Справа № 107/6117/13-ц
Провадження № 2/107/1853/13
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2013 р. м. Керч
Керченський міський суд Автономної Республіки ОСОБА_1 у складі:
головуючого судді - Захарової К.П.
при секретарі – Дробот К.М., Дружиніній К.С., Чернової М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Керчі цивільну справу за позовом Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив № 34» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території, спожиту теплову енергію, 3 % річних та інфляційних витрат, спонукання до укладення договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території
ВСТАНОВИВ:
Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив № 34» (далі ОК «Житлово-будівельний кооператив № 34» звернувся до Керченського міського суду із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території, спожиту теплову енергію, 3 % річних та інфляційних витрат. У подальшому представником позивача позовні вимоги декілька разів були змінені, у остаточному варіанті позовної заяви розмір заборгованості за спожити послуги з утримання будинку та прибуткової території та теплову енергію був визначений у розмірі 9 118 грн. 56 коп., інфляційні витрати визначені у розмірі 579, 62 грн., а 3% річних - 336,67 грн., а також було зазначено про зобов’язання відповідача ОСОБА_1 укласти з ОК Житлово-будівельний кооператив № 34» договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території.
Представник позивача у судовому засіданні змінені позовні вимоги підтримала у повному обсязі, навівши обґрунтування, аналогічне викладеному у них.
Відповідач ОСОБА_1, який на підставі довіреності (а.с. 42) у судовому засіданні також представляв інтереси своєї дружини ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечував у повному обсязі, надав суду письмові заяви (а.с. 33-35, 91-92), у якій зазначав, що він є власником квартири АДРЕСА_1, проте не є членом ОК «Житлово-будівельний кооператив № 34», з наведеного відповідач вважав, що він не повинен сплачувати внески на утримання будинку та при будинкової території, розмір яких затверджувався на загальних зборах членів ОК «Житлово-будівельний кооператив № 34». Також відповідач вважає, що він правомірно відмовився від укладення з організацією відповідача договору на утримання будинку та прибудинкової території, оскільки проект договору, що був наданий йому на підпис, не відповідав умовам, викладеним у постанові Кабінету Міністрів України № 529 від 20.05.2009 року. З наведеного відповідач просив суд постановити рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Так, матеріалами справи підтверджено, що позивач обладає повною юридичною правоздатністю, що підтверджується відповідним свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи. Організаційна форма якого визначена як - обслуговуючий кооператив. Метою створення вказаної юридичної особи відповідно до реєстраційних документів є – комплексне обслуговування об’єктів. (а.с. 07-09).
Відповідач ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 05.08.2005 року – є власником квартири АДРЕСА_2, у вказаній квартири проживає та зареєстрована також відповідач у справі - ОСОБА_2 (а.с. 24 – 26).
ОК «Житлово-будівельний кооператив № 34» за період з лютого 2011 по травень 2013 року була нарахована плата за послуги з утримання будинку та при будинкової території на суму 9 118 грн. 56 коп., однак відповідачі не сплачували кошти за вказані послуги, унаслідок чого в них виникла заборгованість.
матеріалами справи підтверджений той факт, що відповідач ОСОБА_3, як власник квартири, ухилявся від підписання договору на надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території й виконання обов'язку споживача оплачувати послуги з утримання вказаного будинку та прибудинкової території
Оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 своєчасно не сплачували кошти за послуги, надані ОК «Житлово-будівельний кооператив № 34» , в них утворилася заборгованість
Також суд зазначає, що відповідачами не було надано суду доказів того, що вони у встановленому законодавством порядку зверталися до позивача з претензіями щодо надання неякісних житлово-комунальних послуг.
Вирішуючи спір між сторонами суд зазначає наступне.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого cамоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником послуг (стаття 1, частина друга статті 3, стаття 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
Разом із тим законодавче визначення терміну "балансоутримувач", дане в статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", допускає можливість існування різних ситуацій, у тому числі таких, коли багатоквартирний будинок існує, а особи, що має права та несе обов'язки балансоутримувача, немає (власники квартир балансоутримувачами бути не можуть за визначенням, а договір з будь-якою юридичною особою не укладався). За відсутності вирішення в цьому Законі питання про те, хто саме має ці права й обов'язки, застосуванню підлягає частина перша статті 11 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", зі змісту якої випливає, що функції балансоутримувача до приватизації квартир виконував попередній власник будинку. Він повинен на вимогу об'єднання власників багатоквартирного будинку передати житловий комплекс на баланс об'єднання. Якщо ж немає особи, якій будинок може бути переданий на баланс, попередній власник (територіальна громада та уповноважені нею юридичні особи) змушені продовжувати виконувати функції балансоутримувача.
Передача майна з балансу на баланс відбувається відповідно до Порядку передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 року № 1521. Цей Порядок регулює процедуру передачі житлового комплексу на баланс об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, а також житлового комплексу або його частини на баланс іншої юридичної особи, статут якої передбачає можливість провадження такої діяльності, з балансу колишнього балансоутримувача.
Так, згідно з пунктами 2.1-2.3 статуту ОК «Житлово-будівельний кооператив № 34», затвердженого рішенням виконавчого комітету Керченської міської ради № 568 від 08.07.2005 року, указана юридична особа створена з метою забезпечення експлуатаційними послугами членів кооперативу, яки отримали квартири у власність. Задачами кооперативу є: підтримка належного стану на відведеній території кооперативу, облаштування місць загального користування, ремонт пішохідних шляхів, належна експлуатація ліній електропередач, водопроводів та каналізації, своєчасна оплата комунальних платежів
Отже, на думку суду, позивач у цій справі є належним балансоутримувачем житлового будинку № 15 по вул.. Блюхера у м. Керчі, а тому він має права, передбачені частиною першою статті 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Згідно зі статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Ураховуючи той факт, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримтеплопостачання» та ОК «Житлово-будівельний кооператив № 34» був укладений договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 19/012 від 30.11.2012 року предметом якого є- поставка теплової енергії споживачеві в обсягах та у відповідності до додатку № 1 до цього договору у вигляді гарячої води на нужди опалення (а.с. 82-86), договорів № 63 від 13.07.2012 року та № 59 від 20.06.2012 року з товариством з обмеженою відповідальністю «Мехпроменерго» про надання послуг «зварювальні роботи труб опалювання» (а.с. 182-183), а також наявність договірних відносин з приватним підприємством «Керчліфтремонт» стосовно надання послуг технічного обслуговування ліфтів, що підтверджується актами звіряння взаємних розрахунків за періоди з 01.01.2012 року по 01.09.2012 року та 01.07.2012 року по 01.10.2013 року (а.с. 176 -181), суд приходить до висновку, що ОК «житлово-будівельний кооператив № 34» навіть за відсутності відповідного рішення виконавчого комітету Керченської міської ради надає послуги з управління будинком, передбачені пунктом 4 частини першої статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
З наведеного суд не погоджується з доводами відповідача ОСОБА_3 стосовно того, що він позбавляться від оплати наданих позивачем послуг з утримання будинку та при будинкової території, тому що ним не укладався договір з ОК «Житлово-будівельний кооператив № 34».
Системний аналіз положень ст. ст. 2, 9, 10, 189, 190 ЖК Української РСР дає підстави для висновку про те, що правовідносини, пов'язані з несвоєчасною оплатою житлово-комунальних послуг, за своєю правовою природою не є житловими. Питання оплати житлово-комунальних послуг, у т.ч. і щодо належного виконання відповідних зобов'язань, житловим законодавством не регулюється.
Натомість, відповідно до частини першої статті 1 ЦК України особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством.
ОК «Житлово-будівельний кооператив № 34» було заявлено позов про захист свого цивільного права.
Пунктом 10 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлена відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені.
Як вбачається з Преамбули Закону України «Про житлово-комунальні послуги», цей Закон визначає лише основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
За визначенням, наданим у ст. 1 Закону, житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг (ст. 3).
Відповідно до частини першої статті 4 зазначеного Закону законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на послуг Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
Згідно з частиною другою статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Якщо суб'єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов'язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.
З огляду на те, що в процесі прийняття спеціального закону - Закону України «Про житлово-комунальні послуги» - зміни до ЦК України Верховною Радою України не розглядалися та не приймалися, стосовно спірних правовідносин норми спеціального закону не можуть конкурувати з нормами основного акту цивільного законодавства.
Разом із тим відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених статтею 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг покладається на боржника відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.
ОСОБА_3 того, застосування положень частини другої статті 625 ЦК України до спірних правовідносин також кореспондується із закріпленими в пункті З частини першої статті 96 ЦПК України нормами, відповідно до яких однією з вимог, за якими може бути видано судовий наказ, є вимога про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості.
Однак, суд не може не вважає такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про спонукання відповідача ОСОБА_1 до укладення договору з позивачем на надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території.
Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Пунктом 1 ч. 3 цього ж Закону передбачений обов’язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору Цей обов’язок відповідає зустрічному обов’язку виконавця, визначеному п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», підготувати та укласти зі споживаем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Фома та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та при будинкових територій»
З аналізу змісту ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України ст.ст. 19-21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» , постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та при будинкових територій» убачається, що умови типового договору, що набули юридично обов’язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов’язковими для сторін договору, яки не мають права відступати від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов’язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору у такому разі суперечить вимогами ч. 3 ст. 6, ст.ст. 627, 630 ЦК України та ст.. ст.. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Проте у разі такої відмови, виходячи з положень ст..ст. 3,6,12-15,630,640,642,643 ЦК України виконавець послуг вправі звернутись до суду за захистом свого права, яке підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов’язкової дії.
Вирішуючи питання щодо розміру заборгованості відповідачів, яка виникла з оплати послуг утримання будинку та при будинкової території суд приходить до висновку, що вона підлягає розрахуванню на підставі тарифів, яки відповідно до ч 2. ст.. ст.. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яка передбачає, що «Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.», були затверджені рішеннями виконавчого комітету Керченської міської ради за № 1040 від 03.10.2008 року та № 784 від 08.08.2008 року.
Вказаний висновок суд вважає за можливе зробити з тих підстав, що відповідачі не є членами ОК «Житлово-будівельний кооператив № 34», через що з них не може стягуватися плата послуги з утримання будинку та при домової території із застосуванням тарифів, прийнятих загальними зборами членів кооперативу.
Спираючись на вимоги ст.. 11 ЦПК України суд вважає за можливе стягнути з відповідачів заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території з лютого 2011 року по січень 2012 року (13 місяців) застосовуючи тариф 1,12 грн., який зазначений у розрахунку, наданому позивачем, і є нижчим ніж затверджений органом місцевого самоврядування, виходячи з наступного розрахунку (1,12 х 70,6 опалювальна площа х 13 = 1 037, 94 грн.). За період з лютого 2012 по травень 2013 року (16 місяців) суд визначає суму заборгованості, виходячи з тарифу 1, 50 грн., затвердженого рішеннями виконавчого комітету Керченської міської ради, виходячи з наступного розрахунку ( 1,50 х 70, 6 х 16 = 1 694, 40 грн. ), а усього 2 732, 34 грн.
Суму заборгованості відповідачів зі сплати за спожиту послугу теплопостачання суд визначає у розмірі, зазначеному у розрахунку на суму 5 933 грн. 65 коп., наданому позивачем, оскільки відповідачем у судовому засідання не був заперечений факт споживання послуги та не був оспорений розмір заборгованості.
Розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання суд визначає у розмірі 326 грн. 53 коп., виходячи з наступного розрахунку.
Так суд погоджується із розрахунками позивача за період з лютого 2011 року по вересень 2012 року на суму 295 грн. 63 коп.
А суму з жовтня 2012 року по травень 2013 року визначає виходячи з наступного розрахунку : Жовтень 2012 р. – 105 грн. 90 коп. 105,9/100 х 3% /365 дней = 0, 0087 грн. за 1 день. просрочка в днях – с 01.10.2012 г. по 01.06.2013 г. – 243 дн. 243 х 0, 0087 = 2 грн. 11 коп. Листопад 2012 р. – 105 грн. 90 коп.105,9/100 х 3% /365 дней = 0, 0087 грн. за 1 день. просрочка в днях – с 01.11.2012 г. по 01.06.2013 г. – 212 дн. 212 х 0, 0087 = 1 грн. 84 коп. Грудень 2012 р. – 607 грн. 06 коп.607,06/100 х 3% /365 дней = 0, 0498 грн. за 1 день. просрочка в днях – с 01.12.2012 г. по 01.06.2013 г. – 182 дн. 182 х 0, 0498 = 9 грн. 06 коп. Січень 2013 р. – 594 грн. 37 коп. 594,37/100 х 3% /365 дней = 0, 0488 грн. за 1 день.просрочка в днях – с 01.01.2012 г. по 01.06.2013 г. – 151 дн. 151 х 0, 0488 = 7 грн. 37 коп. Лютий 2013 р. – 500 грн. 84 коп. 500,84/100 х 3% /365 дней = 0, 0410 грн. за 1 день.просрочка в днях – с 01.01.2013 г. по 01.06.2013 г. – 120 дн. 120 х 0, 0410 = 4 грн. 93 коп. Березень 2013 р. – 555 грн. 73 коп. 555,73/100 х 3% /365 дней = 0, 0456 грн. за 1 день. просрочка в днях – с 01.02.2013 г. по 01.06.2013 г. – 92 дн. 92 х 0, 0456 = 4 грн. 20 коп. Квітень 2013 р. – 170 грн. 96 коп.170,96/100 х 3% /365 дней = 0, 0139 грн. за 1 день.просрочка в днях – с 01.03.2013 г. по 01.06.2013 г. – 61 дн. 61 х 0, 0139 = 0 грн. 85 коп. Травень 2013 р. – 105 грн. 90 коп. 105,90/100 х 3% /365 дней = 0, 0087 грн. за 1 день.просрочка в днях – с 01.03.2013 г. по 01.06.2013 г. – 31 дн. 31 х 0, 0087 = 0 грн. 26 коп.
Усього за період з жовтня 2012 по травень 2013 року сума складає: 2,11 + 1, 84 + 9,06 + 7,37 + 4,93 + 4,20 + 0,85 + 0,26 = 30, 62 грн.
Розмір інфляційних втрат суд визначає у розмірі 306 грн. 86 коп., виходячи з наступного розрахунку.
Суд погоджується із розрахунками пощивача за період з лютого 2011 року по вересень 2012 року на суму 301 грн 78 коп.
Суму за період з жовтня 2012 року по травень 2013 року суд визначає виходячі з наступного розрахунку: Жовтень 2012 р. (105, 9 грн. х 1, 000 х 0,999 х 1, 002 х 1,002 х 0,999 х 1, 000 х 1, 000 х 1, 001) – 105, 9 грн. = 0, 32 грн. Листопад 2012 р. (105, 9 грн. х 0,999 х 1, 002 х 1,002 х 0,999 х 1, 000 х 1, 000 х 1, 001) – 105, 9 грн. = 0, 32 грн. Грудень 2012 р. (607, 06 грн. х 1, 002 х 1,002 х 0,999 х 1, 000 х1, 000 х 1, 001) – 607, 06 грн. = 2, 43 грн. Січень 2013 р. (594, 37 грн. х 1,002 х 0,999 х 1, 000 х 1, 000 х 1, 001) – 594, 37 грн. = 1, 19 грн. Лютий 2013 р. (500, 84 грн. х 0,999 х 1, 000 х 1, 000 х 1, 001) – 500, 84 грн. = 0, 00 грн.Березень 2013 р. (555, 73 грн. х 1, 000 х 1, 000 х 1, 001) – 555, 73 грн. = 0, 55 грн.
Квітень 2013 р. (170, 96 грн. х 1, 000 х 1, 001) – 170, 96 грн. = 0, 17 грн. Травень 2013 р. (105, 9 грн. х 1, 001) – 105, 9 грн. = 0, 10 грн.
Загальна сума інфляційних втрат за період з жовтня 2012 року по травень 2013 року складає: 0, 32 + 0, 32 + 2, 43 + 1, 19 + 0, 00 + 0, 55 + 0, 17 + 0, 10 = 5, 08 грн.
У відповідності до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з іншої сторони понесені нею судові витрати, підтверджені документально.
Керуючись ст. 3, 4,8, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України , суд
В И Р І Ш И В :
Позов Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив № 34» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території, спожиту теплову енергію, 3 % річних та інфляційних витрат, спонукання до укладення договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території – задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території у сумі 2 732 (дві тисячі сімсот тридцять дві) грн 34 грн., заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 5 933 (п’ять тисяч дев’ятсот тридцять три) грн. 65 коп., 3 % річних у сумі 326 (триста двадцять шість) грн. 53 коп. та інфляційних витрат у сумі 306 ( триста шість) грн. 86 коп. а усього 9 299 (дев’ять тисяч двісті дев’яносто дев’ять) грн. 38 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельного кооперативу № 34» по 57 (п’ятдесят сім) грн. 35коп. судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду АР Крим у десятиденний строк з дня його проголошення через Керченський міський суд АР Крим.
Особи, які брали участь в справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
повний текст рішення складений 27.12.2013 року
Суддя /підпис/ ОСОБА_4