донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
УХВАЛА
Іменем України
06.06.2006 р. справа №18/44а
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Старовойтової Г.Я. |
суддів | Калантай М.В., Кондратьєвої С.І., |
при секретареві судового засідання | Шуть Д.Д. |
За участю представників сторін: |
від позивача : | Канунникова Т.В. –заступник директора, за дов. №142 від 06.02.2006р., Вієт О.М. –юрисконсульт, за дов. №433 від 21.03.2006р., Колесніков Г.О. –директор, контракт №65 від 31.01.2001р. |
від відповідача: | Глухова І.А. –заступник начальника, за дов. №327 від 06.06.2006р., Морозова І.В. –головний спеціаліст-юрист, за дов. №325 від 06.06.2006р. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Управління Пенсійного Фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька |
на постанову господарського суду | Донецької області |
від | 03.04.2006 р. |
у справі | № 18/44а ( суддя Овсяннікова О.В. ) |
за позовом: | комунального підприємства „Тепломережа”, м.Донецьк |
до відповідача: | Управління Пенсійного Фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька
|
про | скасування рішень Управління Пенсійного Фонду України в Куйбишевському районі м.Донецька №53 та №54 від 08.02.2006 року про застосування фінансових санкцій та пені за несвоєчасну сплату страхових внесків |
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Донецької області від 03.04.2006 р. по справі №18/44а (суддя Овсяннікова О.В.) задоволено позов комунального підприємства „Тепломережа”, м.Донецьк, до Управління Пенсійного Фонду України в Куйбишевському районі м.Донецька.
Скасовані рішення Управління Пенсійного Фонду України в Куйбишевському районі м.Донецька №53 та №54 від 08.02.2006 року про застосування фінансових санкцій та пені за несвоєчасну сплату страхових внесків.
Не погоджуючись з постановою господарського суду, відповідач, Управління Пенсійного Фонду України в Куйбишевському районі м.Донецька, звернувся з апеляційною скаргою про скасування постанови господарського суду.
Управління Пенсійного Фонду України в Куйбишевському районі м.Донецька, вважає, що при винесенні оскаржувальних рішень про застосування фінансових санкцій до позивача, Управління діяло на підставі діючого законодавства, яке регулює відносини між відповідачем та позивачем у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а саме порушення абз. 1 п. 6 ст. 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІУ від 09.07.2003 р.
Відповідач, Управління Пенсійного Фонду України в Куйбишевському районі м.Донецька, зазначає, що позивач в порушення абз. 3 ч. 12 ст. 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” кошти підприємства використовувались на погашення зобов’язань перед іншими кредиторами при наявності боргу зі сплати страхових внесків до Пенсійного Фонду, у разі наявності у платника страхових внесків зобов’язань перед іншими кредиторами зобов’язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов’язаннями, крім зобов’язань щодо виплати заробітної плати.
Відповідач вказує, що посилання позивача на постійне невиконання зобов’язань бюджету перед підприємством, що в свою чергу тягне за собою несвоєчасну оплату за використання енергоносіїв і не дозволяє своєчасно проводити виплати заробітної плати і перерахування в Пенсійний Фонд, а також інші податкові платежі, не є підставою звільнення страхувальника від сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Згідно ч. 12 ст. 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Управління Пенсійного Фонду України в Куйбишевському районі м.Донецька, просить скасувати постанову господарського суду та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.
Позивач, комунальне підприємство „Тепломережа”, м.Донецьк, вважає вимоги, викладені в апеляційній скарзі, необгрунтованими, рішення суду таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Позивач зазначає, що штрафні санкції та пеня застосовані до підприємства необгрунтовано, без урахування обставин, які призвели до порушення строків перерахування страхових внесків до Пенсійного Фонду. Відповідно до ст. 78 Господарського кодексу України підприємство було створене як комунальне підприємство, метою якого є забезпечення безперебійного надання послуг населенню та іншим споживачам.
Позивач вказує, що першочерговими платежами підприємства є платежі енергопостачальним організаціям, підприємство повинно сплачувати 100-відсоткову їх оплату, оскільки позивач відповідає за життєзабезпечення міста та його мешканців, населення відділених шахтарських поселень, бюджетні установи, дитячі садки, школи, лікарні. Згідно Закону України „Про теплопостачання” позивач зобов’язан безперебійно та стабільно надавати послуги теплопостачання своїм споживачам і не допускати зупинку котелень на термін більше 24 годин. За період з 30.09.2004р. по 16.01.2006р. зупинок котельних комунального підприємства „Тепломережа” тривалістю більше 24 годин, а також зупинок котельних внаслідок відключення за відсутністю енергоносіїв не було. Таким чином невиконання підприємством зобов’язань щодо своєчасності перерахування внесків до Пенсійного Фонду було викликано обставинами, незалежними від підприємства.
Крім того, позивач вказує, що у підприємства немає заборгованості по внескам до Пенсійного Фонду, які на момент перевірки сплачені у повному обсязі, про що зазначено в акті перевірки правильності обчислення, повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування від 28.01.2006р.
Позивач, комунальне підприємство „Тепломережа”, м.Донецьк, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, постанову господарського суду залишити без змін.
У відповідності до вимог ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні здійснювався аудіозапис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації.
Вивчивши матеріали справи, доводи заявника скарги, вислухавши представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила.
Управлінням Пенсійного Фонду України в Куйбишевському районі м.Донецька проведено перевірку правильності обчислення, повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування комунального підприємства „Тепломережа”, м.Донецьк за період з 30.09.2004 року по 16.01.2006 року.
Перевірка проведена згідно „Програми перевірки додержання вимог законодавства по сплаті збору на обов’язкове державне пенсійне страхування суб’єктом підприємницької діяльності –юридичною особою”, відповідно до Законів України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІУ від 09.07.2003 р., „Про здійснення контролю за сплатою збору на обов’язкове державне пенсійне страхування” №700-ХІV від 21.05.2000р. та на виконання ст. 15 Указу Президента України „Про деякі заходи щодо дерегулювання підприємницької діяльності” від 23.07.1998р. №817/98.
За результатами перевірки складено акт № б/н від 28.01.2006 р. За висновками акту перевірки встановлено: станом на 24.09.2004р. підприємство мало заборгованість по страховим внескам до бюджету Пенсійного Фонду України в сумі 89 562 грн. 75 коп. За перевірений період (з 30.09.2004 року по 16.01.2006 року) підприємство повинно було перерахувати до Пенсійного Фонду кошти в сумі 2 362 954 грн. 94 коп., фактично перераховано 2 511 715 грн. 97 коп. Сальдо розрахунків між підприємством та Пенсійним Фондом станом на 17.01.2006р. становить 59 198 грн. 28 коп. за Пенсійним Фондом України. В порушення абз. 1 п. 6 ст. 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-ІУ від 09.07.2003 р. підприємством не дотримувались строки перерахування внесків до Пенсійного Фонду, а також згідно з абз. 4 п. 6 ст. 20 вищевказаного Закону порушена пропорційність сплати страхових внесків.
Відповідачем прийнято рішення № 53 та № 54 від 08.02.2006р. про застосування до позивача фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного Фонду. Цим рішенням відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІУ від 09.07.2003 р. за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками внесків застосовано до позивача штраф в розмірі 632 207 грн. 70 коп. та нарахована пеня в розмірі 167 689 грн. 00 коп. Рішенням №54 від 08.02.2006р. відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІУ від 09.07.2003 р. за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками внесків нарахована пеня в розмірі 4 553 грн. 35 коп.
Позивач, комунальне підприємство „Тепломережа”, м.Донецьк, звернувся з позовом про скасування рішень № 53 та №54 від 08.02.2006 р. Управління Пенсійного Фонду України в Куйбишевському районі м. Донецьк. Господарським судом позов задоволено.
Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм діючого законодавства, судова колегія дійшла висновку, що постанова господарського суду від 03.04.2006 р. відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права та не підлягає скасуванню з наступних підстав.
З 01.01.2004 року набрав чинності Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року, тому фінансові та адміністративні санкції, а також пеня, передбачені статтею 106 Закону, застосовуються за порушення, вчинені з 01.01.2004 року. Щодо порушень, вчинених до набрання чинності цим Законом, але виявлених органами Пенсійного фонду України після 01.01.2004 року, то відповідно до пункту 15 Прикінцевих положень зазначеного Закону –закони України та інші правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
У відповідності до ст. 106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків, фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1% зазначених сум коштів, яка розрахована за кожний день прострочення платежу.
Рішенням Донецької міської ради №11/26 від 21.11.2000 року відповідно до вимог ст. 78 Господарського кодексу України позивач був створений як комунальне підприємство.
Відповідно до п. 2.1 Статуту комунального підприємства „Тепломережа” метою створення підприємства є забезпечення безперебійного забезпечення теплоносієм населення та інших споживачів.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-ІV від 24.06.2004р. встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відноситься до повноважень органів місцевого самоврядування, а порядок формування цін/тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг –визначає Кабінет Міністрів України.
Закон України „Про теплопостачання” №2633-ІV від 02.06.2005р. є спеціальним законом, який регулює діяльність у сфері теплопостачання. Державне регулювання у цій сфері стосується насамперед питань регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат. Згідно до ст. 20 Закону тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування. Тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України.
З матеріалів справи вбачається що, діючі тарифи на послуги теплопостачання, які затверджені у встановленому порядку покривають фактичні витрати на виробництво теплової енергії позивача лише на 65%. Решта витрат підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетів, державного та місцевого, однак таке відшкодування не здійснюється в повному обсязі.
Заборгованість бюджетів всіх рівнів позивачу по різниці між діючими тарифами та фактичною собівартістю 1 Гкал теплової енергії станом на 01.01.2006 року складає 74,4 млн. грн., в тому числі борг державного бюджету –38,4 млн. грн.
Це підтверджується наявними у справі документами, а саме: актами перевірок Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м.Донецька №26/23-1/05473192 від 28.03.2005р., копіями листів Управління комунального господарства Донецької міської ради №б/н від 20.12.2004р., Донецької міської ради №01/15-3022 від 25.06.2005р. Вказані суми заборгованості бюджетів своєчасно не перераховувались, що підтверджується вищезазначеними документами.
Як свідчить п. 1.16 акту комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька №26/23-1/05473192 від 28.03.2005р. збитки позивача виникають у зв'язку з наданням послуг населенню за встановленими тарифами, які значно менші фактичних витрат на надання таких послуг. дотація на відшкодування різниці у тарифах підприємство у 2003 –2004 роках з бюджету не отримувало.
Матеріалами справи підтверджено, що внаслідок відсутності бюджетного фінансування дотаційного підприємства склався досить суттєвий дефіцит оборотних засобів, що вплинуло на своєчасність розрахунків за спожиті енергоносії, виплату заробітної плати, сплату податків до бюджету і зборів до Пенсійного Фонду України.
Позивач, як підприємство, що відповідає за життєзабезпечення міста та його мешканців, був зобов'язаний здійснити першочергові платежі саме енергопостачальним організаціям, оскільки у разі нездійснення 100-відсоткової оплати енергоносіїв НАК „Нафтогаз України” та ПЕС „Донбасенерго” міг бути відключений від подачі енергоносіїв.
З огляду на викладене судова колегія погоджується з висновком господарського суду, що невиконання позивачем зобов'язань щодо своєчасного перерахування внесків до Пенсійного Фонду України було викликано обставинами, незалежними від нього.
Розглянувши надані до справи позивачем документи, судова колегія дійшла висновку, що матеріалами справи підтверджено, що несвоєчасна сплата внесків позивачем до Пенсійного Фонду України мала місце з об'єктивних, незалежних від нього обставин.
Згідно до приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб”єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб”єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи Законами України встановлено інший порядок судового провадження.
За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що застосування до позивача штрафних санкцій за порушення, допущені не з його вини, є порушенням прав суб'єкта господарювання, а тому відповідно до Конституції України порушені права підлягають захисту.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, постанова відповідає приписам матеріального права, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування постанови, оскільки спростовуються вищевикладеним.
Керуючись ст.ст. 187, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 та п.7 розділу VІІ “Прикінцевих та перехідних положень” Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду-
У Х В А Л И Л А :
Постанову господарського суду Донецької області від 03.04.2006 р. у справі №18/44а ( суддя Овсяннікова О.В. ) - залишити без змін.
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Куйбишевському районі м. Донецьк на постанову господарського суду Донецької області від 03.04.2006 р. у справі №18/44 а –залишити без задоволення.
Ухвала Донецького апеляційного господарського суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України у касаційному порядку.
Головуючий: Г.Я. Старовойтова
Судді: М.В. Калантай
С.І. Кондратьєва
Надруковано: 4 примір.
1 –позивачу
1 –відповідачу
1 –до справи
1 –ДАГС