 ст.239 СК України, оскільки її мати-одиначка, визнана недієздатною та знаходиться на лікуванні у психоневрологічному будинку-інтернаті. ОСОБА_6 втратить можливість виховуватись в повноцінній сім'ї, отримувати важливе для неї сімейне виховання, а також втратить всі майнові та немайнові права, які у неї є на даний момент.

В даній родині склалася ситуація, коли батьки не можуть визначити методи виховання двох дітей одного віку. Усиновителям необхідно звернутися по допомогу до відповідних соціальних служб і вжити вичерпних заходів щодо налагодження стосунків з усиновленою дитиною.

Комунальна медична установа "Обласний спеціалізований будинок дитини" у своїй апеляційній скарзі також просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 26 листопада 2013 року і ухвалити нове рішення про скасування усиновлення ОСОБА_6 на підставі п.1 част.1 ст.238 СК України, як такого, що суперечить інтересам дитини та не забезпечує їй сімейного виховання з боку позивачів.

Зберегти за ОСОБА_6 право на проживання у житловому будинку АДРЕСА_1.

Стягувати із ОСОБА_1 та ОСОБА_2, на користь ОСОБА_6 аліменти по 500 грн., з кожного окремо, щомісячно, до досягнення повноліття.

Допустити негайне виконання рішення про стягнення аліментів у межах платежу за місяць.

Вважає, що суд дав невірну оцінку доказам по справі.

При обстеженні ОСОБА_6 дитячим психіатром дитині було діагностовано тільки затримку психомовного розвитку. Проявів гіперактивності комісією Чернівецької обласної психолого-медико-педагогічної консультації департаменту освіти і науки , молоді та спорту не зафіксовано.

Разом з тим, апелянт вважає, що перебування усиновленої ОСОБА_6 в цій сім'ї суперечить її інтересам та не забезпечує їй сімейного виховання і піклування з боку позивачів. Подавши позовну заяву, позивачі фактично відмовилися від виконання батьківських обов'язків по відношенню до усиновленої. Рішення про усиновлення іншої дитини при вихованні в сім'ї власної дитини, було не виваженим, вони не готові піклуватися про малолітню дитину, народжену не у власній сім'ї.

Колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Відповідно до част.1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, яка набрала чинності для України 27.09.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 150 СК України та ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" встановлено обов'язок батьків виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, при цьому батьки зобов'язані поважати дитину. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших покарань, які принижують людську гідність дитини.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що за рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 серпня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 удочерили ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка перебувала під опікою комунальної медичної установи "Обласний спеціалізований будинок дитини".

Усиновленій змінено ім'я "ОСОБА_6" на "ОСОБА_6", усиновителів записано батьками дитини.

Мати дитини ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, за рішенням Глибоцького районного суду від 04 лютого 2013 року визнана недієздатною, перебуває на повному державному утриманні в Петричанському неврологічному будинку-інтернаті.

Підставами для скасування усиновлення стали ті обставини, що під час ігор із рідною донькою усиновителів ОСОБА_7, ОСОБА_6, без підстав, почала проявляти агресію, ламати іграшки, хапала ОСОБА_7 за волосся, била. Згодом проявляла агресію щодо позивачки ОСОБА_2, сусідських дітей. Дитячий садок ОСОБА_6 не відвідує.

Агресивні дії закінчуються безпричинним плачем або повним відключенням від зовнішнього світу, вона не реагує на спілкування з нею, замикається в собі.

Через вказане у їх рідної доньки ОСОБА_7 стався психологічний зрив. Вона боїться гратися з ОСОБА_6.

В результаті обстеження у Чернівецькій обласній психіатричній лікарні ОСОБА_6 виставлено діагноз "розлад психологічного розвитку з вираженою гіперактивною поведінкою" (а.с.8,9).

Точно діагноз можливо буде встановити не раніше як дитині виповниться 5 років.

На час усиновлення позивачі не мали відомостей про гіперактивність дитини, яка проявляється в агресивних формах. Про прояви агресії представники дитячого закладу їх не повідомляли.

Їм також не було відомо про можливий негативний вплив вказаних дій на їх доньку ОСОБА_7.

Відповідно до част.1 ст.238 СК України усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо:

1) воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання;

2) дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення;

3) між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов'язків.

Протиправної поведінки усиновлювачів не встановлено. Вони піклуються про дитину, доглядають її.

Колегія суддів погоджується з висновками, викладеними у літературі з теорії сімейного права, що усиновлення дитини завжди пов'язане з певним ризиком. Дійсність є такою, що найчастіше на усиновлення передаються діти з неблагополучних сімей. У зв'язку з цим ризик прояву спадкових захворювань, недоумства, наслідків алкоголізму батьків та інших факторів, що вплинули на розвиток дитини у період вагітності матері або у ранньому дитинстві, є дуже високим.

Непоодинокими є випадки, коли усиновлювачі через кілька років виявляють у дитини одне з таких захворювань. Іноді захворювання настільки серйозне, що не залишає найменшої надії на розвиток дитини. При цьому виникає тяжка моральна дилема. Безперечно, аморально відмовлятися від хворої дитини і вимагати скасування усиновлення. У багатьох випадках усиновлювачі прив'язуються до таких дітей, виховують їх як справжні батьки і роблять усе можливе для пом'якшення наслідків захворювання. Однак не можна забувати про те, що біологічний зв'язок і заснований на ньому батьківський інстинкт, який становить основу батьківських відносин, при усиновленні відсутній або, принаймні, виявляється меншою мірою. У деяких випадках усиновлювачі не в змозі продовжувати стосунки з хворою дитиною.

Збереження усиновлення і залишення такої дитини в сім'ї усиновлювача відповідає інтересам дитини. Але суд не може зовсім не рахуватися з інтересами усиновлювача.

В даному випадку дитина має обтяжену спадковість. Мати психічно хвора, відомості щодо батька відсутні. В сім'ї усиновителів дитина перебуває з 15 серпня 2013 року (а.с.11). Період не тривалий. Незважаючи на це, у дитини проявилися ознаки розладу психологічного розвитку з вираженою гіперактивною поведінкою (а.с.8).

Її перебування в сім'ї усиновителів зачіпає інтереси рідної доньки ОСОБА_7. Небажання батьків травмувати рідну дитину призводить до душевного дискомфорту усиновителів. Тому судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріальний добробут, вимушена турбота про усиновлену не зможуть надати дитині батьківської любові, а примушування позивачів до виконання батьківських обов'язків є недопустимим, оскільки за таких обставин дитина якраз і буде позбавлена батьківського піклування у всіх суб'єктивних його проявах.

Про те, що подальше перебування усиновленої в сім'ї позивачів суперечить її інтересам, не забезпечує їй сімейного виховання та піклування з боку позивачів, йдеться і в апеляційній скарзі комунальної медичної установи "Обласний спеціалізований будинок дитини", де дитина проживала до усиновлення і куди має повернутися після скасування усиновлення..

Як зазначено вище, у сім'ї усиновителів дитина дійсно перебувала нетривалий час. Тому, на думку колегії, скасування усиновлення не призведе до спричинення дитині великої психологічної травми, оскільки вона не встигла усвідомити, що у неї є мати, батько та сестра.

Що ж до вимог КМУ "Обласний спеціалізований будинок дитини", викладених в апеляційній скарзі, про збереження за ОСОБА_6 права на проживання у житловому будинку АДРЕСА_1, про стягнення із ОСОБА_1 та ОСОБА_2, на ОСОБА_6 аліментів до досягнення повноліття з допущенням негайного виконання рішення щодо аліментів у межах платежу за місяць, то відповідно до вимог диспозитивності цивільного судочинства (ст.11 ЦПК) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідач та треті особи позову із зазначеними позовними вимогами до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не заявляли. Ці вимоги судом першої інстанції не вирішувалися.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду відповідає встановленим обставинам справи, вимогам матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не убачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги виконавчого комітету Чернівецької міської ради та комунальної медичної установи "Обласний спеціалізований будинок дитини" відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :