ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/12467/13-ц

провадження № 2/753/5898/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2013 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Трусової Т.О.,

при секретарях Горбань С.І., Мінасян С.Г., з участю представників сторін ОСОБА_2 та ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_12 про поділ майна подружжя та стягнення грошових коштів, зустрічним позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, стягнення грошової компенсації та боргу за кредитними зобов'язаннями, -

В С Т А Н О В И В:

1 грудня 2009 р. ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_12. про поділ спільного майна подружжя. Просив виділити йому квартиру АДРЕСА_1 та визнати за ним право на 25% частки у статутному капіталі ТОВ «Солодка мить», а ОСОБА_12. виділити автомобіль «KIA Sorento» д.н.з. НОМЕР_1

В ході розгляду справи ОСОБА_4 неодноразово змінював предмет позову (т. 1 а.с. 47-48, 147-150; т. 2 а.с. 27-29, 107-109). Остаточно заявив вимоги про виділення йому в порядку поділу майна подружжя ? часток квартири АДРЕСА_1 та стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 90797 грн., сплачених ним в інтересах відповідача при укладенні та виконанні договорів купівлі-продажу та кредитування з метою отримання у власність автомобіля «KIA Sorento» д.н.з. НОМЕР_1 та грошових коштів в сумі 6800 грн., отриманих відповідачем у борг для придбання автомобіля та повернутих позивачем.

Позовні вимоги ОСОБА_4 обґрунтовані наступним. Під час шлюбу за інвестиційним договором, укладеним відповідачем в інтересах сім'ї, було набуто у спільну власність трикімнатну квартиру АДРЕСА_1. В період укладення та виконання інвестиційного договору відповідач з поважних причин не мала власного заробітку, так як навчалась на денному відділенні Національного медичного університету, а в подальшому народила двох дітей і доглядала їх. Таким чином відповідач фактично перебувала на утриманні позивача, який і виконував зобов'язання за інвестиційним договором за рахунок власного заробітку та за рахунок коштів в сумі 20000000 карбованців, отриманих від продажу набутої ним до шлюбу квартири АДРЕСА_2. 4 вересня 2008 р. на підставі рішення суду шлюб між сторонами було розірвано. Діти перебували на утриманні позивача, і рішенням суду від 18 лютого 2011 р. з відповідача на користь позивача були стягнуті аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей в розмірі 1/5 частки від її заробітку на кожну дитину починаючи з 22 березня 2010 р. Проте відповідач не приймала участь у вихованні дітей і не сплачувала аліменти, заборгованість по яким станом на 1 вересня 2012 р. становила 30371,28 грн., а отже розмір аліментів, які отримували та отримують діти, недостатній для забезпечення їх фізичного та духовного розвитку та лікування. З 31 січня 2003 р. відповідач мешкає в Одесі і весь цей час не дбала про матеріальне становище сім'ї, у власних інтересах користується автомобілем «KIA Sorento» та знищила автомобіль «Мерседес Бенц 100 D», 1993 року випуску. Окрім того спільні діти сторін різної статі, що виключає можливість їх проживання в одній кімнаті, а позивач створив нову сім'ю, яка проживає у спірній квартирі, та у якій ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син.

Обґрунтовуючи вимоги про стягнення грошових коштів, позивач посилається на те, що 23 лютого 2007 р. відповідач, діючи у власних інтересах, а не в інтересах сім'ї, уклала договір купівлі-продажу, на підставі якого отримала у володіння та користування автомобіль «KIA Sorento» д.н.з. НОМЕР_1 вартістю 193500 грн. Позивач вважає, що оскільки вказаний автомобіль був придбаний за кредитні кошти і переданий у заставу банку, відповідач право власності на нього не набула, а отже на автомобіль не поширюються положення ч. 1 ст. 71 Сімейного кодексу України щодо поділу майна подружжя в натурі, а предметом спору є спільні кошти подружжя, сплачені на виконання договору купівлі-продажу та кредитного договору. Під час шлюбу на виконання умов договору купівлі-продажу автомобіля подружжям було сплачено 93500 грн., а отже частка позивача становить 46750 грн. За кредитним договором подружжя сплатило 10158 швейцарських франків, тобто частка позивача у вказаній сумі становить 5079 швейцарських франків, що по курсу НБУ дорівнює 44047 грн. Окрім того 26 лютого 2007 р. відповідач отримала в борг від ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 10000 грн. під 2% на місяць. Після розірвання шлюбу відповідач відмовилася повертати борг. Борг в сумі 13600 грн. повернув позивач 25 серпня 2008 р., а тому на підставі ст.ст. 60, 61 Сімейного кодексу України половина цієї суми підлягає стягненню з відповідача.

4 липня 2011 р. відповідач ОСОБА_12. пред'явила зустрічний позов до ОСОБА_4 про зобов'язання виконувати спільні обов'язки подружжя по сплаті коштів за кредитним договором від 26 лютого 2007 р. та стягнення грошових коштів в сумі, еквівалентній 7216 швейцарських франків, для погашення заборгованості за кредитним договором (т. 1 а.с. 166-167).

В ході розгляду справи ОСОБА_12. неодноразово змінювала предмет зустрічного позову (т. 2 а.с. 56-61, 130-135). Остаточно заявила вимоги про виділення їй в порядку поділу майна подружжя ? часток квартири АДРЕСА_1; визнання за нею права на майно та обладнання, яке знаходиться в кухні, вітальні, туалеті та душовій, гостинній і дитячій кімнаті на загальну суму 256670 грн., а за ОСОБА_4 - право на майно та обладнання, яке знаходиться у спальні, на загальну суму 69900 грн.; виділення їй у власність ? частини будівельних матеріалів у недобудованому трьохповерховому цегляному будинку та двох цегляних господарських спорудах, що знаходяться в с. Бузова Київської області; стягнення грошової компенсації ? частини грошових коштів, вкладених у придбання автомобіля «Volvo" д.н.з. НОМЕР_2, в сумі 320000 грн.; стягнення боргу за кредитним договором в сумі 3316,47 грн.

Зустрічний позов в остаточному варіанті обґрунтований наступним.

За час шлюбу сторонами було придбано квартиру АДРЕСА_1, автомобіль «Volvo" д.н.з. НОМЕР_2 та рухоме майно загальною вартістю 326570 грн., яке знаходиться у спірній квартирі, а саме: холодильник «Електролюкс», кухонний гарнітур, посудомийна машина, кухонний круглий стіл та п'ять стільців з натурального дерева, СВЧ-піч «Електролюкс», телевізор «Соні» кондиціонер, музичний центр, витяжна система, коштовний антикварний посуд тощо… (в кухні); пральна машина «Зануссі», душова кабіна (у вбиральні); передпокій з натурального дерева, два комоди з натурального дерева, дзеркало (у передпокої); двоспальне ліжко, спортивний тренажер, сім копій написаних маслом картин, розсувна шафа, плазмовий телевізор та DVD-система, натуральний килим, коштовна люстра, приліжкові тумби, комод тощо… (у спальні); ліжко, розсувна шафа, робочий кутовий стіл, шкіряне офісне крісло, скляну поличку та куточок (в кімнаті дочки); диван-ліжко, піаніно, комп'ютер, факс, картина, написана маслом, кутовий канцелярський стіл, шкіряне офісне крісло тощо (в кімнаті сина). Окрім того за час шлюбу ОСОБА_4 на свою матір оформив земельну ділянку площею 1 га. в с. Бузова Київської області, і почав будувати на ній маєток із трьох цегляних будівель. Вказане майно позивач за зустрічним позовом вважає спільним сумісним майном подружжя, яке підлягає поділу.

Обґрунтовуючи запропонований спосіб та порядок поділу майна, ОСОБА_12 посилається на те, що ОСОБА_4 в 2005 р. за її довіреністю продав належний їй автомобіль «Мерседес Бенц», а гроші приховав. За час шлюбу відповідач за 82000 доларів США придбав автомобіль «Volvo" д.н.з. НОМЕР_2, який з метою приховування майна оформив на свою матір-пенсіонерку. З цією ж метою на свою матір він оформив земельну ділянку площею 1 га. в с. Бузова Київської області, на якій будує маєток. Відповідач не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, а саме: приводив до оселі різних коханок, гроші, які сплачувала позивач як аліменти на дочку ОСОБА_10, використовувались ним не за призначенням, не сплачував за навчання дочки у вищому навчальному закладі, з 7 грудня 2012 р. не пускає дочку до оселі, в якій проживає з черговою коханкою. Окрім того відповідач не допускає до квартири позивача, без її згоди та дозвільних документів здійснив у квартирі перепланування, тобто фактично пошкодив спільне майно.

ОСОБА_12 також вказала, що оскільки автомобіль «KIA Sorento» д.н.з. НОМЕР_1 придбаний нею за рахунок коштів, отриманих за кредитним договором, у якому поручителем виступив ОСОБА_4, він зобов'язаний спільно з нею повертати кредит, борг по якому станом на 22 жовтня 2013 р. складає 3316,47 грн.

В судовому засіданні представник ОСОБА_4 ОСОБА_2 первісний позов підтримав обґрунтовуючи вимоги обставинами, викладеними у позовній заяві. Вимоги зустрічного позову не визнав пославшись на їх безпідставність і недоведеність та пропуск строку позовної давності щодо вимог про поділ меблів та побутової техніки.

Представник ОСОБА_12. ОСОБА_3 повністю підтримав зустрічний позов, первісний позов не визнав. Послався на безпідставність вимог ОСОБА_4 про стягнення сплачених за кредитним договором грошових коштів з огляду на те, що він відмовився від поділу автомобіля «KIA Sorento». Вказав, що борг за укладеним з ОСОБА_8 договором позики був повернутий в той час, коли подружжя ще перебувало у шлюбі, а кошти було повернуто ОСОБА_4 в присутності свідків. Пояснив, що підстав для збільшення частки позивача у квартирі немає, натомість частка відповідача у квартирі повинна бути збільшена до ? часток, оскільки ОСОБА_4 не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї та використовував майно не на користь сім'ї, приховав значну кількість майна, придбаного у шлюбі, незаконно перепланував квартиру, чим пошкодив спільне майно подружжя, не допускає відповідача і спільну дочку до квартири, у якій він протизаконно проживає з черговою коханкою.

Відповідач ОСОБА_12. надала письмові пояснення пославшись на обставини, викладені у зустрічній позовній заяві.

Вислухавши представників сторін та дослідивши письмові докази, суд вважає встановленими наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

ОСОБА_4 та ОСОБА_12. з 19 листопада 1993 р. перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох дітей -дочку ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1 а.с. 9).

З 2007 р. сторони проживають окремо, не ведуть спільного господарства та не мають спільного бюджету.

Вказані обставини встановлені рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21 травня 2008 р. про розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_12 (т. 1 а.с. 8).

За час шлюбу сторонами було придбано трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру серії КВ № 5884, виданим 14 травня 1997 р. на ім'я ОСОБА_12 (т. 1 а.с. 10).

Право власності ОСОБА_12 зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 16 травня 1997 р. за реєстровим № 39972.

Виходячи з припису ст. 60 Сімейного кодексу України, згідно якої майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, суд вважає квартиру АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_12.

Та обставина, що на час придбання спірної квартири ОСОБА_12. не мала самостійного заробітку у зв'язку з навчанням та доглядом за дітьми, значення для вирішення даного спору не має, оскільки законодавець визначив, що спільна сумісна власність подружжя виникає незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Враховуючи, що сторони не домовилися про поділ майна за взаємною згодою, як це передбачено ч. 2 ст. 69 цього Кодексу, даний спір повинен вирішуватися судом.

Згідно з приписом ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України при поділі майна частки майна дружини та чоловіка повинні бути рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним контрактом.

Доводи сторін про наявність підстав збільшення їх частки у майні суд вважає безпідставними, виходячи з наступного.

За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 70 Сімейного кодексу України відступлення від засади рівності часток подружжя може мати місце лише у виключних випадках за наявності певних обставин, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, або якщо з одним з подружжя залишаються діти чи непрацездатні повнолітні син і дочка за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Проте належних доказів на підтвердження наявності обставин, які дають підстави для збільшення частки у майні, сторони не надали, а відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Та обставина, що ОСОБА_12., будучи приватним підприємцем, у курортний сезон працювала в смт. Сергіївка Білгород-Дністровського району Одеської області і проживала увесь цей час окремо від сім'ї, а ОСОБА_4 мешкав у Києві і здійснював догляд за неповнолітніми дітьми, а також використання дружиною у власних інтересах придбаного під час шлюбу автомобіля «KIA Sorento», не є підставою для збільшення частки чоловіка у майні, оскільки відповідно до ст. 54 Сімейного кодексу України подружжя спільно вирішує питання життя сім'ї і вважається, що дії одного з подружжя стосовно життя сім'ї вчинені за згодою другого з подружжя.

Наявність рішення суду про стягнення з ОСОБА_12. на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання дітей при відсутності доказів недостатності аліментів для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування, також не є підставою для відступу від засади рівності часток подружжя. Окрім того суд враховує, що на час розгляду справи дочка сторін уже досягла повноліття, і рішенням суду за її позовом з батька стягуються аліменти на її утримання, а сину сторін 17 років, і він вправі самостійно вирішувати, з ким із батьків йому проживати.

Не впливає на вирішення спору і створення кожним з колишнього подружжя нових сімей та народження у вказаних сім'ях дітей.

ОСОБА_4 послався на те, що у придбання спірної квартири були вкладені його особисті кошти, одержані від продажу квартири АДРЕСА_2, яка належала йому до шлюбу (т. 2 а.с. 98), проте доказів, які б підтверджували вказану обставину, суду не надано.

Не підтверджуються жодними об'єктивними доказами і доводи відповідача про приховання і пошкодження ОСОБА_4 спільного майна, а ствердження про використання позивачем спільного майна не на користь сім'ї не ґрунтуються на законі, оскільки сім'я сторін припинила існування з моменту набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

За таких обставин суд вважає, що частки ОСОБА_4 та ОСОБА_12. у спільному майні повинні бути рівними.

Відповідно до ст. 71 Сімейного кодексу України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Беручи до уваги, що спірна квартира знаходиться у багатоквартирному будинку, являє собою відособлене приміщення загальною площею 104,3 кв.м., жилою площею 54,8 кв.м., і з неї неможливо обладнати дві квартири з окремими входами, вона є неподільним майном.

З огляду на вказане, суд в порядку поділу майна подружжя визнає за ОСОБА_4 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 вважаючи, що такий поділ відповідає інтересам кожного з подружжя.

Вирішуючи інші вимоги первісного та зустрічного позову суд виходить з наступного.

Заявляючи вимогу про стягнення ? частини суми грошових коштів, сплачених при укладенні та виконанні договорів купівлі-продажу та кредитування з метою отримання у власність ОСОБА_12. автомобіля «KIA Sorento» (т. 1 а.с. 13-14, 15, 16-23, 24), позивач ОСОБА_4 фактично ставить питання про отримання грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на вказаний автомобіль. Разом з тим вимоги про поділ автомобіля ОСОБА_4 не заявив і доказів на підтвердження вартості автомобіля на час розгляду справи не надав вважаючи, що право власності на вказаний автомобіль сторони не набули.

Оскільки за змістом ст. 71 Сімейного кодексу України неможливо стягувати грошову компенсацію не заявляючи вимоги про поділ майна, позов ОСОБА_4 в частині стягнення з ОСОБА_12. ? частини грошових коштів, вкладених у придбання автомобіля, не ґрунтується на законі і задоволенню не підлягає.

Суд вважає безпідставною і вимогу ОСОБА_4 про стягнення половини сплаченої ним заборгованості за укладеним ОСОБА_12. договором позики (т. 1 а.с. 25), оскільки повернення позики відбулося до припинення між сторонами шлюбу, і за таких обставин суд вважає що повертаючи борг, позивач діяв в інтересах сім'ї. Окрім того, як стверджує сам позивач, отримані у позику грошові кошти були вкладені у придбання автомобіля «KIA Sorento», а отже сума позики є частиною суми, сплаченою подружжям на виконання договору купівлі-продажу автомобіля, а підстав для стягненні половини вказаної суми суд не вбачає.

На підтвердження вимог зустрічного позову суду надано лише фото автомобіля «Volvo" з державним номерним знаком НОМЕР_2 та недобудованих будівель (т. 2 а.с. 74, 75-76). Проте вказані фото жодним чином не доводять ні належність вказаного майна ОСОБА_4, ні придбання його за час шлюбу сторін, ні існування вказаного майна на час розгляду справи.

З огляду на ненадання суду належних, допустимих і достатніх доказів, які б підтверджували придбання сторонами за час шлюбу вищевказаного автомобіля та вкладення спільних коштів подружжя у будівництво домоволодіння в с. Бузова Київської області, немає підстав вважати вказане майно спільним сумісним майном подружжя.

ОСОБА_12. також заявила вимогу про поділ рухомого майна, яке знаходиться у квартирі АДРЕСА_1, а саме меблів та побутової техніки (т. 2 а.с. 140-141, 142-148).

Визнаючи суб'єктивне право сторін на поділ набутого під час шлюбу рухомого майна, підстав для захисту вказаного права суд не вбачає, з огляду на наступне.

За приписом ч. 2 ст. 72 Сімейного кодексу України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.

Шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_12. припинено 4 вересня 2008 р. (т. 1 а.с. 165), а вимога про поділ рухомого майна останньою заявлена 13 листопада 2013 р., тобто через 5 років 2 місяці і 9 днів після припинення шлюбу.

Жодних доказів, які б підтверджували, що після розірвання шлюбу ОСОБА_12. здійснювалися правомочності власника щодо перелічених у зустрічному позові меблів та побутової техніки, суду не надано.

Рішенням суду про розірвання шлюбу встановлено, що з 2007 р. сторони проживають окремо, не ведуть спільного господарства та не підтримують шлюбних стосунків. З численних заяв ОСОБА_12. до керівника об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Осокорки-Київ» вбачається, що з жовтня 2007 р. по грудень 2009 р. їй чинилися перешкоди у користуванні спірною квартирою (т. 1 а.с. 65-73). У січні 2010 р. ОСОБА_12., мешкаючи в м. Одесі, довідалася про заявлений ОСОБА_4 позов про поділ майна подружжя (т. 1 а.с. 32), а 4 липня 2011 р. вона пред'явила зустрічний позов, проте вимог про поділ набутого у шлюбі рухомого майна вона не заявила.

Враховуючи наведене, початком перебігу позовної давності за вимогами зустрічного позову про поділ меблів та побутової техніки є дата припинення шлюбу сторін.

Оскільки представник ОСОБА_4 заявив про застосування позовної давності, суд на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України відмовляє у позові в цій частині за спливом позовної давності.

Стягнення з ОСОБА_4 залишку боргу за кредитом, отриманим для придбання автомобіля «KIA Sorento», суперечить вимогам ч. 4 ст. 65 Сімейного кодексу України, оскільки вказаний автомобіль не використовувався і не буде використовуватися в інтересах сім'ї сторін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 27, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 та зустрічний позов ОСОБА_12 задовольнити частково.

Поділити квартиру АДРЕСА_1, яка є спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_12.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 загальною площею 104,3 кв.м., жилою площею 54,8 кв.м., яка належить ОСОБА_12 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 14 травня 1997 року серії КВ № 5884, зареєстровану в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 16 травня 1997 року за реєстровим № 39972.

В решті позову ОСОБА_4 та зустрічного позову ОСОБА_12 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: