Справа 107/9100/13-а
Провадження 2а/107/296/13
ПОСТАНОВА
Іменем України
18 грудня 2013 року 15 година 25 хвилин м. Керч
Керченський міський суд АРК у складі:
Головуючого судді – Захарової К.П.
при секретарі - Дробот К.М., Дружиніній К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альцем» про визнання протиправною відмови розпорядника у наданні інформації та зобов’язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до Керченського міського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альцем» (далі ТОВ «Альцем») про визнання протиправною відмови розпорядника у наданні інформації та зобов’язання вчинити певні дії. Оскільки вважає, що підприємство відповідача протиправно відмовило їй у наданні публічної інформації про стан довкілля. Позивач зазначає, що підприємство відповідача, будучі, відповідно до вимог ст.. 29 Закону України «Про інформацію», розпорядником публічної інформації, а саме: інформації про вплив підприємства, що будується, на навколишнє природне середовище Керченського регіону, не мотивовано відмовило їй у наданні запитуваної інформації. Вказані дії підприємства відповідача, на думку позивача, суперечать вимогам Закону України «Про доступ до публічної інформації». З наведеного, позивач просила суд постановити рішення, яким зобов’язати відповідача надати їй запитувану інформацію.
Позивач у судовому засіданні адміністративний позов підтримала у повному обсязі, навівши обґрунтування, аналогічне викладеному у ньому.
Представники відповідача за довіреностями (а.с. 38,75) у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечували у повному обсязі, надали письмові пояснення (а.с. 27-31) у яких зазначали, що позивачу було обґрунтовано відмовлено у наданні публічної інформації, оскільки надісланий нею запит не відповідав вимогам Орхуської Конвенції «Про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля» , яка була ратифікована Україною законом від 06 липня 1999 року. Представники відповідача наполягали на тому, що відповідно до підпункту б) пункту 3 ст. 4 вказаної Конвенції у запиті про надання екологічної інформації може бути відмовлено, як що запит є очевидно необґрунтованим або сформульованим у надто загальному вигляді. Ураховуючи той факт, що позивач іменувала себе у запиті, як незалежний журналіст, але не надала документів на підтвердження цього факту та не зазначила мети запитуваної інформації, її запит був визначений, як очевидно необґрунтований та сформульований у надто загальному вигляді. Через що у задоволенні адміністративного позову просили відмовити.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до наступних висновків.
Стосовно доводів представників відповідача про те, що позивачем був пропущений строк звернення до адміністративного суду, передбачений у ч. 2 ст. 99 КАС України «Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.», суд зазначає наступне.
Ураховуючи той факт, що відмову у наданні інформації було надіслано позивачу 28.05.2013 року, а з адміністративним позовом ОСОБА_1 звернулася до суду 18.09.2013 року, суд вважає, що позивачем не було пропущено встановлено законом строку. Судом не можуть бути прийняті до уваги доводи представника відповідача про те, що відмова позивачем була отримана ще 20.02.2013 року (а.с. 33), оскільки вона була надана Фінансово-промисловою групою «Альтком», яка не є відповідачем у справі.
Матеріалами справи підтверджено, що 14.05.2013 року ОСОБА_1, йменуючи себе журналіст, звернулася до ТОВ «Альцем» із запитом про надання публічної інформації. У запиті позивач посилалася на той факт, що відповідач є розпорядником публічної інформації, оскільки володіє відомостями про стан навколишнього природного середовища, яки містяться у розділі «Оцінка впливу на навколишнє природне середовище» проекту «Цементний завод в Ленінському районі АР Крим на базі Чорвонопартизанського родовища вапняків продуктивністю 3 млн. тонн клінкеру на рік» та у розділі «Оцінка впливу на навколишнє природне середовище» проекту розробки Чорвонопартизанського родовища вапняків». (а.с. 10)
Листом від 28.05.2013 року ТОВ «Альцем» відмовило позивачу у наданні запитуваної інформації із посиланням на вимоги Орхуської Конвенції «Про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля» , яка була ратифікована Україною законом від 06 липня 1999 року. Оскільки запит, є очевидно необґрунтованим або сформульованим у надто загальному вигляді, що відповідно до підпункту б) пункту 3 ст. 4 вказаної Конвенції надає право розпоряднику інформації відмовити у її наданні (а.с. 12-14).
Проте, суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що їй у надання запитуваної інформації було відмовлено незаконно.
Так, учасниками судового розгляду не заперечувалося того факту, що інформація, яка міститься у розділі «Оцінка впливу на навколишнє природне середовище» проекту «Цементний завод в Ленінському районі АР Крим на базі Чорвонопартизанського родовища вапняків продуктивністю 3 млн. тонн клінкеру на рік» та у розділі «Оцінка впливу на навколишнє природне середовище» проекту розробки Чорвонопартизанського родовища вапняків» - є інформацією про стан довкілля, через що суд , керуючись вимогами ч. 3 ст.. 72 КАС України, якою передбачено, що «Обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.» вважає його встановленим.
При цьому суд не може погодитися з доводами представників відповідача про те, що ТОВ «Альцем» не будучі суб’єктом владних повноважень, не підпадає під дію Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки відповідно до вимог ч. 2 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації»: «До розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють:1) інформацією про стан довкілля;»
Отже, суд приходить до висновку, що позивачем був правильно встановлений правовій статус суб’єкту до якого зроблений інформаційний запит.
Суд також не може погодитися зі ствердженнями відповідача про те, що інформаційний запит ОСОБА_1 був викладений очевидно необґрунтовано або сформульованим у надто загальному вигляді.
Так, ст.. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлює, що «Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.»
На думку суду наведена стаття Закону України, що є нормою національного законодавства не суперечить вимогам Орхуської Конвенції «Про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля» , яка була ратифікована Україною законом від 06 липня 1999 року, оскільки, суд вважає, що відповідачем помилково ототожнюються поняття «мета запиту» та «обґрунтування запиту».
На думку суду, обґрунтуванням запиту - є викладення запитувачем інформації правових підстав, яки надають йому право на звернення із відповідним запитом, що у свою чергу було виконано позивачем. Мету витребування інформації зазначено не було, оскільки цього діюче національне законодавство не передбачає.
Ураховуючи той факт, що у запиті позивача було зазначені конкретні документи, що містять запитувану інформацію, суд не може погодитися з тим, що запит був сформульованим у надто загальному вигляді.
Не можуть також свідчити про законність відмови, на думку суду, доводи представників відповідача про те, що запит було зроблено він незалежного журналіста ОСОБА_1, але при цьому не було долучено відповідних документів на підтвердження цього факту.
Досліджуючи зміст відмови, що була надана на адресу позивача, суд не вбачає зазначення у неї наведених вище доводів, як підстави для відмови у наданні інформації, а також додатково зазначає, що ст.. 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації встановлено, що «запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;».
Отже, наведеним законом не передбачено окремого суб’єкту звернення – журналіст, який би вимагав надання документів на підтвердження повноважень здійснення відповідної діяльності, тому розпорядник інформації повинен був віднести звернення позивача до категорії звернень, що надані фізичною особою.
Суд керуючись на вимоги ст.. 11 КАС України , яка встановлює, що «Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.», вважає за необхідне вийти за межи адміністративного позову стосовно формулювання вимог про зобов’язання відповідача вчинити певні дії.
Звертаючи увагу на те, що у запиті позивача йдеться про надання інформації, суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача надати саме інформацію, а не копію документу, як зазначено у адміністративному позові.
Відповідно до ч. ч.1 ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що представниками відповідача у судовому засіданні не було належними та допустимими доказами доведено законності та обґрунтованості оскаржуваної відмови у наданні публічної інформації.
Керуючись ст. ст. 7-12, 69-72, 76-79, 86, 89-94, 159-163 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю « Альцем» про визнання протиправною відмови розпорядника у наданні інформації та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Альцем» (ідентифікаційний код юридичної особи 33433522), яки виразилися у відмові надати інформацію ОСОБА_1 за запитом щодо доступу до публічної інформації, сформульовану наступним чином: « 1. Просимо надати копію розділу «Оцінка впливу на навколишнє природне середовище» проекту «Цементний завод в Ленінському районі АР Крим на базі Чорвонопартизанського родовища вапняків продуктивністю 3 млн. тонн клінкеру на рік», « 2. Просимо надати копію розділу «оцінка впливу на навколишнє природне середовище» проекту розробки Чорвонопартизанського родовища вапняків»
Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Альцем» (ідентифікаційний код юридичної особи 33433522), протягом п’ятим робочих днів з дню набрання чинності постанови суду надати ОСОБА_1 інформацію про стан довкілля, яка міститься у розділі «Оцінка впливу на навколишнє природне середовище» проекту «Цементний завод в Ленінському районі АР Крим на базі Чорвонопартизанського родовища вапняків продуктивністю 3 млн. тонн клінкеру на рік» та у розділі «Оцінка впливу на навколишнє природне середовище» проекту розробки Чорвонопартизанського родовища вапняків.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Альцем» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 34 (тридцять чотири) грн. 41 коп.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Керченський міський суд протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови суду, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення постанови суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.
повний текст постанови складений 27.12.13 року
Суддя /підпис/ ОСОБА_2