Справа № 2-777/11

Провадження № 2/192/6/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2013 року СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючої - судді Омелюх В.М.,

при секретарі - Савчуковій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт.Солоне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення коштів на придбання двигуна для автомобіля, а також грошей, витрачених нею на правову допомогу, судового збору та на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На обґрунтування своїх позовних вимог, в тому числі з урахуванням уточнень до позову від 11 липня 2011 року, від 25 грудня 2012 року та від 09 серпня 2013 року, посилається на те, що вона та її чоловік ОСОБА_3 мали бажання придбати автомобіль, в зв'язку з чим між нею та відповідачем, який діяв від імені власника автомобіля - ОСОБА_4, 12 травня 2008 року в усній формі був укладений договір купівлі - продажу автомобіля марки «Opel Montery», при цьому відповідачем на її ім'я була видана довіреність, якою відповідач уповноважив її та її чоловіка на право користування автомобілем. Сторони домовились, що за купівлю автомобіля вони заплатять відповідачеві 13000 доларів США, при цьому спочатку нею був наданий відповідачеві завдаток в сумі 1300 доларів США.

Відповідач ОСОБА_2 пообіцяв, що здійснить за власні кошти проходження технічного огляду автомобіля, ремонт кузова і двигуна, переоформлення автомобіля на ім'я позивачки, на підтвердження чого видав письмові розписки, в яких зазначив, що в разі виявлення протягом року поломки автомобіля, то ремонт ним буде здійснено за власний рахунок, але в подальшому, не дивлячись на їх неодноразові звернення, відповідач відмовився виконувати ці умови договору. Коли в машині зламався двигун, вона звернулась до відповідача з проханням відремонтувати його, як і було домовлено між ними, на що відповідач, який займався продажем деталей бувших у використанні автомобілів, запропонував їй робочий двигун вартістю 9919,00 гривень, за який необхідно було перерахувати на ім'я третьої особи зазначені кошти, оскільки у відповідача їх не було, але останній в послідуючому зобов'язався їх повернути.

З урахуванням зазначеної домовленості, вона перерахувала на рахунок третьої особи - ОСОБА_5 необхідні для купівлі двигуна кошти двома платежами: 4992,00 гривні та 4927,00 гривень, а відповідачем було на підтвердження факту зобов'язання надати для ремонту автомобіля двигун в разі проведення його оплати, але відповідач так і не виконав свої зобов'язання і двигун на автомобіль не надав.

Оскільки їй необхідно було ремонтувати автомобіль та проходити технічний огляд придбаного автомобіля, тому їй прийшлось вкласти власні гроші на ремонт двигуна у загальній сумі 12252,00 гривні та самостійно здійснити переоформлення автомобіля на своє ім'я.

Відповідач порушив зобов'язання, яке існувало між ними з обслуговування автомобіля, в зв'язку з чим з метою захисту порушених прав позивач змушена була звернутися до суду з позовом та прохати стягнути з відповідача понесені нею витрати по перерахуванню зазначених вище грошових коштів на придбання двигуна в сумі 9919,00 гривень, спричинені збитки у вигляді витрат на ремонт двигуна та на надання їй правової допомоги в зв'язку зі зверненням до суду з даним позовом в розмірі 11300,00 гривень, а також витрат по сплаті судового збору в сумі 175 гривень 83 копійки та інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 гривень

Позивачка ОСОБА_1 та її представник, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи (а.с.121,128 т.2) в судове засідання 20 грудня 2013 року не з'явились. Позивачка ОСОБА_1 про причини своєї неявки суд не повідомила, а представником позивача надано письмове клопотання про продовження розгляду справи без участі сторони позивача (а.с.142 т.2), в зв'язку з чим суд ухвалив продовжувати розгляд справи у їх відсутність. В судових засіданнях 01 березня, 09 серпня, 25 вересня та 29 жовтня 2013 року позивачка та її представник позов підтримали в повному обсязі та прохали його задовольнити. Пояснили, що в травні 2008 року позивачка та її чоловік вирішили купити автомобіль і по рекомендації знайомих такий автомобіль їм продав відповідач. Домовленість щодо купівлі-продажу автомобіля була досягнута в усній формі, при цьому вартість автомобіля була визначена в розмірі 13000,00 доларів США. Відповідач передав їм автомобіль та видав довіреність на ім'я чоловіка позивачки на розпорядження автомобілем, а вони передали йому в рахунок вартості автомобіля завдаток в сумі 1300,00 доларів США, при цьому домовились щодо того, що ближчим часом відповідач оформить купівлю-продаж автомобіля. В усній формі домовились, що протягом року відповідач бере на себе зобов'язання здійснювати ремонт автомобіля, проводити його технічний огляд. Після передачі автомобіля його поломка відбулася в червні, липні 2008 року, ремонт якої вони здійснили за власний рахунок, а відповідач відмовився їм повернути грошові кошти. В травні 2009 року відбулася поломка двигуна, і вони в зв'язку з необхідністю його ремонту знову звернулись до відповідача як і було домовлено між ними, на що відповідач погодився і запропонував їй робочий двигун вартістю 9919,00 гривень, але оскільки у нього були відсутні грошові кошти на придбання двигуна, він запропонував їм перерахувати грошові кошти за двигун третій особі. Вказані гроші позивачка на прохання відповідача перерахувала на рахунок ОСОБА_5, але відповідач, надавши розписку поштою на отримання коштів, так і не відремонтував двигун автомобіля, як не надав їм і інший двигун. Оскільки позивачці потрібно було проходити технічний огляд придбаного автомобіля, використовувати його, їй прийшлось вкласти свої гроші на ремонт двигуна у сумі 12252,00 гривні, які відповідач також їй не повернув. Вважали, що оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, то повинен відшкодувати їм причинені збитки, а також витрати на правову допомогу, оплату судового збору та ІТЗ.

Відповідач ОСОБА_2, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи через своїх представників, в судове засідання повторно не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, як відмовився за клопотанням свого представника і дати показання у справі в якості свідка.

Від представника відповідача ОСОБА_6, яка належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, до суду надійшла письмова заява, в якій вона просила розглядати справу 20 грудня 2013 року без її участі (а.с.133-134 т.2), а повноваження другого представника відповідача - ОСОБА_7 відповідно до наявної у справі довіреності (а.с.61 т.1) закінчилися 05 липня 2013 року, в зв'язку з чим суд ухвалив продовжувати розгляд справи за відсутності як відповідача, так і його представників. В судових засіданнях 01 березня, 09 серпня, 25 вересня та 29 жовтня 2013 року представники відповідача, не заперечуючи факту наявності усної домовленості між сторонами щодо продажу автомобіля та фактичної передачі автомобіля відповідачем позивачці та її чоловікові, позов не визнали та прохали відмовити в його задоволенні, оскільки між позивачкою та відповідачем не існувало будь-яких домовленостей щодо ремонту відповідачем автомобіля після його передачі позивачці та її чоловікові в травні 2008 року за довіреністю. Заперечували факт написання відповідачем розписок, на які посилається позивачка, та оригінали яких відсутні, та вважали, що копії наданих позивачкою розписок не можуть бути належним доказом, який би підтверджував наявність зобов'язань відповідача перед позивачкою. Відсутність оригіналів розписок не дає можливості перевірити факт їх написання відповідачем та відсутність здійснення монтажу текстів цих розписок, написання яких заперечується відповідачем, що вбачається з висновку судової експертизи.

Третя особа - ОСОБА_5, яка повідомлена про час та місце розгляду справи (а.с.129 т.1) в судове засідання повторно не з'явилася, про причину неявки суду не повідомила, в зв'язку з чим суд ухвалив проводити розгляд справи у її відсутність.

Свідок ОСОБА_8 показав суду, що він зі своєю дружиною ОСОБА_1, яка є позивачкою у справі, придбав за усною домовленістю автомобіль у відповідача ОСОБА_2, який передав їм автомобіль та видав довіреність на розпорядження ним. Приблизно через рік в автомобілі поламався двигун, в зв'язку з чим звернулись до ОСОБА_2, який пообіцяв придбати двигун, але попрохав на це перерахувати кошти на ім'я ОСОБА_5 Грошові кошти перераховувала його дружина, але яка це була сума йому не відомо. Відповідач отримав гроші, але двигун їм не придбав, в зв'язку з чим ремонт автомобіля вони здійснили за власні кошти. При покупці автомобіля між ними була домовленість щодо здійснення ремонту автомобіля відповідачем, про що останнім надавались письмові розписки, але при їх написанні він присутнім не був. Автомобілем приблизно до 2010 року користувались на підставі довіреності, а потім переоформили право власності на автомобіль на його ім'я.

Аналогічні покази дала суду свідок ОСОБА_9

Свідок ОСОБА_7 показала суду, що дійсно відповідач ОСОБА_2, з яким вона з 2007 року проживала однією сім'єю, за усною домовленістю в травні 2008 року продав автомобіль позивачці та її чоловікові за 13000,00 доларів США, оформивши на ім'я ОСОБА_1 нотаріально посвідчену довіреність, при цьому при домовленості щодо продажу автомобіля був присутній ОСОБА_10, який і познайомив сторони. Позивачкою та її чоловіком було передано в рахунок вартості автомобіля аванс в сумі 1300,00 доларів США, про що нею власноручно від імені відповідача ОСОБА_2 було написано письмову розписку, а чи взагалі передана відповідачеві інша частина грошей за автомобіль їй не відомо. Автомобіль після оформлення довіреності було передано відповідачем позивачці та її чоловікові. В травні 2009 року до них до дому приїздила позивачка та її чоловік з приводу поломки двигуна автомобіля та, оскільки ОСОБА_2 дома не було, вимагали від неї грошові кошти на його ремонт. З цього приводу вона телефонувала ОСОБА_2, який сказав, що ремонтувати автомобіль він не буде та надав їм номер телефону певної особи, яка займається такими ремонтами. Будь-яких письмових розписок відповідач щодо ремонту автомобіля позивачці не надавав, а з наданих позивачкою розписок вона може зробити висновок про те, що намагались підробити її почерк, а коли вона вимагали надати суду для огляду оригінали розписок, то їх після цього вкрали, що викликає сумніви в їх дійсності.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що і ОСОБА_3 І відповідача ОСОБА_2 знає тривалий час та підтримує з ними хороші стосунки і саме за його рекомендацією ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 та його дружина ОСОБА_1 купили у останнього автомобіль, який знаходився в технічно справному стані, оскільки він його оглядав, так як хотів придбати собі аналогічний автомобіль, але на купівлю саме цього автомобіля у нього не хватало грошових коштів. Пізніше він бачив, що сім'я ОСОБА_3 користується автомобілем, але про будь-які домовленості щодо ремонту автомобіля після його продажі відповідачем ОСОБА_2 йому не відомо, при таких розмовах він присутній не був.

Суд, заслухавши позивачку, її представника, представників відповідача свідків, дослідивши матеріали справи приходить до наступного.

Відповідно до положень ст.ст.10,11,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, при цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків встановлених цим законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, а також сплата неустойки.

Згідно ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору відповідно до ст. 628 ЦК України становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а згідно ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

В судовому засіданні встановлено факт наявності усної домовленості між сторонами, щодо продажу автомобіля марки «Opel Montery» за 13000,00 доларів США, що не оспорюють сторони та підтверджується виданою ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_1, ОСОБА_3 нотаріально посвідченою 12 травня 2008 року за реєстровим №279 довіреністю на розпорядження та користування автомобілем марки «Opel Montery», 1994 року випуску, за реєстраційним номером НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_4 (а.с.10 т.1), яка видана терміном до 12 травня 2010 року без права передоручення. В цей же день автомобіль був переданий відповідачем ОСОБА_2 позивачці та її чоловікові ОСОБА_3, що підтвердили в судовому засіданні як сторони та їх представники, так і свідок ОСОБА_3

В матеріалах цивільної справи маються надані позивачкою на підтвердження позовних вимог копії розписок від імені відповідача ОСОБА_2 (а.с.107,108 т.2) від 12 травня 2005 року, за якою останній за власний рахунок зобов'язався провести технічний огляд та переоформлення автомобіля «Opel Montery»на ім'я позивачки, у разі виявлення протягом року поломки у зазначеному автомобілі здійснити ремонт автомобіля за власний рахунок, та від 20 травня 2009 року, за якою зобов'язався надати ОСОБА_1 двигун на автомобіль в разі оплати нею його вартості в сумі 2000 доларів США шляхом банківського переказу на ім'я ОСОБА_5. Ці обставини в судовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_3, ОСОБА_9, які є близькими родичами позивачки ОСОБА_1, а факт перерахування коштів на ім'я третьої особи ОСОБА_5 вбачається з банківських переказів (а.с.11,109-114 т.1), при цьому документи на переказ грошових коштів не мають даних на які цілі (придбання яких товарів) здійснено перерахування даних коштів.

В той же час, представники відповідача ОСОБА_2 наявність такого зобов'язання заперечували та вимагали від позивача надання письмових доказів в оригіналі, що в процесі розгляду справи, в тому числі і на вимогу суду, позивачкою зроблено не було внаслідок їх втрати, в зв'язку з чим суд не має можливості перевірити належність написаного тексту та підписів від імені відповідача ОСОБА_2 в даних розписках саме відповідачеві, як стверджують позивачка та її представник, оскільки відповідно до висновків призначених згідно ухвали суду за клопотанням представників відповідача судово-технічної експертизи №12267 від 20 лютого 2012 року (а.с.223-225 т.1) та висновку №1482/1483-12 від 20 липня 2012 року (а.с.2-10 т.2) по наданим на дослідження експертів копіям розписок не можливо ідентифікувати підписи від імені ОСОБА_2 в даних електрофотокопіях розписках, оскільки по копіях без надання оригіналів не можливо встановити чи виготовлені надані позивачкою розписки шляхом монтажу за допомогою комп'ютерної або копіювально-розмножувальної техніки.

Згідно ст. 10, 27 ЦПК України позивач повинен довести та надати суду докази на обґрунтування своїх позовних вимог, а відповідно до ч.2 ст.64 ЦПК України письмові докази, як правило, подаються в оригіналі, а, якщо подані копії письмового доказу, суд за клопотанням сторін, які беруть участь у судовому засіданні, має право вимагати подання оригіналу.

Відповідно до вимог ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених ст.206 ЦК України, а зазначене свідчить про те, що правочини, на укладення яких посилається позивачка повинні бути укладені в письмовій формі відповідно до вимог, які передбачені ст.207 ЦК України.

Положеннями ст.218 ЦК України передбачено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. В той же час, заперечення однієї з сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не можуть ґрунтуватися на показах свідків.

Оскільки представниками відповідача ОСОБА_2 заперечується факт укладення між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 спірного зобов'язання, а в процесі розгляду справи не можливо встановити факт ідентифікації підписів від імені відповідача ОСОБА_2 в наданих позивачкою ОСОБА_1 фотокопіях розписок на підтвердження укладеного між ними зобов'язання, суд приходить до висновку, що зазначені фотокопії не можуть бути прийняті як доказ на підтвердження вимог позивача в частині зобов'язання відповідача ОСОБА_2 (фотокопія розписки від 20 травня 2009 року) надати в разі здійснення оплати ОСОБА_1 грошових коштів двигун для ремонту автомобіля, як і в частині зобов'язання відповідача за фотокопією розписки від 12 травня 2008 року здійснювати за власний рахунок техогляд і переоформлення автомобіля на позивачку та здійснення в разі виявлення поломки автомобіля протягом року його ремонту, оскільки покази свідків в даній частині позовних вимог не можуть бути прийняті як доказ на підтвердження позовних вимог, а інші передбачені законом докази на підтвердження заявлених позовних вимог суду не надано, як і оригінали зазначених копій розписок, а рішення суду не може бути постановлено на доказах, які викликають сумнів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити, а в зв'язку з відмовою в задоволенні позову необхідно відмовити у відшкодуванні витрат на правову допомогу, оплату судового збору та інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.202-208,218,525,526,599,610 - 611,623 ЦК України, ст. ст.ст.10,11,57,60, 64, ч.2 ст.197, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пов'язані з проведення судової експертизи витрати в сумі 1486 (одна тисяча чотириста вісімдесят шість) гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Солонянський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуюча: суддя