ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2013 року Справа № 5006/16/155/2012
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Капацин Н.В. - головуючого,
Бернацької Ж.О. - доповідача,
Кривди Д.С.,
розглянувши касаційну скаргу
Товариства з додатковою відповідальністю "БРЯНКІВСЬКИЙ ЗАВОД БУРОВОГО УСТАТКУВАННЯ"
на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 03.09.2013
У справі№ 5006/16/155/2012
за позовомТовариства з додатковою відповідальністю "БРЯНКІВСЬКИЙ ЗАВОД БУРОВОГО УСТАТКУВАННЯ"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "ТПК БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС"
простягнення 381517,56 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: Медведєв Д.С. (довіреність б/н від 19.11.2013),
від відповідача: не з'явились,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з додатковою відповідальністю "БРЯНКІВСЬКИЙ ЗАВОД БУРОВОГО УСТАТКУВАННЯ" (замовник) у грудні 2012 року звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС" (підрядника) про стягнення 366512,08 грн. невикористаного авансу, 11000,00 грн. збитків, 3192,12 грн. пені, 813,36 грн. 3% річних за договором № 29 від 20.08.2012.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 31.07.2013 у справі № 5006/16/155/2012 (колегія суддів у складі: Осадчої А.М. - головуючого, Нестеренко Ю.С., Сич Ю.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.09.2013 (колегія суддів у складі: Діброви Г.І. - головуючого, Бойченка К.І., Стойка О.В.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням та постановою, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення Господарського суду Донецької області від 31.07.2013 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.09.2013 у справі № 5006/16/155/2012 скасувати, і прийняти нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням та порушенням норм матеріального та процесуального права попередніми судовими інстанціями.
Заслухавши суддю-доповідача Бернацьку Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між Товариством з додатковою відповідальністю "БРЯНКІВСЬКИЙ ЗАВОД БУРОВОГО УСТАТКУВАННЯ" (замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТПК БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС" (підрядником) 20.08.2012 укладено договір № 29. Згідно з пунктом 1.1 договору, замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати власними та залученими засобами у строки, обумовлені договором, з використанням своїх матеріалів роботи з поточного ремонту об'єкта Товариства з додатковою відповідальністю "БРЯНКІВСЬКИЙ ЗАВОД БУРОВОГО УСТАТКУВАННЯ" цеху Бурового інструменту (облаштування підсипки, бетонної основи підлоги, полімерного покриття та фарбування стелі, стін та колон), розташованого за адресою: 94105, вул. Мічуріна, 1, м. Брянка, Луганської області.
Договір підписано уповноваженими представниками сторін без застереження про складання протоколу розбіжностей.
Договір в судовому порядку недійсним повністю або частково судом не визнавався.
Відповідно до пункту 1.2 договору, обсяг, характер та вартість робіт, передбачених пунктом 1.1 договору визначаться кошторисною документацією, погодженою сторонами, яка є невід'ємною частиною договору для взаємних розрахунків.
Відповідно до пункту 2.2 договору, договірна ціна розраховується згідно з локальними кошторисами за окремими видами робіт. Договірна ціна коригується сторонами по мірі надходження кошторисної документації, внесення змін до обсягів та складу робіт, які впливають на вартість будівництва, зміни ціноутворюючих факторів, суттєвих відхилень фактичних умов виконання робіт від проектних, виявити які на стадії укладання договору було неможливо.
Згідно з додатком № 1 до договору, вартість передбачених договором робіт складає 2140446,00 грн.
Пунктами 3.2, 3.2 договору сторони встановили, що замовник проводить оплату за виконання певного етапу робіт відповідно до графіку платежів (додаток № 2). Платежі здійснюються протягом 5-ти банківських днів після підписання актів виконаних робіт шляхом перерахування замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника, у національній валюті України з урахуванням раніше виданого авансу. Авансовий платіж складається із 100% вартості матеріалів та 30% вартості робіт за кожний етап виконання робіт та враховується у графіку платежів (додаток № 2).
Платіжним дорученням № 1760 від 29.08.2012 позивач перерахував на користь відповідача 485611,68 грн. із зазначенням у призначенні платежу - попередня плата за підсипання, фарбування, облаштування бетонної основи згідно з рахунком № 91 від 23.08.2012.
Відповідно до пункту 4.2 договору, строк початку виконання робіт рахується з дати підписання сторонами акта передачі будівельного майданчику та перерахування авансу згідно з пунктами 3.2 та 3.3 договору (протягом 3-х робочих днів з моменту надходження авансу на розрахунковий рахунок підрядника).
Пунктом 21.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з дня його підписання та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.
Між сторонами договору 14.09.2012 підписаний акт приймання-передачі будівельного майданчика, відповідно до якого замовник передав, а підрядник прийняв об'єкт (цех бурового інструменту) під виконання ремонтно-будівельних робіт, який підписаний уповноваженими представниками сторін, без заперечень та зауважень.
Згідно з графіком виконання робіт (додаток № 3 до договору), до першого етапу робіт включені наступні види робіт: розмивання стель, облаштування лотків, лівневки, затирка швів шатрових плит, облаштування корита та армокаркасу, підсипка, укладання плівки та встановлення демпферної прокладки, укладка армосітки, укладка бетонної суміші із затиркою, фарбування поверхонь, заповнення швів герметиком. Для кожного виду робіт у вказаному графіку передбачені строки їх виконання, загальна тривалість робіт становить 23-ть робочих дні.
Сторонами 20.09.2012 складено акт № 1 на приховані роботи, відповідно до якого був проведений огляд виконаних робіт, зокрема, розмивання штукатурки, закладення швів (частково) в будівлі цеху бурового інструменту Товариства з додатковою відповідальністю "БРЯНКІВСЬКИЙ ЗАВОД БУРОВОГО УСТАТКУВАННЯ", якість робіт оцінена задовільно. При цьому, зазначено, що дозволяється виконання наступних робіт - фарбування металевих частин, фарбування стелі (після остаточного закладення швів), який підписаний уповноваженими представниками сторін.
Позивач 24.09.2012 року направив на адресу відповідача лист за вих. № 13-1164, зазначивши, що не дотримується графік виконання робіт, роботи виконуються з недоліками, ущільнення підсипки під бетон не здійснено, акти прихованих робіт не оформляються, журнал виконаних робіт не ведеться. Позивач 03.10.2012 направив на адресу відповідача лист № 03-1230 про розірвання договору генпідряду № 29 від 20.08.2012 на підставі пункту 19 вказаного договору з 13.10.2012 про повернення суми попередньої оплати у розмірі 485611,68 грн. до 14.10.2012, а також про сплату пені у розмірі 1675,32 грн. на підставі пункту 17 договору.
Для встановлення об'єму та якості виконаних робіт позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "НКК-Укрпромексперт", яким на підставі договору № 191012 від 22.10.2012, наданий висновок З-19-10-2012/1 про обсяг та якість виконаних ремонтних робіт на об'єкті Товариства з додатковою відповідальністю "БРЯНКІВСЬКИЙ ЗАВОД БУРОВОГО УСТАТКУВАННЯ": "Цех бурового інструменту, розташований за адресою: Луганська область, м. Брянка, вул. Мічуріна, 1".
Відповідно до зазначеного висновку спеціаліста, на підставі матеріалів проведеного візуально-інструментального дослідження обсягів та якості виконаних ремонтних робіт по об'єкту станом на 22.10.2012, встановлено, що роботи за договором генпідряду № 29 від 20.08.2012 виконані підрядником не в повному обсязі з відступленням від технології виконання та будівельних норм.
Вартість проведеного дослідження згідно з договором № 191012 від 22.10.2012 складає 11000,00 грн., які перераховані позивачем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НКК-Укрпромексперт" відповідно до платіжних доручень № 2349 від 23.10.2012 та № 2454 від 31.10.2012.
Статтею 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна у однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто, обов"язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених нормами статтею 11 Цивільного кодексу України. До відсутності правової підстави стаття 1212 Цивільного кодексу України відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала. Наприклад, коли правочин, на підставі якого передавалася річ, згодом був визнаний недійсним тощо.
Судами встановлено, що за своєю правовою природою договір генпідряду № 29 від 20.08.2012, що визначено позивачем в якості підстави позову, є договором підряду. На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу попередню оплату у розмірі 485611,68 грн.
Таким чином, між сторонами існували господарські зобов'язальні правовідносини з виконання підрядних робіт, на виконання яких позивач і перерахував відповідачу грошові кошти.
Тобто, судова колегія вважає, що спірні грошові кошти отримані відповідачем в межах договірних правовідносин у передбаченій нормами законодавства формі без доведення позивачем факту необхідності застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України в частині повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні, тому що ці норми можуть застосовуватись тільки, якщо на підставі положень інших спеціальних норм потерпіла особа не в змозі захистити якесь із своїх порушених прав (предметом регулювання вказаної норми закону є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними нормами права, в даному випадку нормами зобов'язального господарського права).
Висновок судів про відмову у задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача суми грошових коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України у розмірі 366512,56 грн. є правомірним та доведеним матеріалами справи.
Щодо посилання позивача на те, що він відмовився від договору шляхом направлення на адресу відповідача листа № 03-1230 від 03.10.2012 про розірвання договору генпідряду № 29 від 20.08.2012, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Судами обох інстанцій встановлено, що статтею 19 договору сторони домовились, що кожна зі сторін вправі в односторонньому порядку відмовитись від виконання договору у разі: систематичного невиконання іншою стороною своїх зобов'язань; прийняття замовником рішення про припинення робіт підрядником.
Потерпіла сторона зобов'язана направити іншій стороні, яка допустила порушення зобов'язання письмове повідомлення про відмову від виконання договору не менш ніж за 10-ть днів до передбаченої дати розірвання договору із зазначенням причин розірвання договору. Сторона, яка отримала повідомлення про розірвання договору у 10-денний строк з дати отримання повідомлення письмово повідомляє про свою згоду або незгоду на розірвання договору, або у цей же строк виконує взяті на себе зобов'язання. Якщо сторони не приходять до згоди про наступне виконання зобов'язань, винна сторона компенсує всі понесені з даною обставиною збитки іншій стороні. Якщо замовник приймає рішення про припинення проведення будівельних робіт підрядником, у такому разі він зобов'язаний повідомити про це підрядника не пізніше ніж за 10-ть днів, при цьому прийняти фактично виконані роботи оплатою пропорційно виконаним роботам.
Складені відповідачем акти виконаних будівельних робіт № 1 за жовтень 2012 року на суму 73766,50 грн. та № 2 за жовтень 2012 року на суму 457581,60 грн. надіслані на адресу позивача 23.10.2012 та 26.10.2012, які в подальшому повернуті позивачем на адресу відповідача без підпису.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.02.2013 у справі № 5006/16/155/2012 призначено проведення судової будівельно-технічної експертизи та провадження у справі зупинено.
Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 634/23, фактична вартість виконаних робіт та матеріалів з поточного ремонту об'єкта Товариства з додатковою відповідальністю "БРЯНКІВСЬКИЙ ЗАВОД БУРОВОГО УСТАТКУВАННЯ" цеху бурового інструменту, розташованого у м. Брянка, Луганської області, складає за актом № 1 за жовтень 2012 року - 69317,62 грн. та за актом № 2 - 448307,28 грн.
Таким чином, суди обох інстанцій дійшли до правильного висновку, що матеріалами справи підтверджується факт виконання відповідачем робіт відповідно до договору генпідряду № 29 від 20.08.2012 на загальну суму 517624,90 грн., а позивачем, в свою чергу, не доведено факту розірвання спірного договору.
Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Судами встановлено, що відповідно до пункту 17.1 договору у разі порушення підрядником строку виконання робіт, якщо це порушення сталося з вини останнього, він сплачує замовнику пеню у розмірі 0,05% від суми невиконаних робіт за кожний день прострочення.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що заявлена до стягнення позивачем пеня у розмірі 3192,12 грн. не підлягає задоволенню, оскільки строк виконання передбачених договором робіт першого етапу не сплив.
Правомірною є відмова судів попередніх інстанцій у стягненні з відповідача збитків у розмірі 11000,00 грн., понесених для відновлення свого порушеного права, оскільки позивачем не доведено об'єктивну та суб'єктивну сторони спричинених відповідачем збитків, зокрема, причинно-наслідковий зв'язок між неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань за договором генпідряду та спричиненими повивачу збитками.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у стягненні з відповідача 3% річних у розмірі 813,36 грн., оскільки у відповідача відсутнє грошове зобов'язання перед позивачем, а є лише зобов'язання з виконання власними та залученими засобами у строки, обумовлені договором, з використанням своїх матеріалів робіт з поточного ремонту об'єкта Товариства з додатковою відповідальністю "БРЯНКІВСЬКИЙ ЗАВОД БУРОВОГО УСТАТКУВАННЯ" цеху Бурового інструменту".
Доводи касаційної скарги не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятих судами попередніх інстанцій рішення та постанови.
Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та/або постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни рішення та постанови не вбачається.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "БРЯНКІВСЬКИЙ ЗАВОД БУРОВОГО УСТАТКУВАННЯ" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.09.2013 у справі № 5006/16/155/2012 залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.09.2013
у справі № 5006/16/155/2012 залишити без змін.
Головуючий - суддяКапацин Н.В.
СуддіБернацька Ж.О.
Кривда Д.С.