ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2006 р., 11 год. 00 хв.                                                      Справа  № 8/276

Суддя    -  В.С. Русняк

Секретар судового засідання   - А.А. Кокрева

За позовом Приватного підприємця ОСОБА_1,                             ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідача Управління Пенсійного фонду України в Свалявському районі Закарпатської області, м. Свалява

про скасування вимоги НОМЕР_1

Представники:

Від позивача - не з'явився;

Від відповідача -Мацалик Л.М. -головний спеціаліст-юрист, довіреність №3523 від 16.11.06

СУТЬ СПОРУ: Приватним підприємцем ОСОБА_1,                             ІНФОРМАЦІЯ_1 заявлено позов до Управління Пенсійного фонду України в Свалявському районі Закарпатської області, м. Свалява про скасування вимоги НОМЕР_1

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду про скасування вимоги про сплату боргу НОМЕР_1 на суму 218,82 грн., мотивуючи свої вимоги зокрема тим, що згідно листа НОМЕР_2 за яким Державний комітет України по питанню регуляторної політики і підприємництва разом з Державним казначейством видано лист від 31.01.2005р. №07-04/163-829, за яким у відповідності з указом Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів підприємницької діяльності”, 42 відсотки від суми єдиного податку сплачених суб'єктом підприємницької діяльності після 01.01.2005р. за грудень 2004р. повинно відшкодовуватись Пенсійному фонду із місцевого  бюджету, тобто у вказаному листі йде мова про безпідставність вимог до платників єдиного податку відносно додаткової сплати за грудень 2004 р. Оскільки, позивач сплатив єдиний податок, а тому всі претензії стосовно сплат до Пенсійного фонду мали ставитись до місцевого бюджету.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на правомірність винесення оспорюваної вимоги про сплату боргу.

Оцінивши зібрані по справі матеріали на предмет їх допустимості та доказової  сили, суд прийшов до слідуючи висновків:

Позовна вимога не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності від 21.08.1995 р. позивач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності без створення юридичної особи.

Відповідачем відповідно до п. 4.2.8 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058 від 09.07.2003 р.; абз. 8 п. 8 ст. 45 Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік” №2285 від 23.12.2004 р., ІІ.2 ст. 48, п. 4 Прикінцевих положень Закону України „По внесення  змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України” №2505 від 25.03.2005 р. та Закону України „Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з не перерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року -І кварталу 2005 року” №3583 від 16.03.2006 р., на підставі акту про розрахунок суми фінансового розміру страхових внесків, що підлягають сплаті суб'єктом підприємницької діяльності особливого способу оподаткування за І-й квартал 2005 року від 11.08.2006 р., належна до сплати сума фінансованого страхового внеску складає 218,82 грн.

Ст. 45 Закону України від 23.12.2004 р. №2285-ІV „Про державний бюджет України на 2005 рік” встановлено на 2005 рік фіксований розмір  страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування для фізичних осіб -суб'єктів підприємницької  діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований, єдиний податок) у розмірі мінімального страхового внеску (262 грн. (мінімальна зарплата) 32% (ставка страхових внесків) = 83,84 грн.) на місяць на кожну особу, які сплачуються щомісяця на рахунок Пенсійного фонду.

Суми сплачених зазначеними особами фіксованого та єдиного податку за цей період відповідно до ст. 45 вищевказаного Закону у повному обсязі належить до доходів загального фонду місцевих бюджетів.

Однак п. 4 роз. ІІ Прикінцевих положень Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” №2505-ІV встановлено, що сплата та зарахування до бюджетів і державних цільових фондів сум єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва та фіксованого податку здійснюється у порядку та на умовах, які діяли до 1 січня 2005 року. Зазначена норма набрала чинності з  31.03.2005 р.

Ось чому фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування зобов'язані сплатити страхові внески у фіксованому розмірі  лише за І кварталу 2005 року.

Надалі сплата внесків здійснюється у порядку та на умовах які діяли до          1 січня 2005 року.

Крім того, з 14.04.2006року набрав чинності Закон України „Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності”, які застосовують особливі умови оподаткування (фіксований, єдиний податок), обліку та звітності, у зв'язку з не перерозподілом Державним казначейством  України, частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - І кварталу 2005 року” №3583.

Цим Законом врегульовано суперечності, які виникли між Пенсійним фондом України та суб'єктами господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування щодо сплати внесків до Пенсійного фонду у складі єдиного та фіксованого податків, які не були зараховані на рахунки Пенсійного фонду України.

З огляду на вищевикладене, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, зобов'язані сплатити внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за І квартал 2005року у фіксованому розмірі (фіксований розмір страхового внеску, визначається як різниця між встановленою ставкою внеску (83,84грн.) та частиною єдиного або фіксованого податків, яка згідно Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів  підприємницької діяльності” та Закону України „Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян” становить 42 та 10 відсотків відповідно.

Позивач сплатив фіксований податок на 100грн. за кожний місяць                     І кварталу 2005 року. До бюджету Пенсійного фонду повинно було б надійти 30грн. (по 10 грн. за кожний місяць кварталу). Отже, позивач зобов'язаний сплатити за І квартал 2005 року -218,82 грн. фіксованого розміру страхового внеску (83,84 + 83,84 + 81,14 -30).

При цьому судом також враховується, що відповідачем дотримано вимоги ст. 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” за змістом якої суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або несплачені страхувальником у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків. Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Враховуючи викладене, оспорювана вимога про сплату боргу винесена відповідачем правомірно і  підстав для її скасування судом не вбачається.

В задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 160 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд                             

ПОСТАНОВИВ:

1.          В позові відмовити.

2.          Повний текст постанови виготовлений і підписаний 27.12.2006 р.

3.          Постанова набирає законної сили і підлягає оскарженню в порядку і строки, визначені ст. 186 КАС України.

Суддя                                                                                                         В.С. Русняк