Справа № 22-1829 2007р. Головуючий у 1-й інстанції: Калмиков Б.Л.
Категорія: 11, 18 Доповідач: Белінська І.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2007 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі: Полежая В.Д.(головуючого), Белінської І.М. , Спірідонової Л.С. , при секретарі - Шевченко Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в М. Кіровограді справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Долинського районного суду від 26 грудня 2006 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до неї про стягнення боргу за договором позики,
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 48 545 гривень боргу.
Посилався на те, 7 серпня 2006 року між ним, як позикодавцем, та відповідачкою, як позичальником, був укладений письмовий договір позики грошей, згідно із яким він передав ОСОБА_1 5 000 доларів США, а відповідачка зобов'язалась повернути таку ж суму до 1.11.2006 року та сплатити відсотки за користування позикою в розмірі 10 % від суми щомісяця.
Оскільки відповідачка свої зобов'язання за договором позики у встановлений строк не виконала, позивач просив стягнути з неї на виконання договору 35 770 гривень, а також штраф за невиконання зобов'язань за договором, передбачений п.7 їх договору, в розмірі 50% від суми боргу, що становить 12 775 гривень.
У листопаді 2007 року позивач доповнив позов вимогою про стягнення з відповідачки пені за прострочення відсотків за договором в розмірі 5% від суми відсотків за кожен день прострочення, що склало 15 585 гривень.
Заочним рішенням Долинського районного суду від 26 грудня 2006 року позов задоволено: з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто 25 550 гривень боргу за договором позики, 10 220 гривень відсотків за користування нею, 1 275 гривень штрафу; вирішено питання розподілу судових витрат.
Додатковим заочним рішенням від 7 березня 2007 року з відповідачки на користь позивача стягнуто 15 585 гривень пені за
прострочення сплати відсотків та 155 грн.85 коп. судового збору на користь держави.
Ухвалою Долинського районного суду від 3 серпня 2007 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 26 грудня 2006 року відмовлено.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції через порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Зазначала про те, що суд, розглянувши справу за її відсутності у судовому засіданні, порушив її процесуальні права, неповно з"ясував обставини, що мають значення для справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, заперечення проти доводів апеляційної скарги позивача ОСОБА_2, дослідивши докази, колегія суддів вирішила, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд встановив, що факт договору позики зазначеної позивачем суми грошей між сторонами підтверджений представленою позивачем розпискою, що свідчить про невиконання відповідачкою умов договору. З цих підстав, посилаючись на положення ст. ст. 1049, 526, 611 ЦК України та на умови договору, суд стягнув з відповідачки на користь позивача 25 550 гривень в рахунок повернення позики, 10 220 процентів за договором, та 28 360 гривень за порушення зобов"язання.
Проте, з таким рішенням не можна погодитись в повному обсязі. Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо, зокрема, його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
Всупереч зазначеному та вимогам ч.2 ст. 59 ЦПК України, згідно з якою обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд першої інстанції встановив факт укладання договору позики на підставі ксерокопій такого договору та розписки про отримання грошей відповідачкою. Невідповідність висновку суду обставинам справи є підставою для скасування рішення суду першої інстанції ( у тому числі і додаткового) і ухвалення нового рішення в апеляційному порядку (п.3ч.1 ст. 309 ЦПК України).
Представлені ОСОБА_2 апеляційному суду оригінали договору позики та розписки про отримання 7 серпня 2006 року
відповідачкою від нього 5000 доларів США під 10 процентів щомісяця із терміном повернення коштів до 1 листопада 2006 року - підтверджує факт укладання сторонами договору позики грошей на зазначених позивачем в позовній заяві умовах.
Наявність у позивача росписки про отримання ОСОБА_1 позики, відсутність доказів, які б могли свідчити про виконання відповідачкою, як позичальником, своїх зобов'язань за договором, та доказів, які б підтверджували обгрунтованість оспорювання нею договору з тих підстав, що насправді гроші нею не були отримані від позикодавця, є підставою для часткового задоволення позовних вимог відповідно до ст. 1047-1050 ЦК України.
Згідно із ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем ) у строк та в порядку, що встановлені договором. Як видно з п.11. 7-10 договору, сторони домовились, що відповідачка повинна була повернути позику до 1.11.2006 року.
За таких обставин, позовна вимога про стягнення 25 550 гривень (що еквівалентно 5 000 доларів США) підлягає задоволенню.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про порушення судом її права на отримання копії позовної заяви, розгляд справи за її відсутності в судовому засіданні не можуть бути взяті до уваги, оскільки з матеріалів справи вбачається, що 14.12.2006 року вона подала до суду свої письмові заперечення на позовну заяву (а.с. 43-45), про час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, про що свідчать розписки про вручення повісток (а.с. 48, 67), клопотання про відкладення розгляду справи у зв"язку із хворобою не заявляла.
Не є підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині і доводи відповідачки про недійсність договору з тих підстав, що вона його насправді не підписувала. Як видно із її письмових заперечень, спірний договір вона мала намір оспорити за його безгрошовістю, посилаючись на те, що насправді гроші за договором позики позивач їй не передавав, але не з тих підстав, що цей договір вона не підписувала, на що звертає увагу в апеляційній скарзі.
Враховуючи положення ст. ст. 203, 204, ч. 1 ст. 1050 ЦК України, п.3, 12 договору позики, відповідачка повинна сплатити також позивачу 10 220 гривень за порушення договору, оскільки договором позики сторонами встановлений інший, ніж зазначено у ч.2 ст. 625 ЦК України, розмір процентів за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання.
Проте, позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки штрафу за порушення терміну повернення позики та пені за прострочення сплати процентів за договором задоволенню не підлягають, оскільки умови
договору в цій частині суперечать вимогам закону (ч.1 ст. 1050, ст. 625, ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 215 ЦК України).
Таким чином, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в порядку та межах, встановлених ст. ст. 303, 304 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог, всього на суму 35 770 гривень. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Згідно із ч.5 ст. 88 ЦПК України, підлягає зміні і розподіл судових витрат, в зв"язку із чим з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 слід стягнути 358 гривень у відшкодування його судових витрат (судовий збір та витрати на ІТЗ), а з ОСОБА_2 на користь держави - 156 гривень судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3ОЗ, 304, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Заочне рішення Долинського районного суду від 26 грудня 2006 року та додаткове рішення від від 7 березня 2007 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким:
Позов задовільнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 25 550 гривень на виконання договору позики, 10 220 гривень процентів та 358 гривень у відшкодування судових витрат, всього 36 128 гривень.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити. Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави 156 гривень судового збору.
Це рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання ним законної сили.