264/4145/13-ц

2/264/1598/2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2013 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Іванченко А. М., при секретарі Верескун Г.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Маріуполі цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства «Родовід банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що 03.04.2008 року між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Д098/АК-045.08.2. 17.06.2009 р. відповідно до ЗУ «Про банки і банківську діяльність» та ЗУ «Про акціонерні товариства» Відкрите акціонерне товариство «Родовід Банк» змінило найменування на Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк». Відповідно до умов кредитного договору банк взяв на себе зобов’язання відкрити відновлювальну лінію відповідачу в доларах США на оплату вартості автомобіля, в загальному розмірі 15029,70 доларах США. Сума кредиту в повному обсязі в розмірі 15029,70 доларів США була надана відповідачу готівкою з подальшим їх обов’язковим продажем через касу банку для проведення подальших розрахунків. Відповідач неодноразово зобов’язання порушував умови кредитного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість. В якості забезпечення зобов’язань відповідача ОСОБА_1 перед банком по кредитному договору , між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №Д098/АК-045/2.08.2 від 03 квітня 2008 року Згідно з п.2.1 договору поруки , у випадку невиконання відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов’язань за платежами. Що передбачені кредитним договором , поручитель на підставі письмового повідомлення позичальника або банку не пізніше трьох робочих днів після одержання такого письмового повідомлення погашає за рахунок власних коштів на рахунок банку в повному обсязі заборгованість позичальника за кредитним договором. 25.01.2013 р. банком було надіслано на адресу поручителя зазначену вимогу, однак поручитель її не виконав, внаслідок чого заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед банком за кредитним договором залишається непогашеною. Таким чином, станом на 29.04.2013р. залишок заборгованості за кредитним договором складає грошову суму в розмірі 14867,85 доларів США та 2 309 814,47 грн., з яких: заборгованість за кредитом –13776,70 доларів США, заборгованість за нарахованими процентами–1091,15 доларів США, сплати комісії – 499,48 грн., пеня за прострочку виконання грошових зобов’язань – 2 297 660,70 грн., відповідальність за порушення грошового зобов’язання становить – 11 654,29 грн., а порядок нарахування зазначеної суми заборгованості відображений в розрахунку сум заборгованості відповідача перед Банком за кредитним договором. На підставі цього, позивач звернувся до суду з позовом та просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 14867,85 доларів США, та 2 309 814,47 грн.

Представник позивача ОСОБА_3, яка діє за довіреністю в інтересах ПАТ «Родовід Банк», у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити. Надала пояснення аналогічно вказаним в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явився, від нього до суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, просив розглядати справу за участю його представника ОСОБА_4 .

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася, від неї до суду надійшла заява про розгляд справи в її відсутність, позовні вимоги не визнає, просила відмовити у позові.

Представник відповідача ОСОБА_4, яка діє по довіреності, думку відповідача ОСОБА_1 щодо невизнання позовних вимог у повному обсязі підтримала повністю надала суду пояснення, що 03.04.2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ «РодовідБанк» було укладено договір № Д098/АК-045.08.2, згідно до якого позивач надав йому кредит у розмірі 15 029,73 доларів США, строком до 03.07.2015 року, на придбання автомобілю марки Рено, по 7,7 відсотків річних. У зв’язку з несприятливими економічними умовами в Україні, а саме падіння курсу гривні по відношенню до долару США, його доходи значно зменшилися, у зв’язку з чим відповідач не зміг виконувати у подальшому умови договору у повному обсязі. Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 умов вказаного кредитного договору, позивач звернувся до нотаріуса і 16.03.2010 року на договорі завдатку автомобіля №д098/АК-045/1,08,2 від 03.04.2008 року був зроблений виконавчий напис №316, яким в рахунок погашення заборгованості було звернено стягнення на його автомобіль і Іллічівський ДВС на підставі вказаного напису 06.04.2010 року було відкрито виконавче провадження. На момент утворення напису сума по основному боргу складала 247 704,40 грн., в доларовому еквіваленті складала 13 776,70 доларів США, тіло кредиту 1091,15 доларів США – відсотки. З метою мирного врегулювання спору, між ОСОБА_1 та позивачем була досягнуто угоду проте, що ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості віддає залоговий автомобіль, а позивач припиняє дії договору (нарахування відсотків) та закриває виконавче провадження. 27.04.2010 року по акту прийому-передачі, відповідач віддав свій автомобіль та всі правовстановлюючі документи на нього, склав генеральну довіреність на ім’я позивача на розпорядження машиною. 11.05.2010 року позивач звернувся з відповідною заявою до Іллічівського ВДВС і виконавче провадження було закрито. З того часу позивач припинив нараховувати йому відсотки. В травні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до нього, в якому просив стягнути грошові суми в розмірі 14867,85 доларів США та 2 309 814,47 грн., з яких: заборгованість за кредитом –13776,70 доларів США, заборгованість за нарахованими процентами–1091,15 доларів США, сплати комісії – 499,48 грн., пеня за прострочку виконання грошових зобов’язань – 2 297 660,70 грн., відповідальність за порушення грошового зобов’язання становить – 11 654,29 грн. Ці вимоги відповідачі не визнають у повному обсязі. Відносно основної суми боргу відповідачі вважають, що рахунок виконання домовленості по договору залогу звернув стягнення на автомобіль, а у послідовності між ОСОБА_1 та позивачем було врегульовано спір і він передав всі права на продаж предмету залога (автомобіля). Йому не відомо, чи був проданий автомобіль позивачем, не відомо також в який спосіб чи по якій ціні, свої зобов’язання по Договору залога на суму пред’явлену до виконання по виконавчому напису №316 від 16.03.2010 року (13776,70 доларів США- тіло кредиту, 1091,15 доларів США – відсотки) зі свого боку ОСОБА_1 були виконані. Вважав, що позивач не має права вимагати з нього повторне тіло кредиту та відсотки по ньому, при наявності реального виконання – передання позивачеві предмету залогу. Щодо пені, то відповідач також не визнає вимоги в цій частині, оскільки для стягнення пені є не тільки умови договору, а наявність вини боржника. Боржник не надав жодного доказу вини відповідача, а з його боку були прийняті всі залежні від нього міри щодо погашення боргу, а саме передача автомобіля, для задоволення потреб позивача. Також позивач зазначив, що сума пені в розмірі 2 297 660,70 грн. є в 20,5 разів більше суми основного зобов’язання, до того ж позивачем пропущений строк позовної давності на пред’явлення вимог в даній частині. Не визнав відповідач вимоги щодо стягнення з нього відповідальності за порушення грошових зобов’язань відповідно до ст.. 625 ГК України в сумі 11654 грн. 29 коп. Вказав, що такі вимоги взагалі не повинно приймати до уваги. У спорі, що розглядається є договір, який встановлює розмір відповідальності - пені, а також плату за користуванням кредиту – відсотки. Вказана норма закону не може бути застосована до спірних правовідносин і вказана сума не підлягає стягненню. У зв»язку з тим, що відповідач здійснив свій платіж по кредитному договору ще на початку 2009 року, після чого віддав автомобіль позивачеві и до моменту звернення до суду сплив строк більший ніж у три роки, що з огляду на Постанову Верховного суду України від 06 листопада 2013 р., є для позивача пропуском строку позовної давнини взагалі, яка за позовом що до споживачів застосовується судом незалежно від наявності клопотання про це з боку відповідача, і є підставою для відмови у позові. Просила відмовити у повному обсязі.

Суд вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.04.2008 року між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Д098/АК-045.08.2, згідно якого відповідачу надано кредит на загальну суму 15029,70 доларів США з подальшим їх обов’язковим продажем через касу банку для проведення подальших розрахунків. (а.с. 6-8).

Відповідно до умов кредитного договору Банк взяв на себе зобов'язання надати ОСОБА_1 кредит на загальну суму 15 029,70 (п'ятнадцять тисяч двадцять дев'ять доларів США, 70 центів) доларів США (п. 1.1. кредитного договору).

Сума кредиту в повному обсязі (тобто, в сумі 15 029,70 доларів США) була надана ОСОБА_1 Банком у відповідності з положеннями пункту 1.4. кредитного договору, тобто готівкою з подальшим їх обов'язковим продажем через касу Банку для проведення подальших розрахунків.

Факт видачі кредиту ОСОБА_1 за кредитним договором, підтверджується заявою про видачу готівки № 140_16 від 03 квітня 2008 року (а.с.10).

Таким чином, Банк в повному обсязі виконав свої обов'язки перед Відповідачем за кредитним договором.

Кредит був виданий Відповідачу під обов'язок сплати ним Банку: - процентів за користування грошовими коштами в розмірі 7,7% (сім цілих, сім десятих) процентів річних (п. 1.5. кредитного договору) та у випадку невиконання (неналежного виконання) Позичальником своїх зобов'язань щодо своєчасного та/або повноти сплати процентів і повернення кредиту, розмір процентної ставки збільшується на 0,25 (нуль цілих, двадцять п'ять сотих) процентів річних, починаючи з розміру, встановленого п. 1.5. кредитного договору (п. 1.8. кредитного договору); щомісячної плати за проведення розрахунків зі списання та зарахування коштів за позичковим рахунком та рахунком для нарахування процентів (в подальшому «плата за проведення розрахунків») встановлюється в розмірі 0,25 % (нуль цілих, двадцять п'ять сотих) від суми виданого кредиту.

Відповідно до умов кредитного договору Боржник взяв на себе обов'язок: починаючи з травня 2008 року, щомісяця до 10-го числа (включно) кожного календарного місяця, частково погашати заборгованість за кредитом згідно з додатком №1 до кредитного договору на рахунок, вказаний у п. 1.3. кредитного договору, шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку; повернути одержаний кредит згідно з умовами кредитного договору не пізніше 03 квітня 2015 року; сплачувати Банку нараховані проценти за користування кредитом щомісяця до 1-ого числа (включно) кожного календарного місяця, наступного за звітним, а також 03 квітня 2015 року або в день повного дострокового погашення заборгованості за кредитом; щомісяця, до 10-го числа (включно), сплачувати Банку плату за проведення розрахунків згідно п. 1.5.1. кредитного договору.

В якості забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 перед Банком по кредитному договору, між Банком та ОСОБА_2 був укладений Договір поруки № Д098/АК-045/2.08.2 від 03 квітня 2008 року (надалі за текстом - «договір поруки»). У відповідності до пункту 1.1. договору поруки ОСОБА_2 зобов'ялась солідарно          відповідати перед Банком у повному обсязі за своєчасне і повне виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором.(а.с.22-23).

Згідно з пунктом 2.1. договору поруки, у випадку невиконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за платежами, що передбачені кредитним договором, Поручитель на підставі письмового повідомлення Позичальника або Банку не пізніше трьох робочих днів після одержання такого письмового повідомлення погашає за рахунок власних коштів на рахунок Банку в повному обсязі заборгованість Позичальника за кредитним договором.

25 січня 2013 року Банк надіслав на адресу Поручителя ОСОБА_5 №152.6-11-6.6/561 в якій повідомив його, що Боржник не виконує своїх зобов'язань за кредитним договором, сповістив про розмір заборгованості Боржника перед Банком за кредитним договором та вимагав погасити вказану заборгованість не пізніше трьох робочих днів після одержання такого письмового повідомлення (а.с.12). Однак Поручитель не виконав зазначену вимогу Банку і внаслідок цього, заборгованість ОСОБА_1 перед Банком за кредитним договором залишається непогашеною і на даний момент. Невиконання Поручителем своїх зобов'язань за договором поруки призвело до порушення ним положень статей 526 та 554 ЦК України.

Згідно до договору застави транспортного засобу Д098/АК-045/1.08.2 от 03.04.2008 року встановлено, що позивач для захисту своїх прав та законних інтересів, звернувся до нотаріуса, на вказаному договору залогу було зроблено виконавчий напис №316, в якому в рахунок погашення заборгованості було звернено стягнення на автомобіль відповідача та Іллічівським ВДВС на підставі вказаного напису 06.04.2010 року було відкрито виконавче провадження (а.с.49-51, 55).

Судом встановлено, що 27.04.2010 року, що відповідач склав генеральну довіреність на ім’я позивача, щодо повного розпорядження автомобілем. (а.с.57).

Згідно до акту прийому-передачі заставного майна від 27.04.2010 р., відповідач віддав свій автомобіль і всі правовстановлюючі документи на нього позивачу. (а.с.53).

Згідно до постанови про закінчення виконавчого провадження від 11.05.2010 року Іллічівським ВДВС було закінчено виконавче провадження на підставі заяви стягувача про повернення виконавчого документу без виконання (а.с.56).

Відповідно до розрахунку суми заборгованості за договором № Д098/АК-045.08.2 та умов надання банківських послуг станом на 29 квітня 2013 року утворилась заборгованість у сумі – 14867,85 (чотирнадцять тисяч вісімсот шістдесят сім доларів США, 85 центів) доларів США та 2309814,47 (два мільйона триста дев»ять тисяч вісімсот чотирнадцять гривень, 47 копійок) гривень, зокрема:прострочена заборгованості за кредитом – 13776,70 доларів США, прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 1091,15 долар США, сплати комісії в розмірі 499,48 гривень, пеня за прострочку виконання грошових зобов»язань – 2 297660,70 гривень, відповідальність за порушення грошового зобов»язання згідно ст.. 625 ЦК України становить – 11654,29 гривні.

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, згідно якою передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку які виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, з якої вбачається що, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.. 1046 ЦК України позичальник зобов»язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та токої ж якості у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.. 611 ЦК України у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов»язання має відшкодувати кредитором завдані ним збитки.

Згідно ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов’язання повинні бути виконані належним чином та в термін, передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання.

Разом з тим, представник відповідача у судовому засіданні посилався на те, що розрахунок заборгованості є великим та не відповідає сумі отриманого ним кредиту. Та також, що шляхом переговорів було досягнуто згоди, щодо способу виконання договору (повернення боргу), а саме передача залогового автомобіля Банку для його реалізації. Відповідач виконав усі умови, що до цієї домовленості, надав Позивачу усі повноваження, документи, та автомобіль. Позивач також дотримуючись досягнутих умов закрив виконавче провадження, та відізвав виконавчий напис. Крім того представник відповідача у судових дебатах звернув увагу суду, на те, що відповідач здійснив свій останній платіж по кредитному договору ще на початку 2009 року, після чого і віддав автомобіль позивачу. Тобто з моменту останнього платежу і до моменту звернення до суду сплив строк більший ніж у три роки, що є для позивача пропуском строку позовної давнини взагалі, яка за позовом щодо споживачів застосовується судом незалежно від наявності клопотання про це з боку відповідача, і є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п.17 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів що виникають з кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року наявність виконавчого напису нотаріуса, вчиненого за невиконання кредитного договору, за відсутності реального виконання боржником свого зобов»язання, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов»язання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів за користування кредитом і пені, передбачених договором за несвоєчасну сплату кредиту.

У разі звернення кредитодавця до суду після вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки з вимогою про стягнення кредитної заборгованості суд має з»ясувати питання про виконання виконавчого напису і з урахуванням цього вирішити спір на підставі чинного законодавства та умов кредитного договору.

З урахуванням вищенаведеного, суд не приймає до уваги твердження представника відповідача стосовно того, що передав залоговий автомобіль Банку для його реалізації відповідач виконав усі умови, що до цієї домовленості, надав Позивачу усі повноваження, документи, та автомобіль, а той у свою чергу відізвав виконавчий напис. В судовому засіданні було встановлено і не заперечувалося сторонами по справі, що на час винесення рішення суду залоговий автомобіль не реалізовано.

Що стосується застосування судом строку позовної давності на що посилався представник відповідача , то дійсно згідно п.31 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин роз»яснино, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимогати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв»язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Але суд не може погодитися з представником відповідача з приводу застосування по даній цивільній справі строку позовної давності, так як судом було встановлено, що 03.04.2008 року між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Д098/АК-045.08.2, згідно якого відповідачу надано кредит на загальну суму 15029,70 доларів США та договір дійсний по 03 квітня 2015 року.

Кредитний договір між сторонами було укладено у відповідній формі, умови договору ніким зі сторін не оспорювались. Позивачем умови договору були виконані належним чином, а саме відповідач отримав кредит в розмірі 15029,70 доларів США. Відповідачем зобов»язання не виконані та станом на 29 квітня 2013 року виникла заборгованість за кредитним договором, яка складається з заборгованості за кредитом 13776,70 доларів США, заборгованість за нарахованими процентами–1091,15 доларів США, сплати комісії – 499,48 грн., пеня за прострочку виконання грошових зобов’язань – 2 297 660,70 грн., відповідальність за порушення грошового зобов’язання становить – 11 654,29 грн.

Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем, за несвоєчасне виконання зобов»язання за договором ним була нарахована пеня у розмірі 2297660,70 гривень, а згідно наданого до суду розрахунку за рік була нарахована пеня у розмірі 701058,93 гривні, в той час як розмір наданого кредиту складав 15029, 79 доларів США (120237,60 гривень).

Згідно до ч.1ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом,пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, стосовно розміру пені, суд з урахуванням представника відповідача про зменшення розміру пені, приймаючи до уваги, що розмір пені набагато перевищує розмір основного зобов»язання, вважає за необхідне зменшити її розмір до суми тіла кредиту 120238,32 гривні.

Також суд відмовляє позивачу у стягненні з відповідачів відповідальності за порушення грошового зобов»язання згідно ст.. 625 ЦК України у розмірі 11654,29 гривень, так як порядок нарахування процентів передбачено п.4.4 договору № ДО98/АК -045.08.2 (а.с.7)

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню, оскільки відповідачами були порушені умови Кредитного договору, а саме: протягом тривалого часу не сплачував щомісячні платежі та передбачені умовами Кредитного договору проценти.

Виходячи зі змісту позовної заяви, в якій позивач просить стягнути з відповідача суму боргу за кредитним договором в іноземній валюті, а суму пені за кредитним договором в державній валюті, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача саме в такому вигляді.

Згідно до ст..88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно частині задоволених вимог. При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3441 гривня (а.с. 4). Враховуючи, що позов задоволено частково, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судовий збір у розмірі 337,56 гривень

Керуючись ст. ст. 10, 60, 212, 213, 215, 224 - 228 ЦПК України, ст. ст. 509, 526, 530, 611, 623, 1046, 1054 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги позовом Публічного Акціонерного Товариства «Родовід банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.          

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, НОМЕР_2 виданий Іллічівським РВ Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області 18.10.2007 року, який зареєстрований та мешкає в АДРЕСА_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНН №2396611987, паспорт серія ВС №319083 виданий Іллічівським РВ Маріупольського ГУМВС України в Донецькій області від 24.05.2000 року, яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» ( 04136, м. Київ, вул.Північно - Сирецька, 1-3, код ЄДРПОУ 14349442, МФО 321712, к/р 32008171201 в ГУ НБУ по м.Києву та Київській області, МФО 321712) заборгованість за кредитним договором в розмірі 14867,85 доларів США, та 120737,80 грн.., :

зокрема прострочена заборгованість за кредитом -13776,70 доларів США, прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 1091,15 доларів США, сплата комісії в розмірі 499,48 гривень, пеня за прострочку виконання грошового зобов»язання - 120238,32 гривень, також витрати зі сплати судового збору у розмірі 337,56 гривень, які стягнути з відповідачів у рівних частках по 168,78 гривень з кожного.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана в апеляційній суд Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:                                                            А. М. Іванченко