Справа № 2а/256/292/2013

2а-3299/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 січня 2014 року

Калінінський районний суд м. Донецька Донецької області в складі:

головуючої судді Токарєвої Н.Н.,

при секретарі Некрасової Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної у м. Донецьку ради про зобов'язання здійснити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Калінінського районного суду м. Донецька із адміністративнім позовом до Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної в м. Донецьку Ради про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щорічної грошової допомоги на оздоровлення. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він перебуває на обліку у відповідача. Згідно довідки медико-соціальної експертної комісії від 17.11.1997 року йому встановлена друга група інвалідності - безстроково.. Тому, як особа, яка є інвалідом війни другої групи має право на одержання разової грошової допомоги, яка виплачується органами соціального захисту населення щорічно до 5 травня в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Відповідач за 2008, 2009, 2010, та 2011 роки провів виплату соціальної допомоги у неповному обсязі. Позивач вважає, що сума допомоги за 2008 - 2011 роки виплачена у менших розмірах ніж передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту. Позивач просив суд зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплатити позивачу разову грошову допомогу, яка виплачується органами соціального захисту населення щорічно до 5 травня в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком за 2008, 2009, 2010, та 2011 роки з урахуванням проведених раніше виплат.

Оскільки усі сторони, які приймають участь у розгляді цієї справи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, справа розглянута відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України у порядку письмового провадження.

Представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної у м. Донецьку позовні вимоги не визнав, суду надав письмові заперечення, в яких в обґрунтування своїх заперечень пояснив, що виплати разової грошової допомоги ОСОБА_1 за 2008-2011 роки проведено у відповідності до діючого законодавства. Законні підстави для перерахунку виплат відсутні. Просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Калінінського районного суду від 17.12.2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної у м. Донецьку ради щодо зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплатити позивачу разову грошову допомогу, яка виплачується органами соціального захисту населення щорічно до 5 травня в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком за 2008, 2009, 2010 роки з урахуванням проведених раніше виплат залишені без розгляду

Суд, розглянувши справу, дослідивши матеріали справи і докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної у м. Донецьку ради щодо зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплатити позивачу разову грошову допомогу, яка виплачується органами соціального захисту населення щорічно до 5 травня в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком за 2011 рік з урахуванням проведених раніше виплат є обґрунтованими і підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно посвідчення серії НОМЕР_1, виданим 16.03.1998 року, має право на пільги, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» для інвалідів війни.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII від 22.10.1993 року, який набрав чинності з 01.01.1994 року, щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Позивачу 22.04. 2011 року виплачена щорічна одноразова грошова допомога до Дня Перемоги, яка повинна бути виплачена до 5 травня у розмірах передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 04.04.2011 року № 341 в сумі 580 гривень. Зазначені обставини не є спірними. Спірним у справі є розмір разової грошової допомоги, на яку має право позивач відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 4.04.2011 року № 341 «Про розмір разової грошової допомоги, що виплачується в 2011 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», розмір виплати разової грошової допомоги до 5 травня інвалідам війни другої групи складає 580 гривень.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, № 1058-IV, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Суми прожиткового мінімуму на 2011 рік встановлено Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 року № 1646-VI, а також Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23.12.2011 року № 2857-VI, який застосовується з 1 січня 2011 року.

Тобто, відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивач повинний був отримати допомогу в розмірі 6112 гривень (764 грн. х8).

До статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вносилися зміні у 2007 та у 2008 роках.

Але, положення пункту 13 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким на 2007 рік зупинено дію частини п'ятої ст. ст. 12, 13, 14, 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України у справі № 6-рп від 09.07.2007 року.

Також, зміни, внесені підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II Закону України від 28.12.2007 року N 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" в ст. 13 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» про виплату разової грошової допомоги у розмірі визначеним Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року N 10-рп/2008.

Інших змін до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» на день розгляду справи судом, протягом 2008-2011 років не вносилося.

Статтею 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього закону та інших актів законодавства України; права та пільги для ветеранів війни, встановлені раніше законодавством України, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни; нормативні акти органів державної влади, які обмежують права і пільги ветеранів, передбачені цим законом є недійсними.

Крім того, ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України передбачено, що «Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходе до виводу, що при визначенні разової грошової допомоги позивачеві застосуванню підлягає положення статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не постанова Кабінету Міністрів України № 341 від 04.04.2011 року «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань"», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Посилання відповідача на ту обставину, що виплата вказаної грошової допомоги здійснена в межах фінансування, передбаченого державним бюджетом на 2011 рік та Постановою Кабінету Міністрів України від 04.04.2011 року є безпідставним, оскільки факт відсутності коштів не є сам по собі підставою для звуження змісту існуючого у позивача права на отримання грошової допомоги і не є підставою для звільнення відповідача від виплати допомоги у передбаченому законом розмірі.

Згідно із ч. 2 ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ч.1 ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно із ст. 21 Конституції України, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Як вбачається із вимог ч. 3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Стаття 46 Конституції України, гарантує громадянам право на соціальний захист.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Виходячи з положень ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно зі ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 1-29/2007, №6-рп/2007, питання складання, розгляду, затвердження, звіту та контролю за використанням коштів Державного бюджету України регламентовані положеннями ст.ст. 95, 96, 97, 98 Конституції України та Бюджетним кодексом України.

Вимоги щодо Закону України «Про Державний бюджет України» містяться в частині другій ст. 95 Конституції України, положення якої конкретизовано у статті 38 Бюджетного кодексу України.

Встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України та ч. 2 ст. 38 Бюджетного кодексу України перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України, є вичерпним.

Із змісту наведених положень Конституції України та Бюджетного кодексу України вбачається, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету, як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дії чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення закріплене і в ч.3 ст.27 Бюджетного кодексу України.

Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (ст. 48 Конституції України).

Статтею 17, 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, а щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи (шляхом перерахування на особовий рахунок утримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання. Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року №256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з держаного бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з держаного бюджету та на нього покладений обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів та здійснення заходів з виконання держаних програм соціального захисту населення.

Керуючись Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту», рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.07 року № 6-рп, та від 22.05.2008 року № 10-рп, ст.ст. 9, 10, 11, 69, 158-163, 186 Кодексу Адміністративного Судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної у м. Донецьку ради про зобов'язання здійснити певні дії - задовольнити.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної в м. Донецьку Ради здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплатити за рахунок коштів Державного бюджету України щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у відповідності зі ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту», виходячи з розміру вісім мінімальних пенсій за віком, що розраховуються залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб за 2011 рік, з урахуванням проведених виплат.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Калінінський районний суд міста Донецька протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду. Якщо постанову суду було постановлено у письмовому провадженні, чи без виклику особи, яка її оскаржує, або в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду.

Суддя Токарєва Н.М.

08.01.2014