Справа № 427/8353/13-ц
Провадження № 2/427/2810/13
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.12.2013 року Свердловський міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Кирильчука О.І.
при секретарі судового засідання В'юненко А.І.
за участі
представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів,
встановив:
Позивач звернулась до суду із позовом про стягнення заборгованості за договором позики, в обгрунтування позову зазначивши, що у 2008-2010 роках займала кошти подружжю ОСОБА_5 - ОСОБА_5 та ОСОБА_2, які з 1996 по 2010 роки перебували у шлюбі. У позику відповідачам було надано 21700 грн, що підтверджується розписками. На даний час подружжя відповідачів розпалось, тому гроші вони повертати відмовляються. Оскільки строк повернення коштів за договорами позики минув, позивач просить у солідарному порядку стягнути з відповідачів заборгованість на загальну суму 21700 грн, моральну шкоду в розмірі 5000 грн. та судові витрати.
У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги в повному обсязі, надала пояснення, що родині ОСОБА_5 постійно потрібні були кошти, оскільки ОСОБА_2 був безробітний, йому потрібно було навчатись, а також ОСОБА_5 необхідно було лікування. Розписки про отримання позики завжди писала ОСОБА_5, тому що ОСОБА_2 посилався на свій поганий почерк.
Представник позивача ОСОБА_1 надала клопотання про збільшення позовних вимог, просила стягнути з відповідачів суму заборгованості в розмірі 26700 грн., наполягала на задоволенні позову.
Відповідач ОСОБА_5 позовні вимоги визнала в повному обсязі, посилаючись на те, що у звязку із скрутним матеріальним становищем з 2008 по 2010 роки отримувала у позику грошові кошти від ОСОБА_4 на потреби родини. Гроші позичались зі згоди ОСОБА_2 та у його присутності. Оскільки ОСОБА_5 є пенсіонером і сама борг повернтуи не зможе, просить стягнути 1/2 частку бога з неї та 1/2 частку з відповідача ОСОБА_2 Судом відмовлено у прийнятті визнання відповідачем ОСОБА_5 позову.
Відповідач ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечував, оскільки будь-яких грошових коштів за договорами позики від ОСОБА_4 не отримував, на що витрачались ці кошти він також не знає. Просив відмовити у задоволенні позову про стягнення з нього боргу.
Представник відповідача ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечував, оскільки у розписках про отримання грошових коштів у позику є підпис лише ОСОБА_5 та не підтверджено ті обставини, що кошти витрачались саме на потреби родини, оскільки ОСОБА_2 під час отримання ОСОБА_5 позик був працевлаштований, отримував заробітну плату, а також сам отримував грошові кошти за договорами кредитування в декількох банках.
Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року № 6-63цс13 викладена правова позиція, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Згідно розписки від 01.06.2008 року ОСОБА_5 отримала в борг у ОСОБА_4 5000 грн. строком на п'ять років та зобов'язувалась повернути до 01.06.2013 року.
Згідно розписки від 07.03.2009 року ОСОБА_5 отримала в борг у ОСОБА_4 6000 грн. строком на два роки та зобов'язувалась повернути до 07.03.2011 року.
Згідно розписки від 30.12.2009 року ОСОБА_5 отримала в борг у ОСОБА_4 7200 грн. строком на два роки та зобов'язувалась повернути до 30.12.2011 року.
Згідно розписки від 01.07.2010 року ОСОБА_5 отримала в борг у ОСОБА_4 8500 грн. строком на два роки та зобов'язувалась повернути до 01.07.2012 року.
Оскільки відповідачем ОСОБА_5 зобов'язання за вказаними договорами позики виконані не були, про що свідчить наявність оригіналів розписок саме у позивача, позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення на її користь 26700 грн. підлягають задоволенню за рахунок позичальника.
Разом з тим, позивачем не обгрунтовано та не доведено належним доказами заподіяння їй моральної шкоди в сумі 5000 грн., тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Вимоги щодо стягнення заборгованості у солідарному порядку з ОСОБА_5 та ОСОБА_2 суд вважає такими, що не грунтуються на законі, оскільки відповідно до ст.541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. Із розписок від 01.06.2008 року, 07.03.2009 року, 30.12.2009 року та 01.07.2010 року не вбачається, що на ОСОБА_2 було покладено обов'язок повертати позику солідарно із ОСОБА_5
Відповідно до ч.4 ст.65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. В судовому засіданні не знайшли свого підтвердження обставини використання отриманих ОСОБА_5 грошових коштів в інтересах сім'ї. Посилання позивача та відповідача ОСОБА_5 на те, що ОСОБА_2 під час отримання позики був безробітний і тому отримані кошти використовувались на потреби сім'ї, спростовуються дослідженими в судовому засіданні довідками ТОВ "ДТЕК "Свердловантрацит" від 05.09.2013 №474, від 22.10.2013 №164 про роботу ОСОБА_2 на ВП "Шахта "Красний партизан" з 05.03.2005 року по 29.12.2011 року та отримувану заробітну плату з 2008 по 2010 роки. Окрім того, ОСОБА_2 отримував кредитні кошти у комерційних банках ПАТ "Банк "Київська Русь" 30.07.2008 року на суму 11500 грн., ВАТ "Сведбанк" 17.04.2009 року на суму 5750 грн., АБ "Український ОСОБА_6" 17.05.2010 року на суму 11752,92 грн., що підтверджується дослідженими у судвоому засіданні копіями довідки та кредитних договорів.
Показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не мають значення для справи, оскільки стосуються боргових зобов'язань ОСОБА_5 та свідків, тому суд вважає їх неналежними доказами.
Відсутні докази заподіяння ОСОБА_2 моральної шкоди ОСОБА_4, тому в цій частині позовні вимоги також є необгрунтованими і задоволенню не підлягають.
Оскільки суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог до ОСОБА_5, на підставі ст.88 ЦПК України з неї має бути стягнуто на користь позивача сплачену суму судового збору.
На підставі ст.ст. 1046, 1049 ЦК України, керуючись ст.ст. 10-15, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором позики грошових коштів від 01.06.2008 року в сумі 5000 грн. 00 коп., від 07.03.2009 року в сумі 6000 грн.00 коп., від 30.12.2009 року в сумі 7200 грн.00 коп., від 01.07.2010 року в сумі 8500 грн.00 коп., а всього на загальну суму 26700 грн.00 коп.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 сплачену суму судового збору в розмірі 267 грн.40 коп.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди - відмовити.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Луганської області через Свердловський міський суд Луганської області.
Суддя О.І.Кирильчук