Справа № 261/4434/13-ц

Провадження № 2/261/1593/13

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

м. Донецьк 11 грудня 2013 р.

Петровський районний суд м. Донецька в складі: головуючий - суддя Іванов В.М., при секретарі Абрамчук А.В., за участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2І, ОСОБА_3, представника позивача ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 до виконкому Петровської районної у м. Донецьку ради про визнання права власності на нерухоме майно, -

В с т а н о в и в :

Позивачі звернулись до суду із позовною заявою про визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_1, в Петровському районі м. Донецька.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачі у серпні 1997 року придбали спірну квартиру у ОСОБА_6, згідно розписки, після чого ОСОБА_6 поїхала до Росії, місце її знаходження їм не відомо. Позивачі в свою чергу вселились в спірну квартиру, де постійно проживають до теперішнього часу, проводять ремонтні роботи, сплачують комунальні послуги. Оскільки позивачі добросовісно володіють спірною квартирою більше 10 років, вони вважають, що набули право власності на спірну квартиру. З наведених підстав позивачі просять суд визнати за ними право власності на вказану квартиру.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала, суду пояснила, що у серпні 1997 року вона разом з чоловіком, ОСОБА_2, придбали квартиру АДРЕСА_2, в Петровському районі м. Донецька у ОСОБА_6, згідно розписки, після чого ОСОБА_6 надала дозвіл на реєстрацію в спірній квартирі ОСОБА_7, вказавши, що вона її онука, а сама виїхала в Росію, місце її теперішнього перебування їм не відомо. Будинок в якому розташована спірна квартира раніше перебував на балансі шахти 4-21, а зараз він на балансі ніде не перебуває, тому житлова організація відмовляє позивачам в реєстрації та оформлені документів на квартиру на їх ім’я. Позивачі в свою чергу постійно проживають в квартирі понад 10 років, проводять ремонтні роботи, сплачують комунальні послуги, тому вважають, що оскільки вони добросовісно володіють спірною квартирою більше 10 років, вони набули право власності на неї, та просить суд визнати за ними право власності на вказану квартиру.

Позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 позов підтримали, надали суду аналогічні пояснення.

Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_4 позов підтримала, наполягала на його задоволенні.

Представник відповідача надав суду заяву з проханням розглянути справу у його відсутність, з позовними вимогами згоден.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з пояснень позивачів, квартира АДРЕСА_3 в Петровському районі м. Донецька була придбана позивачами згідно розписок у попереднього власника, ОСОБА_6

За загальним правилом право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 334 ЦК).

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним (ч. 3 ст. 334 ЦК).

Нотаріальне посвідчення правочинів, що вчиняються у письмовій формі, є обов’язковим лише у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 209 ЦК).

Згідно з ч. 4 ст. 334 ЦК (в редакції Закону України від 11 лютого 2010 р. № 1878-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та інших законодавчих актів України» (далі – Закон №1878-VІ) права на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, виникають з дати такої реєстрації відповідно до закону. Державна ж реєстрація правочинів щодо нерухомості з 1 січня 2013 р. зазначеним законом скасована.

У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним (ст. 220 ЦК).

Відповідно до роз’яснень, наданих Верховним Судом України в постанові Пленуму № 9 від 6 листопада 2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», суд враховує, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов’язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов’язків для сторін.

З цих підстав суд не може прийняти до уваги посилання позивачів, на той факт, що спірну квартиру вони придбали за розпискою у попередніх власників, як на підставу їх вимог про визнання права власності.

Крім цього в судовому засіданні належними документами встановлено, що право власності на квартиру АДРЕСА_3, в Петровському районі м. Донецька як на об’єкт нерухомого майна не зареєстровано, будинок на балансі та обслуговуванні житлової організації не перебуває (а.с. 20, 23).

Тобто квартира АДРЕСА_3 в Петровському районі м. Донецька є безхазяйною річчю, яка не має власника або власник якої невідомий, згідно ст.. 335 ЦК України.

В такому разі існує порядок щодо виникнення права власності на безхазяйні нерухомі речі, які беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1878-VІ до 1 січня 2013 р. облік безхазяйного нерухомого майна проводився реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

Набуватися у власність за набувальною давністю, можуть лише безхазяйні рухомі речі, як передбачено ст.. 335 ч. 3 ЦК України.

З наведених підстав, керуючись діючим законодавством суд вважає, що вимоги позивачів, щодо визнання за ними права власності на квартиру АДРЕСА_2 в Петровському районі м. Донецька не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 220, 334, 335 ЦК, ст. 213-215 ЦПК, суд

в и р і ш и в :

В позові ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 до виконкому Петровської районної у м. Донецьку ради про визнання права власності на нерухоме майно – відмовити.

Апеляційна скарга на це рішення може бути подана в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Донецької області через місцевий суд протягом десяти днів зі дня його проголошення.

Суддя: В.М. Іванов