Справа № 2 - а - 651/2007 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2007 року Таращанський районний суд Київської області в

складі:

головуючого: Бабоїд О.М. при секретарі: Лола Т.О.

розглянувши у попередньому відкритому судовому засіданні в м. Тараща справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Таращанської РДА про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення , -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 надала до суду адміністративний позов до Управління праці та соціального захисту населення Таращанської РДА про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення, мотивуючи тим, що вона є потерпілою від аварії на ЧАЕС категорії 1, інвалідом 3-ї групи, захворювання пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС. Посилаючись на те, що діючим законодавством інвалідам 3 - ї групи передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, яку виплачують органи соціального захисту населення, розмір якої визначається на момент виплати, та зазначаючи, що органи соціального захисту населення відмовили їй у виплаті допомоги в належному розмірі за 2006 - 2007 роки, просила суд стягнути з відповідача недоотримані суми одноразової грошової допомоги за вказаний період в розмірі 3000 гривень. Просить звільнити її від сплати судового збору, як потерпілу внаслідок аварії на ЧАЕС І категорії.

В судове засідання позивачка не з»явилася, про час і місце розгляду справи належно повідомлена, проте надала до суду заяву, в якій просить розглядати справу без її участі, позов підтримує та просить його задовільнити.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав в повному обсязі, обґрунтовуючи тим, що дійсно ЗУ „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС" передбачені виплати на оздоровлення. Проте, відповідно до ст. 62 вищезазначеного Закону, передбачено порядок таких виплат, які визначаються Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими органами державної виконавчої та місцевої влади. Даний порядок, починаючи з 2005 року, визначено постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 року „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", де встановлено щорічну допомогу на оздоровлення інвалідам IIIгрупи в розмірі 90 гривень, які були виплачені позивачці.

Відповідно до п. 37 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік", з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, дію абз. 2 ч. 4, ч. 7 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", було зупинено на 2006 рік. Таким чином, підстави для виплати позивачці щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2006 рік, як інваліду IIIгрупи, в розмірі 4 мінімальних заробітних плат відсутні.

Дійсно, Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року, на яке посилається позивачка, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), такі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік": зокрема, пункту 30 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію в частині надання безпроцентних та пільгових позик - пунктів 21 і 29 частини першої статті 20, пунктів 1 і 7 частини першої статті 21, пунктів 5 і 12 частини першої статті 22, пункту 1 частини першої статті 23, пункту 5 частини першої статті 36; в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - пунктів 6 та 8 частини першої статті 30, пункту 1 частини першої статті 36, абзаців другого, третього та четвертого частини першої статті 37, абзаців другого, третього, четвертого частини першої та частини другої статті 39, статей 40, 41, 44, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Проте, відповідно до ч.3 даного рішення, положення статей 29, 36, абзацу третього частини другої статті 56, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71,

статей 98, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

З огляду на те, що щорічна допомога на оздоровлення за 2007 рік в розмірі 90, 00 грн була виплачена позивачці 20.04.2007 року, до ухвалення конституційним судом вищевказаного рішення, вважає, що підстави для виплати позивачці грошової допомоги за 2007 рік в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, відсутні.

Відповідно до ч.3 ст. 121 КАС України, суд за письмовою згодою сторін розглядає справу під час попереднього судового засідання, оскільки вирішені всі питання, необхідні для її розгляду.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є потерпілою від аварії на ЧАЕС, категорія 1, інвалідом 3-ї групи, інвалідність пов'язана з наслідками аварії на ЧАЕС, що підтверджено копією посвідчення.

Згідно з ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", передбачено виплату одноразової щорічної допомоги ліквідаторам наслідків аварії на ЧАЕС, інвалідам 3 групи в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. При цьому, розмір заробітної плати визначається на момент виплати. Виплату грошової допомоги проводять органи соціального забезпечення громадян за місцем їх проживання.

Згідно довідки № 5481 від 28.09.2007 року, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Таращанської райдержадміністрації, відповідач виплатив позивачці щорічну допомогу на оздоровлення: 20.04.2007 року за 2007 рік в розмірі 90, 00 грн.

Виплата зазначеної грошової допомоги проведена відповідно до Постанови KM України від 12.07.2005 року № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Посилання відповідача на ст. 62 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та на необхідність керуватися порядком визначеним KM України, виходячи з реальних можливостей Державного бюджету України згідно з бюджетними призначеннями з врахуванням ст. 98 Конституції України, є безпідставними.

Суд вважає, що необхідно застосовувати вимоги ст. 19 ч.2 Конституції України, а саме - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 113 Конституції України передбачено, що KM України у своїй діяльності керується Конституцією і Законами України.

Розмір допомоги на оздоровлення, визначений постановою KM України від 12.07.2005 року № 562, на думку суду суперечить вимогам ст. 48 Закону та іншим нормативним актам.

Відповідно до ст. 82 Закону України „Про державний бюджет на 2006 р." з 01.01.2006 року розмір мінімальної заробітної плати встановлено -350 грн, з 01.07.2006 p.- 375 грн, з 01.12.2006 р. - 400 грн.

Відповідно до ст. 76 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» з 1 січня 2007 року встановлено розмір мінімальної заробітної плати 400 гривень на місяць, з 1 квітня 2007 року - 420 гривень, з 1 липня 2007 року - 440 гривень та з 1 жовтня 2007 року - 460 гривень.

Суд звертає увагу на те, що всі вказані норми Законів не мали жодних обмежень щодо застосування ст. 48 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", яким передбачено право позивачки на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

Також суд вважає, що оскільки Законами України про Державний бюджет розмір вказаної одноразової допомоги не визначався, то посилання представника відповідача на зазначену норму не є обгрунтованим.

Даний висновок також підтверджується ст. 71 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що дія цього закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього закону.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне застосовувати саме норму Закону, а не постанови KM України.

Вирішуючи питання про можливість застосування до спірних правовідносин п. 37 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік", яким дію абз. 2 ч. 4, ч. 7 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», було зупинено на 2006 рік, суд приходить до наступного.

Згідно з положеннями ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов»язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно - правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у

межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно - правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов»язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

У Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою ( ст. 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження та забезпечення є головним обов»язком держави ( ст. 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними ( ст. 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений ( ст. 22).

Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 68 Конституції України вони є загальнообов»язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов»язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст і обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених ст. 64 Конституції України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).

Крім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом «Про Державний бюджет України», є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов»язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, закрема Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та не може будь - яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Отже, зупинення Законом України «Про Державний бюджет Украни на 2006 рік» дії ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", обмежило обсяг прав даної категорії громадян і фактично скасувало конституційну гарантію забезпечення належних умов їх існування.

З огляду на вищевикладене, при вирішенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача недоплаченої суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2006 рік суд вважає за необхідне керуватися положенням Контитуції України, а не Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»

За таких обставин та з урахуванням вимог ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позовні вимоги позивачки в частині стягнення з відповідача недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік в розмірі 1410 грн підлягають задоволеню, оскільки відповідач повинен був виплатити позивачці щорічну допомогу на оздоровлення за 2006 рік, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на момент виплати в 2006 році (26.10.2006 року) - 375 грн в розмірі 1410 грн: (375 х 4 = 1500 - виплачені 90 грн = 1410 грн).

Позовні вимоги позивачки про стягнення з відповідача щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік, на думку суду також підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), такі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік": зокрема, пункту 30 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - пунктів 6 та 8 частини першої статті 30, пункту 1 частини першої статті 36, абзаців другого, третього та четвертого частини першої статті 37, абзаців другого, третього, четвертого частини першої та частини другої статті 39, статей 40, 41, 44, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Посилання відповідача на ч.3 даного рішення, згідно якої визнані неконституційними положення статей 29, 36, абзацу третього частини другої статті 56, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, як на підставу відмови в задоволенні позову, суд вважає безпідставними, оскільки цивільне законодавство не має зворотної сили, а тому з часу проголошення рішення Конституційного суду відповідач повинен був виплатити позивачці недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення згідно вимог ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", однак не вчинив цього, чим порушено конституційні права позивачки в сфері отримання встановленого законодавством, належного розміру допомоги на оздоровленя.

Таким чином, на користь позивачки суд вважає за необхідне стягнути недоотриману грошову допомогу, за 2007 рік, в розмірі 1590 грн, взявціи до розрахунку мінімальну заробітну плату на момент виплати в 2007 році (20.04.2007 року) в розмірі 420 грн, а саме: (420 х 4 = 1680 грн - виплачені 90 грн = 1590 грн).

Всього недоотримана сума грошової допомоги за 2006 - 2007 роки складає 3735 грн: (1410 грн + 1590 грн = 3000 грн).

Отже, суд вважає за можливе визнати відмову відповідача щодо перерахунку вказаної грошової допомоги за 2006 - 2007 роки неправомірною та стягнути на користь позивачки недоотриману грошову допомогу за 2006 - 2007 роки в сумі 3000 грн.

Позивачка підлягає звільненню від сплати судового збору як потерпіла від аварії на ЧАЕС.

Судові витрати суд покладає на відповідача.

Указані обставини встановлено з пояснень представника відповідача, матеріалів справи, досліджених в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 6, 9, 17, 89, 99, 100, 121, 158-163, 185, 186 КАС України, ст. ст. 48, 62, 71 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 76 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік", Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати відмову Управління праці та соціального захисту населення Таращанської райдержадміністрації щодо перерахунку одноразової грошової допомоги на оздоровлення ОСОБА_1, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати за 2006 - 2007 роки, неправомірною.

Стягнути з Управління пращ та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 недоплачену одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2006 - 2007 роки в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Від сплати судового збору позивачку звільнити.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації на користь держави судовий збір в розмірі 30, 00 грн.

постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Таращанський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.