Справа № 492/1788/13-ц

У К Р А Ї Н А

АРЦИЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________________________________________________________

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

08 січня 2014 року                                                             м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі: судді Борисової С.П., при секретарі Каширній О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на його користь завдану матеріальну та моральну шкоду. В поданому до суду позові позивач посилаються на те, що 27 квітня та 13 травня 2013 року відповідач пошкодив кіоск, власником якого є позивач, з приводу чого позивач звертався до Арцизького РВ ГУМВС України в Одеській області, яким було винесено постанови про закриття кримінального провадження, та яким встановлено факт пошкодження майна належного позивачу саме відповідачем ОСОБА_2 Позивач також вказує на те, що протиправними діями відповідача йому було завдано матеріальну шкоду, яка полягає у відновленні пошкодженого майна і згідно висновку спеціаліста складає 54 882,00 грн., а також й моральну шкоду, яку він оцінює у 5 000,00 гривень та яка визначена позивачем з урахуванням характеру та обсягу його моральних страждань, суттєвих змін у його житті, можливість їх відновлення та ступінь вини відповідача, вік та стан здоров’я останнього.

Позивач у судове засідання не з’явився, заявою просив справу розглянути у його відсутність, позов підтримав, не заперечував проти заочного розгляду справи та постановлення заочного рішення по справі.

Відповідач у судове засідання також не з’явився, клопотання про розгляд справи у його відсутності не подавав, про причини неявки суд не повідомляв. Судові повістки про виклик до суду відповідача у відповідності до абз. 4 ч. 5 ст. 74 ЦПК України надсилалися на адресу місця проживання відповідача, зареєстрованого у встановленому законом порядку, але відповідно до повернених листів з відміткою «судова повістка», вони повернуті у зв’язку зі спливом строку зберігання на поштовому відділенні, що дає суду підстави зробити висновок, що адресат за цією адресою не проживає, у зв’язку з чим відповідач у відповідності до абз.5 ч. 5 ст. 74 ЦПК України вважається належним чином повідомленим. У зв’язку з неявкою відповідача, суд зі згоди позивача, що викладена у письмовій заяві, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Крім того, у зв’язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання в силу ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають з цивільного законодавства, пов'язані з обов’язком винної особи відшкодувати завдану потерпілій особі шкоду, тому при вирішенні спору між сторонами, слід керуватися Цивільним кодексом України.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20 листопада 2007 року, що видане на підставі рішення виконавчого комітету Арцизької міської ради Одеської області, позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить нежитлова будівля № 13-а, що розташована в м. Арциз Одеської області по вул. Соломонова, що також підтверджено витягом про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 10, 16). Зазначена нежитлова будівля, що належить позивачу розташована на земельній ділянці Арцизької міської ради Одеської області і позивач нею користується на правах оренди, що підтверджено договором оренди землі від 22 грудня 2005 року, укладеного між ОСОБА_1 та Арцизькою міською радою Одеської області і зареєстрованого у встановленому законом порядку (а.с. 11 – 12).

З постанови про закриття кримінального провадження від 30 квітня 2013 року вбачається, що в ході проведення досудового розслідування за заявою ОСОБА_1 було встановлено, що 27 квітня 2013 року ОСОБА_2 знаходячись по вул. Соломонова, 13-а в м. Арциз Одеської області, навмисно пошкодив частину торгівельного кіоску, який належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, внаслідок чого завдав своїми умисними діями матеріальну шкоду. В ході досудового розслідування також встановлено, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК України, у зв’язку з чим кримінальне провадження щодо нього закрито з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (а.с. 11).

З постанови про закриття кримінального провадження від 17 травня 2013 року вбачається, що в ході проведення досудового розслідування за заявою ОСОБА_1 було встановлено, що 13 травня 2013 року у денний час ОСОБА_2 на грунті особистих неприязних відносин, знаходячись по вул. Соломонова в м. Арциз Одеської області, навмисно пошкодив майно, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, внаслідок чого завдав своїми умисними діями матеріальну шкоду. В ході досудового розслідування також встановлено, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК України, у зв’язку з чим кримінальне провадження щодо нього закрито з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (а.с. 11).

Згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Отже, зазначена норма закону встановлює преюдиційні обставини, від доказування яких звільняються сторони та інші особи, які беруть участь у справі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 закрито з тих підстав, що розмір шкоди, що була завдана його протиправними діями, не був достатнім для складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК України, але разом з тим, згаданою постановою були встановлені обставини, за яких було скоєно протиправні дії та суб’єктний склад, у зв’язку з чим можна зробити висновок про винність ОСОБА_2 в заподіянні шкоди майну ОСОБА_1, якому належить нежитлова будівля № 13-а, що розташована в м. Арциз Одеської області по вул. Соломонова.

Приймаючи до уваги положення ч. 8 ст. 8 ЦПК України про аналогію закону, а також вищенаведені обставини щодо закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_2, суд вважає за необхідне застосувати у даному випадку дію ч. 4 ст. 61 ЦПК України щодо преюдиційності вищенаведених постанов слідчого про закриття кримінального провадження від 30 квітня та 17 травня 2013 року про цивільно-правові наслідки дій відповідача ОСОБА_2, з питань, чи мали місце його дії та чи вчинені вони саме ним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у судовому засіданні знайшов свого підтвердження той факт, що шкода, яка завдана майну позивача ОСОБА_1, завдана саме з вини відповідача ОСОБА_2

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За приписами ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є в тому числі витрати, які особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Ст.60 ЦПК України на сторони покладено обов’язок по доведенню обставин, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, яка відповідно передбачає, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Згідно зі ст. 614 ЦК вина може виявлятися у формі умислу та необережності. З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про наявність вини відповідача в завданні шкоди, яка виразилася в його умисному пошкодженні майна позивача, яка перебуває в прямому причинному зв’язку з завданою майну позивача шкодою.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач довів той факт, що пошкодження його майна, наслідком чого стало його ремонт та відновлення, виникло з вини відповідача.

Відповідно до звіту по оцінці вартості затрат на поновлення пошкодженої частини будівлі торгівельного кіоску, розташованого за адресою Одеська область, м. Арциз, вул. Соломонова, 13-а, складеного експертом-оцінщиком ОСОБА_3, який діє на підставі сертифікату №15040/13 виданого Фондом Державного Майна України 05 серпня 2013 року на строк з 05 серпня 2013 року по 05 серпня 2016 року, величина витрат на поновлення пошкодженої частини будівлі торгівельного кіоску, розташованого за адресою Одеська область, м. Арциз, вул. Соломонова, 13-а, склала без урахування ПДВ 54 882,00 грн. (а.с. 17 – 98).

Таким чином, судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 завдано матеріальної шкоди відповідачем ОСОБА_2 на суму 54 882,00 грн., що було підтверджено відповідними письмовими доказами, дослідженими судом, тому ця сума завданої матеріальної шкоди підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Зазначені письмові докази, надані позивачем, відповідачем спростовані не були, клопотання про призначення експертизи з метою спростування розміру матеріальної шкоди відповідачем не заявлялися, а суд виходячи з принципу змагальності та диспозитивності судового процесу не вправі з власної ініціативи призначати таку експертизу. Відповідачем також не доведено відсутність причинного зв’язку між його протиправною поведінкою щодо пошкодження майна позивача та шкодою, що завдана майну позивача з вини відповідача.

Отже, виходячи з наведеного відповідач ОСОБА_2 має відшкодувати майнову шкоду, яку завдав своїми неправомірними діями позивачу у справі ОСОБА_1 у зв’язку з тим, що його протиправними діями було пошкоджено майно позивача ОСОБА_1

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, а також вимогами ч.3 ст.23 ЦК України, відповідно до яких розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Неправомірними винними діями відповідача у зв'язку з завданням шкоди майну позивача, які порушили законі майнові права позивача, позивачу у справі була заподіяна моральна шкода. Позивач переніс моральні страждання, душевний та моральний біль, порушився нормальний уклад його життя, що було пов’язано з необхідністю відновлювати ремонтувати пошкоджене майно, що вимагало від нього додаткових зусиль та матеріальних затрат для організації свого життя. З урахуванням стану здоров'я позивача, його переживань, характеру та обсягу страждань, їх тривалості/часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану суд, враховуючи вимоги розумності і справедливості, оцінює завдану моральну шкоду позивачу в розмірі 2 000 гривень. Суд вважає, що моральна шкода у розмірі 5 000,00 позивачем доведена не була.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1 та з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню завдана позивачу матеріальна та моральна шкода, а саме з відповідача на користь позивача в якості відшкодування матеріальної шкоди слід стягнути 54 882,00 гривень та в якості відшкодування моральної шкоди слід стягнути 2 000,00 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судовий збір у розмірі 663,53 гривень, що сплачений при зверненні до суду та що підтверджено відповідним платіжним документом, оскільки позов задоволено частково.

Керуючись ст. ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України,

ст. ст. 10, 15, 30, 57-60, 64, 88, 158, 174, 209, 212-215, 224 ЦПК України, суд –

вирішив:

Позов ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 54 882,00 грн. (п’ятдесят чотири тисячі вісімсот вісімдесят дві гривні) в якості відшкодування матеріальної шкоди; 2 000 грн. (дві тисячі гривень) в якості відшкодування моральної шкоди; 663,53 грн. (шістсот шістдесят три гривні 53 копійки) компенсації судових витрат на сплату судового збору, а всього стягнути 57 545,53 грн. (п’ятдесят сім тисяч п’ятсот сорок п’ять гривень 53 копійки).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано протягом строку оскарження; у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ

Арцизького районного суду