ЄУН 229/2685/13-к

1-кп/229/151/2013

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 року Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Лебеженко В.О.

при секретарі Слободкіній Т.І.

за участю прокурора Калініченка В.В.

захисника ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Дружківки Донецької області кримінальне провадження №1-кп/229/151/2013 за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Дружківка Донецької області, українець, громадянин Російської Федерації, освіта середня, одружений, не працює, судимий: 31 жовтня 2012 року Дружківським міським судом за ст.ст.310 ч.2, 75, 76 КК України до 3 років позбавлення волі з виправним терміном на 2 роки, мешкає: АДРЕСА_2,

в скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець м.Дружківка Донецької області, українець, громадянин України, освіта середньо-спеціальна, не одружений, не працює, інвалід ІІ групи, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_7, в силу ст.89 КК України не судимий, мешкає: АДРЕСА_3,

в скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України,

В С Т А Н О В И В:

26 березня 2013 року приблизно о 16 годині обвинувачений ОСОБА_5 разом з обвинуваченим ОСОБА_3, з метою заволодіння чужим майном, прийшли до квартири раніше знайомого ОСОБА_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, де почали стукати в двері квартири. Після того, як потерпілий ОСОБА_2 відкрив їм двері своєї квартири, обвинувачений ОСОБА_3 наніс йому один удар рукою в обличчя, від чого останній впав в коридорі на підлогу. Далі обвинувачений ОСОБА_3 та ОСОБА_5 стали наносити потерпілому ОСОБА_2 удари руками і ногами по голові та іншим частинах тіла, з метою подавити волю потерпілого до опору, заподіявши ОСОБА_2 сінці і садна обличчя, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Після цього, обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_3, діючи з єдиним умислом, спрямованим на заволодіння чужим майном, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, незаконно проникли до вищевказаної квартири, де відкрито викрали належне потерпілому ОСОБА_2 майно, а саме: мобільний телефон «Нокія» вартістю 100 грн., з сим-картою МТС вартістю 10 грн. на рахунку якої знаходилось 10 грн., флакон туалетної води вартістю 200 грн., 4 кг м'яса свинини вартістю 50 грн. за 1 кг на загальну суму 200 грн., 1 кг м'яса яловичини вартістю 50 грн., 2 пачки цигарок «Прилуки» вартістю 8 грн. за 1 пачку на загальну суму 16 грн., 3 кг картоплі вартістю 3 грн. за 1 кг на загальну суму 9 грн., 1 кг цибулі вартістю 2 грн., 0,5 кг моркви вартістю 4 грн. за 1 кг на загальну суму 2 грн., пачку сливового масла вагою 200г вартістю 15 грн., пластмасову миску, поліетиленові пакети, що не представляє для потерпілого ОСОБА_2 матеріальної цінності, після чого з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись викраденим чужим майном на свій розсуд, заподіявши потерпілому ОСОБА_2 матеріальний збиток на загальну суму 614 грн.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнав частково та пояснив, що з потерпілим ОСОБА_2 він знайомий з 2012 року, декілька разів він приходив до нього в гості. Відносини між ними були нормальні, конфліктів не було. З ОСОБА_5 знайомий близько двох років. 26 березня 2013 року після обіду ОСОБА_5 зателефонувала раніше знайома ОСОБА_6 та повідомила, що між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 виник конфлікт, оскільки останній до неї приставав. Він разом з ОСОБА_5 вирішили піти до ОСОБА_2 щоб поговорити. В період часу з 15 до 16 години він разом з ОСОБА_5 підійшли до будинку де мешкав ОСОБА_2, біля під'їзду їх чекали ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які розповіли що сталось більш детально. Підійшовши разом з ОСОБА_5 до квартири ОСОБА_2, він постукав у двері, але двері ніхто не відчинив. Коли вони вже збиралися йти, ОСОБА_5 ще вдарив ногою у двері. Після цього ОСОБА_2 відчинив двері при цьому сильно його вдаривши дверима, у відповідь він штовхнув ОСОБА_2 у обличчя та вони у коридорі почали битись. На шум вийшла сусідка з квартири розташованої праворуч, та сказала, що викличе міліцію, на що він відповів, щоб викликала. Протягом 5-6 хвилин вони боролися з ОСОБА_2, після чого він пішов. Коли він виходив з квартири жодних речей потерпілого він не брав. Вийшовши з під'їзду він побачив ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_5, у руках якого був пакет. ОСОБА_5 пояснив, що в пакеті м'ясо, яке він в рахунок неповернутого боргу забрав у ОСОБА_2, в той час коли вони билися. Після цього вони, крім ОСОБА_8, яка напевно пішла до ОСОБА_2 до дому, поїхали до нього до дому, де ОСОБА_6 пожарила м'ясо. В ході бійки йому було завдано тілесних ушкоджень, а саме синці обличчя та рук. Як йому відомо у пакеті ОСОБА_5 крім м'яса нічого більше не було. Він не знає, де в період бійки перебував ОСОБА_5 і що він робив. Умислу на заволодіння майном потерпілого у нього не було.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у пред'явленому обвинувачений визнав частково, підтвердив покази ОСОБА_3 та пояснив, що 26 березня 2013 року він разом з ОСОБА_3 в районі площі зустріли ОСОБА_7 та ОСОБА_6. ОСОБА_3 їх попросив, щоб вони зайшли до ОСОБА_2 де почекали ОСОБА_8. Близько 13 години ОСОБА_6 зателефонувала йому на телефон та попросила підійти до ОСОБА_2, пояснивши що останній приставав до ОСОБА_7. Підходячи до будинку де мешкав ОСОБА_2, вони побачили ОСОБА_7 та ОСОБА_6, які йшли їм на зустріч. Дівчата повідомили їм, що коли ОСОБА_7 спала, ОСОБА_2 почав до неї приставати. Після чого він разом з ОСОБА_3 пішли до ОСОБА_2, а ОСОБА_7 і ОСОБА_6 залишились їх чекати біля під'їзду. Підійшовши до квартири, ОСОБА_3 постукав у двері. Оскільки двері ніхто не відчинив, він вдарив у двері ногою, після чого двері відчинились та ОСОБА_2 з ОСОБА_3 почали битися. На шум вийшла сусідка з квартири розташованої праворуч, та сказала, що викличе міліцію, після чого він зайшов до квартири та спробував їх розборонити, однак це йому не вдалось. Знаходячись в квартирі він побачив в коридорі на холодильнику у мисці м'ясо, яке він забрав, поклавши його до пакету, який був при ньому, оскільки ОСОБА_2 був винен йому гроші в розмірі 180 грн., про що він повідомив ОСОБА_2. Чи чув ОСОБА_2 про те що він сказав, він не знає. Після цього він вийшов з квартири. На сходовому майданчику біля квартири потерпілого він побачив мобільний телефон, який забрав з собою. Через кілька днів він повернув телефон ОСОБА_2, але інший, оскільки той телефон розбився. Спускаючись по сходам, на третьому поверсі він зустрів ОСОБА_7, яка підіймалась до квартири ОСОБА_2. Разом вони вийшли з під'їзду, та стали чекати ОСОБА_3, який через невеликий проміжок часу вийшов. Після чого вони в чотирьох поїхали до ОСОБА_3 до дому, де приготували та з'їли м'ясо.

Незважаючи на заняту обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_5 позицію, направлену часткове визнання своєї вини у пред'явленому обвинуваченні, їх вина в скоєні інкримінованого злочину підтверджується показами потерпілого ОСОБА_2, свідків, протоколом місця події, протоколами одночасних допитів, висновками експертів, речовими доказами, та іншими доказами по справі дослідженими у судовому засіданні.

Так, у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що в грудні 2012 року він через спільну знайому ОСОБА_8 познайомився з ОСОБА_3 та ОСОБА_5, з якими у нього склалися нормальні відносини. 26 березня 2013 року о 10 годині йому зателефонувала ОСОБА_8, та сказала що прийде до нього в гості. У зв'язку з чим він пішов в магазин за продуктами, а потім зайшов до своєї сестри ОСОБА_9 та взяв у неї м'ясо, щоб приготувати котлети. По дорозі додому він зустрів біля свого під'їзду раніше знайомих ОСОБА_7 та ОСОБА_6, які як раз йшли до нього додому. Всі разом вони зайшли до його квартири. ОСОБА_6 на кухні стала готувати котлети, а він разом з ОСОБА_7 пішли до кімнати де він її поцілував. Побачивши це ОСОБА_6 підняла ґвалт, почала скандалити, після чого він обох їх вигнав з квартири. Оскільки він був напідпитку, то ліг спати. Через деякий час він почув сильний стук у двері, відкривши їх він побачив ОСОБА_3 та ОСОБА_5. ОСОБА_3 відразу вдарив його кулаком в обличчя, від чого він вдарився копчиком о двері шафи. Почалась бійка, він з ОСОБА_3 впали на підлогу в коридорі квартири. ОСОБА_5 намагаючись зайти в квартиру, наніс йому декілька ударів ногами по ребрах. В результаті бійки йому були нанесені тілесні ушкодження, а саме: садно обличчя, синці на тулубі. На шум вийшла сусідка з квартири розташованої праворуч та сказала, що викличе міліцію. Бійка тривала приблизно 2-3 хвилини. Після чого ОСОБА_3 та ОСОБА_5 пішли, забравши його майно. Він бачив, як ОСОБА_5 та ОСОБА_3, діючи спільно, забирали його майно з квартири. Вони обидва були в його квартирі. Він побачив, що на столі в кухні пропало м'ясо, яке він взяв у своєї сестри та пачка сливового масла, а також морожене м'ясо, яке знаходилося в мисці на холодильнику в коридорі квартири. З балкону зникли овочі, а саме: 3 кг картоплі, 1 кг цибулі, 0,5 кг моркви. В залі зник його мобільний телефон, туалетна вода та цигарки. Він не виходив на сходовий майданчик і не міг обранити там свій мобільний телефон. Все відбувалося в його квартирі. Приблизно через 5 хвилин прийшла ОСОБА_8 та повідомила йому, що ОСОБА_3 і ОСОБА_5 давно планували здійснити на нього напад, щоб заволодіти його майном. Приблизно в 17 годин до нього прийшла його сестра, якій він все розповів. Вона зателефонувала на його номер, трубку підняв ОСОБА_5. Вона попросили його повернути вкрадений телефон, однак ОСОБА_5 висловився на її адресу нецензурною лайкою та вимкнув телефон. Через три дні ОСОБА_7 повернула йому мобільний телефон та миску, в якій знаходилось м'ясо. Ніякий грошей в борг він у обвинувачених не брав. Підстав для обмови обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_3 він не має. Просить суд обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_3 суворо не карати і не позбавляти волі, оскільки претензій а ні матеріального а ні морального характеру він до них не має.

Покази потерпілого ОСОБА_2 підтверджуються показами свідка ОСОБА_10, яка в судовому засіданні пояснила, що 26 березня 2013 року приблизно о 14 годині до неї прийшов її брат ОСОБА_2 Вона дала йому м'ясо (свинина) і він пішов до себе. Через деякий час йому зателефонувала власниця квартири, яку винаймав її брат та повідомила їй, що хтось вибиває двері. Вона пішла до брата, коли вона зайшла в квартиру, то побачила, що там знаходиться її брат, весь побитий. У нього на обличчі був синяк, болів копчик. Він сказав їй, що коли він відчинив двері, то його вдарили, після чого забрали м'ясо, картоплю, лук, моркву, мобільний телефон, цигарки та інше майно. Вона зателефонувала на номер телефону свого брата та попросила повернути все майно, яке забрали, однак чоловік який відповів на дзвінок, почав висловлюватися на її адресу нецензурною лайкою та вимкнув телефон. В квартирі також знаходилася незнайома жінка, яка сказала їй, що вона прийшла вже після бійки та зустріла раніше знайомих ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у під'їзді, останні сказали їй, що забрали у ОСОБА_2 його майно.

Покази потерпілого ОСОБА_2 також узгоджуються з показами свідка ОСОБА_11, яка в судовому засіданні пояснила, що по сусідству з нею мешкає ОСОБА_2 в квартирі, яка належить ОСОБА_15. 26 березня 2013 року ввечері вона знаходилася вдома та почула сильний стук в двері сусіда. Вона вийшла на сходовий майданчик та побачила, як двоє чоловіків вибивають двері в квартирі, де мешкав ОСОБА_2. Внизу між поверхами стояла незнайома жінка. Вона бачила, як ОСОБА_2 відкрив двері і його почали бити. Вона сказала їм, що викличе міліцію, після чого вона зателефонувала власниці квартири. Жінка, яка стояла внизу, не могла бачити, що відбувається в квартирі ОСОБА_2. Вона бачила через відкрити двері, що ОСОБА_2 сидів в коридорі на підлозі, обличчя у нього було в крові. Потім прийшла його сестра.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 (ОСОБА_7.) пояснила, що 26 березня 2013 року вона разом з ОСОБА_6 прийшла до ОСОБА_2 в гості. Поки ОСОБА_2 спілкувався с ОСОБА_6 на кухні, вона прилягла в залі. Прокинулася вона від того, що ОСОБА_2 присів рядом та почав до неї приставати. Вона закричала та вийшла з квартири. Про це вона повідомила ОСОБА_3, з яким в цей час зустрічалася. ОСОБА_3 разом з ОСОБА_5 вирішили заступитися за неї та прийшли до ОСОБА_2. Вона стояла між 3 та 4 поверхами, а ОСОБА_3 з ОСОБА_5 піднялись на 4 поверх та подзвонили в двері. Коли ОСОБА_2 відчинив двері, ОСОБА_3 першим наніс йому удар в обличчя, після чого між ними почалася бійка. ОСОБА_3 наносив ОСОБА_2 удари, а ОСОБА_5 забіг до квартири. На шум вийшла сусідка та стала кричати що вона зараз викличе міліцію. Вона разом з ОСОБА_3 вийшли з поїзду, а ОСОБА_5 йшов за ними з м'ясом та телефоном. Коли вони їхали на таксі, то задзвонив телефон, це телефонувала сестра ОСОБА_2, просила щоб вони повернули майно. Вони поїхали до ОСОБА_3, де пожарили шашлики. ОСОБА_5 загубив телефон потерпілого, ОСОБА_3 віддав свій телефон. Через декілька днів вона передала потерпілому телефон ОСОБА_3.

В судовому засіданні ОСОБА_8 пояснила, що 26 березня 2013 року вона прийшла до ОСОБА_2 і побачила, що він весь в крові. ОСОБА_2 пояснив їй, що він впав зі стулки. Також він сказав що пригостив ОСОБА_3 та ОСОБА_5 м'ясом. Однак, коли прийшла його сестра, то ОСОБА_2 став казати, що його побили. Вважає, що ОСОБА_2 обмовляє обвинувачених.

Згідно протоколу місця події від 27 березня 2013 року місцем огляду є однокімнатна квартира яка розташована на 4-му поверсі 5-ти етажного будинку по АДРЕСА_1. Під час огляду біла зафіксована обстановка в квартирі, а також на зовнішній поверхні вхідної двері були виявлені сліди підсохлої речовини сірого кольору у вигляді мазків (а.с.70-75).

Згідно висновку експерта №91 від 28 березня 2013 року у ОСОБА_2 були виявлені ушкодження: синці та садна обличчя. Ці пошкодження виникли від дії тупих предметів, можливо, у строк ним вказаний та відносяться до легких тілесних ушкоджень. Характер та локалізація пошкоджень не характерні для пошкоджень, які утворюються при мимовільному падінні з положення стоячи. Вони могли виникнути від ударів руками та ногами, тобто при обставинах вказаних в постанові (а.с.76).

Таким чином, даний висновок експерта підтверджує покази потерпілого ОСОБА_2 в частині його побиття та нанесення йому тілесних ушкоджень 26 березня 2013 року та спростовує покази свідка ОСОБА_8, яка стверджувала, що ОСОБА_2 впав зі стулки.

Згідно висновку експерта №99 від 13 квітня 2013 року у ОСОБА_3 були виявлені ушкодження: синці обличчя, синець правого ліктя та садно лівої кисті. Ці пошкодження виникли від дій тупих предметів, можливо, у строк ним вказаний та відносяться до легких тілесних ушкоджень. Пошкодження могли виникнути і від неодноразових ударів руками та ногами (а.с.77-78). Вказаний висновок експерта підтверджує покази потерпілого ОСОБА_2 в частині того, що ОСОБА_3 наносив йому удари, від яких він отримав тілесні ушкодження.

Згідно протоколу огляду від 9 квітня 2013 року була оглянута миска білого кольору, з подряпинами діаметром 23 см, висотою 7 см, на поверхні якої є сліди від м'яса та жиру, а також поліетиленовий пакет з пластмасовими ручками чорного кольору надписом «Vanessa» розміром 39х39см. Під час огляду потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що дана миска та пакет були у нього викрадені з квартири, а потім повернуті (а.с.79-80).

Постановою слідчого СВ Дружківського МВ ГУМВС України в Донецькій області від 9 квітня 2013 року вилучені пластмасова миска та поліетиленовий пакет були визнані речовими доказами та передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_2 (а.с.81), що підтверджується відповідною розпискою (а.с.82).

Під час проведення одночасного допиту підозрюваного ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_2 12 квітня 2013 року, останній вказував на те, що коли він відчинив двері, то ОСОБА_3 зразу вдарив його кулаком в обличчя, від чого він впав на підлогу в коридорі. ОСОБА_5 наніс йому декілька ударів ногами по різним частинам тіла. ОСОБА_5 почав ходити по квартирі, а ОСОБА_3 стояв біля нього. Після їх уходу він виявив пропажу м'яса, продуктів харчування, телефону, туалетної води, цигарок. Він не дозволяв ОСОБА_5 та ОСОБА_3 заходити до нього в квартиру, не пускав їх до себе, однак вони самі зайшли. ОСОБА_3 не заперечував що наніс удар в обличчя потерпілому ОСОБА_2, а також зазначив, що по дорозі до його дому він побачив у ОСОБА_5 пакет з м'ясом, ОСОБА_5 пояснив йому, що м'ясо він забрав у потерпілого ОСОБА_2 за борги (а.с.83-85).

Під час проведення одночасного допиту підозрюваного ОСОБА_5 та потерпілого ОСОБА_2 17 квітня 2013 року, останній надав аналогічні по суті свідчення, які ОСОБА_5 підтвердив частково, вказавши, що він наніс ОСОБА_2 лише один удар долонею руки по потилиці, коли він лежав на підлозі в коридорі, після чого він пройшов до кухні, де забрав м'ясо та мобільний телефон за борги, після чого разом з ОСОБА_3 вони покинули квартиру. М'ясо посмажили та з'їли дома у ОСОБА_3, а мобільний телефон він розбив, коли на нього почала дзвонити сестра ОСОБА_2. Однак, потерпілий ОСОБА_2 категорично заперечував наявність боргових зобов'язань перед ОСОБА_5 (а.с.92-94).

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 12 квітня 2013 року підозрюваний ОСОБА_3 на місці вказав на двері квартири АДРЕСА_1, де мешкає ОСОБА_2 та пояснив, що 26 березня 2013 року він з ОСОБА_5 прийшов до ОСОБА_2 щоб поговорити з приводу його поведінки відносно ОСОБА_7 (ОСОБА_7.)та ОСОБА_6. Коли двері відчинилась, то його або ОСОБА_2 вдарив, або його вдарило дверима, після чого він вдарив ОСОБА_2 рукою в обличчя, після чого між ними почалася боротьба і вони впали на підлогу в квартиру. Де знаходився ОСОБА_5 він не бачив. Коли він виходив з квартири, його забрала ОСОБА_7, яка знаходилася на сходовому майданчику. Біля під'їзду він зустрів ОСОБА_8, яка пішла до ОСОБА_2 додому. Він, ОСОБА_5, ОСОБА_7 (ОСОБА_7.), ОСОБА_6 поїхали до нього додому, де засмажили м'ясо, яке ОСОБА_5 забрал в квартирі у ОСОБА_2 (а.с.86-91).

Суд критично ставиться до показів свідка ОСОБА_8, оскільки вони суперечать не тільки показам потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_7 (ОСОБА_7.), а і показам обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_5, а також висновкам експертиз та іншим доказам по справі.

Суд також критично ставиться до показів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в частині того, що умислу на заволодіння майном потерпілого у них не було, а вони лише хотіли поговорити з ОСОБА_2 з приводу його поведінки, а м'ясо та мобільний телефон ОСОБА_5 забрав за борги, оскілки дані покази спростовуються фактичними обставинами справи та діями обвинувачених, які були встановлені в судовому засіданні, а саме: нанесення ОСОБА_3 удару в обличчя потерпілому ОСОБА_2, відразу як тільки той відчинив двері, а потім продовження нанесення обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ударів руками та ногами по голові та інших частинах тіла, які спричинили потерпілому легкі тілесні ушкодження, незаконне, всупереч волі потерпілого, проникнення до квартири, де обвинувачені відкрито заволоділи майном потерпілого, яке знаходилося в різних кімнатах та на балконі, на думку суду свідчить про те, що обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_5 заздалегідь прийняли спільне рішення про незаконне заволодіння майном потерпілого ОСОБА_2 та з цією метою діяли спільно та узгоджено.

Більш того, як під час одночасних допитів, проведених в ході досудового розслідування, так і в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 категорично заперечував наявність боргових зобов'язань перед обвинуваченим ОСОБА_5 та спростовував покази обвинувачених.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що раніше з обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у нього були добрі стосунки, конфліктів між ними не було, підстав для їх обмови у нього немає.

Таким чином, у суду немає підстав не довіряти свідченням потерпілого ОСОБА_2, оскільки він як підчас досудового розслідування, так і в судовому засіданні давав логічні і послідовні покази, які узгоджуються з показами свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, висновками судово-медичних експертиз, речовими доказами та з іншими доказами по справі, які були досліджені в судовому засіданні, тому суд вважає його покази правдивими, а позицію обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_5 суд розглядає, як засіб захисту від пред'явленого обвинувачення, з метою уникнути відповідальності за скоєний злочин.

Суд, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами, вважає, що вина ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у пред'явленому обвинуваченні доведена, і їх дії правильно кваліфіковані органами досудового розслідування за ч.3 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло.

На вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб вказує той факт, що обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_5 заздалегідь домовилися про спільне вчинення даного злочину, і для досягнення поставленої мети, кожен з них, діючи узгоджено, виконував певну роль, а після скоєння злочину вони спільно розпорядилися викраденим майном потерпілого.

До насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, суд відносить легкі тілесні ушкодження, яки були спричинені потерпілому ОСОБА_2

ОСОБА_3 та ОСОБА_5 скоїли грабіж поєднаний з проникненням в житло, оскільки вони відкрито заволоділи майном потерпілого ОСОБА_2, яке знаходилося в його квартирі та на балконі, куди вони потрапили всупереч волі потерпілого.

При визначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно зі ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, особу винного, той факт, що він раніше судимий, злочин скоїв в період іспитового строку, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, перебуває на обліку у лікаря нарколога, за місцем мешкання характеризується задовільно, не працює, спричинені ним потерпілому збитки частково відшкодував.

Обставин, яка пом'якшують або обтяжують покарання, судом не встановлено.

З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі.

На думку суду, такий вид покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення ним нових злочинів.

Вироком Дружківського міського суду Донецької області від 31.10.2012 року ОСОБА_3 був визнаний винним у скоєнні злочину передбаченого ст.310 ч.2 КК України та засуджений до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на два роки ( а.с.98-99).

Оскільки обвинувачений ОСОБА_3 протягом іспитового строку вчинив новий злочин, то відповідно до вимог ч.3 ст.78 КК України, остаточне покарання за сукупністю вироків йому необхідно призначити за правилами, передбаченими ст.71 КК України, частково приєднавши до покарання по даному вироку, не відбуте покарання у вигляді позбавлення волі за попереднім вироком Дружківського міського суду від 31.10.2012 року.

При визначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно зі ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, особу винного, той факт, що він в силу ст.89 КК України не судимий, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, перебуває на обліку у лікаря нарколога, за місцем мешкання характеризується задовільно, є інвалідом 2 групи, страждає хронічними захворюваннями, потребує лікування, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, його стан здоров'я, а також те, що спричинені ним потерпілому збитки, він частково відшкодував.

В якості обставин які пом'якшують покарання, суд визнає наявність у ОСОБА_5 на утриманні двох неповнолітніх дітей, а також стан його здоров'я.

Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, обставин, які пом'якшують покарання, даних про особу винного, приймаючи до уваги позицію потерпілого ОСОБА_2 щодо покарання, розмір збитків заподіяний злочином та часткове їх відшкодування, суд вважає можливим призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у вигляді позбавлення волі, звільнивши його від відбуття покарання з випробуванням.

На думку суду, такий вид покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення ним нових злочинів.

Ухвалою слідчого судді Дружківського міського суду від 7 червня 2013 року відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Суд вважає, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, до набрання вироком законної сили, необхідно залишити без змін.

У кримінальному провадженні потерпілим цивільний позов заявлено не було.

Постановою слідчого СВ Дружківського МВ від 9 квітня 2013 року до кримінального провадження були долучені речові докази: пластмасова миска та поліетиленовий пакет, та передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_2 (а.с.81-82). Суд вважає необхідним дані речові докази повернути потерпілому ОСОБА_2

Процесуальних витрат немає.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 368, 373-376 КПК України,

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 визнати винним у пред'явленому обвинуваченні за ч.3 ст.186 КК України та призначити йому покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71, ч.3 ст.78 КК України до покарання призначеного за цим вироком частково приєднати не відбуте покарання за вироком Дружківського міського суду Донецької області від 31 жовтня 2012 року в вигляді трьох років позбавлення волі, призначивши ОСОБА_3 остаточне покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 у вигляді домашнього арешту до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

Після набрання вироком законної сили, обвинуваченого ОСОБА_3 затримати та утримувати в Артемівському СІЗО УГПтСУ в Донецькій області.

Строк покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту його затримання.

ОСОБА_5 визнати винним у пред'явленому обвинуваченні за ч.3 ст.186 КК України та призначити йому покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 від відбуття покарання звільнити, якщо він протягом двох років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов'язки.

На підставі ст.76 КК України на ОСОБА_5 покласти такі обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчій інспекції про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 у вигляді домашнього арешту до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

Речові докази по кримінальному провадженню: пластмасову миску та поліетиленовий пакет - вважати повернутими потерпілому ОСОБА_2

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченим та прокурору.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з моменту проголошення вироку в суді.

Суддя: