САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/1783/13-ц

Провадження №2/726/399/13

Категорія 41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.12.2013 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівців у складі: головуючого судді Мілінчук С. В., при секретарі           Руснак Н.В., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про примусове виселення з приміщення, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про примусове виселення з приміщення в якому вказує, що він є власником квартири № 24 у житловому будинку № 21 по вул. Кузнєцова у м. Чернівці. В даний час, він не може в повній мірі реалізувати своє право власності на житло, оскільки там проживає відповідач, який не являється членом його сім’ї та не бажає в добровільному порядку звільнити квартиру. Зазначає, що вони не ведуть спільного господарства, не є родичами, відповідач не сплачує плату за комунальні послуги, а тому на підставі викладеного просить суд ухвалити рішення, яким виселити ОСОБА_4 із вищевказаної квартири.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, дав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні, оскільки дії позивача він вважає шахрайськими.

Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно копії договору купівлі-продажу серії UA № 31781 від 02.02.2012 року власником кварти № 24 у житловому будинку № 21 по вул. Кузнєцова у м. Чернівці є ОСОБА_3 Даний договір було внесено до єдиного державного реєстру правочинів. .(а.с.6-9, 11).

Право власності ОСОБА_3 на вищевказану квартиру зареєстроване також ЧКОБТІ, що підтверджується копією витягу про державну реєстрацію прав від 17.02.2012 року (а.с.10)

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У відповідності до ч. 1 ст. 321 право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядженням своїм майном.

Відповідно до ст. 61 Житлового кодексу Української РСР користування жилими приміщеннями у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму житлового приміщення. Договір найму житлового жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем -житлово-експлуатаційною організацією ( а в разі відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.

Згідно п. 15 «Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, користування всіма приміщеннями квартир у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється на підставі договорів найму або оренди.

У відповідності до ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Як встановлено, ОСОБА_4 не є членом сім’ї власника, між ними не укладався договір найму чи оренди житла, відповідач не є власником вищевказаної квартири, оскільки втратив право власності на підставі договору купівлі – продажу. Цивільне законодавство не передбачає збереження права користування житлом за громадянами, які проживають там без відповідного договору та не користуються житлом, як є члени його сім ’ ї відповідно до ст. 405 ЦК. В даному випадку, при переході права власності від відповідача до позивача, попередній власник втрачає право користування квартирою, а тому позивач має право звернутись до суду з подібним позовом про виселення.

При розгляді цивільних справ за позовом про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення предметом доказування є втрата права на житло, або взагалі його відсутність.

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У відповідності до ч. 1 ст. 321 право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядженням своїм майном.

Відповідно до ст. 109 ЖК УРСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Згідно ст. 116 ЖК УРСР осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_5, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 61, 109, 116 ЖК УРСР, ст. ст. 319, 321, 391, 405 ст.ст. Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572 «Правила користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями», 10,11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_3 - задовольнити.

Виселити примусово ОСОБА_4 з квартири за адресою АДРЕСА_1.

Рішення може бути до Апеляційного суду Чернівецької області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом в 10-ти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_6