2-364/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2011 року                                         Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді                                        Леньо С.І

при секретарі Станько Р.О.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, треті особи Четверта Львівська державна нотаріальна контора, Винниківська державна нотаріальна контора Львівської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,-

в с т а н о в и в:

          Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_5, треті особи Четверта Львівська державна нотаріальна контора, Винниківська державна нотаріальна контора Львівської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом від 04.12.2001 року після смерті свого дідуся ОСОБА_6, який помер 30.12.2003 року.

          В обґрунтування своїх вимог, покликається на те, що про вказаний заповіт йому стало відомо лише після смерті бабці ОСОБА_7, яка померла 29.10.2008 року, оскільки саме вона зберігала майно та документи померлого ОСОБА_6 Також вказує на те, що його батько ОСОБА_8, який помер 15.04.2009 року, ніколи не розповідав йому про існування заповіту, оскільки розмови на дану тему у їхній родині ніколи не велись. Відтак, позивач вважає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними та просить суд визначити йому додатковий строк, достатній для прийняття спадщини.

          В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали повністю з вище викладених підстав. Просили позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_5, який надавав пояснення в попередніх судових засіданнях, а також його представники проти позову заперечили та надали аналогічні пояснення про те, що позивачу про заповіт від 04.12.2001 року було відомо щонайменше з 2004 року після смерті дідуся, крім нього, про заповіт знали також його бабуся ОСОБА_7, його батько ОСОБА_8, та всі інші члени його родини. Тому позивач не прийняв спадщину, з причин неподання заяви про прийняття спадшини у строк передбачений законом, будь-які поважні причини для визначення йому додаткового строку для подання заяви до нотаріальної контори відсутні. Відповідно просять відмовити в позові ОСОБА_1.

Треті особи Четверта Львівська державна нотаріальна контора, Винниківська державна нотаріальна контора Львівської області явку повноважного представника в судове засідання не забезпечили, надіслали листи в яких просять розглядати справу за відсутності представника та винести рішення на розсуд суду. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників третіх осіб на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, наявні у справі докази, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.12.2001 року ОСОБА_6 –дідусем позивача та батьком відповідача, було складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_9 (а.с.3)., відповідно до якого ОСОБА_6 заповів своєму внукові - позивачу у справі ОСОБА_1 51/100 частини житлового будинку № 2 з відповідною частиною господарських будівель по вул. Жупана у м. Львів-Винники, що належали спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності серії КММ № 002676 від 19.03.1998 року. (а.с.5).

30.12.2003 року ОСОБА_6 помер, про що засвідчує свідоцтво про смерть 1-СГ № 311022 від 01.01.2004р. (а.с.6). Після його смерті залишилося спадкове майно, яке складалося з частини вищезазначеного житлового будинку з частиною господарських будівель. На час відкриття спадщини разом зі спадкодавцем постійно проживали його дружина ОСОБА_7 та його син - відповідач ОСОБА_5, що сторонами не оспорюється та стверджується матеріалами справи.

22.12.2006р. державним нотаріусом Винниківської державної нотаріальної контори ОСОБА_10 було заведено спадкову справу за № 102, матеріали якої були досліджені в судовому засіданні, на ім’я ОСОБА_6 на підставі заяв від 22.12.2006р. про видачу свідоцтва про право на спадщину, які були подані дружиною покійного ОСОБА_7 та його сином ОСОБА_5 –відповідачем у справі, як спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_6

Як вбачається з матеріалів вказаної спадкової справи, лише 23.09.2009 р., через шість років після смерті діда, позивач ОСОБА_1 звернувся в Четверту Львівську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини за заповітом від 04.12.2001р. та про видачу свідоцтва про право на спадщину, де йому порекомендували звернутися до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

В обґрунтування поважності причини пропуску строку для прийняття спадщини позивач покликається на те, що не знав про існування заповіту свого діда ОСОБА_6 від 04.12.2001р., і тільки після смерті бабці ОСОБА_7, яка померла 29.10.2008р., та котра зберігала всі документи померлого ОСОБА_6, йому стало відомо, що дідусь заповів йому частину житлового будинку № 2 з відповідною частиною господарських будівель по вул. Жупана у м. Львів-Винники. При цьому, позивач пояснює, що його батько ОСОБА_8, якому було відомо про існування заповіту, ніколи не розповідав йому про це, оскільки батько вважав що розмови на дану тему є недопустимими.

Однак дані доводи позивача спростовують допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 ОСОБА_3 , покази яких вказують на те, що позивачу, ще до смерті його бабусі ОСОБА_7 було відомо про заповіт діда. Крім того обізнаність свідків, про існування заповіту, спростовує пояснення позивача, що в його родині не велись розмови про спадщину.

Так, свідок ОСОБА_11 –сусідка ОСОБА_7А зазначила, що під час однієї зустрічі з ОСОБА_7 у 2006 році, остання повідомила її про існування заповіту, і при цій розмові був присутній позивач, який на сказане бабою відреагував посмішкою.

Свідок ОСОБА_12 - рідний брат позивача, ствердив, що ще за життя бабці ОСОБА_7, батько, йому та позивачу розповідав, що будинок буде належати позивачу.

Свідок ОСОБА_13 - друг батька позивача, зазначив, що від покійного ОСОБА_8, ще за життя ОСОБА_7, особисто чув про те, що ОСОБА_6 склав заповіт на ОСОБА_1.

З показів свідка ОСОБА_3 - дружини відповідача, вбачається, що у грудні 2006 року позивач особисто приніс та передав копію заповіту своїй бабці ОСОБА_7, оскільки ОСОБА_7 зобов’язана була подати цю копію державному нотаріусу Винниківської державної нотаріальної контори ОСОБА_14, який в подальшому завів спадкову справу за № 102 на ім’я ОСОБА_6

Крім цього, суд звертає увагу, що позивач не надав суду пояснення щодо конкретної дати, коли йому стало відомо про заповіт.

Допитані в судовому засіданні як свідки ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 не вказали про обставини складання заповіту та про час, коли позивач дізнався про існування заповіту, лише зазначили, що сторони перебували в приязних відносинах та завжди допомагали один одному.

Свідок ОСОБА_21 - мати позивача, зазначила, що позивач про існування заповіту дізнався лише на сороковий день після смерті бабці ОСОБА_7 тобто 07.12.2008р., коли її чоловік ОСОБА_8 дістав заповіт та сказав позивачу йти оформляти спадщину.

Беручи до уваги такі покази, слід зауважити, що позивач із заявою про прийняття спадщини від 23.09.2009р. звернувся в Четверту державну нотаріальну контору м. Львова після спливу десяти місяців з моменту коли йому стало відомо про заповіт.

Згідно із ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

При цьому, в силу ст. 1270 ЦК України, така заява повинна бути подана в строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день оголошення її померлою.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (ст. 1272 ЦК України). Однак, на підставі ч. 3 ст. 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

З вказаної норми закону вбачається, що підставою для прийняття судом рішення про визначення спадкоємцеві, який пропустив строк для прийняття спадщини, додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, є визнання причин пропуску строку на прийняття спадщини поважними, при цьому обов’язок доведення поважності таких причин лежить саме на позивачеві.

Як передбачено ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивач не довів підставність своїх вимог, крім цього, наявні в матеріалах справи докази, зокрема, покази свідків, вказують на те, що позивачу, щонайменше з 2006 року, було відомо про заповіт свого діда, однак, позивач без поважних на те причин пропустив строк для прийняття спадщини.

Судом встановлено, що позивач з моменту смерті ОСОБА_6 проживав за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, працював у м. Львові, час від часу провідував та допомагав по господарству своїй бабці ОСОБА_7, відповідно, безперешкодно міг протягом шести років після смерті діда, реалізувати свої права, як спадкоємця за заповітом, зокрема, право на подання заяви про прийняття спадщини, однак цього не зробив.

Норма ч. 1 ст. 12 ЦК України наділяє носія цивільного права можливістю за власним розсудом здійснювати своє цивільне право. При цьому, виходячи зі змісту ст.ст. 3,12,13 ЦК України, таке здійснення цивільних прав повинно відбуватися за принципом добросовісності. За таких обставин, суд вважає, що позивач, заявляючи про свою необізнаність щодо існування заповіту, діє недобросовісно, так як намагається шляхом надання недостовірної інформації, переконати суд у законній підставності своїх вимог.

До такого висновку суд дійшов також аналізуючи матеріали цивільної справи № 2-2038/09р., згідно якої ОСОБА_1 вже звертався до суду з аналогічним позовом до відповідача - свого батька ОСОБА_8 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом, та 28.05.2009 року такий позов за заявою ОСОБА_8 було залишено без розгляду.

Таким чином, суд прийшов до переконливого висновку щодо безпідставності позовних вимог ОСОБА_1, тому відмовляє в їх задоволенні..

Керуючись ст.ст. 10,60,61,63,169,212-215,218,294,296 ЦПК України, ст.ст. 3,12,13,1220,1269, 1270,1272 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в:

Відмовити в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_5, треті особи Четверта Львівська державна нотаріальна контора, Винниківська державна нотаріальна контора Львівської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Личаківський районний суд м. Львова шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст. ст. 294, 296 ЦПК України.

Суддя                                                    С.І.Леньо                    

          Суддя:                                                                      Леньо С.І