Справа № 716/654/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2013 року Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді Угриновської Л.Я.

при секретарі Вікторівській Д.Я.,

за участю сторін: позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, третьої особи на стороні позивача ОСОБА_4, представника сільської ради ОСОБА_5, представника ПП «Землемір» ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Заставна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кострижівської селищної ради Заставнівського району, ОСОБА_7, ПП «Землемір» про визнання рішення сесії селищної ради в частині передання земельної ділянки у власність незаконним, про визнання недійсними Державних актів про право власності на земельні ділянки, про визнання недійсною технічної документації по виготовленню Державних актів в частині складення збірного кадастрового плану, кадастрових планів та про скасування державної реєстрації Державних актів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить визнати незаконним рішення 17 сесії селищної ради 24 скликання № 236-17/2004 від 30.12.2004 року про внесення змін в рішення в рішення №178-11/2004 року від 21.04.2004 року щодо приватизації земельної ділянки ОСОБА_7, про визнання незаконною технічної документації ПП «Землемір» на виготовлення та видачу Державних актів на право власності на земельні ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, для ведення сільського господарства в частині складення збірного кадастрового плану земельної ділянки та в частині складення двох кадастрових планів. Крім цього позивач просить визнати недійсним та скасувати Державний акт про право власності на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку , що виданий на ім»я ОСОБА_7 серії ЧВ № 094341 від 15.02.2005 року та Державний акт про право власності на земельну ділянку площею 0,0872 для ведення особистого селянського господарства, що виданий на ім»я ОСОБА_7 серії ЧВ №094342 від 15.02.2005 року, а також скасувати державну реєстрацію цих актів. В мотивування позову посилається на те, що постійно проживає та зареєстрований та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідач ОСОБА_7 та третя особа ОСОБА_4 його сусіди. Із ОСОБА_4 він проживає в кінці тупикової вулиці, їхні господарства знаходяться одне навпроти одного, заїздом до них служить гравійна дорога від центральної вул. Довбуша смт. Кострижівка. Відповідно до договору довічного утримання від 30.11.1995 року ОСОБА_8 передала у власність ОСОБА_9 житловий будинок із господарськими спорудами по вул. Чапаєва ( теперішня вул.Довбуша,8). В 2004 році відповідач ОСОБА_10 приватизував земельні ділянки по вул.Довбуша, 8а. Перше рішення про передачу земельних ділянок у власність Кострижівська селищна рада Заставнівського району Чернівецької області передала у власність на сесії 21.04.2004 року, а 30.12.2004 року на сесії внесла зміни в своє рішення, і передала ОСОБА_7 у власність земельну ділянку площею 0,0872 га для ведення сільського особистого господарства та 0,10 га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Позивач посилається на те, що вказане рішення є незаконним, оскільки збільшивши площу земельної ділянки, що передається у власність ОСОБА_7 сесія селищної ради включила в площу земельної ділянки і частину дороги, що слугує заїздом до його господарства, внаслідок чого остання зменшилась із 8 м до 5 м 20 см, що створює перешкоди в користуванні. На підставі вказаного рішення ОСОБА_7 отримав у лютому 2005 року два Державні акти про право власності на землю.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1Я та його представник підтримали позовні вимоги, мотивували їх вищенаведеним. Суду пояснили, що рішенням сесії Кострижівської селищної ради від 30.12.2004 року була збільшена площа земельної ділянки, що передавалась у власність ОСОБА_7 для ведення особистого селянського господарства до 0, 0872 га , було включено в цю площу і частину дороги заїзду до його господарства та господарства ОСОБА_4, внаслідок чого дорога зменшилась в ширину, що перешкоджає йому нормально користуватись нею, оскільки утруднений заїзд великогабаритного транспорту. Позивач посилається на те, що він є членом територіальної громади смт. Кострижівка і сесія селищної ради, хоча і є розпорядником земель комунальної власності, не мала права передавати частину земельної ділянки, що є громадською дорогою у власність відповідачу. ОСОБА_1 вказав також на те, що сесія селищної ради при постановленні вказаного рішення не прийняла до уваги вимоги ст.120 ЗК України, згідно якої при переході права власності на будинок за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких вона належала попередньому власнику. Позивач пояснив також, що, приватизувавши земельні ділянки, відповідач зайнявся заміною огорожі, тому він довідався, що відповідачем незаконно приватизовано частину земельної ділянки, що слугувала дорогою. ОСОБА_1 посилається на те, що він звертався із заявами до сільської ради, до прокуратури Заставнівського району, на що отримував відповідь, що його права порушені і будуть захищені.

Представник сільської ради позовні вимоги не визнав, вважає їх безпідставними. Пояснив, що отримавши у власність житловий будинок із господарськими спорудами, відповідач ОСОБА_7 звернувся до сільської ради із заявою про приватизацію земельної ділянки і рішенням 11 сесії Кострижівської селищної ради від 21.04.2004 року останньому передано у власність земельну ділянку площею 0,10 га для обслуговування житлового будинку та споруд та 0,07 га для ведення особистого підсобного господарства по вул. Довбуша 8. Крім цього ОСОБА_7 дозволено виготовлення державного акту. 30.12.2004 року 17 сесія Кострижівської селищної ради, розглянувши звернення ОСОБА_7 та матеріали інструментальної зйомки земельної ділянки своїм рішенням внесла зміни в рішення сесії від 21.04.2004 року і передала у власність ОСОБА_7 0,10 га для обслуговування будинку та господарських споруд та 0,0872 га для ведення особистого селянського господарства. Крім наведеного представник селищної ради пояснив суду, що більше 20 років до генерального плану забудови селища Кострижівка Заставнівського району ніякі зміни не вносились. Змін до плану є багато, проте новий план виготовити неможливо через відсутність коштів. Крім наведеного представник селищної ради зазначив, що земельна ділянка, що є предметом спору між сторонами у генеральному плані відображена як земельна ділянка, зайнята під городами. Відомостей про те, що ця земельна ділянка значиться як дорога в генеральному плані села немає. Представник селищної ради пояснив, що зміни в рішення сесії було внесено на підставі результатів інструментальної зйомки, на даний час сільська рада не має доказів того, що відповідач ОСОБА_7 при заміні огорожі чи при приватизації земельної ділянки став використовувати земельну ділянку, що служила дорогою. Офційної назви вказана вулиця в адміністративному населеному пункті немає, назва її зазначається від назви вулиці Довбуша, де та бере початок, як тупиковий заїзд. Селищна рада, представляючи інтереси громади претензій до відповідача ОСОБА_7 із приводу приватизації ним земельної ділянки не має. Земельна ділянка, що є предметом спору стала використовуватись позивачем, відповідачем ОСОБА_7, третьою особою ОСОБА_4 як дорога після 1992 року.

Представник відповідача ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Суду пояснив, що тупикова дорога до житлових будинків ОСОБА_1 та ОСОБА_4 прокладена в 1993 році на місці земельної ділянки, що використовувалась під городи працівниками цукрозаводу «Хрещатик». ОСОБА_4 самостійно за свій рахунок встановлював цю дорогу. Рішень про зміну цільового призначення землі, висновки щодо будівництва дороги на цій ділянці не робились, зміни до існуючого генерального пану забудови селища не вносились. Відповідно до генплану забудови ОСОБА_7, складеного в квітні 1999 року заїзд до ОСОБА_4 становив ширину 4 м. Позивач ОСОБА_11 на той час мав намір використовувати інший заїзд до свого житлового будинку. Представник відповідача посилається на те, що на існуючій ширині тупикової дороги легко розминаються легкові автомобілі, можуть заїзджати великі вантажні, карета швидкої допомоги, пожежна машина, автокран. Представник відповідача вказав, що відповідач при приватизації земельної ділянки погодив межі із сусідніми землекористувачами, селищною радою і земельної ділянки під дорогою не займав. Рішення сесії селищної ради щодо внесення змін в розмір земельної ділянки, що передавалась у власність ОСОБА_7 прийнято на підставі інструментальної зйомки, що проведена в існуючих межах. Крім наведеного представник відповідача вказав, що відповідач, отримавши Державні акти на земельні ділянки, замінив огорожу, замість металічної сітки зі сторони дороги встановив бетонну огорожу, при цьому зменшив площу своєї земельної ділянки, відступивши від дороги на 0,8 м.. В позові ОСОБА_11 просить відмовити.

Представник ПП «Землемір» в судовому засіданні не визнав позовні вимоги. Суду пояснив, що в серпні 2004 року в ПП «Землмір» звернувся ОСОБА_7М із заявою про виготовлення державного акту. При проведенні ПП «Землемір» інструментальної зйомки земельної ділянки, що передавалась у власність відповідачу було встановлено, що фактичний розмір ділянки становить не 0,17 га, а 0,1872 га. Через це сесія Кострижівської селищної ради внесла зміни в рішення щодо приватизації земельної ділянки ОСОБА_7., і останнім таке рішення було представлено в ПП «Землемір». До технічної документації по виготовленню Державних актів долучено викопіровку із топографічного плану адміністративних меж селища Кострижівка Заставнівського району станом на 1982 рік, згідно якої тупикова дорога, якою користуються сторони по справі не значиться в плані. Згідно кадастрових планів земельних ділянок у власність ОСОБА_7 передано земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд – 0,10 г, та 0,0872 га для ведення особистого селянського господарства. При складанні технічної документації по виготовленню Державних актів було підписано акт встановлення і узгодження меж земельної ділянки, що передається у власність, котрий підписаний сусідніми землекористувачами, в тому числі і селищною радою.

Громадяни України, використовуючи надане їм ст.14 Конституції України право, можуть одержати безоплатно у приватну власність земельну ділянку. Реалізація громадянами свого права на отримання земельної ділянки у власність здійснюється відповідно до ЗК України.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Згідно України Про місце самоврядування в Україні, ст. 59 Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Відповідно до рішення Конституційного Суду у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування ( щодо тлумачень положення ч.2 ст.19, ст.144 Конституції України, ст. 25, ч.14 ст.46, ч.1, 10 ст.59 Закону України Про місце самоврядування в Україні) останні, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб»єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпали свою дію. Конституційний Суд при цьому вказує, що орган місцевого самоврядування не має право зупиняти і скасовувати свої рішення в тому випадку, якщо вони є ненормативними, тобто спрямовані до окремого суб»єкта, є реалізовані та вичерпали свою дію, а внаслідок їх виконання виникли правовідносини, пов’язані із реалізацією суб’єктивних прав та обов’язків фізичної особи.

Судом встановлено, що відповідно до договору довічного утримання від 30.11.1995 року ОСОБА_8 передала у власність ОСОБА_7 житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами по вул. Чапаєва, 8 (теперішня вулиця Довбуша). Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України у разі переходу права власності на будинок або на його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких воно належало попередньому власнику. За обліковими даними селищної ради у постійному користуванні попереднього власника будинку ОСОБА_8 значиться земельна ділянка загальною площею 1693 кв. м.. Згідно договору довічного утримання ОСОБА_7 отримав у власність житловий будинок із господарськими спорудами, а земельну ділянку в постійне користування. Згідно рішення 11 сесії Костржівської селищної ради від 21.04.2004 року передано у власність ОСОБА_7 для обслуговування житлового будинку і господарських споруд 0, 10 га, для ведення особистого селянського господарства - 0, 07 га..

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» до особи, котра придбала будинок, будівлю, споруду після 31.12. 2003 року, згідно ст.. 377 ЦК України, а з часу внесення змін до ст..120 ЗК законом України від 27.04.2007 року переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщенні, без зміни цільового призначення, у розмірах встановлених договором, а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею, спорудою, та на ту частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування. Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України, що була чинна на час підписання договору довічного утримання право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або земелекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації.

Судом встановлено, що предметом спору по даній справі є земельна ділянка, що перебуває в комунальній власності територіальної громади селища Кострижівка Заставнівського району і використовується громадянами як дорога. В процесі розгляду справи всі сторони визнали ті обставини, що вказана дорога в генеральному плані забудови села не значиться, рішень щодо зміни цільового призначення в установленому порядку не приймалось, зміни до існуючого генерального плану не вносились. На даний час офіційної назви вулиці не визначено, назва тупиковій вулиці присвоєна від назви вулиці Довбуша, від якої та починається, і що розташована перпендикулярно до неї. Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України. Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Враховуючи зазначені вимоги законодавства, суд вважає, що зазначені вище обставини не підлягають доказуванню.

Із генлану забудови домоволодіння ОСОБА_7, акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 26.11.2007 ороку, складеного земельною комісією вбачається, що станом на квітень 1999 року ширина заїзду до ОСОБА_4 становила 4 м, згідно генплану до забудови ОСОБА_11 ширина цього ж заїзду становить 8 м. і на даний час становить по ширині 5.20 м - 6 м.

Відповідно до ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов»язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків. Захист громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання права; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення; визнання угоди недійсною; визнання недійсним рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом способів. В процесі розгляду справи судом встановлено, що спір між сторонами відповідно до ст. 158 ЗК України не вирішений. Пред»явивши даний позов, ОСОБА_11 посилається на те, що орган місцевого самоврядування при прийнятті рішення щодо передачі земельної ділянки у власність відповідачу ОСОБА_7 збільшив її розмір за рахунок землі, що знаходиться під дорогою і таким чином порушив його право користування цією дорогою. Судом встановлено, що зміни до рішення щодо передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_7 внесені на підставі матеріалів інструментальної зйомки, тобто фактичного встановлення розміру земельної ділянки згідно існуючих меж. Відповідно до акту встановлення і узгодження меж земельної ділянки, що передається у власність останній погоджений позивачем та представником сільської ради, оскільки одна із меж земельної ділянки межує із землею, що перебуває в комунальній власності ( знаходиться під дорогою). Обставини, які б свідчили про порушення відповідачем ОСОБА_7 меж під час виготовлення Державних актів та при встановленні нової огорожі судом не встановлені, доказів про це суду не подано.

Відповідно до ст. 83 ЗК України, визначено вичерпний перелік земель комунальної власності, що не може передаватись у приватну власність. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст є комунальною власністю. До земель комунальної власності, що не можуть передаватись у приватну власність, належать: а) землі загального користування населених пунктів ( майдани, вулиці, проїзди, шляхи, парки, сквери.)

Приймаючи до уваги, що розмір ширини вулиці, що слугує заїздом до господарства ОСОБА_1А, ОСОБА_4 , ОСОБА_7 у встановленому порядку не визначений, те, що земля, яка знаходиться під цією вулицею належить на праві власності територіальній громаді, тобто перебуває у комунальній власності, а територіальна громада в особі селищної ради вимог цієї земельної ділянки не пред»яелищзної ради при постановленні рішення щодо приватизації земельної ділянки, та виготовленні Державних актів, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_11 є безпідставні та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.83,81,116, 120, 125, 152 ЗК України, ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, ст. ст. 60-61, 213-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 до Кострижівської селищної ради Заставнівського району, ОСОБА_7, ПП «Землемір» про визнання рішення сесії селищної ради в частині передання земельної ділянки у власність незаконним, про визнання недійсними Державних актів про право власності на земельні ділянки, про визнання недійсною технічної документації по виготовленню Державних актів в частині складення збірного кадастрового плану, кадастрових планів та про скасування державної реєстрації Державних актів відмовити.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Чернівецького апеляційного суду через районний суд протягом 10 днів з часу проголошення.

Суддя