Ухвала

іменем україни

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Шилової Т.С.,

суддів: Зубара В.В., Єленіної Ж.М.,

з участю прокурора Опанасюка О.В.,

захисника ОСОБА_1

розглянула в судовому засіданні 29 жовтня 2013 року в м. Києві кримінальну справу відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Горохівського районного суду Волинської області від 27 квітня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 09 жовтня 2012 року.

Вироком Горохівського районного суду Волинської області від 27 квітня 2012 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, раніше судимий

26 листопада 2007 року вироком Горохівського районного суду за ч. 2 ст. 296 КК України до 1 року позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,-

засуджений за:

· ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

· ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за вказаним вироком, частково приєднано невідбуте покарання, призначене за вироком Горохівського районного суду від 24.09.2007 року, і за сукупністю вироків ОСОБА_2 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 2 місяці.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, раніше не судимий, -

засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_3 звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, з покладенням на нього відповідних обов'язків.

Вирок вирішено питання щодо цивільного позову, стягнення судових витрат та про речові докази.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнані винними та засуджені за те, що 24 липня 2008 року о 21 год. 30 хв., за попередньою змовою між собою, із території бурякопункту, яка охороняється, в смт Мар'янівка Горохівського району, таємно викрали належне ВАТ «Горохівський цукровий завод» майно на загальну суму 980 гривень.

Крім того, 08 березня 2010 року, о 21 год. ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в смт Мар'янівка Горохівського району, під час суперечки умисно наніс три ножові поранення потерпілому ОСОБА_5, спричинивши останньому тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя в момент заподіяння.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 09 жовтня 2012 року зазначений вирок суду відносно ОСОБА_2 змінено. Виключено кваліфікуючу ознаку крадіжки як таку, що поєднана з проникненням в інше приміщення, перекваліфіковано дії ОСОБА_2 з ч.3 ст.185 на ч.2 ст.185 КК України і за цим законом призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1рік. За ч.1 ст.121 КК України ОСОБА_2 залишено призначене судом покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_2 6 років позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Горохівського районного суду від 26.11.2007 року і остаточно призначено ОСОБА_2 покарання 6 років 1 місяць позбавлення волі.

Цей же вирок щодо ОСОБА_3 змінено в порядку ст. 365 КПК України. Виключено кваліфікуючу ознаку крадіжки як таку, що поєднана з проникненням в інше приміщення, перекваліфіковано дії ОСОБА_3 з ч.3 ст.185 на ч.2 ст.185 КК України і за цим законом призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1рік.

На підставі ст. ст.75, 76 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік, з покладенням на нього відповідних обов'язків.

У касаційній скарзі прокурор просить ухвалу апеляційного суду відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасувати, справу направити на новий апеляційний розгляд через неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочинів та особам засуджених. При цьому посилається на те, що апеляційним судом безпідставно виключено кваліфікуючу ознаку - проникнення в інше приміщення, та перекваліфіковано дії засуджених з ч. 3 на ч. 2 ст. 185 КК, що призвело до призначення покарання, яке не відповідає тяжкості злочину внаслідок м'якості.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 просить судові рішення скасувати через істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, неповноту судового слідства, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. При цьому посилається на те, що судом апеляційної інстанції належним чином не перевірено доводи його апеляції, що обвинувачення, пред'явлене ОСОБА_2 за ст. 185 та за ст. 121 КК України є неконкретним і не ґрунтується на належних і допустимих доказах, що судами залишено поза увагою наявність обставин, які пом'якшують покарання.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора і заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника, захисника ОСОБА_1, який підтримав свою касаційну скаргу і просив залишити без задоволення касаційну скаргу прокурора, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 398 КПК України 1960 року в суді касаційної інстанції підставами для скасування або зміни вироку, ухвали, постанови є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Вирішення питань, зазначених у касаційних скаргах, щодо відповідності висновків, які викладені у постановлених по справі судових рішеннях, фактичним обставинам справи, а також неповноти та однобічності досудового та судового слідства до повноважень касаційного суду не віднесено.

Згідно з положеннями ст. 367 КПК України 1960 року перегляд справ з підстав однобічності або неповноти дізнання, досудового чи судового слідства, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи віднесено до компетенції апеляційного суду.

Суд першої інстанції, перевіривши матеріали справи та дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, визнав ОСОБА_2 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 та ч. 1 ст. 121 КК України, та ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Не погоджуючись з вироком суду, захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 подав апеляцію, в якій просив вирок суду змінити: за ч. 3 ст. 185 КК України - виправдати за відсутністю в діях засудженого складу злочину, а також перекваліфікувати його дії з ч. 1 ст. 121 КК України на ст. 124 КК України, при цьому захисник наводив доводи, які у тому числі аналогічні доводам його касаційної скарги.

Апеляційний суд в межах повноважень та в порядку, визначеному ч. 1 ст. 365 КПК України 1960 року, розглянувши у повному обсязі доводи апеляції захисника, визнав ці доводи частково обґрунтованими та змінив вирок відносно ОСОБА_2 і, в порядку ч. 2 ст. 365 КПК України 1960 року, відносно ОСОБА_3, перекваліфікувавши їх дії з ч. 3 на ч. 2 ст. 185 КК України у зв'язку з відсутністю в їх діях такої кваліфікуючої ознаки злочину як проникнення, та призначив їм за цим законом відповідне покарання.

Висновки апеляційного суду належним чином мотивовані. Вважати ці висновки необґрунтованими чи сумнівними підстав немає.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону або неправильного застосування кримінального закону при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, судом касаційної інстанції не виявлено.

Доводи касаційних скарг прокурора та захисника щодо незаконності судових рішень є безпідставними.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, п. п. 11, 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційні скарги прокурора та захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Горохівського районного суду Волинської області від 27 квітня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 09 жовтня 2012 року відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - без зміни.

Судді:

Зубар В.В. Шилова Т.С. Єленіна Ж.М.