НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
смт. Новомиколаївка
Іменем України
РІШЕННЯ
08 січня 2014 рокуСправа № 322/1229/13-ц
Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Гасанбекова С.С.,
при секретарі судового засідання Гавриш О.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»
до: ОСОБА_1
про: стягнення заборгованості за кредитним договором.
12 грудня 2013 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому позивач просить суд: стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ПАТ «ВТБ Банк» (ідентифікаційний код 14359319) заборгованість за кредитним договором загальною сумою 82206 грн. 07 коп., в тому числі: - поточна заборгованість за кредитом - 72 839,66грн.; - прострочена заборгованість за кредитом - 2 577,16 грн.; - поточна заборгованість за процентами - 1471,10 грн.; прострочена заборгованість за процентами - 4 003,71 грн.; пеня 0,5% за прострочення повернення кредиту - 530,96 грн.; пеня 0,5% за прострочення повернення процентів - 783,48 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.
03.08.2012 між сторонами було укладено кредитний договір № R53700309476В, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 86 800,00 грн. на строк до 03.08.2016 зі сплатою процентів за ставкою 31 % річних.
Позивач виконав свої зобов'язання за договором у повному обсязі, перерахувавши 03.08.2012 грошові кошти в сумі 86 800,00 грн. на рахунок відповідача.
Проте, відповідач належним чином не виконував своїх обов'язків за кредитним договором, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем.
30.08.2013 позивач направив відповідачу лист-вимогу про дострокове повернення кредиту, однак ці вимоги позивачем не були виконані.
Виходячи з наведених обставин та посилаючись на умови зазначеного кредитного договору, норми ст.ст. 526, 530, 612, 629, 1046, 1048 - 1050 ЦК України, позивач просив задовольнити позовні вимоги.
02.01.2014 судом було отримано заяву представника позивача про розгляд справи за його відсутності та підтримку позовних вимог, в якій також зазначено про відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув, не повідомив суд про причини неприбуття та не надіслав до суду будь-яких заяв та заперечень проти позову.
Рекомендоване поштове відправлення, яке містило судову повістку, та надсилалось відповідачу за адресою його місця проживання, зареєстрованою у встановленому порядку, було повернуто до суду з відміткою відділення поштового зв'язку про відсутність адресата за зазначеною адресою, а відтак, відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України, вважається врученим відповідачу належним чином.
Враховуючи неявку в судове засідання відповідача, який належний чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, згідно з ч. 1 ст. 224 ЦПК України та з огляду на відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
З огляду на неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, згідно з ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
В судовому засіданні 08.01.2014 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши матеріали та з'ясувавши обставини цивільної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,
встановив:
03 серпня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № R53700309476B.
Згідно з п. 1.1 кредитного договору позивач (банк) зобов'язався надати відповідачу (позичальнику) грошові кошти (кредит) в порядку та на умовах, зазначених в цьому договорі, а позичальник зобов'язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути банку кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісійну винагороду та інші платежі, в порядку, на умовах та у строки, що встановлені цим договором.
За умовами пунктів 3.1 - 3.3 кредитного договору позивач надав відповідачу грошові кошти (кредит) на наступних умовах: - сума та валюта кредиту - 86 800,00 грн.; - проценти за користування кредитом - 31 % річних; - строк кредитування - позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі 03.08.2016 або достроково у випадках, передбачених кредитним договором.
Повернення кредиту та процентів мало відбуватися ануїтетними платежами щомісячно, відповідно до графіка повернення кредиту і сплати процентів та розрахунку вартості супутніх послуг, що передбачено пунктами 3.4, 4.6 кредитного договору.
Згідно з п. 3.9 кредитного договору кредит надається шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок позичальника, операції за яким можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів (картковий рахунок). Днем видачі кредиту вважається день безготівкового перерахування коштів.
При цьому, відповідно до п. 3.10 Кредитного договору, сторони погодили, що зобов'язання банку надати кредит виникає виключно з моменту виконання позичальником умов, передбачених цим пунктом (відкриття позичальником карткового рахунку у валюті кредиту), та у випадку ненастання обставин, передбачених пп.5.2.1 цього договору.
Згідно з підпунктом 5.2.1 кредитного договору позивач має право вимагати від відповідача дострокового повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливої неустойки, комісійної винагороди у випадках, передбачених цим договором або чинним законодавством України, зокрема: невиконання (неналежне виконання) зобов'язань щодо сплати платежів, а також комісійної винагороди, неустойки тощо, передбачених умовами договору; затримання позичальником повернення частини кредиту та/або сплати процентів по кредиту щонайменше на один календарний місяць.
При цьому, позивач має право вимагати від відповідача здійснити дострокове повернення кредиту протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати відправлення позичальнику відповідного повідомлення банку з вимогою дострокового повернення кредиту або у інші строки, передбачені умовами цього договору, що передбачено підпунктом 5.2.2 кредитного договору.
Відповідно до підпункту 5.3.6 кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснити дострокове повернення кредиту у випадках, передбачених підпунктом 5.2.1 цього договору, протягом 30 календарних днів з дати відправлення банком відповідної вимоги.
Пунктом 7.1 кредитного договору встановлено, що у разі прострочення позичальником зобов'язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами договору позичальник зобов'язаний сплатити на користь банку пеню за кожен день прострочення у розмірі 0,5% від суми прострочених зобов'язань за кожен день порушення виконання зобов'язань, включаючи день погашення.
Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з наступного.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 530 ЦК України визначено, що в разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом ст.ст. 1046, 1048, 1049, 1050 ЦК України, за договором позики позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві таку ж суму коштів, а також проценти в розмірі, визначеному договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.
Позивачем доведено належне виконання його зобов'язань за вищезазначеним кредитним договором, а саме перерахування відповідачу грошових коштів в сумі 86 800,00 грн., що підтверджується випискою з рахунку приватного клієнта № 132493-2013/1002, договором банківського поточного рахунку для здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів № 1031028 від 01.08.2012, меморіальним ордером № 32909 від 03.08.2012, розпискою держателя картки, виписками по особовим рахункам відповідача.
02.09.2013 позивач надіслав відповідачу лист-вимогу вих. № 983/600-2 про дострокове повернення кредиту у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за кредитним договором.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідача вбачається, що останній не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого у нього станом на 03.10.2013 виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 82 206,07 грн., а саме: поточна заборгованість за кредитом - 72 839,66 грн.; прострочена заборгованість за кредитом - 2577,16 грн.; поточна заборгованість за процентами - 1471,10 грн.; прострочена заборгованість за процентами - 4003,71 грн.; пеня 0,5 % за прострочення повернення кредиту - 530,96 грн.; пеня 0,5 % за прострочення повернення процентів - 783,48 грн.
Згідно з частиною першою статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на викладене, з урахуванням наведених положень чинного законодавства та беручи до уваги відсутність у справі будь-яких доказів, які б спростовували вимоги позивача, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
До позовної заяви позивачем додано меморіальний ордер № 26323 від 30.10.2013, а також меморіальний ордер № 26200 від 30.10.2013, якими підтверджується сплата позивачем судового збору в розмірі 936,76 грн., отже відповідна сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Суд також не вбачає підстав для скасування заходів забезпечення позову, вжитих за ухвалою суду по даній справі від 23.12.2013.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 88, 208, 209, 212 - 215, 218, 223 - 226, 294, 296 ЦПК України, суд
вирішив:
1. Позов Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь ПАТ «ВТБ Банк» (ідентифікаційний код 14359319) заборгованість за кредитним договором від 03 серпня 2012 року № R53700309476В в розмірі 82 206,07 грн. (вісімдесят дві тисячі двісті шість гривень 07 коп.), з яких: 72 839,66 грн. - поточна заборгованість за кредитом; 2 577,16 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 1471,10 грн. - поточна заборгованість за процентами; 4 003,71 грн. - прострочена заборгованість за процентами; 530,96 грн. - пеня 0,5% за прострочення повернення кредиту; 783,48 грн. - пеня 0,5% за прострочення повернення процентів.
3. Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь ПАТ «ВТБ Банк» (ідентифікаційний код 14359319) судовий збір в сумі 936,76 грн. (дев'ятсот тридцять шість гривень 76 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Новомиколаївський районний суд Запорізької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення у повному обсязі складено 13.01.2014.
Суддя С.С. Гасанбеков