Справа № 110/4345/13-ц
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" грудня 2013 р.
Красноперекопський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Халдєєвої О.В.
при секретарі Бурдиленко Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ПП «Фірма Український нафтопродукт», третя особа – ОСОБА_2, про визнання відсторонення від роботи та переведення на іншу роботу незаконним, про допущення до роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації за відпустку, стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ПП «Фірма Український нафтопродукт» про визнання відсторонення від роботи та переведення на іншу роботу незаконним, про допущення до роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за відпустку, відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги позивачка обґрунтовує наступним. У відповідача працювала на підставі трудового договору оператором автозаправочної станції № 2 в м. Красноперекопськ позмінно. 12, 15 та 18 серпня 2013 року до роботи допущена не була, навіть визивався наряд міліції з метою фіксування факту відсторонення від роботи, на заяву підприємство не відреагувало. 06.09.2013 року позивачці була оголошена догана за порушення трудової дисципліни, з якою ОСОБА_1 не згодна. 10.09.2013 року отримала від відповідача наказ № 21 від 05.09.2013 ороку про допущення до роботи при умові виконання робіт, не пов’язаних з використанням касового апарату. 11.09.2013 року фактично до роботи допущена не була, а була визначена посада помічника оператора – заправника, тобто переведення на іншу посаду без згоди працівника. Заява про повернення на попереднє місце роботи та на попередню посаду була відповідачем залишена без відповіді. Позивачка вказує, що протягом роботи у відповідача вона працювала понаднормово (по 60 – 66 годин в тиждень замість 40 годин, як передбачено КЗпПУ), але їй не в повній мірі нараховувалась та виплачувалась заробітна плата, в період відпусток фактично відпочивала лише 10 днів з 24. Також ОСОБА_1 вважає, що з вини адміністрації підприємства не працювала з 15.08.2013 року по 30.09.2013 року. Вказуючи вищевикладене, позивачка ОСОБА_1 просить суд позов задовольнити, визнати її відсторонення від роботи оператором АЗС № 2 в м. Красноперекопськ незаконним; визнати незаконним наказ про її допуск до роботи помічником оператора; зобов’язати відповідача допустити позивачку до роботи оператором АЗС; визнати наказ про оголошення догани незаконним; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу станом на 30.09.2013 року в сумі 2925,13 грн.; стягнути заборгованість по заробітній платі за понаднормову роботу, роботу в нічний час та святкові дні за період з 29.07.2011 року по 31.08.2013 року в сумі 24779,42 грн.; стягнути компенсацію за невикористану відпустку 1386,02 грн.; стягнути нараховану, але не виплачену заробітну плату за червень – липень 2013 року в сумі 2671,15 грн.; стягнути 2000 грн. моральної шкоди.
В судовому засіданні позивачка вимоги підтримала та наполягає на їх задоволенні, пояснила суду що працювала позмінно, з 8 години ранку до 8 години ранку слідуючого дня. Вважає що її незаконно відсторонили від роботи та потім незаконно заставляли робити оператором, але на іншому місті,біля колонок та безпосередньо відпускати бензин, хоча вона працювала за комп’ютером. Також вважає що догану їй винесли по надуманих підстава,вона не на кого не виражалась нецензурною лайкою.
Представник позивачки ОСОБА_3 в судовому засіданні вимоги позову підтримав, просить суд їх задовольнити по підставах, вказаних у позові.
Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засідання проти задоволення позову заперечує, вказує, що позивачка більшість фактів надумала та їх нічим підтвердити; заробітну плату вона отримувала у відповідності до штатного розкладу в повному обсязі, про що свідчать її підписи у відомостях та ні одного разу з 2011 року не зверталася до бухгалтерії підприємства з претензіями щодо неповного нарахування заробітку; фактично перебувала у відпустках у визначений час протягом 24 календарних днів з повною оплатою відпусток, що підтверджується табелями робочого часу та платіжними документами про виплати нарахованих сум; для її відсторонення від роботи були підстави, а саме скарга на грубе та некоректне обслуговування, хоча на час відсторонення за ОСОБА_1 була збережена заробітна плата в повному обсязі; ніякого переведення без згоди на іншу посаду не було та не може бути, оскільки посади помічника оператора АЗС в штатному розкладі ПП «Фірма Український нафтопродукт» взагалі немає, позивачка через пошту була повідомлена про необхідність приступити до виконання обов’язків згідно посадової інструкції, але на роботу не виходила протягом тривалого часу, про що було складено відповідні акти, тому вимушених прогулів не було, а були прогули з вини позивачки; понаднормово, у святкові дні та в нічні зміни на підприємстві ніхто не працює, а лише у відповідності до графіку роботи (що підтверджується табелями робочого часу), тому заборгованість по заробітній платі за понаднормову роботу утворитись не могла; відпустка ОСОБА_1 за відпрацьований період з 29.07.2012 по 29.07.2013 року надавалась в період з 22.07.2013 року по 14.08.2013 року та була нею використана, з 29.07.2013 року пішов наступний період, який дає право на щорічну відпустку, тому ОСОБА_1 належить компенсувати 6 календарних днів невикористаної відпустки; за відпрацьовані червень та липень місяці 2013 року ОСОБА_1 нарахована заробітна плата своєчасно та фактично виплачена в присутності працівників АЗС, але на пропозиції підписати відомості про отримання вищевказаних коштів, ОСОБА_1 не реагувала, про що було складено відповідний акт старшим оператором АЗС; моральна шкода, вказана позивачкою, нічим не підтверджена, а тому стягненню не підлягає.
Третя особа ОСОБА_2 з позовними вимогами не погодилась повністю та просить відмовити у позові, до суду не з,явилась, надала письмові заперечення на позов (а.с. т1,25-27)
Відповідно до ст.15 ЦПК України розгляд даної справи належить до компетенції суду. Згідно вимог ч. 3, 4 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Вислухавши вимоги позивачки та її представника, заперечення представника відповідача та третьої особи, допитавши свідків, дослідивши надані суду докази сторін, суд вважає можливим позовні вимоги ОСОБА_1 до ПП «Фірма Український нафтопродукт», третя особа – ОСОБА_2, про визнання відсторонення від роботи та переведення на іншу роботу незаконним, про допущення до роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації за відпустку, стягнення моральної шкоди задовольнити частково.
Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (ч. 1 ст. 3 КЗпП України).
Глава III КЗпП України передбачає укладення трудового договору між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, форму та порядок укладання такого договору, строк випробування при прийнятті на роботу, обов'язок власника або уповноваженого ним органу проінструктувати працівника і визначити йому робоче місце, обов'язок працівника особисто виконувати доручену йому роботу, переведення на іншу роботу або зміну істотних умов праці, підстави припинення трудового договору, при необхідності регулює питання виплати вихідної допомоги, відсторонення від роботи, обов'язок власника або уповноваженого ним органу провести розрахунок з працівником і видати йому трудову книжку.
За ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається за ст. 46 КЗпП України у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Статтею 79 КЗпП України регулюються питання щодо порядку і умов надання щорічних відпусток, відкликання з відпустки, так щорічні основна та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи надаються працівникам після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації; щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року; черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників, при складанні графіків ураховуються особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку; конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну; поділ щорічної відпустки на частини будь-якої тривалості допускається на прохання працівника за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів; відкликання з щорічної відпустки допускається за згодою працівника лише у випадках, передбачених законодавством.
Всі положення щодо заробітної плати, її нарахування, регулюються Законом України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 № 108/95-ВР та ст. 94 КЗпП України, де встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
КЗпП України передбачає обов’язки працівників (ст. 139), тобто працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. Ст. 142 КЗпП України передбачає правила внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на основі типових правил.
КЗпП України також визначає основні положення щодо порядку та строку застосування дисциплінарних стягнень (ст. ст. 148, 149), зокрема дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці, дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення, за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення, при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника, стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Так, судом встановлено наступне:
- 29.07.2011 року ОСОБА_1 прийнята на посаду оператора АЗС ПП «Фірма Український нафтопродукт» (а.с. 6 зворот, а.с. 7 т. 1);
- згідно штатного розкладу ПП «Фірма Український нафтопродукт», затвердженого наказом № 12 від 27.06.2012 року, на підприємстві затверджені наступні посади: директор, заступник директора, директор АЗС, заступник головного бухгалтера, бухгалтер, секретар з виконанням обов’язків інспектору відділу кадрів, оператор АЗС (а.с. 40 т. 1);
- згідно посадової інструкції, затвердженої директором ПП «Фірма Український нафтопродукт» 19.05.2011 року (а.с. 41 – 43 т. 1), оператор АЗС зобов’язаний виходити на роботу по затвердженому графіку за 10 – 15 хвилин до початку зміни, при неможливості вийти на роботу, завчасно (за 24 години) проінформувати про це начальника; не залишати робоче місце протягом зміни без дозволу начальника – старшого оператора АЗС; бути вкрай ввічливим, коректним до всіх побажань клієнтів; забезпечувати максимальний сервіс при обслуговуванні; проводить відпуск горюче-мастильних матеріалів через топлівно і маслораздаточні колонки.
- правилами внутрішнього трудового розпорядку працівників ПП «Фірма Український нафтопродукт», погодженими з представником ТК 19.05.2011 року та затвердженими директором ПП «Фірма Український нафтопродукт» 19.05.2011 року, встановлений наступний розпорядок дня: початок роботи – 08-00 год., перерва – 12-00 – 13-00 год., закінчення роботи – 17-00 год.; також передбачені такі дисциплінарні стягнення як догана та звільнення за порушення трудової дисципліни (а.с. 44 – 46 т. 1);
- на ПП «Фірма Український нафтопродукт» за наказом № 19 від 13.08.2013 року було створено комісію для проведення службового розслідування (а.с. 49 т. 1), у зв’язку з чим оператор АЗС ОСОБА_1 наказом № 20 від 13.08.2013 року була відсторонена від роботи на час проведення службового розслідування із збереженням заробітної плати (а.с. 50 т. 1);
- згідно акту службового розслідування від 05.09.2013 року в ході проведення службового розслідування було встановлено наступне: водій ОСОБА_5 при зливанні нафтопродуктів на АЗС № 2 м. Красноперекопськ був нецензурно облаяний оператором АЗС ОСОБА_1 (а.с. 54 – 55 т. 1), яка на той час перебувала у щорічній відпустці, тому за даним фактом була витребувана пояснювальна від старшого оператора АЗС ОСОБА_6, а сама ОСОБА_1 була відсторонена від роботи та запрошена для дачі письмових пояснень в бухгалтерію підприємства. Старший оператор усно повідомив ОСОБА_1 про відсторонення від роботи та передав розпорядження з’явитися до бухгалтерії для дачі письмових пояснень, однак позивачка відмовилась виконувати розпорядження безпосереднього начальника та викликала наряд міліції. До бухгалтерії для дачі письмових пояснень ОСОБА_1 також не з’явилась, вимагала офіційного запрошення, але направила заяву, в якій вказувала, що не допускала порушення трудової дисципліни та що викликала наряд міліції з метою фіксування її відсторонення від роботи (а.с. 58 т. 1); на офіційний виклик до бухгалтерії підприємства для дачі пояснень в ході проведення службового розслідування (а.с. 56 т. 1), ОСОБА_1 також не з’явилась. Комісією по службовому розслідуванню було встановлено, що оператором АЗС ОСОБА_1 не підписана посадова інструкція та договір матеріальної відповідальності, вона систематично відмовлялася підписувати відомість про отримання заробітної плати, тому оскільки позивачка систематично не виконувала розпорядження керівництва, комісія зі службового розслідування намагалася в м. Красноперекопськ (за місцем роботи – на АЗС та за місцем проживання позивачки) залагодити всі питання щодо повторного ознайомлення ОСОБА_1 з правилами внутрішнього трудового розпорядку, підписання нею посадової інструкції та договору про матеріальну відповідальність, але ОСОБА_1 в м. Красноперекопськ на роботу за викликом не з’явилася, на телефонні дзвінки не відповідала, а лише після від’їзду комісії по телефону вимагала виплатити їй заробітну плату, при цьому вимагала привезти гроші в м. Красноперекопськ, але для дачі письмових пояснень по суті службового розслідування відмовлялася і надалі з’являтися на підприємство. Так, комісією зі службового розслідування встановила:
1. старший оператор ОСОБА_6 допустив до роботи працівника, який перебував у відпустці та яким не підписаний договір про матеріальну відповідальність, а також не інформував адміністрацію підприємства про систематичні відмови ОСОБА_1 підписувати відомості на отримання коштів при фактичному отриманні заробітної плати, з приводу чого в ОСОБА_6 були відібрані пояснювальні на ім’я директора (а.с. 59 – 60 т. 1);
2. інспектор відділу кадрів ОСОБА_7 при прийнятті на роботу ОСОБА_1 не забезпечила підписання останньою посадової інструкції та договору матеріальної відповідальності, а в подальшому не інформувала керівництво про відмови позивачки підписувати вказані документи, на що в пояснювальній ОСОБА_7 вказала (а.с. 62 т. 1), що більшість документів оформлюється дистанційно, оскільки працівники проживають в різних районах автономії, так документи ОСОБА_1 через втрату контролю над ними виявились оформленими неналежним чином;
3. бухгалтер ОСОБА_8 не проінформувала директора підприємства про відсутність підпису ОСОБА_1 у відомостях про отримання заробітної плати, на що в пояснювальній вказала про оформлення даних документів дистанційно (відомості передавались через старшого оператора ОСОБА_6В.), в результаті відомості були повернуті до бухгалтерії не підписаними (а.с. 63 т. 1);
4. оператор АЗС ОСОБА_1 неодноразово порушувала правила внутрішнього трудового розпорядку, розпорядження адміністрації підприємства та свого безпосереднього керівника, заважала нормальній роботі АЗС, відмовлялась співпрацювати з комісією по проведенню службового розслідування, відмовлялась давати письмові пояснення по виявленим комісією фактам;
5. в зв’язку з відсутністю підписаного договору ОСОБА_1 про матеріальну відповідальність, немає можливості допустити її до роботи з матеріальними цінностями та грошовими коштами до підписання нею такого договору;
- згідно наказу № 21 від 05.09.2013 року ОСОБА_1 необхідно було приступити до роботи з 06.09.2013 року, старшому оператору АЗС ОСОБА_6 забезпечити ОСОБА_1 можливістю виконання робіт, не пов’язаних безпосередньо з роботою на касовому апараті та інкасацією грошових коштів (а.с. 71 т. 1);
- згідно доповідної записки старшого оператора АЗС Красноперекопського району ОСОБА_6 ОСОБА_1 11.09.2013 року вийшла на роботу, але о 08-10 год. залишила робоче місце без пояснень (а.с. 78 т. 1);
- ОСОБА_1 на наказ про допущення її до роботи відреагувала заявою про необхідність відмінити даний наказ (який вона розцінила як переведення на посаду помічника оператора АЗС) та допустити її до роботи, передбаченої трудовим договором (а.с. 73 т. 1);
- за результатами проведення службового розслідування 06.09.2013 року було видано наказ № 58-к про дисциплінарну відповідальність працівників ПП «Фірма Український нафтопродукт», а саме старшому оператору АЗС Красноперекопського району ОСОБА_6, інспектору відділу кадрів ОСОБА_7, бухгалтеру ОСОБА_8, оператору АЗС ОСОБА_1 оголошені догани (а.с. 76 т. 1);
- листом ПП «Фірма Український нафтопродукт» від 16.09.2013 року позивачці на її заяву з вимогою допустити її до роботи було повідомлено про закінчення службового розслідування та вказано про допущення її до роботи наказом від 05.09.2013 року на посаду оператора АЗС, оскільки посада помічника оператора АЗС не передбачена штатним розкладом (а.с. 74 т. 1);
- згідно актів старшого оператора АЗС Красноперекопського району ОСОБА_6 та операторів АЗС ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за період з 11.09.2013 року по 25.10.2013 року (крім вихідних днів тижня – суботи та неділі) оператор АЗС на роботі була відсутня протягом цілого робочого дня (а.с. 83 – 115 т. 1);
- 09.10.2013 року директором ПП «Фірма Український нафтопродукт» було направлено позивачці лист з вимогою пояснень щодо відмови приступити до роботи та відсутності на робочому місці понад два тижні, а також було попереджено про можливість звільнення за прогули при відсутності поважних причин відсутності на роботі (а.с. 79 т. 1);
- згідно наказів № 60-к від 06.08.2012 року та № 46-к від 22.07.2013 року ОСОБА_1 за відпрацьовані періоди з 29.07.2011 року по 29.07.2012 року та з 29.07.2012 року по 29.07.2013 року були надані щорічні відпустки в кількості 24 календарних днів з 07.08.2012 року по 31.08.2012 року та з 22.07.2013 року по 14.08.2013 року відповідно (а.с. 67, 117 т. 1);
- згідно відомостей на виплату грошей № 474 за серпень 2012 року, № 672, № 673 за жовтень 2013 року ОСОБА_1 грошові кошти отримала (а.с. 118, 129 – 130 т. 1);
- згідно відомостей на виплату грошей № 367 і № 406 за червень 2013 року та № 443 і № 477 за липень 2013 року ОСОБА_1 нараховану заробітну плату не отримала (а.с. 125 – 128 т. 1);
- згідно табелів обліку робочого часу, наданих ПП «Фірма Український нафтопродукт» оператори АЗС відпрацьовують 8 – годинний робочий день з понеділка по п’ятницю, субота та неділя вихідні дні (а.с. 131 – 250 т. 1, а.с. 1 – 124 т. 2);
- згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 вона була прийнята на посаду оператора АЗС 29.07.2011 року, звільнена в зв’язку з прогулом без поважної причини 28.10.2013 року (а.с. 140 – 143 т. 2).
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позовні вимоги в частині відсторонення ОСОБА_1 від роботи оператором АЗС № 2 в м. Красноперекопськ незаконними не знайшли свого документального та законодавчого підтвердження, тому не підлягають задоволенню. Так, у статті 46 КЗпП закріплено, що відсторонення від роботи допускається не тільки у випадках, встановлених у цій статті, а й в інших випадках, передбачених законодавством. Крім того, зазначена стаття дає право власникові або уповноваженому ним органу відсторонювати працівника від роботи, з правового аналізу положень ст. 46 КЗпП України вбачається, що відсторонення від роботи є одним з примусових заходів, завдяки яким здійснюється реалізація профілактичних (запобіжних) функцій трудового права. Відсторонення передбачає примусове недопущення працівника на певний термін до роботи, яку він зобов'язався виконувати відповідно до трудового договору. Тобто, саме виходячи з примусового та тимчасового, строкового характеру даних заходів, відсторонення від роботи обов'язково оформлюється відповідним наказом по підприємству з визначенням терміну, на який може застосовуватися цей примусовий захід. Основною ознакою відсторонення від роботи є строковість та належне оформлення письмовим наказом або розпорядженням, виданим компетентною особою. Так, відповідачем було дотримано всіх необхідних вимог законодавства при відстороненні позивачки від посади, а саме керівництвом підприємства відповідача було вирішено відреагувати проведенням службового розслідування на скаргу на дії працівників АЗС, в даному випадку відсторонення від роботи було належним чином оформлено наказом про відсторонення на час проведення службового розслідування. Відсторонення від роботи було зі збереженням заробітної плати ОСОБА_1
Крім того, ОСОБА_1С не ставила у своїх вимогах питання про скасування наказу про відсторонення від роботи, хоча він є у матеріалах справи, просила лише визнати незаконними дії відповідача по відстороненню її від роботи. (а.с.т1 ,50)
Що стосується вимог позивачки про визнання незаконним наказу № 21 від 05.09.2013 року про допущення до роботи, судом встановлено, що дані вимоги не підлягають задоволенню, оскільки відсторонення від роботи на час проведення службового розслідування мало місце, а тому після закінчення службового розслідування було видано наказ про допущення до роботи, зміст якого був належним чином повідомлений зацікавленим особам та на підставі якого позивачка ОСОБА_1 повинна була приступити до виконання своїх посадових обов’язків оператора.
Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов’язання відповідача допустити її до роботи оператором АЗС № 2 в м. Красноперекопськ не підлягають задоволенню з наступних підстав. Наказом № 20 від 13.08.2013 року про відсторонення від роботи оператора ОСОБА_12 Станіславівна була відсторонена від роботи на час проведення службового розслідування, а відповідно наказом № 21 від 05.09.2013 року про допущення до роботи оператору АЗС ОСОБА_1 необхідно було приступити до роботи з 06.09.2013 року, тобто позивачка просить суд зобов’язати відповідача виконати дії, які ним вже виконані належним чином.
Доводи позивачки про те що вона повинна була працювати лише за комп,ютером спростовуються її посадовими обов,язками оператора АЗС, в яких вказано що вона безпосередньо здійснює заправку машин горючими матеріалами. (а.с.т 1, 43-45)
Позивачка ОСОБА_1 просить суд визнати наказ від 06.09.2013 року про оголошення догани незаконним, але, оскільки її доводи не знайшли документального підтвердження, дана вимога не може бути судом задоволена. Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Згідно ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. Так, при проведенні службового розслідування на ПП «Фірма Український нафтопродукт» було виявлено низку порушень як зі сторони позивачки, так і іншими працівниками, тому всім винним було оголошено догани (наказ № 58-к від 06.09.2013 року, а.с. 76 т. 1). З матеріалів справи вбачається, що позивачка категорично уникала дачі письмових пояснень з приводу проведення службового розслідування на підприємстві. За результатами проведення службового розслідування було винесено акт службового розслідування від 05.09.2013 року, а позивачці листом № 430 від 16.09.2013 року було роз’яснено її право на ознайомлення з даним актом. Актом службового розслідування було виявлено низку порушень позивачкою, зокрема неодноразове порушення правил внутрішнього трудового розпорядку, розпорядження адміністрації підприємства та свого безпосереднього керівника, заважання нормальній роботі АЗС, відмову співпрацювати з комісією по проведенню службового розслідування, відмову давати письмові пояснення по виявленим комісією фактам, а також небажання підписувати необхідні внутрішні документи на підприємстві (які при прийомі ОСОБА_1 на роботу не були підписані ). Згідно зі статтями 21 та 139 Кодексу законів про працю України працівник, який уклав трудовий договір, зобов'язаний виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи, організації, виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці. Так, директор, спираючись на правила внутрішнього трудового розпорядку, зокрема розділу VIIІ п. 21 (а), з якими ОСОБА_1 була ознайомлена під підпис (а.с. 48 т. 1 зворот), правомірно застосував до винних працівників таке дисциплінарне стягнення, як догана.
Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу станом на 30.09.2013 року в сумі 2925,13 грн. не підлягають задоволенню, так як позивачкою не надано суду доказів того, що вимушений прогул мав місце. Згідно наказу № 20 від 13.08.2013 року про відсторонення від роботи ОСОБА_1 була відсторонена від роботи на час проведення службового розслідування зі збереженням заробітної плати. Про закінчення службового розслідування вона була повідомлена письмово (а.с. 74 т. 1) та на її адресу був направлений наказ про необхідність приступити до виконання своїх посадових обов’язків (а.с. 71 т. 1). Документів, які б підтвердили поважність відсутності позивачки на роботі після ознайомлення її з наказом про необхідність приступити до роботи ОСОБА_1 суду не надано, тому суд не вбачає вини підприємства в наявних прогулах позивачки.
Вимоги позивачки в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за переробіток, роботу в нічний час та святкові дні за період з 29.07.2011 року по 31.08.2013 року в сумі 24779,42 грн. не обґрунтовані та не можуть бути задоволені. З матеріалів справи, а саме з табелів обліку робочого часу, вбачається, що позивачка відпрацьовувала 8-годинний робочий день трудового тижня. У вихідні дні вона не працювала, святкові дні теж були вихідними, приміром 24.08.2012 року та 28.06.2013 року. ОСОБА_1 не надала суду доказів того, що вона понаднормово працювала. За її клопотанням в судовому засіданні оглядалася касова стрічка, яка б могла (зі слів позивачки) підтвердити виконання трудових обов’язків оператора АЗС у вихідні, святкові дні та нічний час, але в касовій стрічці не зазначено прізвище оператора, тому немає можливості з’ясувати, хто саме працював у конкретний проміжок часу за касовим апаратом.
Свідки ОСОБА_6В , ОСОБА_10,ОСОБА_13 пояснили суду що вони офіційно оформлені на посаді операторів АЗС, ОСОБА_1С працювала з 8-00години ранку до 17-00години, з перервою на обід, крім того, свідок ОСОБА_6В підтвердив обставини викладені у пояснювальних записках і те що службовим розслідуванням було встановлено що ОСОБА_14С дійсно виражалась нецензурною лайкою на адресу водія ОСОБА_5 та їй був оголошена догана.
До пояснень свідка ОСОБА_15 суд відноситься критично так як він особисто пояснив у суді що на АЗС він не працював офіційно, наказ про прийняття його на роботу не видавався, але ОСОБА_13 його інструктував по роботі заправочної колонки, та про те що робота у ОСОБА_13В та ОСОБА_1С була позмінною, тому що свідок ОСОБА_13 пояснив у суді що він ОСОБА_15А не інструктував, свідки ОСОБА_6В та ОСОБА_10,ОСОБА_13 пояснили що ОСОБА_15А ніколи не працював на АЗС та чому він так каже їм не відомо.
До наданих позивачкою копій змінних звітів (а.с. т 2, 144-145) суд відноситься критично, тому що як вбачається з наданих суду доказів та пояснень свідків, робота у ОСОБА_1С була не посуточна а з 08-00 до 17-00 год., крім того ці документи ніким не підписані та не мають відповідних печаток, які б могли ідентифікувати їх як документи саме відповідача.
ОСОБА_1С просить суд стягнути з відповідача компенсацію за невикористану відпустку в сумі 1386,02 грн., в даній частині позов також не підлягає задоволенню. В позовних вимогах позивачка не конкретизує період, за який необхідно компенсувати невикористану відпустку. Судом встановлено, що згідно наказів № 60-к від 06.08.2012 року та № 46-к від 22.07.2013 року за відпрацьовані періоди з 29.07.2011 року по 29.07.2012 року та з 29.07.2012 року по 29.07.2013 року позивачці були надані щорічні відпустки в кількості 24 календарних днів з 07.08.2012 року по 31.08.2012 року та з 22.07.2013 року по 14.08.2013 року відповідно (а.с. 67, 117 т. 1), що також підтверджується табелями обліку робочого часу (а.с. 243 т. 1 та а.с. 97-зворот, а.с. 102-зворот т. 2). Відповідно до ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткові відпустки працівникам, які мають дітей. За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні. Що стосується компенсації за невикористану відпустку в кількості 6 календарних днів за відпрацьований період з 29.07.2013 року по 28.10.2013 року, то компенсація за дану відпустку була вказана в наказі про звільнення № 69-к від 28.10.2013 року та виплачена повністю згідно відомостей на виплату грошей № 672 та № 673 за жовтень місяць 2013 року.
Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за червень – липень 2013 року в сумі 2671,15 грн. підлягають задоволенню, оскільки згідно документів, наданих відповідачем, а саме відомостей на виплату грошей № 367, № 406 за червень місяць 2013 року та № 443, № 477 за липень місяць 2013 року (а.с. т1, 11 - 14) ОСОБА_1 заробітна плата за вказаний період була нарахована, але фактично не виплачена про що свідчить відсутність підпису позивачки у відомостях на отримання зарплати.
Суд частково погоджується з доводами позивачки щодо відшкодування моральної шкоди. Позивачка просить стягнути з відповідача 2000 грн. моральної шкоди, яка виразилась в наступному: позивачка 2 місяці не працює з вини відповідача, систематичні невиплати та недоплати заробітної плати ставлять позивачку та її сім’ю в скрутне матеріальне становище (на утриманні позивачки знаходиться неповнолітня дитина), щоб реалізувати своє право на працю позивачка вимушена звертатися до правоохоронних органів, докладати додаткові зусилля для організації свого життя.
Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв,язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Дослідивши надані суду докази, врахувавши доводи сторін по справі, у суду достатні підстави вважати, що позивачка отримала моральну шкоду, яка потребує компенсації, внаслідок чого суд вважає, що враховуючи вимоги розумності та справедливості,з урахуванням моральних страждань позивачки слід частково задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди, тому що невиплата зарплати дійсно вимагає додаткових зусиль для організації життя, та слід стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 500 грн.
Судові витрати слід стягнути з відповідача на користь держави, рішення в частині стягнення заборгованості по зарплаті допустити до негайного виконання у межах місячних платежів.
Керуючись ст.ст.11, 30, 60, 79, 88, 212, 213, 215, 367 ЦПК України, ст.ст. 21, 46, 79, 94, 139, 142, 148, 149, 2371 КЗпП України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ПП «Фірма Український нафтопродукт», третя особа – ОСОБА_2, про визнання відсторонення від роботи та переведення на іншу роботу незаконним, про допущення до роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації за відпустку, стягнення моральної шкоди – задовольнити частково.
Стягнути з ПП «Фірма Український нафтопродукт», 96100 АР Крим м Джанкой АДРЕСА_1 ЕДРОУ 37463592 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженки м Красноперекопськ, ІПН НОМЕР_1 заборгованість по заробітній платі за червень – липень 2013 року в сумі 2671,15гривень та моральну шкоду у сумі 500 гривень.
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі у сумі 2671,15 гривень допустити до негайного виконання.
Стягнути з ПП «Фірма Український нафтопродукт», на користь держави судовий збір у сумі 229,40 гривень.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного Суду Автономної Республіки Крим через Красноперекопський міськрайонний суд АР Крим в десяти- денний строк з дня його проголошення.
Суддя:
ОСОБА_16