30.12.2013

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2013 року Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим в складі: головуючого судді - Атаманюка Г.С., при секретарі – Оленіній Д.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахчисараї цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідачів про солідарне стягнення з них суми боргу в розмірі 3 207 907 грн. 00 коп., 3% річних за прострочення грошового зобов’язання в сумі 272 891 грн. 00 коп., мотивуючи свої вимоги тим, що 17 лютого 2006 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір позики, згідно якому відповідач позичив в нього гроші в сумі 1 200 000 гривень, що на той час було еквівалентно 237 623.00 доларам США, які зобов’язався повернути позивачу за першою вимогою.

17 серпня 2006 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір позики, згідно якому відповідач позичив в нього гроші в сумі 800 000 гривень, що на той час було еквівалентно 158 415.00 доларам США, які зобов’язався повернути позивачу за першою вимогою.

Таким чином, загальна сума заборгованості на теперішній час, з урахуванням курсу гривні до долару США Національного банку України складає 3 207 907 грн.

07 серпня 2010 року він звернувся до ОСОБА_2 з вимогою про повернення боргу. Але останній відмовився виконувати свої зобов’язання, гроші не повернув і ухиляється від зустрічей. Вимоги позивача до ОСОБА_3 мотивовані тим, що відповідачі перебували у цивільному шлюбі та мають спільне майно, що встановлено судовим рішенням.

Тому позивач, посилаючись на ст. ст. 525, 526, 1049 ЦК України, просить стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суму боргу, а також на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, стягнути з них 3% річних за прострочення грошового зобов’язання.

Позивач у судове засідання не з’явився, надіславши телефонограму про розгляд справи у його відсутність.

Відповідачі, сповіщені належним чином, у судове засідання не з’явилися, про причини неявки суд не сповістили, заяв про відкладення слухання справи не надавали, а тому суд на підставі ст. 224 ЦПК України вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

          Матеріали справи вказують на те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склалися правовідносини, які виникають з договору позики, що підтверджується розписками ОСОБА_2 від 17 лютого 2006 року та від 17 серпня 2006 року про те, що він взяв в борг у ОСОБА_1 гроші в сумах 1 200 000 грн. та 800 000 грн., відповідно, і зобов’язується повернути гроші за першою вимогою кредитора.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.          

Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором. Позика вважається поверненою в момент передачі позикодавцю речей, визначених родовими ознаками, або зарахування запозиченої гршової суми на його банківський рахунок.

Але, як встановлено в судовому засіданні, відповідач не виконав свої зобов’язання щодо повернення грошей, сума заборгованості на момент звернення до суду складає 3 207 907 грн. 00 коп. При цьому суд погоджується зрозрахунком заборгованості з урахуванням курсу гривні до доллара США Національного банку України. Також суд вважає обргунтованими вимоги позивача про стягнення 3% річних в сумі 272 891 грн. 00 коп. за прострочення грошового зобовязання, оскільки ці вимоги не суперечать закону та відповідають нормам матеріального права.

Між тим, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача про солідарне стягнення боргу з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з тих підстав, що на момент укладення договорів позики вони перебували у цивільному шлюбі, оскільки позивачем не надано доказів того, що ОСОБА_2 укладав договори позики в інтересах сім’ї. За таких обставин відповідальність сім’ї виключається, а тому суд вважає за необхідне задовольнити позов шляхом стягнення коштів з ОСОБА_2, а у задоволенні позову до ОСОБА_3 слід відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_4 належить стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 3440 грн. 00 коп.

          На підставі ст. ст. 1046, 1047, 1049 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 60, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

          Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договорами позики в розмірі 3 207 907 (три мільйони двісті сім тисяч дев’ятсот сім) гривень 00 копійок, три відсотки річних за прострочення грошового зобов’язання в сумі 272 891 (двісті сімдесят дві тисячі вісімсот дев’яносто одна) гривня 00 копійок, судовий збір в сумі 3440 (три тисячі чотириста сорок) гривень 00 копійок.

У задоволенні позову до ОСОБА_3 відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Бахчисарайський районний суд АРК шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Головуючий суддя Атаманюк Г.С.