Судове рішення #34675809


СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2013 року Справа № 901/2930/13



Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сікорської Н.І.,

суддів Градової О.Г.,

Котлярової О.Л.,


за участю представників сторін:

прокурора, Місюра Олексій Миколайович, на підставі посвідчення №023536 від 11.12.2013р. ( прокурор відділу прокуратури м. Севастополя)

позивача, (відповідача за зустрічним позовом) Воробйова Лілія Олександрівна, на підставі довіреності №23 від 30.07.2013р. ( товариство з обмеженою відповідальністю "СГС ПЛЮС")

позивача, (відповідача за зустрічним позовом) Дегтярьов Юрій Олександрович , на підставі довіреності №30 від 20.08.2013р.( товариство з обмеженою відповідальністю "СГС ПЛЮС")

відповідача (позивача за зустрічним позовом): Коновалова Олена Юріївна, на підставі довіреності №21 від 01.04.2013р. (Держаного підприємства "Кримські генеруючи системи")

відповідача, не з'явився, Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономної Республіці Крим та м. Севастополі;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Варданян Армен Артушович, на підставі довіреності №01/17.005б від 16.01.2013р.( Міністерство енергетики та вугільної промисловості України)

розглянувши апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "СГС плюс", "Державного підприємства "Кримські генеруючи системи", Міністерство енергетики та вугільної промисловості України на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Потопальський С.С.) від 10 грудня 2013 року у справі № 901/2930/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СГС ПЛЮС"

до відповідачів:

1 Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономної Республіці Крим та м. Севастополі;

2 Державного підприємства "Кримські генеруючи системи"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України

про спонукання до виконання певних дій

за зустрічним позовом Державного підприємства "Кримські генеруючи системи"

до відповідачів:

1 Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономної Республіці Крим та м. Севастополі;

2 Товариства з обмеженою відповідальністю "СГС ПЛЮС"

про розірвання договору оренди

ВСТАНОВИВ:


03.09.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю "СГС ПЛЮС" (далі - ТОВ "СГС ПЛЮС") звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономної Республіці Крим та м. Севастополі та Держаного підприємства "Кримські генеруючи системи" (далі ДП «КГС»), в якому просить суд зобов'язати відповідачів укласти з позивачем договір про внесення змін до договору оренди №121 цілісного майнового комплексу структурного підрозділу ДП "КГС" "Севастопольська ТЕЦ" від 01.01.2004, який укладено між ТОВ "СГС ПЛЮС" та ДП "КГС " в редакції позивача. Крім того, позивач просить суд встановити, що договір оренди №121 цілісного майнового комплексу структурного підрозділу ДП "КГС " "Севастопольська ТЕЦ" від 01.01.2004, який укладено між ТОВ "СГС ПЛЮС" та ДП "КГС " вважається зміненим з дня подання до господарського суду цієї позовної заяви. ( т.1 а.с. 3-10)

Відповідач, ДП "КГС " позов не визнав, 16.09.2013 р. звернувся до суду із зустрічним позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономної Республіці Крим та м. Севастополі та ТОВ "СГС ПЛЮС" про розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу відокремленого структурного підрозділу ДП "КГС" «Севастопольська ТЕЦ» №121 від 01.01.2004, укладеного між ДП "КГС " та ТОВ "СГС ПЛЮС". (т. 1 а.с. 65-69)

Ухвалою господарського суду АРК від 17.09.2013 зустрічний позов прийнятий до розгляду та об'єднаний зі справою №901/2930/13.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.10.2013 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.

04.11.2013 ТОВ "СГС ПЛЮС" змінені підстави позову з посиланням на статтю 652 Цивільного кодексу України, в якій позивач просив п.10.1 Договору про внесення змін до договору оренди № 121 від 01.01.2004, викласти в наступній редакції: " 10.1. Цей договір укладено строком на десять років, що діє з 01 січня 2004 року до 01 серпня 2005 року та з 01 січня 2008 року до 01 червня 2016 року (включно)" (т.1 а.с. 143-149).

11.11.2013 позивачем надано заяву про доповнення позовних вимог (т.1, а.с.201-203), в якій позивач просить:

"Внести з 03.09.2013р, (з дня подання до господарського суду первісної позовної заяви ТОВ "СГС ПЛЮС") наступні зміни до договору оренди №121 цілісного майнового комплексу структурного підрозділу ДП «КГС " "Севастопольська ТЕЦ" від 01.01.2004р., який укладено ТОВ "СГС ПЛЮС" та ДП "КГС ":

"В преамбулі договору оренди №121 цілісного майнового комплексу структурного підрозділу ДП "КГС " "Севастопольська ТЕЦ" від 01.01.2004р. слова та цифри "ДП "КГС " (надалі - Орендодавець) в особі Керуючого санацією - Генерального директора Печникова Володимира Пилиповича, що діє на підставі Статуту, зареєстрованого розпорядженням Сімферопольського міського Голови №582-р від 21.06.2000 р та Ухвали Господарського Суду АРК від 21.01.2003 р." замінити на слова та цифри "Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (надалі - Орендодавець), в особі начальника регіонального відділення Сазонова Олександра Вікторовича, який діє на підставі Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 15.05.2012р. № 678";

"Пункт 10.1 договору оренди №121 цілісного майнового комплексу структурного підрозділу ДП "КГС " "Севастопольська ТЕЦ" від 01.01.2004р. викласти в наступній редакції: " 10.1. Цей Договір укладено строком на десять років, що діє з 01 січня 2004 року до 01 серпня 2005 року та з 01 січня 2008 року до 01 червня 2016 року (включно).";

"Пункт 10.9. договору оренди №121 цілісного майнового комплексу структурного підрозділу ДП "КГС "» Севастопольська ТЕЦ" від 01.01.2004р. виключити";

"Пункти 10.10. та 10.11. договору оренди №121 цілісного майнового комплексу структурного підрозділу Державного підприємства "КГС " "Севастопольська ТЕЦ" від 01.01.2004р. вважати пунктами 10.9. та 10.10. вказаного договору оренди відповідно";

"Розділ 11. договору оренди №121 цілісного майнового комплексу структурного підрозділу ДП "КГС " "Севастопольська ТЕЦ" від 01.01.2004р. викласти в наступній редакції:

" 11. Платіжні та поштові реквізити сторін:

Орендодавець:

Регіональне відділення

Фонду державного майна України

в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі

Україна, 99008, м. Севастополь, пл. Повсталих, буд. 6

п/р 31111092700002 в ГУ ДКСУ у Балаклавському районі м. Севастополя

ідентифікаційний код 20677058

Орендар:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СГС ПЛЮС"

Україна, 21001, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Фрунзе, буд. 1

п/р 26007010333750 у ПАТ "ВТБ БАНК" у м. Києві, МФО 321767

ідентифікаційний код 32294088".

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.12.2013р. первісний позов задоволений частково. Внесені зміни до договору оренди №121 цілісного майнового комплексу структурного підрозділу ДП «КГС" "Севастопольська ТЕЦ" від 01.01.2004р., який укладено ТОВ "СГС ПЛЮС" та ДП "КГС ", а саме:

"В преамбулі договору оренди №121 цілісного майнового комплексу структурного підрозділу ДП "КГС " "Севастопольська ТЕЦ" від 01.01.2004р. слова та цифри "ДП "КГС " (надалі - Орендодавець) в особі Керуючого санацією - Генерального директора Печникова Володимира Пилиповича, що діє на підставі Статуту, зареєстрованого розпорядженням Сімферопольського міського Голови №582-р від 21.06.2000 р та Ухвали Господарського Суду АРК від 21.01.2003 р." замінити на слова та цифри "Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (надалі - Орендодавець), в особі начальника регіонального відділення Сазонова Олександра Вікторовича, який діє на підставі Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 15.05.2012р. № 678";

"Пункт 10.1 договору оренди №121 цілісного майнового комплексу структурного підрозділу ДП "КГС " "Севастопольська ТЕЦ" від 01.01.2004р. викласти в наступній редакції: " 10.1. Цей Договір укладено строком на десять років, що діє з 01 січня 2004 року до 01 серпня 2005 року та з 01 січня 2008 року до 01 червня 2016 року (включно).";

"Пункт 10.9. договору оренди №121 цілісного майнового комплексу структурного підрозділу ДП "КГС " «Севастопольська ТЕЦ" від 01.01.2004р. виключити";

"Пункти 10.10. та 10.11. договору оренди №121 цілісного майнового комплексу структурного підрозділу ДП "КГС " "Севастопольська ТЕЦ" від 01.01.2004р. вважати пунктами 10.9. та 10.10. вказаного договору оренди відповідно";

"Розділ 11. договору оренди №121 цілісного майнового комплексу структурного

підрозділу ДП "КГС " "Севастопольська ТЕЦ" від 01.01.2004р. викласти в наступній редакції:

" 11. Платіжні та поштові реквізити сторін:

Орендодавець:

Регіональне відділення

Фонду державного майна України

в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі

Україна, 99008, м. Севастополь, пл. Повсталих, буд. 6

п/р 31111092700002 в ГУ ДКСУ у Балаклавському районі м. Севастополя

ідентифікаційний код 20677058

Орендар:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СГС ПЛЮС"

Україна, 21001, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Фрунзе, буд. 1

п/р 26007010333750 у ПАТ "ВТБ БАНК" у м. Києві, МФО 321767

ідентифікаційний код 3 2294088".

код 32294088".

В інший частині первісного позову відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 20.12.2013р. ТОВ «СГС ПЛЮС» звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції змінити, а саме внести зміни з 03.09.2013 року до договору оренди в редакції позивача за первісним позовом, зобов'язати регіональне відділення Фонду державного майна України в АРК та м. Севастополі та ДП «КГС» укласти з ТОВ «СГС ПЛЮС» договір про внесення змін до договору оренди №121 цілісного майнового комплексу структурного підрозділу ДП «КГС» Севастопольська ТЕЦ» від 01.01.2004р. в редакції запропонованої позивачем за первісним позовом. Крім того, ТОВ «СГС ПЛЮС» просить встановити, що договір оренди №121 цілісного майнового комплексу, укладений між сторонами, вважається зміненим з 09 вересня 2013року.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема, господарський суд АРК не взяв до уваги, що ТОВ «СГС ПЛЮС», з урахуванням клопотання від 08.11.2013р. №2760, просило суд внести відповідні зміни до Договору оренди з 03.09.2013р., тобто з дня подання ТОВ «СГС ПЛЮС» до господарського суду первісної позовної заяви. Заявник апеляційної скарги вважає, що до спірних правовідносин слід застосувати положення частини 5 статті 188 Господарського кодексу України, якою передбачена можливість встановлення судом у своєму рішенні строку набрання чинності відповідних змін до договору. Також заявник апеляційної скарги вважає, що позовні вимоги про зобов'язання відповідачів укласти з ТОВ «СГС ПЛЮС» договір про внесення змін до Договору оренди в редакції ТОВ «СГС ПЛЮС» узгоджуються з приписами пунктів 5 та 10 частини другої статті 20 ГК України, якими передбачені такі способи захисту цивільних прав та інтересів, як примусове виконання обов'язку в натурі та зміна правовідносин.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 23.12.2013р. ДП „КГС" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ „СГС ПЛЮС" в задоволенні позовних вимог, зустрічний позов ДП „КГС " задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, прийняте з неправильним з'ясуванням обставин, що мають значення по справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, заявник апеляційної скарги зазначив, що заява ТОВ «СГС ПЛЮС» про зміну підстав позову від 04.11.2013р. фактично є доповненням позову новими підставами (істотна зміна обставин) та предметом (збільшення строку оренди до 01.06.2016р.), а тому ухвала господарського суду від 10.11.2013р. про прийняття заяви про зміну підстав позову, якою одночасно змінений предмет позову, без сплати судового збору, прийнята з порушенням ч.4 ст. 22 ГПК.

Висновок суду першої інстанції щодо внесення змін до договору оренди в частині зміни орендодавця не відповідає вимогам ст. 512 ЦК України, якою наведений вичерпаний перелік підстав заміни кредитора у зобов'язанні. Висновок суду про порушення переважного права орендаря на переукладення договору на новий термін є хибним і таким, що не ґрунтується на законі. Зокрема, заявник апеляційної скарги зазначив, що для реалізації права орендаря на переукладення договору оренди необхідно рішення власника (Міністерства енергетики та вугільної промисловості), а не орендаря. Переукладення договору є процедурою укладення нового договору, в якому буде визначений орендодавець відповідно до чинного законодавства. З питання переукладення договору оренди №121 від 01.01.2004р. на новий термін ТОВ «СГС ПЛЮС» було повідомлено листом №03/12-5186 від 27.09.2013р., в якому Міністерство енергетики та вугільної промисловості повідомило про те, що термін дії договору оренди ЦМК Севастопольської ТЕЦ продовжуватися не буде. Однак судом першої інстанції не було надано належної оцінки зазначеним доказам, та не наведено у судовому рішенні доводів, за якими вони були відхилені.

Задовольняючі позовні вимоги в частині продовження терміну дії договору до 01.06.2016р. на підставі ст. 652 ЦК України, судом не встановлена, а позивачем не доведена одночасна наявність умов для застосування зазначеної статті.

Також, ДП „КГС" вважає незаконним та необґрунтованим рішення господарського суду щодо відмови у задоволенні зустрічного позову. Зокрема зазначає, що оскаржуване рішення не містить висновку про встановлені обставини, а також висновку суду щодо наведених сторонами доказів, не зазначена норма права, якою суд керувався при прийнятті рішення щодо вирішення позовних вимог про порушення орендарем порядку внесення змін до складу, реконструкції, технічного переозброєння та поліпшення орендованого майна. Висновок суду про відсутність порушень орендарем зобов'язань по договору страхування орендованого майна не відповідає встановленим обставинам та вимогам закону, оскільки судом першої інстанції не були прийняти до уваги надані докази щодо неповного страхування орендованого майна. Висновки суду про те, що невнесення орендарем орендної плати може бути підставою для дострокового розірвання договору оренди, лише за умови, що орендар не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд у повному обсязі ( стаття 782 ЦК України), не відповідають вимогам ст. 26 Закону України « Про оренду державного та комунального майна», ст. 651 ЦК України та ст.ст.188,291 ГК України. Заявник апеляційної скарги вважає, що істотне порушення орендарем умов договору оренди майна, як систематичне, несвоєчасне та не в повному обсязі внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку, а міркування суду про те, що внесення орендної плати з порушенням строку, зазначеного в договорі не є підставою для його розірвання в контексті норми ст. 782 ЦК України є хибним та ґрунтується на помилковому застосуванні норм матеріального права. Висновок суду про відсутність порушення відповідачем умов п. 5.5 договору оренди щодо обов'язкового виконання орендарем заходів, передбачених планом санації, не ґрунтується на вимогах Закону України «Про встановлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суперечить плану санації та умовам договору оренди.

Крім того, з рішенням суду першої інстанції не погодилось й Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, яке 23.12.2013 року звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким зустрічні позовні вимоги ДП „КГС " задовольнити.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, які мають важливе значення для розгляду справи.

Так, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України вважає, що відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" завчасно листом № 03/12-5186 від 27.09.2013 року попередило ТОВ "СГС ПЛЮС" про те, що термін дії договору оренди ЦМК Севастопольська ТЕЦ від 01.01.2004 року № 121 продовжуватися не буде.

Щодо зміни в договорі орендодавця, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України вважає, що з цього приводу Вищий господарський суд України у справі № 2-6/11129-2004 рік визначив про те, що ДП "КГС" має право бути орендодавцем свого структурного підрозділу, що згідно зі ст.. 35 ГПК України є обов'язковим при розгляді цієї справи.

Міністерство енергетики та вугільної промисловості України вважає, що не існує такого способу захисту порушеного права, яке вимагає ТОВ "СГС ПЛЮС" у своєму позові та доповненнях до нього, у зв'язку з чим у позові необхідно відмовити у повному обсязі, а суд першої інстанції при розгляді справи вийшов за межі своєї компетенції та прийняв рішення про внесення змін до договору оренди.

Також, позивач у заяві про зміну підстав позову фактично доповнив свої вимоги новими підставами та предметом, що в свою чергу є неприпустимим, та свідчить про порушення судом першої інстанції вимог процесуального права під час прийняття ухвали про прийняття заяви про зміну підстав позову.

Під час вирішення зустрічного позову, судом першої інстанції в порушення норм матеріального права не були застосовані ст.ст. 651,783 ЦК України.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.12.2013р. апеляційна скарга ТОВ «СГС ПЛЮС» прийнята до провадження суду апеляційної інстанції у складі судової колегії: Проценко О.І., Воронцова Н.В., Котлярова О.Л., розгляд справи призначений на 24.12.2013 р.

24.12.2013 р. за розпорядженням в.о. секретаря судової палати, у зв'язку з хворобою суддя Проценко О.І. та суддя Воронцова Н.В., замінені на суддів Сікорську Н.І. та Градову О.Г.. Головуючим суддею по справі №901/2930/13 призначена суддя Сікорська Н.І.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.12.2013р. розгляд справи відкладений на 30.12.2013р., у зв'язку з оскарженням рішення суду першої інстанції іншою стороною та третьою особою.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.12.2013р. апеляційна скарга ДП "КГС " прийнята до провадження Севастопольського апеляційного господарського суду, та об'єднана для сумісного провадження з раніше поданої та прийнятою апеляційної скаргою ТОВ «СГС ПЛЮС» та призначена до розгляду на 30.12.2013 року.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.12.2013р. апеляційна скарга Міністерства енергетики та вугільної промисловості прийнята до провадження Севастопольського апеляційного господарського суду, та об'єднана для сумісного провадження з раніше поданими та прийнятими апеляційними скаргами ТОВ «СГС ПЛЮС» та ДП "КГС " та призначена до розгляду на 30.12.2013 року.

В судове засідання 30.12.2013 року з'явились представники ТОВ "СГС ПЛЮС", який надав відзиви на апеляційні скарги та підтримав доводи своєї апеляційної скарги та заперечував проти доводів апеляційних скарг ДП "КГС" та Міністерства енергетики та вугільної промисловості України. Представники ДП "КГС" та Міністерства енергетики та вугільної промисловості України підтримали свої апеляційні скарги та заперечували проти апеляційної скарги ТОВ "СГС ПЛЮС".

Прокурор, який вступив до участі у розгляді справи на стадії апеляційного провадження, на стороні ДП "КГС", підтримав скаргу зазначеного державного підприємства та міністерства, й заперечував проти скарги ТОВ "СГС ПЛЮС". Разом з тим, просив відкласти розгляд справи для ретельної підготовки до участі у справі.

Розглянувши заявлене клопотання, вислухавши думку учасників розгляду справи, колегія суддів вважає його необґрунтованим, оскільки як убачається з матеріалів справи, прокурор з метою вступу до участі у справі був ознайомлений з матеріалами справи напередодні судового засідання, а саме 27.12.2013 року, у зв'язку з чим було достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи.

Представник Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополь надіслав до суду клопотання, в якому просив розглянути справу без участі його представника.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника сторони, який не з'явився до судового засідання, оскільки останній був повідомлений про час та місце розгляду справи, надав заяву з проханням розглянути справу у його відсутності.

Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ "СГС ПЛЮС" (орендар) та ДП "КГС " (орендодавець) був укладений договір оренди №121 цілісного майнового комплексу структурного підрозділу ДП "КГС " "Севастопольська ТЕЦ" від 01.01.2004р. (надалі - Договір оренди), що був погоджений Фондом державного майна України 16 грудня 2003 року ( т. 1 а.с. 42-46).

Передача в оренду майна за спірним договором відбувалась відповідно до плану санації орендодавця, затвердженого ухвалою господарського суду АРК від 14.07.2003р. (справа №2-6/2623-2003), при наявності згоди на це Фонду державного майна України, Міністерства палива та енергетики України (лист від 02.09.2003р. №05/12-1928), за рішенням Антимонопольного комітету України від 28.11.2003р. №104-р.

За умовами договору, предметом оренди є державне майно - цілісний майновий комплекс структурного підрозділу ДП "КГС " "Севастопольська ТЕЦ", що розташований за адресою: 99704, Україна, м. Севастополь, вул. Ангарська, 10 (надалі - ЦМК).

Факт передачі ЦМК в оренду підтверджується актом приймання-передачі в оренду ЦМК (т. 1 а.с 47).

Пунктом 10.1 Договору оренди, визначено, що договір укладений строком на десять років та він діє з 01.01.2004р. до 01.01.2014р. включно.

Як вбачається з листів від 08.07.2013р. № 1789 та від 07.08.2013р. № 2032 TOB"СГС ПЛЮС", у зв'язку зі зміною законодавства щодо осіб, які можуть виступати орендодавцями державного майна, зверталось до Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі (надалі РВ ФДМУ АР Крим та м. Севастополі) з пропозицією виступити орендодавцем у Договорі оренди, замінивши сторону у зобов'язанні, а саме: замінити орендодавця у Договорі оренди - ДП "Кримські генеруючі системи" на РВ ФДМУ АР Крим та м. Севастополі, шляхом підписання Договору про зміни до Договору оренди .( т. 1 а.с. 48-49)

У відповідь на зазначене звернення Позивача, РВ ФДМУ АР Крим та м.Севастополі листом від 23.07.2013р. №11-05-02708 повідомило TOB "СГС ПЛЮС", що не заперечує проти приведення Договору оренди відповідно до чинного законодавства, у тому числі у частині, що стосується заміни неналежного на теперішній час орендодавця, та запропонувало звернутись до ДП "Кримські генеруючі системи" за отриманням погодження на внесення змін до Договору оренди, в частині, що стосується заміни орендодавця з ДП "Кримські генеруючі системи" на РВ ФДМУ в АР Крим та м.Севастополі . ( т. 1 а.с. 50)

Листом від 29.07.2013р. №1921 TOB "СГС ПЛЮС" також звернулось до ДП"КГС " з відповідним листом про внесення змін до Договору оренди, в частині, що стосується заміни орендодавця - ДП "КГС " на РВ ФДМУ в АР Крим та м. Севастополі та запропонувало підписати відповідний Договір про внесення змін до Договору оренди . ( т. 1 а.с. 51-52)

У відповідь на зазначене звернення позивача, ДП „КГС" листом від 15.08.2013р. №910 повідомило TOB "СГС ПЛЮС", про те, що для вирішення питання щодо внесення змін до договору оренди необхідно звернутись до Господарського суду АРК в межах справи про банкрутство у встановленому чинним законодавством порядку та внести його на розгляд комітету кредитору за участю всіх сторін по справі. ( т. 1 а.с. 53-54).

Враховуючи те, що на час звернення з позовною заявою до суду відповідачі договір про внесення змін до Договору оренди в частині, що стосується приведення договору відповідно до ст. 287 Господарського кодексу України, ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та заміни орендодавця - з ДП "КГС " на РВ ФДМУ в АР Крим та м. Севастополі, не підписали, позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідачів укласти додаткову угоду та внести відповідні зміни до договору. Враховуючи таку істотну зміну обставин як переривання Договору оренди на підставі судових рішень у справі №2-6/11129-2004, позивач просить внести зміни до договору, подовживши строк дії Договору оренди на два роки та п'ять місяців (тобто на строк, протягом якого TOB "СГС ПЛЮС" не користувалося ЦМК).

Крім того, ТОВ «СГС ПЛЮС» вважає, що на сьогоднішній день ДП "КГС" (орендодавець щодо ЦМК згідно Договору оренди) не наділено правами та обов'язками орендодавця державного майна - цілісних майнових комплексів, чим порушується переважне право TOB "СГС ПЛЮС" на продовження терміну дії Договору оренди. Так, зокрема, TOB "СГС ПЛЮС" не має можливості розпочати передбачену законодавством процедуру переукладення договору оренди на новий термін.

ДП «КГС», обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, в якості підстави для розірвання договору оренди посилається на невиконання ТОВ «СГС ПЛЮС» умов Договору оренди, а саме: не укладення орендарем договорів страхування щодо всього орендованого майна; не виконання заходів, передбачених планом санації; порушення строків оплати орендної плати; здійснення невід'ємних поліпшень без дозволу орендодавця.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ «СГС ПЛЮС» дійшов висновку про порушення прав позивача, які полягають у не підписанні відповідачами у двадцятиденний строк, що визначений ст.ст. 181 та 188 ГК України, відповідного Договору про внесення змін до Договору оренди, а також не здійсненні необхідних дій щодо заміни орендодавця у Договорі оренди - з ДП "КГС " на РВ ФДМУ АР Крим та м. Севастополі. Також господарський суд дійшов висновку про порушення переважного права TOB "СГС ПЛЮС" на продовження терміну дії Договору оренди. Відмовляючи у задоволення позову в частині внесення змін до договору оренди з 03.09.2013 (з дня подання до господарського суду первісної позовної заяви), суд першої інстанції посилався на невідповідність цієї вимоги приписам ч. 3 ст. 653 ЦК України. Також суд зазначив, що позивачем обраний неналежний спосіб захисту порушених прав щодо зобов'язання відповідачів укласти договір про внесення змін до договору оренди №121.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність порушення ТОВ «СГС ПЛЮС» умов договору оренди та передбачених законом підстав для його розірвання.

Як вбачається з матеріалів справи спірні відносини між сторонами за первісним позовом виникли у зв'язку з недосягненням згоди щодо зміни умов договору оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу ДП «КГС» «Севастопольська ТЕЦ» №121 від 01.01.2004р.

Організаційні відносини, які пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності регулюється Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно зі ст. ст. 2, 3 названого Закону, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 188 ГК України передбачений порядок зміни господарських договорів, згідно з яким сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона, яка одержала таку пропозицію у двадцятиденний строк повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк, заінтересована сторона має право передати спір на розгляд суду.

Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 181 ГК України, сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Як вже було зазначено, ТОВ «СГС ПЛЮС» 08.07.2013р. та 07.08.2013р. зверталось до відповідачів з листами про внесення змін до договору оренди в частині, що стосується заміни орендодавця - ДП «КГС» на РВ ФДМУ в АРК та м. Севастополі, та запропонувало підписати відповідний договір про внесення змін до договору оренди.

Проте, у двадцятиденний строк, що встановлений у ч. 3 і 4 ст. 181 ГПК України, ТОВ «СГС ПЛЮС» не одержало від відповідачів відповіді на пропозицію щодо укладення Договору про внесення змін до договору оренди.

У зв'язку з цим, ТОВ «СГС ПЛЮС» вважає, що відповідачі своєю бездіяльністю порушують права позивача як орендаря відповідного державного майна.

Правовідносини щодо осіб, які можуть виступати орендодавцями державного та комунального майна врегульовані статтею 287 Господарського кодексу України та статтею 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ст. 287 ГК України, який набрав чинності 01.01.2004р., орендодавцями щодо державного та комунального майна є Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю; державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна загальна площа якого не перевищує 200 кв.м на одне підприємство, установу, організацію.

З прийняттям Господарського кодексу України, а також внесенням змін до статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендодавцями цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів може виступати виключно Фонд державного майна України та його регіональні відділення.

Отже, на сьогоднішній день ГК України та Закон України « Про оренду державного та комунального майна» не передбачають для державних підприємств права бути орендодавцями державного майна - цілісних майнових комплексів, а отже не наділяють державні підприємства правами та обов'язками орендодавця державного майна - цілісних майнових комплексів.

Відповідно до п. 4 розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України, останній застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями. Що ж стосується господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, то зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Оскільки правовідносини з приводу оренди ЦМК, що виникли до набрання чинності Господарським кодексом України, продовжують існувати після набрання ним чинності, то до таких правовідносин повинні застосовуватися відповідні норми Господарського кодексу України, згідно яких, зокрема, повноваження орендодавця ЦМК належать саме Фонду державного майна України, його регіональним відділенням.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про Фонд державного майна України", ФДМУ здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі. Регіональні відділення та представництва діють на підставі положень, що затверджуються Головою ФДМУ.

Відповідно до пп. 3, 4.4 та 4.5 Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, що затверджене наказом ФДМУ від 02.10.2012 року №3607, завданням регіонального відділення є реалізація повноважень ФДМУ, зокрема державної політики у сфері оренди, використання та відчуження державного майна. Основними завданнями регіонального відділення є, зокрема, здійснення повноважень орендодавця державного майна, передача державного майна в оренду та користування.

Пунктом 5.3 Положення визначено, що регіональне відділення у сфері оренди державного майна, зокрема: виступає орендодавцем цілісних (єдиних) майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів; здійснює інші функції в сфері орендних відносин за дорученням Фонду.

Пунктом 2 наказу Фонду державного майна України від 28.02.2007р. № 38-р "Про орган приватизації в Автономній Республіці Крим" регіональному відділенню Фонду в АР Крим та м. Севастополі надані повноваження по здійсненню політики у сфері управління, приватизації та оренди майна, що знаходиться на території Автономної Республіки Крим та належить до державної власності.

Керуючись відповідними положеннями Господарського кодексу України, а саме ст.287 та п. 4 розділу IX Прикінцевих положень ГК України, а також чинною редакцією ст.5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" з метою приведення Договору оренди у відповідність до вимог чинного законодавства ТOB "СГС ПЛЮС" листом від 08.07.2013р. № 1789 звернулось до Регіонального відділення ФДМУ АР Крим та м.Севастополі з проханням виступити орендодавцем у Договорі оренди, замінивши сторону у зобов'язанні, а саме: замінити орендодавця у Договорі оренди - з ДП "Кримські генеруючі системи" на РВ ФДМУ АР Крим та м. Севастополі, шляхом підписання додаткового договору про зміни до Договору оренди.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що РВ ФДМУ в АР Крим та м. Севастополі у спірних правовідносинах повинно виступати безпосереднім орендодавцем ЦМК. Окремого доручення ФДМУ на адресу регіонального відділення на здійснення повноважень орендодавця ЦМК чинним законодавством не вимагається.

Доводи апеляційної скарги ДП «КГС» та Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про відсутність передбачених законом підстав для продовження дії договору оренди колегія суддів вважає безпідставними враховуючи наступне.

На обґрунтування своїх доводів заявники посилались на приписи частини 3 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» яка передбачає, що після закінчення терміну дії договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі, якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, від повинен письмово повідомити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Як вбачається з матеріалів справи, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України виконує функції власника майна та наділене правом управляти Севастопольською ТЕЦ. (лист Фонду Державного майна України №10-16-9791 від 01.08.2013р.)

23.07.2013р. та 29.07.2013р. ТОВ «СГС ПЛЮС» та засновник орендаря -ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» звернулись до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України з питання переукладення договору оренди № 121 на новий термін. Для вирішення питання надання орендарю права на продовження терміну дії договору оренди, Міністерством було прийняте рішення щодо збору та аналізу відповідних матеріалів від орендаря та орендодавця.

Як стверджує Міністерство енергетики та вугільної промисловості України після вивчення наданих орендарем та орендодавцем матеріалів щодо виконання прав орендаря відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» на запит ТОВ «СГС ПЛЮС» та ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» Міністерство енергетики та вугільної промисловості України завчасно, листом № 03/12-5186 від 27.09.2013р. повідомило ТОВ «СГС ПЛЮС» про те, що термін дії договору оренди ЦМК «Севастопольська ТЕЦ» від 01.01.2004р. № 121 продовжуватися не буде. ( т. 4 а.с. 89 )

Однак судова колегія не може прийняти вказаний лист, наданий до матеріалів справи ДП "КГС", як доказ отримання ТОВ "СГС ПЛЮС" повідомлення про відмову у продовженні спірного договору оренди в розумінні приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України, оскільки позивач заперечує отримання вказаного листа, а Міністерство не надало доказів отримання його позивачем, як то повідомлення про його вручення тощо.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обрання позивачем неналежного способу захисту порушених прав, враховуючи наступне.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Норми статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України розкривають зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Аналогія вказаної норми відтворена у статті 16 Цивільного кодексу України.

Вважаючи свої права порушеними, позивач зобов'язаний обрати спосіб захисту порушеного права, що відповідає вказаним нормам.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідачів укласти договір про внесення змін до договору оренди №121 суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем обраний неналежний спосіб захисту його порушених прав, як зобов'язання відповідача укласти договір про внесення змін.

Доводи апеляційної скарги Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в частині того, що суд першої інстанції вийшов за межи позовної заяви та вніс зміни до договору оренди, коли позивач вимагав зобов'язати укласти договір про внесення змін до договору оренди, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки резолютивна частина рішення відповідає як вимогам чинного законодавства, що стосується внесенню змін до чинним договорів, так Постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03. 2012 року.

Вирішуючи спір, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про продовження терміну дії договору до 01.06.2016р., оскільки переривання договору оренди на підставі судових рішень у справі №2-6/11129-2004 є істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні Договору оренди, та відповідає всім умовам, що зазначені у ч.2 ст. 652 ЦК України з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

- в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

- зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

- виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

- із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Пунктом 10.1 Договору оренди передбачено, що зазначений Договір оренди укладено строком на десять років та він діє з 01.01.2004р. до 01.01.2014р. включно.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду АР Крим від 24.11.2004р., яке було залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.04.2005р., у справі №2-6/11129-2004 в позові Фонду державного майна України про визнання Договору оренди недійсним було відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.07.2005р. у справі № 2-6/11129-2004 було прийняте нове рішення, яким судові рішення попередніх інстанції були скасовані, Договір оренди було визнано недійсним з 05.07.2005 року та зобов'язано TOB "СГС ПЛЮС" повернути ЦМК на користь ДП "Кримські генеруючі системи".

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання постанови Вищого господарського суду України від 05.07.2005р., відповідно до акта оцінки при поверненні майна, затвердженого заступником Міністра палива та енергетики Тітенком С.М., ЦМК до кінця липня 2005 року було повернуто на користь ДП "КГС ". При цьому, факт повернення ЦМК від TOB "СГС ПЛЮС" на користь ДП "КГС " підтверджується також ДП "КГС ", зокрема у його позовній заяві до господарського суду Вінницької області про стягнення збитків, так і Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 05.10.2005р. № 882 "Про анулювання ліцензії на виробництво електричної енергії, виданої TOB "СГС ПЛЮС"", та встановлений у рішенні господарського суду Вінницької області по справі №902/1208/139 від 24.10.2013р., в якій брали участь TOB "СГС ПЛЮС" та ДП"КГС " .

Вищий господарський суд України 20 грудня 2007 року розглянув заяву TOB "СГС ПЛЮС" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови ВГС України від 05.07.2005 року у тій же справі № 2-6/11129-2004 та прийняв нову постанову про скасування постанови від 05.07.2005р., якою Договір оренди було визнано недійсним. На підставі зазначеного вище судового рішення Вищий господарський суд України від 20.12.2007р., за актом приймання-передачі 01.01.2008р. ЦМК знову було передано від ДП "КГС " на користь TOB "СГС ПЛЮС".

Отже, на підставі вищевказаних судових рішень з 01 серпня 2005 року по 31 грудня 2007 року, тобто протягом 2 років та 5 місяців, дія Договору оренди переривалась та ЦМК не перебував в оренді у TOB "СГС ПЛЮС" (тобто TOB "СГС ПЛЮС" не користувалося ЦМК) з об'єктивних, незалежних від TOB "СГС ПЛЮС" обставин.

Відповідно до частини першої статті 631 Цивільного кодексу України (ЦК України), строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Договором оренди встановлено, що він укладений строком на десять років, тому висновок господарського суду про те, що TOB "СГС ПЛЮС", відповідно, має право реально володіти та фактично користуватися ЦМК протягом передбаченого Договором оренди строку, тобто протягом 10 (десяти) років. Оскільки TOB "СГС ПЛЮС" могло здійснювати свої права і виконати свої обов'язки відповідно до Договору оренди лише в період з 01 січня 2004 року до 01 серпня 2005 року та з 01 січня 2008 року до 01 січня 2014 року, то строк Договору оренди фактично закінчується 01.06.2016р., а не 01.01.2014р. (як зазначено у Договорі оренди).

Таким чином, визначення у пункті 10.1 Договору оренди дати 01.01.2014р., як терміну завершення дії Договору оренди, фактично призводить до того, що Договір оренди укладено строком не на десять років, як вказано у п. 10.1 Договору оренди, а строком на сім років та сім місяців.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з доводами первісної позовної заяви, що договір оренди підлягає продовженню до 01.06.2016р., а саме на два роки та п'ять місяців в порядку ст. 652 ЦК України шляхом внесення до нього відповідних змін.

Разом з тим, не можна погодитись з доводами ТОВ "СГС ПЛЮС", які містяться як в первісному позові, так й в апеляційній скарзі, щодо визначення дати, з якої необхідно вважати внесеними зміни, а саме з 03.09.2013 року, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в цій частині у задоволенні первісного позову, оскільки зазначені вище вимоги суперечать приписам ч. 3 ст. 653 ЦК України, якою визначено, що якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

При цьому посилання заявника апеляційної скарги на порушення судом першої інстанції норм матеріального права в частині не застосування до спірних правовідносин положення частини 5 статті 188 ГК України, якою на думку заявника передбачена можливість встановлення у судовому рішенні строку набрання чинності відповідних змін до Договору оренди є хибним.

Відповідно до ч.5 ст. 188 ГК України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Отже, судом, з урахуванням конкретних обставин справи, може бути встановлений момент у часі, з якого договір вважатиметься зміненим, тобто суд у рішенні може встановити іншу дату набрання чинності змін договору, ніж дата набрання чинності рішенням суду. Однак, вказана норма не є імперативною, а тому застосовується на розсуд суду.

Вирішуючи даний спір по суті вимог про внесення змін до договору, суд першої інстанції не встановив інший строк набрання чинності змін договору, а тому договір оренди в цій частині вважається зміненим з дня набрання чинності рішенням суду першої інстанції.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання ДП «КГС» та Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на порушення судом першої інстанції норм процесуального права враховуючи наступне.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

З наведеної норми випливає, що право позивача змінити предмет або підставу позову пов'язується з початком розгляду господарським судом справи по суті.

В пунктах 3.12, 3.15. постанови пленуму Вищого господарського суду України№18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання.

З матеріалів справи вбачається, що судові засідання 17.09.2013р., 03.10.2013р. були відкладені в порядку, встановленому ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Заяву про зміну підстав позову було подано до канцелярії господарського суду АРК 04.11.2013р. тобто до початку розгляду справи по суті.

Отже, виходячи зі змісту протоколу судового засідання та з огляду на положення абз. 5п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" колегія суддів вважає, що господарський суд не перейшов до розгляду позовних вимог (справи) по суті, що свідчить про дотримання судом першої інстанції норм процесуального права під час прийняття заява ТОВ «СГС ПЛЮС» про зміну підстав позову.

Щодо одночасної зміни підстав та предмету позову, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, 04.11.2013 року ТОВ "СГС ПЛЮС" подана заява про зміну підстави позову, а 11.11.2013 подана заява про доповнення позовної вимоги. ( а.с. 143 том 1)

Із зазначеної заяви та з матеріалів справи убачається, що на час її подання у провадженні Господарського суду АР Крим перебувала справа за позовом ТОВ "СГС ПЛЮС" до ДП "Кримські генеруючи системи" та Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі про внесення змін до договору оренди та за зустрічним позовом ДП "Кримські генеруючи системи" до ТОВ "СГС ПЛЮС" про розірвання договору оренди. Цією заявою ТОВ "СГС ПЛЮС" змінив підставу первісного позову, оскільки вважає необхідність внесення змін до Договору оренди не лише неналежністю орендодавця за договором, але й істотною зміною обставин, якими сторони керувались при укладенні Договору оренди.

В апеляційних скаргах ДП "КГС" та Міністерство енергетики та вугільної промисловості України стверджували, що фактично позивачі доповнили позовні вимоги, однак цей висновок є хибним та не відповідає обставинам справи й суперечить вимогам процесуального законодавства.

Так, відповідно до п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" ГПК України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Отже, як убачається з матеріалів справи позивачем за первісним позовом не було одночасно змінено предмет та підстави позову, а тому судом першої інстанції обґрунтовано прийти вказані заяви до розгляду.

Стосовно зустрічних позовних вимог ДП «КГС» про розірвання договору оренди колегія суддів зазначає наступне.

Предметом розгляду в даній справі є матеріально-правові вимоги позивача про розірвання договору оренди.

Отже, до предмету доказування входять встановлення обставин щодо наявності чи відсутності порушення ТОВ « СГС ПЛЮС» умов договору оренди №121 від 01.01.2004р.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, в якості підстави для розірвання договору оренди ДП «КГС» посилалось на невиконання TOB "СГС ПЛЮС" умов Договору оренди, а саме: неукладення орендарем договорів страхування щодо всього орендованого майна; не виконання заходів, передбачених планом санації; порушення строків оплати орендної плати; здійснення невід'ємних поліпшень без дозволу орендодавця. ДП "КГС" посилалось у позові на ст.. 783, ч. 2 ст. 651, 778, 773 ЦК України, ст.. 10, 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна",

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст.628 ЦК України).

Відповідно до п.5.6. Договору оренди, орендар зобов'язується протягом місяця після укладення Договору оренди застрахувати орендоване майно Підприємства на суму не меншу за його балансову вартість на користь Орендодавця, в порядку, визначеному чинним законодавством.

На виконання п.5.6. Договору оренди TOB "СГС ПЛЮС" застрахувало орендовані основні засоби, балансова вартість яких на момент укладення Договору оренди, складала 12616 тис. грн..

Виконання TOB "СГС ПЛЮС" передбаченого у п. 5.6 Договору оренди обов'язку стосовно страхування орендованого майна протягом місяця після укладення Договору оренди підтверджується як Актом перевірки Фондом державного майна України виконання умов Договору оренди від 17.06.2004р., так й численними договорами страхування за весь період дії спірного Договору оренди, копії яких містяться у матеріалах справи, які були досліджені судом як першої, так й апеляційної інстанції. Крім того, в Акті перевірки зазначено, що орендоване майно застраховане 23.01.2004р. (тобто протягом місяця після укладення Договору оренди) на користь ДП "КГС" на загальну страхову суму 12 616 000 грн., яка дорівнює балансовій вартості орендованого майна (тобто балансовій вартості орендованих основних засобів, що зазначена в п.5.6. Договору оренди). Отже, зобов'язання TOB "СГС ПЛЮС", передбачене в п. 5.6 Договору оренди, було виконане, що спростовує доводи зустрічної позовної заяви в цій частині.

Щодо доводів позивача за зустрічним позовом про невиконання умов договору по здійсненню заходів, передбачених планом санації суд першої інстанції зробив правильний висновок про їх необґрунтованість з огляду на наступне.

Спірний договір оренди був укладений на виконання плану санації ДП "Кримські генеруючі системи" за відсутності у останнього ресурсів для підтримки належної роботи "Севастопольської ТЕЦ".

У зустрічній позовній заяві помилково зазначається, що згідно п. 5.5 Договору оренди TOB "СГС ПЛЮС" зобов'язано виконувати заходи, передбачені планом санації орендодавця.

Пунктом 5.5 Договору оренди передбачено, що Орендар зобов'язаний брати участь у виконанні заходів, передбачених планом санації. Проте, як вбачається з матеріалів справи, будь-яких пропозицій чи ініціатив від орендодавця відносно участі TOB "СГС ПЛЮС" в заходах, передбачених Планом санації за весь строк дії Договору оренди не надходило.

При цьому, п. 5.5 Договору оренди не містить вказівки на конкретні заходи Плану санації, у виконанні яких TOB "СГС ПЛЮС" зобов'язано брати участь у відповідності до умов Договору оренди.

Стосовно положень Плану санації ДП "КГС", що викладені на сторінках 48, 53- 56, то слід зазначити, що в Плані санації ДП "КГС" зазначені лише плани, а не обов'язки інвесторів (орендарів) щодо здійснення заходів стосовно реконструкції та технічного переоснащення теплоелектроцентралей Криму протягом 2004-2005 років згідно відповідної програми, що є додатком 3 до Плану санації.

Окрім того, Посилання ДП "КГС" на план санації та на його положення є безпідставними, оскільки 29.04.2004р. ( після укладення Договору оренди) ухвалою господарського суду АР Крим по справі №2- 6/2623-2003 була затверджена мирова угода щодо розстрочення погашення кредиторської заборгованості ДП "КГС" строком на 49 років шляхом здійснення щорічних платежів усім кредиторам пропорційно розміру їх вимог.

В результаті затвердження господарським судом АР Крим зазначеної вище мирової угоди була припинена процедура санації (ст. 21 діючої на той час редакції Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), а отже була припинена і дія відповідного плану санації ДП "КГС".

Щодо доводів зустрічного позову про порушення орендарем строків оплати орендної плати, як підстави для розірвання договору посилаючись на ст.. 782 ЦК України, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, TOB "СГС ПЛЮС" не допускало прострочення з оплати орендної плати протягом трьох місяців підряд у повному обсязі, що підтверджується платіжними документами про сплату TOB "СГС ПЛЮС" у вказаний ДП "КГС" період орендної плати у розмірі 30% до Державного бюджету.

Відповідно до статті 782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. А відповідно до частини другої вказаної статті договір найму є розірваним з моменту отримання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Позивачем в ході розгляду справи не доведено обставин щодо вручення відповідачу повідомлення про відмову позивача від договору, а тому колегія суддів вважає помилковим посилання позивача на ст.. 782 ЦК України до спірних правовідносин та розірвання договору саме з цих підстав.

Щодо застосування статті 782 ЦК України, якою передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд, колегія суддів вважає варто зазначити, що визначена цією статтею можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.

Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстави для розірвання Договору оренди з посиланням на ст. 782 ЦК України відсутні.

Однак, позивач за зустрічним позовом в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норму матеріального права та вважає, що відповідно до ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст.. 651, 783 ЦК України та ст..ст. 188, 291 ГК України підлягає розірванню.

З такими доводами апеляційної скарги не може погодитись судова колегія.

Частиною 3 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно з частиною третьою статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Статтею 783 ЦК України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

При цьому повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Так, нормами частин 1 та 2 ст. 651 Цивільного кодексу України наведені наступні -загальні підстави та порядок розірвання цивільного договору: зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору .

Отже, за приписами норм вказаної статті для розірвання договору за рішенням суду однією із необхідних умов є істотне порушення цього договору, для підтвердження якого необхідно довести, що внаслідок такого порушення другій стороні договору було завдано шкоду та внаслідок цієї шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, до предмету доказування у судовій справі про розірвання договору входить не тільки доведення факту невиконання договору, але й встановлення судом істотності зазначених порушень договору, тобто наявності у зазначених порушень характеру таких, що значною мірою позбавили сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критерію, що встановлений абзацом другим вищенаведеної норми закону. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. Вина сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і взагалі для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч.2 ст. 651 ЦК України. Також критерієм істотного порушення закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів вважає, що позивач не довів факт того, що відповідачем були порушені істотні умови договору, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідач вносив орендну плату, однак в меншому розмірі, ніж передбачено договором, не доведений розмір шкоди, яку зазнав позивач.

Щодо правової позиції Верховного Суду України, рішення якого відповідно до ст.. 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковим у застосуванні та приведені судової практики у відповідність із зазначеними рішеннями Верховного Суду України, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд України у своєї постанові від 08.05.2012 року, у справі N 5021/966/2011 визначив, що істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку, однак у даній справі обставини інші, а саме, ТОВ "СГС ПЛЮС" вносив орендну плату, однак в меншому розмірі, ніж передбачено договором, при цьому вимог щодо стягнення заборгованості з орендної плати позивач за зустрічним позовом не висуває.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи позивача за зустрічним позовом про проведення поліпшень орендованого майна без дозволу орендодавця, оскільки останнім у зустрічній позовній заяві не надано доказів здійснення таких поліпшень.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку про відсутність підстав для розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу відокремленого структурного підрозділу ДП "Кримські генеруючі системи" Севастопольська ТЕЦ №121 від 01.01.2004р., укладеного між ДП "Кримські генеруючи системи" та TOB "СГС ПЛЮС" з підстав, які зазначені у позовній заяві.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційних скарг не спростували висновків, викладених в оскаржуваному рішенні господарського суду першої інстанції, а тому вимоги ДП «КГС» та Міністерства енергетики та вугільної промисловості про задоволення зустрічного позову не підлягають задоволенню.

Рішення господарського суду АРК підлягає залишенню без змін з огляду на дотримання судом норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:


Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "СГС ПЛЮС", Державного підприємства "Кримські генеруючи системи", Міністерства енергетики та вугільної промисловості України залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 грудня 2013 року у справі № 901/2930/13 без змін.


Головуючий суддя Н.І. Сікорська

Судді О.Г. Градова

О.Л. Котлярова





Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація