Справа № 303/5797/13ц
2/303/31/14
Номер рядка статистичного звіту - 26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 січня 2014 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого-судді Заболотного А.М.
при секретарі Мошура Н.Р.
за участю представника позивача Сиротенко Д.О.
представника відповідача ОСОБА_2
представника третьої особи ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мукачево цивільну справу за позовом ТзОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-
в с т а н о в и в:
ТзОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки в якій просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 15/8-07 від 07.02.2007 року, яка станом на 31.05.2013 року становить 592805,73 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на кафе, магазин, перукарню, що складаються з кафе, магазину, перукарні (літ. А), вбиральні (літ. Б), споруд позначені 1, 2 (літ. К), загальною площею 107,7 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом проведення прилюдних торгів згідно з Законом України «Про виконавче провадження». Свої вимоги мотивує тим, що 07.02.2007 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», правонаступником якого є ТзОВ «Кредитні ініціативи», та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 15/8-07 від 07.02.2007 року, згідно з яким останній отримав кредит в розмірі 41000,00 євро і зобов'язався повернути отриманий кредит і сплатити проценти за користування в розмірі та в строки передбачені кредитним договором. З метою забезпечення виконання забов'язань за кредитним договором, 07.02.2007 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки № 21/23-2007 від 07.02.2007 року, предметом якого є належні останній на праві власності приміщення кафе, магазину та перукарні, що складаються з кафе, магазину, перукарні (літ. А), вбиральні (літ. Б), споруд позначені 1, 2 (літ. К), загальною площею 107,7 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Банк свої зобов'язання за договором виконав повністю, надавши ОСОБА_5 суму кредитних коштів, визначену договором. Однак ОСОБА_5 не виконав належним чином свої зобов'язання за кредитним договором, в результаті чого станом на 31.05.2013 року виникла заборгованість по кредиту на загальну суму 592805,73 грн., які позивач просить стягнути шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а також стягнути з відповідача судові витрати по справі. Крім того, 17.12.2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТзОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір відступлення прав вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за вищезазначеним кредитним договором.
Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, пояснивши, що позовні вимоги є безпідставними оскільки ні ОСОБА_4, ні ОСОБА_5 не були належним чином повідомлені про відступлення прав вимоги як за кредитним договором, так і за договором іпотеки ТзОВ «Кредитні ініціативи». Крім того вказав, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.12.2011 року у справі за позовом ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки позов задоволено та в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5 за кредитним договором № 15/8-07 від 07.02.2007 року, яка станом на 29.03.2011 року складає 61645,47 євро (688547,35 гривень), звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно іпотечного договору № 21/23-2007 від 07.02.2007 року, а саме: кафе, магазин, перукарню, що складаються з: кафе, магазину, перукарні (літ. А), вбиральні (літ. Б), споруд (№ 1,2) та колодязя (літ. К), загальною площею 107,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку». Таким чином відсутні правові підстави для задоволення позову.
Представник третої особи в судовому засіданні проти позову заперечив з аналогічних підстав.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч. 3-4 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України.
Судом встановлено, що відповідно до кредитного договору № 15/8-07 від 07.02.2007 року, укладеного між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_5, останній отримав кредит в розмірі 41000,00 євро і зобов'язався повернути отриманий кредит і сплатити проценти за користування в розмірі та в строки передбачені кредитним договором. Взятих на себе зобов'язань ОСОБА_5 не виконав, у зв'язку з чим станом на 31.05.2013 року виникла заборгованість по кредиту на загальну суму 592805,73 грн.
В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки № 21/23-2007 від 07.02.2007 року, згідно з яким в іпотеку передано нерухоме майно - приміщення кафе, магазину та перукарні, що складаються з кафе, магазину, перукарні (літ. А), вбиральні (літ. Б), споруд позначені 1, 2 (літ. К), загальною площею 107,7 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та яке належить відповідачу на праві приватної власності. Відповідно до п. 5.1. договору іпотеки іпотекодержатель (позивач) з метою задоволення своїх вимог має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання строку виконання зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностроння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
В силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Згідно з ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
3гідно з ч. 1 ст. 33 3акону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Положеннями ст. 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Вказані положення, відповідно до ч. 2 ст. 35 цього Закону, не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
Частиною 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» та розділу 5 договору іпотеки передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Таким чином, цивільним законодавством України та умовами договору обумовлено, що вибір у даному випадку одного із кількох можливих способів захисту цивільного права залежить від волевиявлення іпотекодержателя.
Між тим судом встановлено, що 17.12.2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТзОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір відступлення прав вимоги за яким ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло усіх прав вимоги за кредитними договорами, що є дійсними на дату відступлення по відношенню до осіб, які були боржниками ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк». Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 зазначеного договору первинний кредитор передає (відступає), а новий кредитор приймає кредитний портфель, внаслідок чого новий кредитор набуває всіх прав вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення, включно з правом вимагати від позичальників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань.
Таким чином, згідно з зазначеним договором відбулося відступлення прав вимоги і за кредитним договором № 15/8-07 від 07.02.2007 року та іпотечним договором № 21/23-2007 від 07.02.2007 року, укладених між первісним кредитором ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_4 і ОСОБА_5
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. За правилами ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. Крім того, згідно з ч. 2 ст. 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
До цих правовідносин слід також застосувати також главу 73 ЦК України, яка регулює права та обов'язки фактора (ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»), клієнта (ТОВ «Кредитні ініціативи») та боржника (позичальник ОСОБА_5 та іпотекодавець ОСОБА_5П). Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Аналогічний обов'язок повідомлення боржника про заміну кредитора передбачений п. 5.3.4. кредитного договору № 15/8-07 від 07.02.2007 року та розділом 6 договору відступлення прав вимоги від 17.12.2012 року.
В судовому засіданні представники відповідача та третьої особи заперечили факт повідомлення їх довірителів про заміну кредитора за договорами.
Позивачем подані копії письмових вимог від 15.07.2013 року, адресовані відповідачу та третій особі про усунення порушень зобов'язань за кредитним договором та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги, в яких зазначено про укладення між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТзОВ «Кредитні ініціативи» договору відступлення права вимоги, проте доказів про отримання таких вимог в матеріалах справи відсутні та в судовому засіданні не встановлено, з чим погодився представник позивача. У зв'язку з цим листи позивача без вихідного номера, надіслані на адресу боржників, судом як доказ виконання вимог ч. 1 ст. 1082 ЦК прийнятий бути не може.
Також, оглянувши в судовому засіданні цивільну справу № 2-2452/11 за позовом ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, судом встановлено, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.12.2011 року, ухваленого за результатами розгляду вказаної цивільної справи та яке набрало законної сили, задоволено позов ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 про звернення стягнення та в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5 за кредитним договором № 15/8-07 від 07.02.2007 року, яка станом на 29.03.2011 року складає 61645,47 євро (688547,35 гривень) звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно іпотечного договору № 21/23-2007 від 07.02.2007 року, а саме: кафе, магазин, перукарню, що складаються з: кафе, магазину, перукарні (літ. А), вбиральні (літ. Б), споруд (№ 1,2) та колодязя (літ. К), загальною площею 107,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку».
Таким чином має місце звернення до суду з позовом щодо тотожного предмету іпотеки та оспорення вже встановлених судом фактів і правовідносин, зокрема, які випливають з того ж самого кредитного договору № 15/8-07 від 07.02.2007 року та іпотечного договору № 21/23-2007 від 07.02.2007 року, що суперечить положенням ст. 223 ЦПК України.
Разом з цим, відповідно до ієрархії нормативно-правових актів в системі законодавства України за критерієм юридичної сили, найвищим актом є Конституція України. Відповідно до ст. 8, Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії. Зазначене положення означає те, що будь-який інший нормативно-правовий акт має не лише відповідати нормам Конституції, але і не суперечити їй. У п. 2 Постанови Пленуму ВСУ «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996 року № 9 зазначається, що оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.
Зокрема ст. 61 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Очевидно, що за своєю правовою природою та правовими підставами, стягнення з боржника суми боргу, процентів, неустойки, звернення стягнення на майно майнового поручителя через рішення суду є заходами застосування юридичної відповідальності за порушення кредитних зобов'язань.
Як встановлено в судовому засіданні, відповідач вже понесла юридичну відповідальність за невиконання умов кредитного договору, оскільки рішенням суду від 28.12.2011 року задоволено вимоги банку шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Таким чином, звернення ТзОВ «Кредитні ініціативи» до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в цьому випадку є не лише несправедливими, але й незаконними, оскільки фактично здійснюється притягнення відповідача до подвійної грошової відповідальності за порушення одного й того ж кредитного зобов'язання.
Вищевказані дії позивача порушують вимоги ст. 61 Конституції України про неприпустимість притягнення до відповідальності за одне й те ж саме правопорушення більше одного разу, а також порушують ст. 223 ЦК України, а саме те, що у даній статті фактично йдеться вже про наслідки набрання рішення законної сили. Рішення фактично підлягає реалізації та при цьому йому притаманна така ознака, як загальнообов'язковість. При цьому, загальнообов'язковість судового рішення, що набрало законної сили, закріплена у ст. 14 ЦПК України. Воно є обов'язковим для органів державної влади та місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та посадових осіб та громадян. Тобто ці органи та особи не можуть змінити, скасувати, винести нове рішення, хоча, можливо, й вважають рішення неправильним. Вони на підставі цього рішення повинні вчинити певні дії з оформлення прав фізичних, юридичних осіб та їх реалізації, оскільки такі права встановлені судом та найшли своє закріплення у судовому рішенні, яке набрало законної сили, тобто статусу преюдиціального факту.
Крім того, відповідно до розділу 9 договору відступлення прав вимоги від 17.12.2012 року, ТзОВ «Кредитні ініціативи» набуває усіх прав як процесуального правонаступника ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» за будь-якими та всіма цивільними, господарськими спорами між Первісним Кредитором (ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк») та Позичальниками, які знаходяться на стадії судового розгляду або виконавчого провадження. Щодо спорів, які перебувають на стадії виконавчого провадження Новий Кредитор (ТзОВ «Кредитні ініціативи») зобов'язаний подати до відповідних судів заяви про заміну Первісного Кредитора, його правонаступником. Як вбачається з матеріалів цивільної справи № 2-2452/11, банк звертався до суду із заявою про видачу виконавчого листа на виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.12.2011 року.
З урахуванням наведеного, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 57-60, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 610, 629, 1048-1050, 1054, 1082 ЦК України, суд,-
в и р і ш и в:
В задоволенні позову ТзОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Закарпатської області через Мукачівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя А.М.Заболотний