Справа № 107/2105/13-ц
провадження № 2/107/1059/13
Рішення
Іменем України
18 грудня 2013 р. м. Керч
Керченський міський суд Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого судді – Захарової К.П.
при секретарі – Дробот К.М, ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору між сторонами: Комунальне підприємство «Жилавтосервіс – Керч», виконавчий комітет Керченської міської ради та Керченська міська рада про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов’язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 звернувся до Керченського міського суду із позовом до ОСОБА_4 про зобов’язання знесення прибудови до квартири № 92 по вул.. Корольова у м. Керчі. У подальшому позовні вимоги ним були змінені, додано вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою будинку № 14 по вул.. Корольва у м. Керчі, яка розташована під загальним двором багатоквартирного будинку, шляхом знесення прибудованого балкону до квартири № 92 , зобов’язання відповідача привести захоплену ним земельну ділянку, що розташована під загальним двором багатоквартирного будинку за адресою: АРК м. Керчі вул.. Корольова, 14 у попередній стан, зобов’язання відповідача не чинити перешкод у користуванні земельною ділянкою, розташованою під загальним двором багатоквартирного будинку за адресою: АРК вул.. Корольова, 14. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем за відсутності жодних погоджень з іншими співвласниками земельної ділянки, яка виділена для обслуговування багатоквартирного житлового будинку по вул.. Корольова, 14 у м. Керчі, було здійснено самовільну прибудову до квартири № 92., а також було допущено істотне відхилення від умов проекту. З наведеного позивач вважає що були суттєво порушені його права, як співвласника земельної ділянки, яка виділена для обслуговування багатоквартирного житлового будинку, розташованого за адресою: м. Керч вул.. Корольова, 14 у м. Керчі. Ухвалами судового засідання до участі у справі у якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору між сторонами було притягнуто: Комунальне підприємство «Жилавтосервіс – Керч», Виконавчій комітет Керченської міської ради та Керченську міську раду.
Позивач та його представник у судовому засіданні змінені позовні вимоги підтримали у повному обсязі, навівши обґрунтування, аналогічне викладеному у них.
Представники відповідача за довіреностями ( т. 1 а.с. 21, 155) у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували у повному обсязі, зазначаючи, що позивач не однократно завертався до Керченського міського суду із позовами про визнання рішення виконавчого комітету Керченської міської ради, яким було надано дозвіл на перепланування квартири № 92 недійсним, ці справи були розглянуті у порядку адміністративного провадження та у задоволенні вказаних адміністративних позовів судом було відмовлено. Також представники наполягали на тому, що під час будівництва прибудови істотних відхилень від проекту допущено не було. Окрім того, представники відповідача зазначали, що саме позивачем було надано письмовий дозвіл на будівництво прибудови до кв. № 92 по вул.. Корольова у м. Керчі, оскільки до матеріалів справи долучений оригінал його письмової заяви. З наведеного просили суд у задоволенні зміненого позову відмовити у повному обсязі.
Представник комунального підприємства «Жилавтосервіс – Керч» за довіреністю (т. 1 а.с. 113 ) у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала у повному обсязі, зазначаючи, що будівництво прибудови до квартири АДРЕСА_1 з боку відповідача було призведено у повної відповідальності до вимог діючого законодавства.
Представники виконавчого комітету Керченської міської ради та Керченської міської ради за довіреностями (т. 1 а.с. 110 -111 т. 2 а.с.23) у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували у повному обсязі, вказували на те, що відповідачем до початку будівництва були отримані усі необхідні узгодження органів місцевого самоврядування, отримано проектну документацію, після чого виконано будівництво у відповідності до замовленого проекту. З наведеного просили суд у задоволенні позов відмовити у повному обсязі.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, показання свідків та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Так, матеріалами справи підтверджено, що квартира АДРЕСА_2 на праві спільної часткової власності належить у рівних частках: ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (т.1 а.с. 13).
Квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28.11.2012 року на праві приватної власності належить ОСОБА_4 (и. 1 а.с. 158).
Рішенням виконавчого комітету Керченської міської ради № 1011 від 23.12.2011 року був затверджений акт міжвідомчої комісії з питань експлуатації та містобудівельного регулювання у житловому фонді м. Керчі та дозволено перепланування з прибудовою балкону до квартири № 92 у житловому будинку № 14 по вул.. Корольова у м. Керчі (т.1 а.с. 166).
При цьому суд зазначає, що постановою Керченського міського суду від 25 липня 2013 року був залишений без задоволення позов ОСОБА_6 до виконавчого комітету Керченської міської ради, третя особа – ОСОБА_4 про визнання рішення виконавчого комітету Керченської міської ради № 1011 від 23.12.11 року неправомірним. Розглядаючи спір між сторонами суд першої інстанції прийшов до висновку, що порядок отримання дозволу на перепланування, переобладнання, реконструкцію, прибудову житлових та нежитлових приміщень у житлових будинках та спорудах був дотриманий та виконавчий комітет Керченської міської ради прийняв рішення № 1011 від 23.12.11 року «Про дозвіл перепланування з прибудовою балкону до квартири АДРЕСА_1» на законних підставах. Ухвалою Севастопольського Апеляційного адміністративного суду АРК від 14.10.2013 року вказана постанова Керченського міського суду була залишена без змін.
Отже, керуючись вимогами ст.. 61 ЦПК, суд вважає за можливе визнати встановленим той факт, що виконавчим комітетом Керченської міської ради було винесено законне та обґрунтоване рішення № 1011 від 23.12.2011 року «Про дозвіл перепланування з прибудовою балкону до квартири АДРЕСА_1».
Вирішуючи позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою будинку, 14 по вул.. Корольова у м. Керчі, яка розташована під загальним двором багатоквартирного будинку, шляхом знесення прибудованого балкону до квартир № 92 суд зазначає наступне.
Так, згідно зі ст. ст. 18-21 ЗК України земельний фонд України відповідно до цільового призначення поділяється на дев'ять категорій, кожна з яких має свій правовий режим залежно від характеру землекористування, системи державних органів, що здійснюють функції державного управління землями та обсягом компетенції цих органів у галузі управління використання земельних ділянок.
Цільове призначення земель - це встановлені законодавством порядок, умови та межі використання земель для конкретних цілей відповідно до їх категорій, тобто цільове призначення конкретної земельної ділянки залежить від категорії земель, з яких її виділено, від планування та зонування території і є встановленою компетентним органом при наданні земельної ділянки межею її використання для конкретного призначення відповідно до затверджених планів розвитку території, зонуванням земель, а також правовим режимом відповідної категорії земель.
До однієї з таких категорій відносяться землі житлової та громадської забудови, до яких належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови (п. «б» ч. 1 ст. 19, ст. ст. 38, 39 ЗК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.
У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками (чч. 2, 3 ст. 42 ЗК України).
При цьому під прибудинковою територією слід розуміти встановлену за проектом поділу території мікрорайону (кварталу) та проектом забудови земельну ділянку багатоквартирної несадибної житлової забудови, необхідну для розміщення й обслуговування жилого будинку та пов'язаних із ним господарських і технічних будівель і споруд, тобто нею є територія під жилим будинком, проїзди та тротуари, озеленені ділянки та ігрові майданчики, майданчики для відпочинку, занять спортом, тимчасового зберігання автомобілів жителів будинку, для господарських цілей та інші території, пов'язані з утриманням і експлуатацією будинку.
Виходячи з аналізу цільового призначення земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, та норм ст. 42 ЗК України слід дійти висновку, що в разі приватизації громадянами квартир у такому будинку земельна ділянка як така, що входить у житловий комплекс, може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування лише об'єднанню співвласників будинку, створеному відповідно до Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку” у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 року № 1521 “Про реалізацію Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку” (підпункт “д” п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2005 року № 7 “Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ”).
У такому разі земельна ділянка належить співвласникам жилого будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном і неподільною часткою житлового комплексу (допоміжні приміщення, конструктивні елементи будинку, його технічне обладнання) є майном співвласників, які визначають порядок його використання.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених в п. 13 постанови «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» від 30 березня 2012 року № 6 (надалі - Постанова) вирішуючи позови про знесення самовільно збудованих (прибудованих, надбудованих) балконів, мансард, горищ тощо у багатоповерхових багатоквартирних будинках, суди повинні враховувати, що положення статті 376 ЦК України до цих правовідносин не застосовуються.
Проте у випадку, коли квартира в такому будинку розташована на першому (цокольному) поверсі й власник здійснив прибудову до неї з одночасним зайняттям частини прибудинкової земельної ділянки, спір повинен вирішуватися відповідно до правил статті 376 ЦК України.
Згідно із ч. ч. 1, 7 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Також , відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Оцінюючи доводи позивача стосовно того, що відповідачем будівництво прибудови до квартири АДРЕСА_1 було здійснено з істотним відхиленням від проекту суд зазначає наступне.
Так 17 травня 2013 року було задоволено клопотання представника позивача та постановлено ухвалу про призначення у справі судової будівельної експертизи для з'ясування питань: Чи дотримані вимоги нормативних документів з техніки безпеки при будівництві добудови до балкону квартири АДРЕСА_1? Чи були дотримані вимоги діючого законодавства під час облаштування інженерних комунікації та елементів будівельних конструкцій при будівництві прибудови до балкону квартири АДРЕСА_1 ? Чи могли роботи з будівництва прибудові до балкону квартири АДРЕСА_1 призвести до появи пошкоджень у квартирі № 95 по вул.. Корольова у м. Керчі?
Втім позивач відмовився від оплати послуг експертної установи, мотивуючі тим, що він перебуває у скрутному матеріальному становищі.
Не доводять також, на думку суду, стверджень позивача про здіснення будівництва відповідачем з істотним відхилення від проекту і показання свідка ОСОБА_7, оскільки вона повідомила суду, що про ймовірні пошкодження у квартирі ОСОБА_3 вона дізналася від нього, саме з його слів також вона прийшла до висновку про наявність причинного зв'язку між тріщинами, яки з'явилися на стіні будинку та будівництвом балкону до квартири № 92.
За таких обставин, суд спираючись на вимоги ст.. 60 ЦК України, яка передбачає, що «Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях», вважає, що стороною позивача не було надано жодних доказів на підтвердження проведення відповідачем будівництва прибудови до квартири АДРЕСА_1 з істотним відхиленням від умов проекту.
Окрім того, як доведено матеріалами справи, до початку будівництва відповідачем ОСОБА_4 було отримано від ОСОБА_3 письмову згоду на влаштування двох балконів до АДРЕСА_3 (а.с.120).
Суд не приймає до уваги доводи позивача стосовно того, що від не підписував згоди на будівництво спірного балкону, оскільки виходячи зі змісту вимог ч. 2 ст.. 59 ЦПК України, яка передбачає, що: « Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.» питання щодо приналежності підпису на документі повинно встановлюватися шляхом проведення судової почеркознавчої експертизи.
Вказана експертиза за клопотанням позивача була призначена у справі ухвалою суджу від1 8 травня 2013 року ( т. 1 а.с. 128) проте була повернута експертною установою без виконання, оскільки позивач відмовився оплачувати відповідні послуги.
З наведеного суд робіть висновок про те, що стороною позивача під час судового розгляду справи не було доведено належними та допустимими доказами підроблення його підпису на дозволі про здійснення будівництва.
Суд не приймає до уваги усі інші докази долучені сторонами до матеріалів справи, оскільки вони не стосуються предмету спору між сторонами.
Таким чином, під сумуючі наведене вище обґрунтування, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі через їх необґрунтованість.
Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 57, 212-218 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору між сторонами: Комунальне підприємство «Жилавтосервіс – Керч», виконавчий комітет Керченської міської ради та Керченська міська рада про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов’язання вчинити певні дії – відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду АР Крим у десятиденний строк з дня його проголошення через Керченський міський суд АР Крим.
Особи, які брали участь в справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
повний текст рішення складений 27.12.13 року
Суддя /підпис/ ОСОБА_8