Кримінальне провадження № 703/2715/13-к
1-кп/703/119/13
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 грудня 2013 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого-судді Васильківської Т.В.
при секретарі Діхтяренко І.Г., Палієв В.М.
з участю прокурора Сухомудренка В.В., Бешлеги І.В.
обвинуваченого ОСОБА_1
та потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Смілі кримінальне провадження № 12013250230000180 про обвинувачення
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, раніше судимого:
- 23 серпня 2012 року Смілянським міськрайонним судом Черкаської області за ч.1 ст.185 КК України призначено покарання 100 годин громадських робіт;
- 24 грудня 2012 року Смілянським міськрайонним судом за ч.2 ст. 190 КК України призначено покарання у вигляді штрафу в сумі 1020 грн.
- 10 квітня 2013 року Смілянським міськрайонним судом за ч.2 ст. 389 КК України призначено покарання - 1 місяць 10 днів арешту
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 190 КК України,-
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1, повторно, 24 грудня 2012 року близько 11 години, не маючи наміру та можливості продавати гараж НОМЕР_1, в гаражному кооперативі «Лада» в м. Сміла, який йому не належить, знаходячись по вул. 40р. Перемоги, 8 в м. Сміла з умислом заволодіти чужим майном шляхом обману, запропонував ОСОБА_2 придбати у нього вказаний гараж, та отримав від ОСОБА_2, який був помилково впевнений в його добросовісності, в якості передоплати 8 000 гривень. Продовжуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_1 протягом січня 2013 року, шляхом обману заволодів ще 960 гривнами ОСОБА_2, які той передавав йому будучи помилково впевненим у правомірності оформлення купівлі гаража, чим завдав ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 8 960 грн..
Він же, повторно 07 березня 2013 року близько 9 і 16 години за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 а також 08 березня 2013 року близько 10 години, знаходячись біля стадіону «Локомотив» по вул. Б.Хмельницького в м. Сміла, не маючи наміру здавати в найм житло в якому проживає - квартиру АДРЕСА_1, що на праві приватної власності належить його матері ОСОБА_11, з метою заволодіння чужим майном, шляхом обману ОСОБА_3 під приводом здачі йому у найм зазначеної квартири, заволодів 400 грн. потерпілого, чим завдав йому матеріальної шкоди на вказану суму.
Він же, повторно, 12 березня 2013 року близько 8 години 30 хвилин, знаходячись за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 а також 12 березня 2013 року близько 17 години, знаходячись біля будинку № 86 по вул. Кармелюка в м. Сміла, не маючи наміру здавати в найм житло в якому проживає - квартиру АДРЕСА_1, що на праві приватної власності належить його матері ОСОБА_11, з метою заволодіння чужим майном, шляхом обману ОСОБА_4 під приводом здачі їй у найм зазначеної квартири, заволодів 370 грн. потерпілої, чим завдав їй матеріальної шкоди на вказану суму.
Він же, повторно, 30 березня 2013 року близько 9 години, знаходячись біля будинку культури, що по вул. Свердлова в м. Сміла, не маючи наміру та можливості вплинути будь-яким чином на процедуру повернення ОСОБА_14 вилученого у нього посвідчення водія, з метою заволодіння чужим майном, шляхом обману ОСОБА_14 під приводом надання допомоги у вирішенні питання про повернення посвідчення водія вилученого працівниками ДАІ за порушення ПДР України, заволодів 3 000 грн. потерпілого, чим завдав їй матеріальної шкоди на вказану суму.
Він же, повторно, протягом березня-квітня 2013 року, користуючись послугами таксі-ввійшов в довірливі стосунки з водієм ОСОБА_5, умисно з корисливих мотивів, шляхом зловживання довірою, неодноразово отримував від ОСОБА_5 грошові кошти, достовірно знаючи, що повертати їх не буде. Так, ОСОБА_1 в невстановлені дні на початку квітня 2013 року близько 14 години, знаходячись по вул. Кармелюка та біля магазину «АТБ», що по вул. Б.Хмельницького в м. Сміла, скориставшись довірою ОСОБА_5 під видом позички, заволодів його грошима, спочатку в сумі 70 грн., а потім ще 100 грн., які не мав наміру повертати власнику. Після чого продовжуючи свої злочинні наміри та дії в невстановлений слідством день на початку квітня 2013 року близько 14 години, ОСОБА_1 скориставшись довірою ОСОБА_5, скориставшись послугами таксі на суму 400 грн. не розрахувався, запевнивши потерпілого, що розрахується пізніше, хоча напевно знав, що розраховуватись не буде, після чого продовжуючи свої злочинні наміри та дії, ОСОБА_1 в невстановлені дні на початку квітня 2013 року близько 14 години, знаходячись біля магазину «Фуршет», що по вул. Леніна та в невстановленому місці в м. Сміла, скориставшись довірою ОСОБА_5 під видом позички, заволодів його грошима відповідно в сумі 100 грн. та 150 грн., які не мав наміру повертати власнику. Таким чином, ОСОБА_5 помилково довіряючи ОСОБА_1 під приводом позички неодноразово передав йому гроші, а всього передав 820 грн., які ОСОБА_1 не повернув чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму.
Він же, повторно, 05 квітня 2013 року близько 11 години, знаходячись за місцем свого проживання в АДРЕСА_1, 06 квітня та 8 квітня 2013 року 11 години 2013 року, знаходячись по вул. Жовтневій, 16 в м. Сміла, не маючи наміру здавати в найм житло в якому проживає - квартиру АДРЕСА_1, що на праві приватної власності належить його матері ОСОБА_11, з метою заволодіння чужим майном, шляхом обману ОСОБА_7 під приводом здачі йому у найм зазначеної квартири, заволодів 450 грн. потерпілого, чим завдав йому матеріальної шкоди на вказану суму.
Він же, повторно, 05 квітня 2013 року близько 14 години, знаходячись на автобусній станції № 1, що по вул. Леніна в м. Сміла та 10 квітня 2013 року близько 16 години, знаходячись біля ресторану «Рів'єра», що по вул. Леніна в м. Сміла, не маючи наміру здавати в найм житло в якому проживає - квартиру АДРЕСА_1, що на праві приватної власності належить його матері ОСОБА_11, з метою заволодіння чужим майном, шляхом обману ОСОБА_6 під приводом здачі їй у найм зазначеної квартири, заволодів 850 грн. потерпілої, чим завдав їй матеріальної шкоди на вказану суму.
Він же, повторно, 17 липня 2013 року близько 12 години, знаходячись в приміщенні квартири АДРЕСА_1, 18 липня 2013 року близько 12 години, на території АЗС «Укрнафта», що по вул. Леніна в м. Сміла та 22 липня 2013 року близько 16 години, біля будинку № 46 по вул. Леніна в м. Сміла, не маючи наміру здавати в найм житло в якому проживає - квартиру АДРЕСА_1, що на праві приватної власності належить його матері ОСОБА_11, з метою заволодіння чужим майном, шляхом обману ОСОБА_9 під приводом здачі йому у найм зазначеної квартири, поетапно заволодів належними потерпілому 1 030 грн., чим завдав йому матеріальної шкоди на вказану суму.
Він же, повторно, 1 серпня 2013 року близько 17 години в приміщенні квартири АДРЕСА_1 та 2 серпня 2013 року близько 14 години, біля перукарні «Грані», що по вул. Тельмана в м. Сміла, не маючи наміру здавати в найм житло в якому проживає - квартиру АДРЕСА_1, що на праві приватної власності належить його матері ОСОБА_11, з метою заволодіння чужим майном, шляхом обману ОСОБА_8 під приводом здачі їй у найм зазначеної квартири, заволодів належними потерпілій 720 грн., чим завдав їй матеріальної шкоди на вказану суму.
Дії обвинуваченого кваліфіковані як заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, вчинене повторно, за що передбачена відповідальність відповідно до вимог ч.2 ст. 190 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_1 винним себе визнав, та надав суду покази, що він є інсулінозалежною особою, та постійно потребує коштів на придбання ліків. В кінці 2012 року у нього склалось скрутне матеріальне становище, тому він почав заробляти гроші шляхом обману людей. 24 грудня 2012 року він отримав 8000 грн. від ОСОБА_2, якому пообіцяв продати гараж, що залишився після смерті його батька, але гараж не продав і не міг продати, оскільки не мав на нього права власності, та не дивлячись на це в січні 2013 року взяв у нього ще 960 грн., під тим же приводом, які витратив на власні потреби. На початку року давав оголошення про те, що здає квартиру, хоча квартира не здавалась так як він разом з мамою у ній жили і іншого житла не мали. Так він обманним шляхом отримав кошти від ОСОБА_3 7 і 8 березня 2013 року в сумі 400 грн., від ОСОБА_4 12 березня 2013 року в сумі 370 грн., від ОСОБА_7 5, 6 і 8 квітня 2013 року в сумі 450 грн., та від ОСОБА_6 5 і 10 квітня 2013 року в сумі 850 грн.. Крім того, в кінці березня 2013 року він познайомився з водієм таксі ОСОБА_5, та увійшовши йому у довіру декілька раз брав кошти під приводом позички, знаючи напевно, що повернути їх не зможе, та загалом взяв у ОСОБА_5 820 грн. Також в березні 2013 року до нього звертався його знайомий ОСОБА_14, з проханням допомогти повернути посвідчення водія, яке у нього вилучили працівники ДАІ за порушення ПДР України, почувши таке прохання він сказав, що допоможе, хоча ніяких реальних можливостей це зробити у нього не було, та 30 березня 2013 року взяв у ОСОБА_14 3000 грн., пояснивши, що це на сплату штрафу для того, щоб забрати права, після чого кошти витратив не власні потреби. У липні 2013 року під приводом здачі в найм свого житла, яке здавати не збирався заволодів 1030 грн. потерпілого ОСОБА_9 а в серпні 2013 року за аналогічних обставин заволодів грошима потерпілої кошової в сумі 720 грн. У скоєному щиро розкаявся, просив суд суворо його не карати.
Крім повного визнання вини обвинуваченим, його вина у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 190 КК України, підтверджується також показами потерпілих.
Потерпілий ОСОБА_3 надав суду покази про те, що він маючи намір винайняти житло, звернувся за телефоном, зазначеним в оголошенні до ОСОБА_1, та зустрівшись із ним в квартирі, яку той пропонував винайняти і дійшли згоди, він оплатив спочатку 100 грн., потім в той же день ще 200 грн., а потім зустрівшись біля стадіону «Локомотив», заплатив ще 100 грн., а всього передав ОСОБА_1 400 грн., але в квартиру так і не заїхав, оскільки ОСОБА_1 квартиру не звільнив, та весь час придумував нові обставини, що цьому перешкоджають. Після допиту звернувся до суду із заявою, в якій від цивільного позову відмовився, та повідомив, що обвинувачений у повній мірі відшкодував завдану йому матеріальну шкоду.
Потерпіла ОСОБА_4 надала суду покази, що познайомилась з обвинуваченим зателефонувавши за номером телефону, зазначеним в оголошенні, та 12 березня 2013 року зранку оглянувши квартиру і погодившись на умови її найму, передала ОСОБА_1 200 грн. в рахунок оплати а ввечері біля будинку № 86 по вул. Кармелюка в м. Сміла заплатила ще 170 грн., але у квартиру так і не заїхала, та дізнашись, що ОСОБА_1 не має наміру її здавати звернулась до правоохоронних органів. Цивільний позов на суму 370 грн. підтримала в повному обсязі.
Потерпілий ОСОБА_5 суду показав, що працює водієм таксі і в березні 2013 року познайомився з ОСОБА_1 з яким почав спілкуватись та відносився до нього з довірою. На початку квітня ОСОБА_1 декілька раз брав у нього гроші, обіцяючи повернути найближчим часом. Були випадки, що він у борг користувався послугами таксі. Всього він позичив йому 820 грн., але потім зрозумів, що ОСОБА_1 не збирається повертати йому ці кошти, та звернувся до правоохоронних органів. Цивільний позов підтримав у повному обсязі.
Потерпіла ОСОБА_6, надала суду покази, що домовилась із ОСОБА_1 про оренду у нього квартири АДРЕСА_1, та 05 квітня 2013 року близько 14 години, на автобусній станції № 1, що по вул. Леніна в м. Сміла і 10 квітня 2013 року близько 16 години, біля ресторану «Рів'єра», що по вул. Леніна в м.Сміла, передала йому 850 грн., як оплату за проживання в ній, але потім дізналась, що ОСОБА_1 не мав наміру здавати квартиру. Цивільний позов підтримала в повному.
Потерпілий ОСОБА_7 суду показав, що домовлявся винайняти у ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 та 5, 6 і 8 квітня 2013 року передав йому в якості оплати за житло 450 грн., але в квартиру так не заселився, а потім дізнався, що ОСОБА_1 взагалі не мав наміру здавати цю квартиру, оскільки там постійно проживав зі своєю матір'ю. Цивільний позов підтримав у повному обсязі.
Відповідно до частини 3 статті 349 КПК України суд, з'ясувавши що учасники судового провадження не оспорюють обставин пред'явленого обвинувачення, правильно розуміють їх зміст, та переконавшись в добровільності їх позиції, за відсутності заперечень учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження тих доказів стосовно обставин справи що підтверджують вину обвинуваченого, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових доказів, які характеризують особу обвинуваченого.
В якості пом'якшуючих покарання обвинуваченого обставин суд вважає щире каяття та вчинення злочину в наслідок збігу тяжких обставин, а в якості обтяжуючих обставин суд враховує рецидив злочинів.
Призначаючи покарання, суд приймає до уваги характер і ступінь тяжкості скоєного злочину, який відповідно до вимог ст. 12 КК України класифікується як злочин середньої тяжкості, обставини справи й особу ОСОБА_1, який за місцем проживання характеризується негативно, має три не зняті і непогашені судимості, та не дивлячись на те, що обвинувачений у скоєному розкаявся та вчинив злочин в наслідок збігу тяжких обставин суд приходить до висновку, що в даному випадку, виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів можливе тільки за умов ізоляції його від суспільства, що можливе при призначенні покарання у виді позбавлення волі, інші ж, більш м'які покарання передбачені санкцією статті, за якою він притягується до відповідальності, будуть не достатніми в даному випадку. Підстав для застосування вимог ст. 75 КК України суд не вбачає.
Інші, більш м'які види покарання, що передбачені ч.2 ст. 190 КК України, за якою обвинувачений притягується до відповідальності на думку суду є недостатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Суд приймає до уваги, що кримінальне правопорушення, за яке ОСОБА_1 притягується до відповідальності було вчинено ним до постановлення відносно нього вироку від 10 квітня 2013 року, та в даному випадку при призначенні покарання слід керуватись вимогами ч.4 ст. 70 КК України і призначати покарання за сукупністю злочинів, але покарання, призначене за попереднім вироком обвинувачений відбув повністю, тому дані вироки слід виконувати окремо.
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_2 на суму 10000 грн., ОСОБА_4 на суму 370 грн., ОСОБА_14 на суму 3000 грн., ОСОБА_5 на суму 820 грн., ОСОБА_7 на суму 450 грн., ОСОБА_6 на суму 850 грн., ОСОБА_9 на суму 1030 грн. та ОСОБА_8 на суму 720 грн. слід задовольнити в повному обсязі, оскільки матеріальної шкоди потерпілим завдано винними протиправними діями ОСОБА_1 та він визнав суму заявлених вимог.
Речові докази та процесуальні витрати по справі відсутні.
Відповідно до вимог ч.5 ст. 72 КК України, попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання, а тому такий строк слід рахувати з моменту затримання обвинуваченого.
Керуючись ст.ст. 369-371, 374 КПК України, суд,-
з а с у д и в:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України і призначити покарання у вигляді 1 року позбавлення волі.
Початок строку відбуття покарання засудженому рахувати з 6 грудня 2013 року.
Цей вирок виконувати самостійно по відношенню до вироку Смілянського міськрайонного суду від 10 квітня 2013 року за ч.2 ст. 389 КК України.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілих витрати на відшкодування завданої матеріальної шкоди: на користь ОСОБА_2 - 10000 грн.; ОСОБА_4 - 370 грн., ОСОБА_14 - 3000 грн., ОСОБА_5 - 820 грн., ОСОБА_7 - 450 грн., ОСОБА_6 - 850 грн., ОСОБА_9 - 1030 грн. та ОСОБА_8 - 720 грн..
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Черкаської області через міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення, з підстав не пов'язаних із запереченням обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду.
Головуючий: Т. В. Васильківська