ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.12.06 р. Справа № 21/425а
Суддя Матюхін В.І. за участі секретаря судового засідання Борисової Г.О.
Розглянув справу за позовом: Приватного підприємства “Горизонт Плюс” м. Горлівка
до відповідача: Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області
про визнання рішень та вимог недійсними
Представники:
позивача: Соколов Е.В. – директор, Шевченко А.М. – за довіреністю
відповідача: Юр’єва Л.І. – заст. нач. управління
Суть справи:
Приватним підприємством “Горизонт Плюс” подано позов до Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області про визнання недійсними
- рішень: №145 від 30.12.05р., №3 від 26.01.06р., №94 від 14.07.06р., №100 від 29.08.06р., №114 від 09.10.06р.;
- вимог про сплату боргу: №Ю-47 від 07.02.05р., №Ю-47 від 05.03.05р., №Ю-47 від 05.05.05р., №Ю-47 від 05.07.05р., №Ю-47 від 08.08.05р., №Ю-47 від 05.09.05р., №Ю-47 від 07.11.05р., №Ю-47 від 05.01.06р., №Ю-Ю-47 від 05.07.06р., №Ю-256 від 07.08.06р., №Ю-280 від 05.09.06р., №Ю-Ю-293 від 05.10.06р.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що:
- підприємство є суб’єктом малого підприємництва, сплачує єдиний податок відповідно до Указу Президента України № 727/98 від 03.07.1998р. “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” і без внесення змін до законодавства про спрощену систему оподаткування щодо положень, які стосуються спрямування коштів до Пенсійного фонду, не повинна сплачувати внески до Пенсійного фонду на підставі Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”;
- Указом Президента України від 03.07.98р. №727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” встановлено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;
- суб’єкти малого підприємництва зобов’язані виконувати нормативні акти, які є спеціальними для них;
- Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачає серед страхувальників, в тому числі платників єдиного податку, якими вони і є, сплачуючи єдиний податок, частина суми якого поступає на пенсійне забезпечення;
- Указом Президента України №727/98, прийнятим у відповідності з п.4 “Перехідних положень” Конституції України, передбачено відрахування до Пенсійного Фонду України 42 % коштів від суми єдиного податку;
- Указ Президента України №727/98 є чинним до прийняття Верховною Радою України відповідного закону з цих питань і так як до цього часу спеціального закону про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва не прийнято, то Указ Президента України №727/98 є чинним у повному обсязі;
- Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” не може ні змінити, ні скасувати Указ Президента України №727/98, так як не є спеціальним законом про спрощену систему оподаткування;
- платники єдиного податку не повинні були у 2004 році сплачувати страхові внески до Пенсійного фонду України і не повинні цього робити у 2005р. і 2006р. до остаточного законодавчого врегулювання функціонування спрощеної системи оподаткування, підтвердженням чого є розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.03.05р. № 58-р “Про деякі питання спрощеної системи оподаткування”;
- Законом України „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” зокрема і законодавством України взагалі не встановлений розмір збору на обов’язкове державне пенсійне страхування для суб’єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок;
- спеціального закону про розмір страхових внесків, який би ухвалила Верховна рада України не існує.
Відповідач позов не визнав із посиланням на те, що:
- позивач є платником страхових внесків згідно ст.ст.14, 15 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”;
- ст.19 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачається для усіх роботодавців нарахування, обчислення та сплата страхових внесків на суми фактичних витрат на оплату праці працівників (32% до 31.03.05р., 32,3 % після 31.03.05р., 31,8% у 2006р.);
- відповідно до ст.18 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом, вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, а також законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
В судовому засіданні, проведеному 21.12.06р., оголошувалась перерва до 11-00год 22.12.06р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, господарський суд встановив:
Позивач – приватне підприємство “Горизонт Плюс”, є суб’єктом підприємницької діяльності і є платником єдиного податку.
У період з 17.11.05р. по 26.12.05р. і з 18.09.06р. по 05.10.06р. працівниками Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки на підставі відповідно розпорядження від 17.11.05р. і направлення від 18.09.06р. № 39 були проведені планова і позапланова перевірки позивача щодо правильності повноти нарахування страхових внесків та інших платежів, у тому числі збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, за період відповідно з 01.01.04р. по 30.11.05р. і з 01.04.05р. по 31.08.06р. За результатами перевірок складені акти від 26.12.05р. і від 05.10.06р.
На підставі актів перевірки відповідачем 29.12.05р. і 09.10.06р. прийняті рішення відповідно № 145 і № 114 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або не своєчасну сплату (своєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду України. Рішення № 145 від 29.12.05р. відповідач вважає таким, що не набрало чинності з посиланням на те, що як акт перевірки, так і саме рішення не були погоджені в установленому порядку з позивачем.
Згідно рішення № 145 від 29.12.05р. до позивача застосовані фінансові санкції у розмірі 23 865,25грн. та нарахована пеня 7 900,78грн., згідно рішення № 114 від 09.10.06р. з посиланням на п.2 ч.9 ст.106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” застосовані фінансові санкції у розмірі 2 100,00коп. і нарахована пеня 1 169,94грн.
У 2006 році щодо позивача відповідачем були прийняті рішення №3 від 26.01.06р., №94 від 14.07.06р., №100 від 29.08.06р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або не своєчасну сплату (своєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду України. Рішенням головного Пенсійного фонду України в Донецькій області № 8651/06 від 15.08.06р. рішення №94 від 14.07.06р. скасоване.
Згідно рішення №3 від 26.01.06р. до позивача застосовані фінансові санкції у розмірі 5093,88грн. та нарахована пеня 1 879,90грн., згідно рішення №100 від 29.08.06р. з посиланням на п.2 ч.9 ст.106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” застосовані фінансові санкції у розмірі 18 382,56коп. і нарахована пеня 9 086,12грн.
У спірний період, зокрема у грудні 2004р., січні, березні, травні, червні, серпні, вересні, листопаді 2005р., травні-серпні 2006р. позивачем на виконання вимог чинного законодавства України подавались до Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки розрахунки суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, у яких ним зазначались розміри (32% до 31.03.05р., 32,3 % після 31.03.05р., 31,8% у 2006р.) і суми страхових внесків, що підлягали сплаті у вказані періоди.
На підставі актів перевірки, прийнятих рішень і отриманих розрахунків суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті, відповідачем були виставлені позивачеві вимог про сплату боргу: №Ю-47 від 07.02.05р., №Ю-47 від 05.03.05р., №Ю-47 від 05.05.05р., №Ю-47 від 05.07.05р., №Ю-47 від 08.08.05р., №Ю-47 від 05.09.05р., №Ю-47 від 07.11.05р., №Ю-47 від 05.01.06р., №Ю-Ю-47 від 05.07.06р., №Ю-256 від 07.08.06р., №Ю-280 від 05.09.06р., №Ю-Ю-293 від 05.10.06р.
Зауважень щодо розрахунку фінансових санкцій і пені позивачем заявлено не було.
Зважаючи на те, що:
Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, платниками якого не були суб'єкти малого підприємництва, які сплачували єдиний податок, згідно п.17.ч.1 ст.14 Закону України “Про систему оподаткування” належав до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до ст.18 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, вони не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, а також законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Страхові внески є особливим видом загальнообов'язкового платежу, запровадженого окремим та спеціальним законом, не входить до системи оподаткування, а враховуючи, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування регулювався як раз законодавством про оподаткування, входив до системи оподаткування як обов’язковий платіж (п.17 ч.1 ст.14 Закону України “Про систему оподаткування”), ототожнення понять “збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” та “страхові внески” щодо коштів, сплачених після набуття чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та на умовах і в порядку ним передбачених, є помилковим.
Указом Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” запроваджена спрощена система оподаткування, яка закріплена в Законі України "Про державну підтримку малого підприємництва", суть якої відповідно до статті 11 цього Закону полягає в заміні сплати передбачених звичайною системою оподаткування податків сплатою єдиного податку.
Указ надає право суб'єктам малого підприємництва самостійно обирати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком, встановлює ставки єдиного податку, визначає базу та об'єкти оподаткування, строки і порядок сплати єдиного податку та коло осіб, на яких дія Указу не поширюється, визначає перелік видів податків і зборів (обов'язкових платежів), платником яких не є суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, зокрема, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”, не стосується правовідносин, які регулюються Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Згідно статті 6 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” від 03.07.1998 р. № 727/98 суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником окремих видів податків і зборів (обов'язкових платежів), зокрема збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Отже, за правилами цієї статті позивач не є платником податків і зборів, встановлених для нього з доходів, одержуваних ним від здійснення підприємницької діяльності, які обкладаються єдиним податком, і зазначені у статті 6 Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98.
01.01.04р. набрав чинності Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-ІУ, відповідно до ст.5 якого сферою його дії є регулювання відносин, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Цією статтею також зазначено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону; виключно цим Законом визначаються також платники страхових внесків.
Статтею 15 Закону “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст.14 цього Закону, зокрема підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент).
В преамбулі та статті 5 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” зазначено, що цим законом визначені принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, він регулює відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим законом, або в частині, що не суперечить цьому закону. Виключно цим законом визначаються, зокрема, принципи та структура системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування: платники страхових внесків, їх права та обов’язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками та інші засади пенсійного забезпечення в Україні, в тому числі умови призначення пенсій, порядок їх призначення та сплати.
Статтею 21 цього закону встановлений персоніфікований облік застрахованих осіб, які в подальшому мають право на отримання пенсій, розрахунок яких повинен здійснюватись у залежності від суми облікованих на особових рахунках осіб страхових внесків, як це передбачено статтями 22 та 24.
Стаття 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” до страхових внесків, відносить кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше, тобто ці платежі, зроблені до набуття чинності цим законом, прирівняні ним до страхових внесків, які обліковуються у системі загальнообов'язкового державного страхування та які є, як джерелом витрат на виплату пенсій так і підставою для визначення права застрахованої особи на отримання пенсії та її розміру.
Підпунктом 7 пункту 14 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” на Кабінет Міністрів України покладено обов’язок разом із проектом Закону України про Державний бюджет України на 2004 рік подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо вилучення із законодавства про спрощену систему оподаткування положень, які стосуються спрямування коштів до Пенсійного фонду України. Зазначене свідчить про те, що законодавство про спрощену систему оподаткування мало зазнати змін, але з невідомих причин це не відбулось. В той же час п.15 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Верховна Рада України Законом України „Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - I кварталу 2005 року” врегулювала суперечності щодо сум фактично сплачених внесків до Пенсійного фонду опосередковано через сплату єдиного податку.
Відповідно до пп.1 п.8 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду страхові внески, що перераховуються до солідарної системи (крім страхових внесків, що перераховуються особами, зазначеними в пунктах 3 і 4 статті 11 та у статті 12 цього Закону, а також страхових внесків, сплачуваних за осіб, зазначених у пунктах 8, 13, 14 статті 11 цього Закону), сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для відповідних платників збору.
Господарський суд вважає, що правових підстав для задоволення позову не має і позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судові витрати покладаються на позивача.
Беручи до уваги вищенаведене, на підставі ст.19 Конституції України, ст.ст.1, 5, 14, 15, 19, 20, 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” і керуючись п.1 ст.17, ст.ст. 94, 153, п.1 ст.158, ст. ст. 160 – 163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства “Горизонт Плюс” до Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки про визнання недійсними рішень: №145 від 30.12.05р., №3 від 26.01.06р., №94 від 14.07.06р., №100 від 29.08.06р., №114 від 09.10.06р. і вимог про сплату боргу: №Ю-47 від 07.02.05р., №Ю-47 від 05.03.05р., №Ю-47 від 05.05.05р., №Ю-47 від 05.07.05р., №Ю-47 від 08.08.05р., №Ю-47 від 05.09.05р., №Ю-47 від 07.11.05р., №Ю-47 від 05.01.06р., №Ю-Ю-47 від 05.07.06р., №Ю-256 від 07.08.06р., №Ю-280 від 05.09.06р., №Ю-Ю-293 від 05.10.06р. відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Порядок і строки апеляційного оскарження.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Матюхін В.І.
Надруковано примірників:
1 – до справи;
1 – позивачу;
1 – відповідачу.
Виконала:
Тел.381-91-18