Справа № 101/2136/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 року Алуштинський міський суд АР Крим

в складі

головуючого судді Скісова Є.М.

при секретарі Ремжиной К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Алушті справу за позовом ОСОБА_4 до територіальної громади в особі Алуштинської міської ради про встановлення факту володіння будівлею на праві приватної власності, визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ

Позивач звернулась до суду із позовом до територіальної громади в особі Алуштинської міської ради з позовом про визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_3, який ще за життя 22.06.1999 року склав заповіт, згідно якого зробив розпорядження, а саме належну йому на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1, а також інше майно, яке на час смерті буде належати йому він заповідає ОСОБА_4. Спадкове майно належало померлому спадкодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, який був укладений в Алуштинському філіалі Севастопольської біржі нерухомості 14 травня 1999 року та зареєстрований в Сімферопольському міжміському бюро реєстрації та інвентаризації під реєстровим номером 152.

У встановлений за законом строк вона звернулась в Алуштинську міську державну нотаріальну контору з заявою про вступ у права спадкування, але отримала постанову від 19 березня 2013 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. З постанови вбачається, що підставою для відмови у вчиненні нотаріальної діє є наявність правовстановлюючого документу на ім'я спадкодавця, який не посвідчено нотаріально. Отримати спадщину у встановленому за законом порядку, а саме свідоцтво про право на спадщину за заповітом вона не може, оскільки правовстановлюючим документом на спадкове майно є договір купівлі-продажу не посвідчений нотаріально, а укладений на товарній біржі, а тому вона була вимушена звернутися до суду з позовом про встановлення факту володіння квартирою та визнання права власності на неї.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_6 на задоволені позову наполягали.

Представник відповідача до суду не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Вислухавши позивача, та її представника суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 заповів ОСОБА_4 належну йому на праві власності приватну квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується заповітом серії АВВ № 839242, видане приватним нотаріусом Алуштинського міського нотаріального округу ОСОБА_1, 22 червня 1999 року( а.с.5).

14 травня 1993 року Алуштинською філією Севастопольської біржі нерухомості посвідчено договір купівлі-продажу нерухомості, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 за яким покупцем є ОСОБА_3 ( а.с.6).

Як вбачається з постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19 березня 2013 року ОСОБА_4 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки договір купівлі продажу нерухомого майна не посвідчений нотаріально ( а.с.8).

Вказані обставини з'явилися перешкодою для позивача при отриманні нею свідоцтва про право власності на квартиру в нотаріальній конторі, куди вона звернулася після смерті ОСОБА_3

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Стаття 1233 ЦК України вбачає, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Як вбачається зі ст. 1236 ЦК України дія заповіту визначається під час відкриття спадщини, а ст. 1220 ЦК передбачено, часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день з якого цю особу об'явлено померлою.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 своєчасно звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, тобто є особою, яка прийняла спадщину. Однак, отримати правовстановлюючі документи на спадкове майно не змогла оскільки договір купівлі-продажу квартири не було посвідчено нотаріально, а тому існують перешкоди у отриманні спадкоємцем-позивачем документів про право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_3

На підставі викладеного враховуючи, що позивач є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 та своєчасно подала заяву про прийняття спадщини, але отримати свідоцтво про право власності на спадкове майно вона не може на підставах того, що договір купівлі- продажу нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1, не був посвідчений нотаріально.

Крім того, право власності ОСОБА_4 на спадщину ніким не оспорюється, суд вважає, що позовні вимоги можуть бути задоволені.

Керуючись ст.ст.10,11,60,88,212,213,215,218,256 ЦПК України, на підставі ст.1217, ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ :

Позовну заяву ОСОБА_4 - задовольнити повністю.

Встановити факт володіння на праві приватної власності ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_4, як за спадкоємцем за заповітом, складеним ОСОБА_3 22.06.1999 року право власності на спадкове майно, а саме квартиру АДРЕСА_1

Рішення може бути оскаржене в порядку ч. 1 ст. 294 ЦПК України, а саме: апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Алуштинського Є.М. Скісов

міського суду