ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ.

справа номер 2-533/2007р.

10 грудня 2007 року Славутицький міський суд, Київської області, у складі; головуючого: Малишенко Т.О. при секретарі: Журавській Л.Ф. за участю сторін: позивач: ОСОБА_1, відповідач: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - про розірвання шлюбу,

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу. В позовній заяві посилається на те що сумісне життя з відповідачем не склалося в силу того, що у них різні погляди на сімейне життя. В сім'ї виникають сварки, під час яких відповідач ображає її, іноді застосовує фізичну силу. Фактично припинили ведення сумісного господарства біля трьох місяців. Майнового спору на час звернення в суд немає. Питання про виховання і утримання дочки обговорили, вона буде проживати із нею, а відповідач буде приймати активну участь у її вихованні і утриманні. Тому категорично налаштована на розірвання шлюбу, так як сім'я розпалась остаточно і її неможливо зберегти і тому просила строк для примирення не надавати.

Як на попередньому так і в судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному об'ємі, просила розірвати шлюб.

Відповідач як на попереднє слухання справи, так і в судове засідання не з'явився. Про час і місце розгляду справи повідомлений особисто, що вбачається з повідомлення до рекомендованого листа, яким було направлено судову повістку, а також через оголошення у місцевих засобах інформації. Причину неявки до суду не повідомив. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

В судовому засіданні було встановлено, що сторони знаходяться у шлюбі з 07 вересня 2002 року. Від спільного шлюбу мають дочку ВЕРОНІКУ ІНФОРМАЦІЯ_1.

Вислухавши позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у зв'язку з тим, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін і неповнолітньої дочки. Між сторонами склались негативні стосунки, які привели до відчуженості, біля трьох місяців сторони припинили ведення сумісного господарства. Судом встановлено, що майнового спору на час розгляду справи в суді немає. Питання про виховання і утримання дочки обговорили, після розірвання шлюбу дочка виявила бажання жити із матір'ю, а батько буде

2

Після його смерті у м. Славутичі Київської області залишилася спадщина у вигляді його частки у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, яке згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13 травня 2005 року, що було видано на підставі розпорядження Славутицького міського голови за № 130 від 24.04.2003 року належить на праві спільної часткової власності спадкодавцю ОСОБА_3, та його колишній дружині ОСОБА_4, в рівних частках по 1/2 частці кожному. На момент смерті ОСОБА_3 він був розлучений з ОСОБА_4

Серед спадкоємців першої черги, які залишилися після смерті ОСОБА_3, свої права на спадкове майно заявили позивач в інтересах їх спільної малолітньої дитини -доньки ОСОБА_5 та мати спадкодавця ОСОБА_6, яка по цей час не оформила свого права на спадщину.

17 квітня 2007 року державним нотаріусом Славутицького міського нотаріального округу Київської області за поданою заявою позивача в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_5 була відкрита спадкова справа за № 31.

На даний час згідно вищевказаних документів, співвласниками даної квартири в рівних частках є спадкодавець ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_4

Вивчивши надані документи, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними, виходячи з чого ОСОБА_7, та мати спадкодавця ОСОБА_6, мають право на 1/4 частку у вищевказаному житловому приміщенні кожний, як на спадок, що залишився після смерті ОСОБА_3

Квартира, що належить на сьогоднішній день спадкодавцю ОСОБА_3 та відповідачу ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності, є однокімнатною, житлова площа якої складає 17, 1 кв. м. 1/4 частка даного житлового приміщення, на яку має право дочка позивача, як на спадкове майно, дорівнює 4, 275 кв. м. житлової площі. Вищенаведені обставини свідчать, що встановити порядок користування житловим приміщенням без порушення норми житлової площі, яка припадає на кожного з співвласників, неможливо.

Відповідно до п.3 ст. 358 ЦК України, ОСОБА_7, як учасник спільної часткової власності, має право на надання їй у володіння та користування тієї частки спільного майна в натурі, яка відповідає її частці у праві спільної часткової

власності.

Оскільки сторони угоди про спосіб виділу не досягли, поділити житлове приміщення в натурі неможливо, так само як і встановити порядок користування ним без порушення житлових прав /норми користування житловою площею/ співвласників, то відповідно п.2 ст. 364 ЦК України позивач має право в інтересах дитини вимагати від відповідачів матеріальної компенсації вартості 1/4 частки даного житлового приміщення.

Згідно роз'яснень, які надані Пленумом Верховного Суду України у п. 6 постанови № 7 від 04.10.1991 року "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності гоомадян на жилий будинок", при відсутності угоди між

3

сторонами про розмір грошової компенсації вона визначається судом по дійсній вартості житлового приміщення на час розгляду справи.

Як вбачається із Звіту про проведення експертної оцінки вартості спірного приміщення ТОВ "Влата Ріелтер", затвердженого 11 жовтня 2007 року, дійсна /ринкова/ вартість даної квартири на сьогоднішній день складає 105 911 гривень. Виходячи з цього, позивач має право вимагати з відповідача ОСОБА_4 виплати грошової компенсації вартості частки своєї дитини, яка складає 1/4 частину спірного майна, в сумі 26 477 гривень 75 копійок.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтверджені судові витрати. Тому вимоги позивача в частині понесених нею витрат по оплаті судового збору та за інформаційно-технічне забезпечення підлягають задоволенню.

На підставі наведеного і керуючись ст. ст. 358, 1267 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати за ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, право на спадкове майно у вигляді 1/4 частки у житловому приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, що залишилося як спадок після смерті її батька ОСОБА_3, який помер 13 лютого 2007 року.

Стягнути на користь ОСОБА_8 з ОСОБА_4 грошову компенсацію вартості 1/4 частки у житловому приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, яка залишилася як спадок малолітній дівчині ОСОБА_5, в сумі 26 477 гривень 75 копійок.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь ОБРАЗЦОВО! ОСОБА_10 понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 264 гривні 78 копійок і понесені витрати по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи в сумі ЗО гривень.

Копію рішення направити відповідачам для ознайомлення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.