ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 806/7822/13-a
категорія 5.2.2
18 грудня 2013 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Панкеєвої В.А.,
при секретарі - Лукач В.Ю.,
за участю представника позивача Вознюка О.М., представника відповідача Забродської Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Українська дистрибуційна система" до Житомирської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області про визнання недійсними та скасування картки відмови № 101060000/2013/00930 від 22.11.2013 р. і рішення № 101060000/2013/3000783/2 від 22.11.2013 р., стягнення 12496,13 грн.,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просить визнати недійсними та скасувати картку відмови Житомирської митниці Міндоходів № 101060000/2013/00930 від 22.11.2013 р., рішення про коригування митної вартості товарів № 101060000/2013/300783/2 від 22.11.2013 р. та стягнути на користь підприємства надмірно сплачених 12496,13 грн., з яких 9574,34 грн. податку на додану вартість та 2921,37 грн. ввізного мита та понесені судові витрати. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем було неправомірно відмовлено позивачу в розмитнені ввезених товарів згідно митної декларації № 101060000/2013/0200354 від 22.11.2013 р., в яких позивачем було застосовано 1 метод визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну (за ціною договору), відповідно до вимог ст.266 Митного кодексу України, внаслідок чого відповідачем було протиправно прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням 6 методу. Крім того, зазначає, що підприємством безпідставно сплачено надмірний платіж у розмірі сплаченого мита в сумі 2921,37 грн. та податку на додану вартість у сумі 9574,37 грн. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить суд задовольнити його позовні вимоги.
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та зазначив, що приватним підприємством "Українська дистрибуційна система" до митного органу були надані всі, передбаченні чинним законодавством документи, необхідні для визначення митної вартості ввезеного товару, та крім того, на вимогу митного органу, були надані додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, а тому відповідач дійшов невірного висновку про заниження позивачем митної вартості товару та прийняв протиправне рішення про визначення митної вартості товарів із застосуванням 6 (резервного) методу визначення митної вартості товарів, проте як застосуванню підлягав 1 метод визначення митної вартості товару - за ціною контракту, тобто заявленої позивачем вартості, або кожного наступного методу, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Представник відповідача - Житомирської митниці Міндоходів в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила та зазначила про правомірність прийняття Житомирською митницею Міндоходів оскаржуваних картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів, з підстав неподання позивачем (декларантом) додаткових документів в підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Представник відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та вчасно (а.с.44), причину неявки суду не повідомив, письмові заперечення проти позову не надіслав.
Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини у справі та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що між приватним підприємством "Українська дистрибуційна система" та фірмою PROFILE VOX Sp. z o.o. Sp. k.,ul. Gdyсska 143, 62-004 Czerwonak k.Poznania, Польща укладено прямий зовнішньоекономічний Контракт № 03/2009 від 26.02.2009 р. (далі - Контракт) щодо поставки товару (вироби з ПВХ) у відповідності до специфікації, на умовах FCA Czerwonak. Специфікації, що містять докладний опис товару і його ціну, є додатками до цього Контракту. Відповідно до пункту 4 параграфу 2 (ціна) Контракту в ціну товару включена вартість тари, упакування і маркування, а також вартість митного оформлення.
Для митного оформлення товарів позивачем було надано до Житомирської митниці митну декларацію № 101060000/2013/0200354 від 22.11.2013 р., в якій приватне підприємство "Українська дистрибуційна система" визначило митну вартість товару за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів які імпортуються, а також надало на підтвердження заявленої митної вартості товару наступні товаросупровідні документи: контракт № 03/2000 від 26.02.2009 р. з додатками; рахунок-фактуру № 139300717 від 18.11.2013 р.; експортну ВМД; CMR; довідку про транспортно-заготівельні витрати; ДМВ; прайс-лист; лист від виробника; прайс-лист; специфікації до контракту № 03/2009; комерційну пропозицію; виписки з бухгалтерської документації; каталог.
За результатами розгляду поданих приватним підприємством "Українська дистрибуційна система" до Житомирської митниці документів на митне оформлення товару, поставленого відповідно до умов вищевказаного Контракту позивачу було відмовлено в прийнятті митної декларації № 101060000/2013/0200354 від 22.11.2013 р. та прийнято рішення про коригування митної вартості № 101060000/2013/300783/2 від 22.11.2013 р., запропоновано подати належним чином оформлену митну декларацію відповідно до рішення про коригування митної вартості та сплатити платежі в повному обсязі.
Підставою для відмови в оформленні митної декларації за ціною контракту та прийняття рішення про коригування митної вартості стало те, що заявлена декларантом митна вартість товару не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), оскільки документи, зазначені у ч.2 ст.53 МКУ, подані для митного оформлення, містять розбіжності (доповнення до зовнішньоекономічного контракту б/н від 28.10.2013 року та зовнішньоекономічний договір № 03/2009 від 26.02.2009 р. підписаний різними особами, в доповненні не визначено конкретні умови поставки), також запропоновано позивачу подати митному органу відповідно до ч.3 ст.53 МКУ додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти, прай-листи виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів підготовленні спеціалізованими експертними організаціями. За інформацією, яка наявна у митного органу, вартість схожих товарів є вищою в порівнянні з митною вартістю оцінюваних товарів. Проведено процедуру консультацій між митним органом та декларантом та доведено наявні розбіжності з метою обґрунтованого вибору другорядних методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог ст.59-64 МКУ. За результатами проведеної консультації встановлено, що методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2 в і 2 г - в зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях МД № 101060000/2013/018949 від 01.11.2013 р. з урахуванням опису товару, кількості товару, що відповідає принципам і критеріям, визначеним Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. Джерело інформації: інформація цінової бази ЄАІС ДМСУ щодо товарів митне оформлення яких уже здійснено, МКУ.
Крім того, судом встановлено, що після проведення митного оформлення вантажу, увезеного позивачем, митні платежі (податки), сплачені за відповідною ВМД, були перераховані до Державного бюджету України. Відповідачем Житомирською митницею не заперечується, що донарахована сума становить 12496,13 грн. (9574,37 грн. податку на додану вартість та 2921,37 грн. ввізного мита).
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі - МК України).
Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами 1, 2 ст.52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або повноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.1, 2 ст.53 МК України).
Згідно ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Судом встановлено, що позивачем надано Житомирській митниці для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України.
Подані документи чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товару за ціною договору згідно з вимогами частин 4,5 статті 58 вказаного кодексу.
Частиною 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
У зв'язку з викладеним суд приходить до висновку, що відповідач порушив вимоги ст.53 МК України та безпідставно вимагав надання додаткових документів.
Згідно ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частинами 3-8 статті 57 МК України визначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст. ст.59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст. ст.59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст.62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст.63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст.64 цього Кодексу.
Аналіз вказаних правоих норм дає підстави дійти висновку, що митні органи дійсно мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обгрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 17.12.2010 р. (справа № 21-33а10), від 21.01.2011 р. (справа № 21-56а10), від 07.02.2011 р. (справа № 21-76а10), від 06.02.2012 р. (№ 21-365а11).
Обґрунтовуючи заперечення на позовну заяву представник Житомирської митниці зазначив, що підставою для відмови в оформленні митної декларації за ціною контракту та прийняття рішення про коригування митної вартості стало те, що заявлена декларантом митна вартість товару не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), оскільки документи подані для митного оформлення, містять розбіжності (доповнення до зовнішньоекономічного контракту б/н від 28.10.2013 року та зовнішньоекономічний договір № 03/2009 від 26.02.2009 р. підписаний різними особами), в доповненні не визначено конкретні умови поставки, та у зв'язку з неподанням позивачем на письмову вимогу митного органу додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти, прай-листи виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів підготовленні спеціалізованими експертними організаціями.
Отже, зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що єдиною підставою для прийняття таких рішень, було невизнання відповідачем заявленої позивачем митної вартості, а також неможливості, на думку відповідача, використання основного методу визначення митної вартості, зважаючи на ненадання позивачем, висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Однак, як видно з наявних матеріалів справи та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, жодних розбіжностей або ознак підробки в наданих декларантом (позивачем) документах при підтвердженні митної вартості виявлено не було, а також надані документи містять всі необхідні дані.
В процесі розгляду справи представник позивача Вознюк О.М. пояснив, що ніякого доповнення до зовнішньоекономічного контракту № 03/2009 від 26.02.2009 р. без номеру від 28.10.2013 року не існує в природі. До вказаної декларації надавалась лише спеціфікація на поставку від 28.10.2013 року, яка засвідчена печатками сторін, без зазначення осіб, які її завірили. Дана спеціфікація є дубляжем загальних спеціфікацій до Договору, тобто є дублюючим документом. Щодо відсутності в ній умов поставки, то вони чітко прописані в зовнішньоекономічному контракті та рахунках-фактурах. Тобто зазначена обставина не можу бути підставою для відмови в митному оформленні та застосуванні резервного методу визначення митної вартості, яку саме складову митної вартості не було відображено - митний орган так і не вказав у картці відмови. Крім того, зазначив, що неправомірність висновків викладених в оскаржуваних картці та рішенні підтверджується ВМД № 101060000/2013/000826 від 21.01.2013 р., № 101060000/2013/008612 від 27.05.2013 р., № 101060000/2013/007302 від 30.04.2013 р., № 101060000/2013/002094 від 11.02.2013 р., копії яких долучені до матеріалів справи.
Представником Житомирської митниці Забродською Т.А. зазначено, що дійсно в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості допущено описку, а саме замість спеціфікації на поставку вказано доповнення до зовнішньоекономічного контракту б/н від 28.10.2013 року. Проте яким чином виправляються описки в рішеннях, допущені посадовими особами митного органу, вона не знає.
Незважаючи на викладене, відповідачем було винесено рішення про коригування заявленої митної вартості товарів з посиланням на те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, оскільки документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України містять розбіжності (доповнення до зовнішньоекономічного контракту б/н від 28.10.2013 року та зовнішньоекономічний договір підписаний різними особами), в доповненні не визначено конкретні умови поставки, а також з неподанням митному органу відповідно до ч.3 ст.53 МКУ додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти, прай-листи виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів підготовленні спеціалізованими експертними організаціями.
Таким чином, позивачем на вимогу митного органу були надані всі документи на підтвердження митної вартості ввезеного товару і в витребуванні висновку про якісні та вартісні характеристики товару підготовленого спеціалізованими експертними організаціями не було підстав (заявлений товар відповідно до Контракту №03/2009 від 26.02.2009 р. неодноразово декларувався и митна вартість за ціною контракту була підтверджена митним органом), однак такі документи не були взяті відповідачем до уваги без обґрунтованого пояснення причин із посиланням на норми чинного законодавства.
Згідно п.2 ст.VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947 року), оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.
Аналогічне положення містить п.7 ч.2 ст.64 МК України, згідно якого митна вартість імпортних товарів не визначається на підставі довільної чи фіктивної вартості.
Так, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за шостим (резервним) методом у розмірі, що збільшило загальну вартість митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не навів жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, проте як позивачем в свою чергу було надано митному органу та до матеріалів справи всі витребовувані в нього додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору.
Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 КАС України).
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що застосувавши замість визначеного позивачем першого методу шостий метод визначення митної вартості товарів, відповідач не надав жодних доказів неможливості застосування наступних після першого методів визначення митної вартості, що суперечить вимогам чинного митного законодавства України.
Натомість позивачем доведено та підтверджено в судовому засіданні, що у Житомирської митниці були відсутні обмеження у застосуванні першого методу визначення митної вартості, доказів правомірності оскаржуваного рішення відповідачем не надано, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Отже, сплачений судовий збір в розмірі 309,70 грн., що підтверджується платіжним дорученням, підлягає відшкодуванню на користь позивача з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст.86, 94, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати картку відмови Житомирської митниці Міндоходів № 101060000/2013/00930 від 22.11.2013 р. та рішення Житомирської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 101060000/2013/3000783/2 від 22.11.2013 р.
Стягнути на користь приватного підприємства "Українська дистрибуційна система" з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирської області надмірно сплачену суму митних та інших платежів у розмірі 12496,13 грн.
Стягнути на користь приватного підприємства "Українська дистрибуційна система" з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирської області 309,70 грн. сплаченого судового збору.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя В.А. Панкеєва