Справа № 261/4405/13-а
Провадження № 2-а/261/85/13
П О С Т А Н О В А
І м е н е м У к р а ї н и
м. Донецьк 02 жовтня 2013 р.
Петровський районний суд м. Донецька в складі: головуючий - суддя Іванов В.М., при секретарі Абрамчук А.В., за участю сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради про визнання дій неправомірними, перерахунок та виплату державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання дій протиправними, зобов'язання нарахувати та виплатити допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є застрахованою особою в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування та перебуває на обліку у відповідача як отримувач допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідачем було призначено їй виплату допомоги по догляду за дитиною з 08 вересня 2011 року у розмірі 130 гривень на місяць, тобто у розмірі, меншому ніж прожитковий мінімум для дітей до шести років. Просила суд визнати протиправними дії ОСОБА_2 ради під час нарахування допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку за період з 22 січня 2013 року по 22 липня 2013 року, зобов’язати відповідача перерахувати та здійснити виплату на користь позивачки допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленому правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімум, встановленого законом для дітей віком до 6 років, відповідно до ст.. 43 Закону України « Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» з урахуванням виплачених сум.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 підтвердив доводи позову, наполягав на його задоволенні.
Представник відповідача ОСОБА_5, що діє на підставі доручення, з позовом не погодилася у повному обсязі, суду пояснила, що 14 вересня 2011 р. позивач звернулася до УПСЗН Петровської районної у м. Донецьку ради за наданням допомоги по догляду за дитиною, сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, до досягнення ним 3х років, та на момент звернення позивач являлася застрахованою особою. Тому зазначена допомога була призначена їй з дня надання відпустки по догляду за дитиною, а саме з 08 вересня 2011 р., відповідно до Законів України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», «Про державний бюджет України на 2011 р.», та постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми» у розмірі 130 грн. на місяць. Зазначила, що згідно ст.. 4 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» покриття витрат на виплату державної допомоги сім’ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів. Згідно ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу
за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень. Як передбачено ч. 3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Однак позивачка при зверненні не надала інформації про те, чи являються соціальні виплати основним джерелом існування її родини. Статтею 45 Закону України від 27 квітня 2010 р. «Про державний бюджет України на 2010 р.» визначено, що допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та Закону України «Про загальнообов’язкове страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням та похованням» призначається та здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України. В 2013 році вказана норма Закону не визнана неконстуційною і є чинною, тому вважає дії щодо нарахування та виплати позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягненням нею трирічного віку в розмірі 130 грн. правомірними, оскільки вони відповідають нормам чинного законодавства, та просить відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є матір’ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 10).
Позивач ОСОБА_1Ф, є застрахованою особою в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування (а.с.6).
З 08 вересня 2011 року позивач перебуває на обліку в ОСОБА_2 та з того часу отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 130 грн. щомісяця (а.с.7).
ОСОБА_2 від 05.07.2013 року за №06-З-34-2 позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у проведенні перерахунку допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років (а.с.6).
Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-ХІІ (далі - Закон № 2811-ХІІ), при народженні дитини, повинна виплачуватись допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму.
До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28 грудня 2007 №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 107-VI) - правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися Законом № 2811-ХІІ, дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» № 2240-III (далі - Закон № 2240-III), який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб.
Статтею 43 Закону № 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно пунктів 23, 25 розділу ІІ Закону № 107-VI були внесені відповідні зміни до Закону № 2811-ХІІ та Закону № 2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III було виключено статті 40-44.
Рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 Конституційний Суд України визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-III.
Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.
Тому, суд вважає, що з часу проголошення вищевказаного рішення Конституційного суду від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-III, а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону №2811-ХІІ.
Відповідно до ст.46 Закону України від 26 грудня 2008 №835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та ст. 45 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI "Про Державний бюджет України на 2010 рік" (далі - Закон № 2154-VI) у 2009, 2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2240-ІІІ призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001 року № 1751 саме на виконання Закону № 2811-ХІІ (пункт 1). Новий акт уряду на виконання статті 45 Закону №2154-VI не приймався.
Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону №2240-III на виконання статті 45 Закону №2154-VI Кабінетом Міністрів України не визначалися.
Законом України «Про державний бюджет України на 2013 рік» не встановлювалось на 2013 рік іншого, ніж визначено законами України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» та «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» розміру допомоги.
Аналізуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що на відносини щодо виплати допомоги за період з 22 січня 2013 року ОСОБА_1, яка застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, поширюються норми спеціального Закону (яким є Закон № 2240-III), відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2012 року, яка є обов'язковою для суду відповідно до статті 244-2 КАС України.
Стосовно посилання відповідача на те, що виплати за Законом № 2240-III повинні здійснюватись Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а не відповідачем, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», роботу щодо призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми організовує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», покриття витрат на виплату державної допомоги сім'ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.
Згідно ст. 5 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновлювачів, опікуна, піклувальника).
Відповідно до п. 15 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. №1751, днем звернення за призначенням допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку вважається день прийняття органом праці та соціального захисту населення відповідної заяви з усіма необхідними документами.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що законодавством обов’язок щодо призначення і виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку покладено на органи соціального захисту населення, які здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України.
З наведених підстав, суд вважає, що вимоги позивача, ОСОБА_1 обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 17, 18, 71, 86, 94, 99, 122 ч.4, 159-163 КАС України, ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» ,-
П о с т а н о в и в :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати дії ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Петровської районної в м. Донецьку ради по нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі нижчому від розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом з 22 січня 2013 г. по 22 липня 2013 р. - неправомірними
Зобов’язати ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Петровської районної в м. Донецьку ради перерахувати та здійснити виплату ОСОБА_1 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 22 січня 2013 по 22 липня 2013 року, у розмірі встановленому правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімум, встановленого законом для дітей віком до 6 років, відповідно до ст.. 43 Закону України « Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» з урахуванням виплачених сум.
Стягнути з місцевого бюджету Петровської районної у місті Донецьку ради на користь ОСОБА_1 34 грн. 41 коп. сплачені нею при зверненні до суду з позовом.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня її проголошення.
Суддя: В.М. Іванов