СУДАЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа 118/2474/13-ц
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2013 року Судацький міський суд Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді Сича М.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Янчковської Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Судаку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до територіальної громади м. Судака в особі Судацької міської ради Автономної Республіки Крим, третя особа – Судацька державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися в листопаді 2013 року до суду з позовом до територіальної громади м. Судака в особі Судацької міської ради Автономної Республіки Крим про визнання права спільної сумісної власності в порядку спадкування на земельну ділянку, площею 0,1000 га. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: вул. Генуезька Фортеця, 3, м. Судак, Автономна Республіка Крим.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 06 квітня 2012 року помер ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є чоловіком ОСОБА_1 та батьком ОСОБА_2, після смерті якого залишилось спадкове майно у вигляді спірної ділянки.
На вказаній ділянці знаходиться домоволодіння, яке за життя поділено між ОСОБА_3 (89/100 часток) та ОСОБА_4 (11/100 часток) на підставі рішення суду із припиненням права спільної часткової власності на нього.
11/100 часток спірної земельної ділянки ОСОБА_4 на підставі рішення суду виділено в натурі із припиненням права спільної сумісної власності останньої на неї.
Позивачі звернулися до нотаріальної контори з метою одержання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 на вказану ділянку, проте нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій по видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв’язку не виділом частки померлого у спільній сумісній власності.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду із вказаними позовними вимогами про визнання за ними права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, оскільки вказана ділянка перебувала на законних підставах у спільній сумісній власності ОСОБА_3
Позивачі у судове засідання не з’явилися, надавши заяву, в якій просили розглянути справу за їх відсутністю, позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити у повному обсязі.
Представник Судацької міської ради у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідовив.
Представник Судацької державної нотаріальної контори в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю.
У разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи (ч. 4 ст. 169 та ст. 224 ЦПК України).
З урахуванням змісту заяви позивачів суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх наявними у справі доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Ст. 57 ЦПК України встановлює, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, показань свідків, письмових доказів і т.д.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що заочним рішенням Судацького міського суду від 14 липня 2009 року по справі № 2-160/2009 р. за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ жилого будинку та надвірних прибудов в натурі, зокрема: здійснено поділ житлового будинку і надвірних прибудов, розташованих за адресою: вул. Чехова, 2, м. Судак; перерозподілено ідеальні долі у праві власності на будинок № 2 по вул. Чехова у м. Судаку; визнано за ОСОБА_4 право власності на 11/100 частки домоволодіння, а за ОСОБА_3 - 89/100 його часток; припинено право спільної часткової власності між співвласниками на вищезгадане домоволодіння (арк. справи 6-7).
Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 868291 ОСОБА_4 та ОСОБА_3 належала на праві спільної сумісної власності земельна ділянка, площею 0,1000 га., для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташована за адресою: вул. Генуезька Фортеця, 3 (вул. Чехова, 2), м. Судак, Автономна Республіка Крим, виданого на підставі рішення 5 сесії 6 скликання Судацької міської ради № 301/5 від 10 березня 2011 року (арк. справи 8-9).
ОСОБА_3 помер 06 квітня 2012 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть (арк. справи 10).
З матеріалів спадкової справи вбачається, що спадкоємцями ОСОБА_3 є ОСОБА_2 (донька померлого) та ОСОБА_1 (дружина померлого), які прийняли спадщину, зокрема, отримавши свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідчених державним нотаріусом Судацької державної нотаріальної контори ОСОБА_5 21 лютого 2013 року та зареєстрованих в реєстрі за №№ 117, 122, у вигляді 89/100 часток житлового будинку і надвірних прибудов, розташованих за адресою: вул. Чехова, 2, м. Судак, по ? частці кожному (арк. справи 11-18).
Постановою Судацької державної нотаріальної контори № 303/02-31 від 28 березня 2013 року відмовлено у вчиненні нотаріальної дії за заявою ОСОБА_2, ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спірну ділянку, у зв’язку не виділом частки померлого у спільній сумісній власності (арк. справи 19).
Рішенням Судацького міського суду від 11 червня 2013 року по справі №118/600/2013-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про виділ у натурі частки земельної ділянки, зокрема: здійснено виділ земельної ділянки, розташованої за адресою: вул. Чехова, 2, м. Судак; припинено ОСОБА_4 право спільної сумісної власності на вищезгадану земельну ділянку (арк. справи 20-22).
За змістом ст.ст. 355, 368 Цивільного кодексу України правом спільної сумісної власності є право власності двох або більше осіб (співвласників) на майно без визначення часток кожного з них у праві власності.
Частка померлого учасника спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах і може переходити як до спадкоємців за заповітом, так і до спадкоємців за законом. Якщо хтось із спадкоємців одночасно виступає співвласником спільного майна, це не дає йому жодних переваг при спадкуванні. Водночас такий спадкоємець-співвласник при розподілі спадщини має переважне перед іншими спадкоємцями право на виділ його у натурі майна у межах його спадкової частки, якщо це не порушує інтересів інших спадкоємців, що мають істотне значення (ч. 2 ст. 1279 ЦК України).
Відповідно до ст. 368 Цивільного кодексу України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Частина 2 статті 370 ЦК України встановлює презумпцію рівності часток співвласників. Інший розмір часток може бути встановлений домовленістю між ними, законом або судовим рішенням. Оскільки склад спадщини згідно ст. 1218 ЦК України визначається на момент відкриття спадщини, до спадкоємця перейде частка у спільній власності спадкодавця в тому обсязі, в якому вона існує на цей момент.
Особливості спадкування частки у спільній сумісній власності визначені також Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5 (далі по тексту рішення – Порядку), відповідно до положень яких нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом чи за заповітом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після виділення (визначення) частки померлого у спільному майні.
Таким чином, у разі смерті одного з учасників права спільної сумісної власності передусім необхідно визначити частку померлого у спільному майні, яка і буде об'єктом спадкування.
Видача нотаріусом свідоцтва про частку в спільному майні за заявою інших учасників спільної сумісної власності законодавство не передбачає, відтак для успадкування частки у спільній сумісній власності після смерті іншого учасника спільної сумісної власності, крім подружжя, питання про визначення належної йому частки може бути вирішене лише в судовому порядку.
Відповідно до частини 1 статті 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).
Частиною 4 статті 120 ЗК України визначено, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п. 18 «ґ» постанови від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», у разі переходу права власності на будівлі та споруди до кількох осіб право на земельну ділянку визначалось пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено в договорі відчуження останніх.
Згідно вимог ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1 Першого протоколу до Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка 17 липня 1997 року ратифікована Україною і стала частиною національного законодавства, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Враховуючи, що власник земельної ділянки помер і його права і обов’язки переходять до спадкоємця, з позовом про визнання права власності на земельну ділянку звернулися позивачі (ст. 1216 ЦК України).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи (ст.1220 ЦК України).
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Правова позиція суду щодо можливості захисту права власності позивача шляхом його визнання ґрунтується на практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягає використанню національними судами України як джерело права.
Так, у рішенні від 30 листопада 2004 року у справі «Case of Oneryildis v. Turkey» (справа відкрита за заявою № 48939/99 та розглянута Великою палатою) Європейський суд визнав, що поняття «майно» охоплює не лише річ, яка реально існує (матеріальна складова), але також стосується засобів праводомагання (юридична складова), включаючи право вимоги, відповідно до якого особа може стверджувати, що вона має принаймні «законне сподівання» стосовно ефективного здійснення права власності.
З огляду на преюдиціальне значення обставин, встановлених рішеннями суду щодо спірного майна, та те, що спірна земельна ділянка, на праві спільної сумісної власності належала ОСОБА_3І та ОСОБА_4, а останньою здійснено виділ її 11/100 частки, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими, оскільки позивачі позбавлені можливості оформити спадщину у нотаріальній конторі.
Через призму конкретних обставин встановлених у справі та правозастосовних до спірних правовідносин орієнтирів, суд приходить до висновку, що за позивачами слід визнати право власності на 89/100 часток земельної ділянки, площею 0,1000 га., розташованої за адресою: вул. Генуезька Фортеця, 3 (вул. Чехова, 2), м. Судак.
Задовольняючи позовну заяву про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, суд, зокрема, виходить із засад справедливості, добросовісності, виваженості, розумності відповідно до вимог п.п. 5, 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 370, 1216-1218, 1220, 1221, 1222, 1226, 1261, 1267, 1268, 1269 ЦК України, ст. 89 ЗК України, ст.ст. 10, 11, 57-64, 88, 208-215, 218, 224, 256, 259 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до територіальної громади м. Судака в особі Судацької міської ради Автономної Республіки Крим, третя особа – Судацька державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування – задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, померлого 06 квітня 2012 року, на 89/100 часток земельної ділянки, площею 0,1000 га. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: вул. Генуезька Фортеця, 3 (вул. Чехова, 2), м. Судак, Автономна Республіка Крим.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії через Судацький міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто Судацьким міським судом за заявою відповідача, яка подається протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення за формою, змістом та в порядку, передбаченими ст.ст. 228, 229 ЦПК України.
Суддя