Справа № 110/5686/13-ц

У Х В А Л А

"30" грудня 2013 р.          

Суддя Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим Литвиненко В.П., розглянувши матеріали заяви Кримського республіканського підприємства «Вода Криму» в особі Красноперекопського філіалу КРП «Вода Криму» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1,

ВСТАНОВИВ :

27.12.2013 року Кримське республіканське підприємство «Вода Криму» в особі Красноперекопського філіалу КРП «Вода Криму» звернулося із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1.

Свої вимоги мотивує тим, що між ОСОБА_1 та Кримським республіканським підприємством «Вода Криму» в особі Красноперекопського філіалу КРП «Вода Криму» договір про надання послуг водопостачання не укладався, однак, він є споживачем послуг та не проводить за них оплату в результаті чого станом на 01.12.2013 року склалась заборгованість у розмірі 1272,64 грн..

          Оскільки основною особливістю наказного провадження є безспірність вимог заявника, то питанню надання відповідних доказів у підтвердження вимог за заявою про видачу судового наказу уділяється особлива увага, враховуючи те, що докази повинні бути належними та допустимими та мають підтверджувати не тільки факт настання права вимоги стягувача, а й розмір обов’язків боржника, а також те, що за нормами процесуального закону відсутня необхідність їх публічного дослідження та аналізу, оскільки процес доказування для заявника закінчується прийняттям заяви про видачу судового наказу, то при вирішенні питання про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з’ясуванню належить не тільки розмір безпосередньо заборгованості, але й підстави для її нарахування (зокрема, наявність договору з надання таких послуг тощо).

          З матеріалів заяви суд не вбачає наявності договору з надання послуг з боржником, таким чином, зобов’язання боржника не можуть вважатися безумовними та підлягають доказуванню разом з пред’явленою до стягнення грошовою сумою.

          Крім того, у відповідності до статті 246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

          З заяви про видачу судового наказу вбачається, що вона подана до суду та підписана виконуючим обов’язки директора – ОСОБА_2У, в матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують повноваження ОСОБА_2 на підписання вищезазначеної заяви.

          Згідно п.9 ППВСУ № 14 від 23.12.2011 року «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» наявність спору про право (пункт 2 частини третьої статті 100 ЦПК), яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб’єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб’єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов’язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні (частина третя статті 267 Цивільного кодексу України (далі – ЦК).

З огляду на вказане, з заяви та доданих документів вбачається спір про право, що згідно п.2 ч.3 ст.100 ЦПК України є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу.

Одночасно заявнику слід роз’яснити, що відповідно до ст.101 ч.2 ЦПК України відмова в прийнятті заяви унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник в цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку. Відповідно до ст.99 ч.2 ЦПК України у разі відмови в прийнятті заяви про видачу судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред’явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за позовну заяву.

Керуючись ст.ст.95,96,99,100 ч.3 п.2,101,293-294 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у прийнятті заяви Кримського республіканського підприємства «Вода Криму» в особі Красноперекопського філіалу КРП «Вода Криму» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1.

Роз’яснити, що відповідно до ст.101 ч.2 ЦПК України відмова в прийнятті заяви унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник в цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку. Відповідно до ст.99 ч.2 ЦПК України у разі відмови в прийнятті заяви про видачу судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред’явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за позовну заяву.

          Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Красноперекопський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя:

ОСОБА_3